Виділено основні ознаки глобального громадянського суспільства як провідного актора міжнародного політичного процесу. Розкрито сучасні характеристики глобального громадянського суспільства, визначено його структурні компоненти й обгрунтовано можливості та загрози за умов сучасного глобалізованого світу. Розвиток громадянського суспільства подано із застосуванням вітчизняного теоретико-методологічного концепту "універсальний соціальний цикл". Визначено напрями співпраці глобального громадянського суспільства та публічної влади.

Мета роботи - характеристика методології наукового аналізу системи парламентаризму та виділення її стрижневого компонента - парламенту. Доведено, що формування науково-практичної парадигми парламенту в системі парламентаризму відбувається з застосуванням широкого переліку основних наукових підходів збору й опрацювання матеріалів правової дійсності. Акцентовано увагу на тому, що методологічний плюралізм (сукупність філософських, загальнонаукових і спеціальних методів) стає підгрунтям фундаментальних відкриттів, спроможних стимулювати виконання практичних завдань реорганізації державних інституцій.

Досліджено проблематику ролі парламентаризму в забезпеченні прав та свобод людини та громадянина, зокрема: забезпечення їх прав та свобод як основу функціонування демократичної держави; способи забезпечення прав та свобод людини та громадянина, а також систему забезпечення; історично-правовий аналіз впливу парламентаризму на забезпечення прав та свобод людини та громадянина; місце та значення парламентаризму в системі забезпечення прав та свобод людини та громадянина; законотворча діяльність парламенту як основа його участі в забезпеченні прав та свобод людини та громадянина; міжпарламентські організації та їх роль в забезпеченні прав та свобод людини та громадянина; омбудсмен та його значення в участі парламенту в забезпеченні прав та свобод людини та громадянина. Визначено основні перспективи розвитку діяльності парламенту та його інституцій у цьому напрямі. Визначено основні проблеми у сфері діяльності парламенту та його інституцій щодо забезпечення прав та свобод людини та громадянина. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства України з цих питань діяльності парламенту та його інституцій.

Проаналізовано процес становлення основ громадянського суспільства на Донеччині наприкінці 1980-х - на початку 1990-х років. Увагу приділено регіональним особливостям даного процесу.

Розглянуто політику як окрему сферу суспільної діяльності, проблеми формування сучасної політичної науки в Україні. Обгрунтовано необхідність спрямованості державної служби на розв'язання проблем людини. Розкрито суть, структуру, місце та роль в суспільстві політичної сфери, суть та основні форми політичного життя, структуру та функції політичної системи, ресурси та характерні ознаки політичної влади. Проаналізовано форми державного правління та державного устрою, основні концепції громадянського суспільства. Показано особливості становлення багатопартійної системи в Україні. Викладено знання про соціальну роль, функції та механізми політичного лідерства. Увагу приділено становленню інститутів виборів в Україні, наведено їх основні принципи. Надано поняття політичного маркетингу, увагу приділено питанням формування політичного іміджу. Охарактеризовано маркетинг органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Проаналізовано основні тенденції у світовому політичному процесі, розкрито суть і структуру зовнішньої політики держави. Розглянуто глобальні політичні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.

Проаналізовано особливості становлення парламентаризму, розглянуто демократію як суспільний ідеал та політичну практику, політичні партії як елемент парламентаризму, вибори як атрибут представницької демократії. Увагу приділено виборчій кампанії в контексті її ресурсного забезпечення, розкрито особливості функціонування парламентаризму в Україні, визначено статус народного депутата, уповноваженого Верховної Ради (ВР) України з прав людини, описано структуру ВР, зокрема, парламентських фракцій, комітетів та комісій. Висвітлено законодавчі, установчі та контрольні повноваження ВР, її повноваження у фінансовій сфері.

Вперше системно досліджено політичну сферу національної безпеки України. Надано концептуальні засади політичної безпеки як цілісної системи політичних інтересів особи, суспільства, держави. Розглянуто загрози політичній безпеці України, місце та роль у системі національної безпеки країни.

Проаналізовано двопалатні парламенти, складено класифікації двопалатних асамблей за легістатурою палат, абсолютним значенням чисельного складу палат, бікамеральним коефіцієнтом, індексом прямої участі виборців у формуванні парламентського корпусу та рівнем представництва регіонів у верхніх палатах. Наведено серію політичних карт, ща характеризують сучасний парламентський бікамералізм.

