Розглянуто теоретичні та практичні аспекти фінансування вищої освіти як складової соціальної системи держави. Приділено увагу аналізу сучасних стратегій і тенденцій щодо виділення коштів на розвиток галузі як у провідних країнах світу, так і в Україні. Зроблено акцент на заходи, спрямовані на підвищення доступу до якісної освіти осіб з малозабезпечених незахищених верств населення. Встановлено зв'язок між рівнями фінансування окремого закладу та його конкурентоспроможністю. Визначено пріоритетні напрямки фінансування діяльності ВНЗ, наведено рекомендації щодо підвищення ефективності функціонування фінансового механізму ВНЗ.

Рассмотрены теоретические и практические аспекты финансирования высшего образования как составляющей социальной системы государства. Уделено внимание анализу современных стратегий и тенденций относительно выделения средств на развитие отрасли как в ведущих странах мира, так и в Украине. Сделан акцент на мероприятия, направленные на повышение доступа к качественному образованию людей из малообеспеченых незащищенных слоев населения. Установлена связь между уровнями финансирования отдельного учреждения и его конкурентоспособностью. Определены приоритетные направления финансирования деятельности ВНЗ, приведены рекомендации относительно повышения эффективности функционирования финансового механизма ВУЗ.

Розглянуто проблеми функціонування та розвитку вищої освіти в сучасному глобальному середовищі. Виявлено основні закономірності розвитку вищої освіти. Проведено порівняльний аналіз систем фінансування ВНЗ в Україні та країн світу. Проаналізовано основні тенденції та масштаби інтернаціоналізації вищої освіти. Узагальнено вимоги щодо вдосконалення фінансування вищої освіти в Україні в контексті Болонського процесу. Визначено основні напрями трансформації механізму фінансування ВНЗ за умов диференціації фінансових джерел. Конкретизовано основні підходи до вдосконалення державної політики фінансового управління вищою освітою в Україні в контексті необхідності уніфікації освітніх систем в межах Болонського процесу.

Розглянуто методологічні аспекти матеріальної підтримки культурних проектів в Україні. Висвітлено проблеми матеріального забезпечення діяльності мистецьких установ. Наведено рекомендації щодо формування та здійснення стратегії пошуку, накопичення та використання залучених коштів в даній галузі. Проведено аналітичний огляд досвіду розвитку спонсорства та суспільно значимого маркетингу доброчинних ініціатив в таких країнах, як США, Великобританія, Австрія, Франція. Обгрунтовано заходи з пошуку додаткових джерел фінансування сфери художньої культури в Україні.

Встановлено, що приватні та державні ВНЗ мають низку принципових відмінностей, але однаково потребують диверсифікації джерел фінансових ресурсів. У зв'язку з цим досліджено досвід розвинених країн щодо додаткового фінансування діяльності державних і приватних ВНЗ.

Розглянуто поняття "державні видатки", надано авторську класифікацію державних видатків на вищу освіту, досліджено стан фінансування освітньої галузі в зарубіжних країнах.

Розглянуто сутність, завдання, основні риси та цілі формування ендаумент-фондів. Визначаються історичні передумови виникнення та основні етапи розвитку найбільших і найвідоміших фондів цільового капіталу, що виникли у США та Великобританії. Проаналізовано сучасний стан і динаміку розвитку ендаументів університетів США. Вивчено сучасний стан і розвиток ендаументів у Росії, після прийняття у 2006 р. закону "Про порядок формування та використання цільового капіталу некомерційних організацій". Розглянуто основні моделі управління ендаумент-фондами, що виникли в процесі їх функціонування. Порівняно відмінності у формуванні та управлінні ендаументами у США і Росії, відповідно до їх нормативно-правової бази. Вивчено розвиток ендаументів в Україні, визначаються певні проблеми в цій галузі та заходи щодо вдосконалення їх формування та управління на основі вивчення світового досвіду.

В современном мире одним из главных факторов развития экономики знаний является образование - как основной "производитель" и "распространитель" знаний. Превращение знаний и человеческого капитала в доминантный фактор развития экономики обусловило усиление взаимосвязи образования с экономическими процессами, повышение его роли в условиях формирования экономики знаний. В то же время развитие образования и науки невозможно без модернизации системы финансирования и создания благоприятной институциональной основы. В мировой практике финансовая поддержка образования основывается на сочетании бюджетных и внебюджетных источников. Такое сочетание способно обеспечить финансовую самостоятельность образовательных учреждений. Подчинение сферы образования целям экономики знаний, создание инновационных продуктов и формирование для этого соответствующих институциональной, законодательной и финансовой основ позволят достичь высоких результатов в развитии стран и повышении социальных стандартов для граждан. Особое внимание следует уделить поиску финансовых ресурсов для развития сферы образования, ориентированной на экономику знаний. Наряду с государственными источниками важную роль может сыграть благотворительность и механизм эндаумента.

