Розглянуто сукупність питань так званої індоєвропейської проблематики: місцезнаходження прабатьківщини мовних предків нинішніх індоєвропейських народів, послідовність їх виокремлення із загальної маси, напрямки розселення окремих груп індоєвропейських племен (носіїв відповідних мов) та ін. Поряд із висвітленням і критичним аналізом існуючих поглядів та результатів раніше проведених досліджень запропоновано власні концепції та теорії.

Предложена концепция украинской прародины всех европейских народов. Рассмотрены вопросы древней индоевропейской гидронимии Восточной Украины, приведены археологические данные о прародине индоевропейцев, а также происхождения названия "Харьков" (Харків). Раскрыты лингвистические, географические и палеонтологические аспекты спора об индоевропейской прародине. Освещена проблема древнейшей письменности индоевропейцев, описаны древнейшие письменности Европы, огамоподобные надписи Каменной Могилы. Определены причины успеха индоевропейцев и формы их миграции. Проанализированы прямые контакты индоевропейцев с шумерами.

Розглядається історія і сучасний стан проблеми походження давніх носіїв індоєвропейських мов. Проводиться порівняльний аналіз найбільш вагомих і поширених в науці гіпотез, побудованих як на лінгвістичному, так і на археологічному матеріалі, верифікується вірогідність кожної з них через зіставлення з найбільш усталеними і визнаними серед фахівців поглядами на аспекти мовного та етнокультурного (відомого з археологічних джерел) розвитку. Робиться спроба ввести до парадигми індоєвропеїстики деякі нові результати досліджень українських археологів. Підкреслюється необхідність враховувати фактор діахронності (подовженості в часі) не лише процесів зародження і формування індоєвропейської етномовної єдності, а й процесу її розпаду (resp. виокремлення історично відомих груп). Це дозволяє дещо інакше, ніж у більшості досліджень, підійти до питання про культурний стан індоєвропейського суспільства напередодні і під час розпаду мовної єдності. Робиться висновок, що відомим на сьогодні даним найкраще відповідає гіпотеза про розміщення прабатьківщини індоєвропейців в області низинних лісових рівнин між Рейном і Дніпром за епохи мезоліту - раннього неоліту (близько VII - V тис. до н.е.). Розпад індоєвропейської єдності був, вірогідно, пов'язаний з переходом населення Середньої та Північної Європи до відтворювальної економіки.

Мабуть, не буде перебільшенням сказати, що історія пошуків прабатьківщини індоєвропейців дорівнює у часі історії розвитку порівняльного мовознавства та наукової археології. Проте, незважаючи на значні зусилля і досягнення цих та цілого ряду інших наукових дисциплін, проблема походження носіїв індоєвропейських мов і досі залишається далекою від остаточного вирішення. Короткий огляд історії цієї проблеми - переважно її археологічного аспекту - пропонується в цій статті.

Системна криза радянського суспільства наприкінці XX ст. мала конкретні прояви в радянській історичній науці. Серед них квазінаукові концепції світової історії А. Т. Фоменка, О. О. Бушкова, Ю. М. Канигіна та інших, а також фантастичні версії походження індоєвропейців Н. Р. Гусевої, В. О. Сафронова, Ю. О. Шилова. Наведено критичний аналіз даних доробок.

Цель работы - реконструкция с помощью археологических материалов культурно-генетических истоков первых индоевропейцев Европы конца эпохи камня. Идет речь о единой мезо-неолитической подоснове древнейших индоевропейских культур Украины (Мариуполь, Средний Стог) и Центральной Европы (культура воронковидных кубков) IV тыс. до н. э. Данные археологии, антропологии и гидронимики свидетельствуют, что на низменностях от Нижнего Рейна на западе до Среднего Днепра и Северского Донца на востоке в конце мезолита существовала этнокультурная общность, которая, вероятно, приняла участие в формировании древнейших индоевропейцев Европы в качестве их генетического субстрата. Последний сложился в VI - V тыс. до н. э. вследствие миграции мезолитического населения Западной Балтии на восток через территорию Польши и Полесья на Средний Днепр, и далее до Северского Донца. Подобные волны масштабных миграций периодически катились с Центральной Европы Среднеевропейскими низменностями далеко на восток начиная с финального палеолита.