Проаналізовано організаційні будови та завдання ландтагу Баварії, однієї з земель Федеративної Республіки Німеччини. Наведено результати виборів депутатів ландтагу Баварії у вересні 2008 р.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф035 + Ф3(4ВЕЛ)12

Рубрики:

Системи і розділ політичної влади

Внутрішнє становище. Внутрішня політика

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Виконано комплексне порівняльне дослідження політичних інститутів 16-ти країн Західної Європи після Другої світової війни. Обгрунтовано зменшення значущості економічної підстави соціополітичних поділів у всіх країнах. Доведено, що етнічна база соціополітичних поділів наявна у двох варіантах, а саме: як етномовна й етнічна. Зазначено, що територіальна основа трансформувалася у регіональну підставу соціополітичного поділу. З'ясовано суть соціополітичного поділу "нова політика", обгрунтовано оформлення такого поділу на підставі ставлення до іммігрантів. Досліджено основні тенденції зміни впливу президентів і прем'єр-міністрів європейських країн. Визначено особливості формування та функціонування однопартійних і коаліційних урядів більшості та меншості, які у багатьох випадках сприяють стабілізації політичної системи національної країни. Проаналізовано зміни у середовищі лівих, центристських і правих партій. Виявлено тенденцію зміщення всіх основних різновидів політичних партій європейських країн до центру у ліво-правому ідеологічному аспекті. Розглянуто суть та відмінності між "традиційними" та "новими" політичними партіями у країнах Європи. Вивчено існуючі форми участі громадян у політичному житті.

Розкрито специфіку архітектури сучасних політичних систем на підставі аналізу структуризації лінійних і мережевих систем політики. Визначено перспектву застосування гендеру як критерію оцінювання сучасних політичних систем відповідно до принципів постмодернізму. Охарактеризовно складові процесу структуризації систем політики, які можуть відігравати важливу роль у визначенні перспектив демократичного політичного розвитку й у розширенні простору політичної свободи у посттоталітарному суспільстві. Доведено принцип взаємозалежності рівня недемократичності політичної системи та способу політичного структурування гендерних образів. Показано, що на певному етапі суспільного розвитку, гендерна справедливість може набувати значення базової цінності системної організації політики. Запропоновано комплекс гендерних індикаторів, за допомогою яких реконструюють гендерні системи у соціумі та формують гендерну перспективу систем політики. Досліджено межі метанаративів в українському контексті для моделювання систем політики та проектування гендерної перспективи.

Проаналізовано практику парламентського бікамералізму в унітарних державах на прикладах Білорусі, Казахстану, Польщі та Франції. Доведено, що потенціал парламенту як інстутиту законодавчої влади, що має представницьку природу, залежить не від кількоcті палат, а від загальної архітектури політичної системи та ступеня демократичності політичного режиму. З'ясовано, що основною причиною виникнення двопалатної структури парламенту є сформованість у суспільстві груп інтересів та їх готовність виражати та відстоювати ці інтереси через представництво. Спростовано аргументи про залежність процесу федералізації держави від кількості палат парламенту, а також твердження про притаманність двопалатної структури законодавчого органу суто федеративним державам.

Проанализирована практика парламентского бикамерализма в унитарных государствах на примерах Белоруссии, Казахстана, Польши и Франции. Доказано, что потенциал парламента как института законодательной власти, имеющий представительскую природу, зависит не от количества палат, а от общей архитектуры политической системы и степеня демократичности политического режима. Установлено, что основной причиной возникновения двопалатной структуры парламента является сформированность в обществе групп интересов и их готовность выражать и отстаивать эти интересы через представительство. Обосновано опровержение аргументов о зависимости процесса федерализации государства от количества палат парламента, а также утверждение о присущности двопалатной структуры законодательного органа исключительно федеративным государствам.