Наведено результати дослідження джерел і механізмів фінансування науково-дослідницької діяльності ВНЗ провідних країн світу, стрижневими компонентами яких є впровадження системи оцінювання ефективності та якості досліджень, підвищення самостійності ВНЗ і поліпшення менеджменту у ВНЗ. Аналіз механізмів фінансової підтримки НДЦКР у ВНЗ провідних країн світу доводить, що при фінансуванні інновацій, розроблених у ВНЗ, необхідна взаємна інтеграція та тісна взаємодія з реальним сектором економіки. Важливу роль у цьому процесі відіграє держава, зокрема в розробці системи фінансування досліджень з чіткою цільовою установкою на отримання конкретних результатів, а також в організаційній та юридичній підтримці.

Конкретизовано й охарактеризовано основні типові та специфічні проблеми практичної реалізації науково-освітніх міжнародних проектів. Акцент зроблено на аналізі проблем планування за науково-освітнім міжнародним проектом.

На підставі аналізу статистики Світового банку та авторської методики протестовано кореляцію між рівнем державного фінансування освіти та макроекономічною динамікою країн світу, що класифіковані на 4 групи за рівнем їх добробуту. Виділено основні закономірності реалізації економічної ефективності державних видатків на освіту, надано висновки відносно принципів модернізації національної системи адміністрування освітніх послуг.

Узагальнено сучасні тенденції трансформації управління освітою з огляду на поширення процесів децентралізації, диверсифікації джерел та механізмів фінансування системи освіти. Доведено зміни практики державного фінансування освіти у напрямі формування прозорого, цільового, стимулювального характеру фінансування, з посиленням елементів відповідальності та зменшенням впливу суб'єктивних чинників на процес прийняття фінансових рішень у системі освіти. Проаналізована світова практика використання гнучких механізмів управління закладами не адміністративно-командними, а економічними, стимулювальними методами. Виявлено переваги застосування економічних методів, які дозволяють державі впливати на обсяги фінансування, на розмір додатково залучених фінансових ресурсів, на рівень соціального забезпечення викладацького персоналу та ін. Всебічно досліджено такий напрям удосконалення механізмів державного фінансування системи освіти у світі як врахування результатів діяльності навчальних закладів. Проаналізовано досвід передових країн світу, доведено, що критеріями для диференціації обсягів державного фінансування можуть бути: типи навчальних програм, чисельність учнів, чисельність студентів очної форми, категорії студентів, специфіка закладу, чисельність випускників тощо. У системі загальної середньої освіти поширені механізми подушового фінансування. Узагальнено практику фінансування за результатами діяльності у США, де практично кожний штат застосовує свої формули результативного фінансування, але загальною тенденцією є ускладнення і введення стимулювальних механізмів виділення фінансових ресурсів на основі різноманітних показників успішності. Обгрунтовано необхідність реалізації такої базисної умови ефективного функціонування системи освіти як підвищення автономії навчальних закладів, не тільки в освітній діяльності, але й в частині фінансово-господарської діяльності.

Досліджено кореляцію рівня доходів на душу населення з фінансовим забезпеченням освітньо-наукової сфери, а на цій основі - окреслення напрямів підвищення ефективності фінансування освіти у країнах з низьким рівнем доходів на душу населення з урахуванням його потенційної регуляторно-інституційної адаптивності до сучасних умов України. Проаналізовано сучасний стан економічного та соціального розвитку зарубіжних країн, згруповано країни за критерієм ВВП на душу населення і встановлено залежність між рівнем доходів на душу населення і рівнем державних витрат на освіту. Виявлено, що Україна належить до країн з низьким рівнем доходів на душу населення. Запропоновано потенційні напрями вдосконалення управління та фінансування освіти й науки, основними з яких є: оптимізація розподілу фінансових ресурсів; диверсифікація джерел фінансування шляхом розширення спектра освітніх послуг і залучення ресурсів приватного сектора тощо. Перспективою подальших досліджень у цьому напрямі є виявлення взаємозалежності між рівнем доходів на душу населення і державними витратами на охорону здоров'я та соціальний захист з метою обгрунтування пропозицій щодо вдосконалення фінансування основних видів діяльності, у яких відбувається формування й відтворення людського капіталу.

Індекс рубрикатора НБУВ: У526.155.1

Рубрики:

Видатки на освіту, культуру, науку <фінанси, грошовий обіг, кредит у світі>

Шифр НБУВ: Ж25176 Пошук видання у каталогах НБУВ