Розглянуто проблеми створення та практичного побудування автоматизованої системи обробки інформації та експертних оцінок при аналізі суспільно-політичних процесів. Наведено приклад конструювання інформаційного образу предметної області при проведенні політологічного аналізу та основні етапи обробки інформації для прийняття рішень.

Викладено основні засади політичної науки в контексті історії розвитку світової політичної думки (в епоху стародавнього світу, середньовіччя, Нового часу), становлення політології як наукової, навчальної та практичної дисципліни. Розглянуто методологічний та методичний інструментарій політології, структуру та особливості функціонування політичної сфери суспільства.

Систематизированы достижения философской и политологической мысли отечественных и зарубежных учёных, обоснована новая интерпретация современной методологии политологического исследования. Всесторонне проанализированы классические теоретические, эмпирические и формально-логические методы. Рассмотрены актуальные проблемы политического процесса в Украине и мире.

Визначено основні структурні елементи контент-аналізу та характер зв'язків між його складниками, що позначають окремі аспекти механізму конституювання та відтворення політичної науки. Встановлено, що дослідження політичної науки в цьому контексті передбачає формулювання відповідної аксіоматичної теорії контент-аналізу, що складається з трьох груп аксіом. Перша група описує політичний світ, що створюється внаслідок практичного втілення сукупності контент-аналітичних досліджень. Друга група фіксує соціально-індивідуальні риси дослідників, які зробили можливими існування та легітимізацію цього політичного світу. Легітимізація передбачає соціально-політичні обставини, що зумовлюють витворення певного політичного світу, та певні особистісні риси дослідників, що мають суспільно детермінований характер. Третя група - політико-соціальні фактори, відповідальні за конкретний засіб конституювання та відтворення політичної науки.

Наведено визначення та методологію дослідження моделювання як методу системного аналізу політичних процесів. Здійснено порівняльний аналіз теоретичних моделей і концепцій, присвячених основним напрямкам розвитку прогнозування. Розглянуто базові підходи щодо проблеми вивчення соціально-політичних циклів як теоретичної бази прогнозування соціальної напруженості в суспільстві. Досліджено циклічні коливання різної тривалості та кризи, які їх супроводжують. Зроблено висновок, що прогнозування циклів і криз - одна з найбільш складних проблем суспільної науки та практики. Значну увагу приділено актуальній темі вибору оптимальної моделі розвитку України, адекватної геополітичній стратегії та системи національної безпеки, які б забезпечували її як повноцінного суб'єкта міжнародних відносин.

Проаналізовано феномен інтерсуб'єктивного політичного знання, який розглянуто як результат процесу, що є дискурсивним за своїм характером. Виділено та проаналізовано чинники, які обумовлюють формування ітерсуб'єктивного політичного знання: політична мова, наявні у суспільстві "фонові" політичні знання, політичний світогляд суб'єкта пізнання, морально-етичні норми та цінності, проведення процедури публічного дискурсу щодо визначення змісту політичного знання. Доведено, що дані фактори є соціокультурними та становлять систему, в якій політичній мові належить системотвірна роль.

Проведено комплексне дослідження принципів утвердження, пізнання та переживання просторово-часових вимірів політики. Побудовано цілісний концепт політичного простір-часу, запропоновано оригінальне тлумачення категорій політичного простору та політичного часу на трьох рівнях аналізу: простір-часу політико-аналітичного дискурсу; просторово-часових означень політичного виміру буття людини; простір-часу інтерсуб'єктивних структур політики. Описано механізми часової змінюваності політичного простору та досліджено принципи їх функціонування з використанням методологічного інструментарію постструктуралізму та постмодернізму, зокрема, філософського розрізнення (фр. differance). На базі евристичного потенціалу розробленого концепту простір-часу політики проаналізовано проблему політичної ідентичності людини у політичному вимірі її буття.

Висвітлено ідейно-теоретичні засади вивчення національної безпеки у світових та українських теоретико-політичних дослідженнях. З'ясовано ступінь сформованості національних інтересів України як основи, на якій грунтується національна безпека та відповідно до якої визначаються загрози щодо її порушення. Досліджено теоретичні засади визначення існуючих видів загрози національній безпеці України у вітчизняній теоретико-політичній думці (у положеннях нормативно-правової бази, програмах політичних партій, розробках провідних науково-дослідних установ і науковців) та їх відповідність визначеним національним інтересам. Проаналізовано концептуальні підходи щодо обгрунтування шляхів забезпечення національної безпеки України та цілісність концепції національної безпеки держави у вітчизняній теоретико-політичній думці.

Досліджено сутність і змістовні особливості сучасної методології політичного часу. Запропоновано бачення політичного часу, його природи та дефініції. Розроблено метаметодологію політичного часу, яка конвертує у собі концепцію рівнів темпоральності, секторну гібридність політичної методології та три рівні аналізу: мікро-, мезо- та макро. Здійснено аналіз евристичних можливостей провідних методологічних підходів, що використовують час до проблем політичної динаміки. Висвітлено питання створення окремої субдисципліни, яка акцентує свою увагу на феномені/концептах темпоральності в межах політичної науки - хронополітики або темпоральної політології. Продемонстровано можливість застосування метаметодології політичного часу для інтеграції мікрооснов політичної поведінки в дослідження макроісторичних процесів.