Досліджено суть і змістові особливості символічних форм легітимації політичних режимів. Виокремлено основні підходи щодо вивчення суті символу (семіотичного, психоаналітичного, антологічного, культурологічного). Досліджено типи символічних форм політичної комунікації (наочно-образного символу, метафори, ритуалу, міфу). Доведено, що легітимація влади у межах суспільно-політичного дискурсу заснована на апелюванні до вищої інстанції як політичної цінності для даного типу політичної свідомості та безпосередньо сприймається у вигляді певних символічних форм легітимації політичних режимів. Показано, що для легітимації авторитаризму характерним є звернення до певної трансцендентної суті, до "народності", або до сили як атрибуту влади. Тоталітаризм організує легітимаційний дискурс шляхом звернення до над-ідеї, що втілюється у символічній постаті вождя та загальнообов'язкових владних ритуалах. Легітимаційний дискурс демократії будується через звернення до народу як первинної інстанції, що виражається у символічних формах масовості (мітингах, демонстраціях, виборах) та реалізується через залучення символічної політики - інсценізації публічних дій у медіа-просторі. Як чинники успішного використання символічних форм легітимації режимів для забезпечення успішної політичної трансформації запропоновано визначити наявність символічної постаті - харизматичного лідера ("Народного провідника" або "Совісті нації"), зв'язок з традицією та традиційними символами, єдиний комунікаційний простір, загальну ідентифікацію зі спільними національними символами, суспільний національно-історичний міф.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф035

Рубрики:

Системи і розділ політичної влади

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійснено політологічний аналіз поняття "громадська думка" та її здатність впливати на органи влади і навпаки - здатність влади змінювати громадську думку. Досліджено особливості суспільно-політичного життя останніх десятиріч, якими є автономізація публічного політичного простору, тобто формування та зміцнення суто публічних форм взаємодії та боротьби між політичними суб'єктами, що зумовило появу нових форм публічної активності. Такими формами є поява та посилення впливу особливого типу фахівця - експерта-політолога - професіонала в області політичної інтерпретації, типовим різновидом діяльності якого стало залучення до аргументації даних опитувань громадської думки. Запропоновано тезу, що для України доби постсоціалістичних трансформацій властивим є посилення впливу мас-медійних чинників на формування громадської думки, зменшення публічної активності громадян та нерозвиненість громадянського суспільства, яке будується за горизонтальними зв'язками громадської взаємодії. Запропоновано визначення та розглянуто форми і функції засобів масової інформації як важелі, за допомогою яких влада може формувати та змінювати громадську думку на сучасному етапі розвитку українського суспільства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х001.411 + Ф035

Рубрики:

Принцип розподілу влади

Системи і розділ політичної влади

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено роль і місце політичних партій у суспільстві перехідного типу, за умов становлення в Україні парламентаризму та нової системи владних відносин. Проаналізовано вплив на ці процеси політичної реформи. Визначено її об'єктивні передумови та суб'єктивні чинники, а також систематизовано різні передумови української багатопартійності. Окреслено основні тенденції та перспективи партійного розвитку в Україні на сучасному етапі. Проаналізовано зарубіжну практику політичного коаліціотворення (на прикладі країн розвиненої демократії та постсоціалістичних країн ЦСЄ), а також перший вітчизняний досвід створення на партійній основі парламентської більшості, правлячої парламентської та урядових коаліцій. З'ясовано політичні чинники, які можуть суттєво вплинути на внутрішнє структурування українського парламенту, формування парламентсько-урядових коаліцій.

Проаналізовано чинники, загальні риси й особливості політико-системних трансформацій у регіоні Східної Європи. Розроблено модель, яка базується на досягненні американської неореалістської школи. Запропоновано періодизацію трансформацій, а саме: 1989 - 2004 рр.; з 2004 р. до сьогодення. Доведено, що успіх реформ більшою мірою залежав від зовнішніх чинників, ніж від внутрішніх. Показано зростаючий вплив США та НАТО, а також зворотній взаємозв'язок трансформацій Східної Європи з процесами оновлення, що відбуваються у сучасній системі міжнародних відносин, а також залежність потенціалу трансформування від ментальних особливостей східноєвропейців. Визначено найважливіші проблеми трансформацій та оцінено ступінь їх вирішеності за умов п'ятого розширення ЄС.

Зазначено, що проблеми адаптації комунікативної мережі до процесу законотворення за умов демократизації суспільно-політичних інституцій України доцільно вирішувати в контексті імплементації вітчизняного законодавства до європейських стандартів, зміцнення міжпарламентських зв'язків із метою інтеграції нашої держави до цивілізаційних цінностей парламентаризму.