Висвітлено теоретико-методологічні засади вивчення політико-естетичних феноменів політичного буття та свідомості, проаналізовано їх взаємозв'язок. Досліджено вплив міфічного й історичного світоглядів на сприйняття політики. Розкрито можливості застосування естетичних категорій у процесі аналізу естетичних проявів політики. Визначено роль естетичного сприйняття у формуванні владної свідомості. Зроблено огляд історії становлення та функціонування політико-естетичних феноменів. Описано механізм принадження - некритичного засвоєння естетичних образів як належних цінностей (мислиннєвих і поведінкових взірців), показано його вплив на сприйняття суб'єктом політико-естетичних феноменів. Розглянуто естетику комуністичного режиму, тоталітаризму та демократії, проаналізовано конфлікт буденність - політика у романі Б. Пастернака "Доктор Живаго".

Освещены теоретико-методологические основы изучения политико-эстетических феноменов политического бытия и сознания, проанализирована их взаимосвязь. Исследовано влияние мифологического и исторического мировоззрения на восприятие политики. Раскрыты возможности применения эстетических категорий в процессе анализа эстетических проявлений политики. Определена роль эстетического восприятия в формировании властного сознания. Проведен обзор истории становления и функционирования политико-эстетических феноменов. Описан механизм привлечения - некритического усвоения эстетических образов как должных ценностей (мысленных и поведенческих образцов), показано его влияние на восприятие субъектом политико-эстетических феноменов. Рассмотрена эстетика коммунистического режима, тоталитаризма и демократии, проанализирован конфликт повседневность - политика в романе Б. Пастернака "Доктор Живаго".

Розглянуто основні політичні теорії сучасності, розкрито методологічний потенціал різних підходів, показано можливості їх застосування у політичних дослідженнях. Увагу приділено основним поняттям політичної науки, її моделям, а також політичній культурі у цілому. Наголошено, що книга допомагає орієнтуватися у теоретичному та методологічному плюралізмі, притаманному сучасній політології.

Висвітлено історію становлення системних уявлень про світ і виникнення системного аналізу (СА) як наукового методу. Охарактеризовано процес впровадження СА в політологію, розкрито специфіку його використання для вивчення політичних явищ і процесів. Виокремлено основні принципи СА, визначено головні етапи та систематизовано технології його практичного застосування в політичній науці. Наведено рекомендації щодо подальшого впровадження СА у вітчизняну політологію.

Розглянуто сучасні базові моделі, що визначають статус та роль наукового знання у сфері політичної науки: аналітико-емпіричну та герменевтико-гуманістичну. На прикладі застосування методологічної опозиції свобода/обумовленість та положень й принципів цих моделей до дослідження гносеологічних та методологічних засад критичного дискурс-аналізу встановлено, що цей напрямок наукового мислення є нині парадоксальним.

Висвітлено сутність математичного моделювання як центральної процедури системного аналізу в політології. Охарактеризовано алгоритм застосування технологій кореляційного та регресійного аналізу в політології. Запропоновано приклади їх використання для аналізу політичних явищ та процесів у сучасній Україні.

Висвітлено сутність системного аналізу в політології та виокремлено основні принципи його застосування (на прикладі дослідження системи національної безпеки). Розглянуто можливості використання цього методу під час вивчення національної безпеки, аналізу її елементів і підсистем.

Проаналізовано сутність системного аналізу, з'ясовано його співвідношення як методу політології з системним підходом, загальною теорією систем, синергетикою та системною інженерією.

Проаналізовано проблему трансценденції та іманенції в політичній теорії, а також зумовлені цим феномени, а саме політичну теологію та політичне месіанство. Зазначено щодо сутності цих феноменів та їх виявів в політичному світі. Розглянуто вплив політичної теології та політичного месіанства на буття людини в політичному світі, та визначено способи подолання негативних наслідків такого впливу.

Проаналізовано можливість застосування феноменологічного підходу до осмислення проблем політики. Досліджено феноменологічну політичну філософію як результат "відкритості" феноменологічного руху. Розглянуто найзначущіші ідеї феноменологічної політичної філософії, що випливають із феноменологічної концепції історії, онтології політичного, феноменології політичного світу.

Розглянуто новітні концепції та підходи до історіософії, її теорії та історії. Розкрито основні поняття соціальної політики, витоки соціально-політичних уявлень про держави. Проаналізовано політичні й історіософічні конфлікти, структуру та тенденції розвитку історіософічної системи суспільства. Простежено еволюцію історіософічної та політичної думки від часу Трипільської культури до сьогодення. Надано відомості про державність східних слов'ян, українську історіософічну думку епохи Київської Русі та Козаччини. Висвітлено історіософічні концепції українських мислителів XIX - XX ст.: теорію національного самовизначення М. Грушевського, державну ідею В. Винниченка, націоналізм Д. Донцова, монархічно-гетьманську концепцію В. Липинського.

Простежено історіософічні сходинки представників різних націй та епох. Висвітлено історіософічні переконання первісного суспільства та давніх євреїв, інформацію про Тибет і Хетську державу. Розглянуто історіософічні вчення Стародавнього Китаю, Стародавньої Греції та Стадодавнього Риму. Надано відомості про політико-релігійні угрупування рабовласництва та Середньовічної Італії. Проаналізовано історіософічні знання Західної Європи в період виникнення та розвитку феодалізму, епохи Середньовіччя, часів короля Артура, епохи Відродження та Реформації. Проаналізовано передумови та деякі політичні підсумки Французької Революції. Увагу приділено історіософії соціалістів-утопістів Європи, розкрито сторінки біографій та ідеї Т.Мора, Ф.-М.-Ш. Фур'є, Р. Оуена. Показано місце марксистської політики в сучасній історіософічній науці. Розглянуто сучасні "ізми" (лібералізм, соціалізм, консерватизм, фашизм і релігіїзми) як вияв інтересів і цілей різних класів.