Представлено монографію присвячену проблемі взаємозв'язку мовних та політичних чинників у сфері міжнародних відносин. Розглянуто мову не лише як суто лінгвістичний обєкт, але і як предмет політичної науки. Відстежено структурно-організаційні, дипломатичні, глобалізаційні та геополітичні передумови, чинники і параметри взаємовідносин мови та міжнародної політики. Досліджено процес становлення англійської мови та набуття нею статусу лінгвістичного засобу міжнародної комунікації. Уточнено різновиди, сфери застосування, значення та характер несприйняття англійської мови як "lingua franca" міжнародного спілкування.

Охоплено становлення комунікації у сфері політики, формування політичного дискурсу у Великій Британії та США крізь призму мовних портретів видатних політиків, які вплинули на риторичні традиції, парламентські дебати, а також вміщено короткий огляд окремих аспектів теорії дискурсу, дискурсивного аналізу, що є релевантними для аналізу комунікації у сфері політики. Викладено чисельні завдання, що дозволяють здійснювати лінгвістичний аналіз з урахуванням положень соціолінгвістики, гендерної лінгвістики, геронтолінгвістики, експериментальної фонетики, поширюючи, таким чином, горизонти дослідження. Зазначено, що політичний дискурс залишається популярним об’єктом дослідження у сучасній лінгвістиці, теорії аргументації, риториці протягом багатьох десятиліть. Обґрунтовано, що політичний дискурс, висвітлення політичних питань у засобах масової інформації значною мірою сприяли становленню дискурсивного аналізу, критичної лінгвістики, критичного аналізу дискурсу. Доведено, що політичний дискурс в англомовних країнах, в першу чергу, у Великій Британії та США, ритуали, політична комунікація, у цілому, вважаються взірцем, моделлю для багатьох інших країн. Політичний дискурс розглянуто на прикладі чисельних промов, публічних виступів, мовних портретів прем’єр-міністрів Великої Британії та президентів США, які були ефективними комунікаторами, сприяли формуванню парламентської культури, риторичних та стилістичних особливостей мовлення політиків, комунікації у сфері політики.

Розглянуто теоретичні проблеми дискурсу в сучасній лінгвістиці: взаємозв'язок мови та політики в лінгвістичних дослідженнях; дискурс як предмет дослідження в сучасній лінгвістиці; поняття політичного дискурсу в лінгвістичних дослідженнях; структура, форми і функції політичного дискурсу; місце феномена маніпуляції в політичному дискурсі; жанрова стратифікація президентського політичного дискурсу. Визначено лексико-фразеологічні особливості чеського політичного дискурсу: політична мова як засіб впливу в політичному дискурсі президентів Чеської Республіки: суспільно-політична лексика та її особливості в промовах президентів; іншомовна лексика в мові чеських президентів Чеської Республіки; фразеологічні одиниці та їх модифікація як спосіб вираження оцінки ситуації; політична афористика як феномен політичного дискурсу. Наведено логіко-аналітичні та емоційно-образні мовні засоби у чеському політичному дискурсі: риторика політичного мовлення: засоби та прийоми: метафори в політичному дискурсі; повтор та інші фігури як втілення сугестивної стратегії політичного дискурсу.

The article is dedicated to the analysis of the verbal influence (also known as suggestion) realization phenomenon in political discourse, which is usually understood as a holistic combined image of the text (be it an advertisement slogan, a political program, a speech, or an interview) itself and the emotions of its recipient and addressee. and is aimed at a a political subject's (politics, political force, power) influencing a political object (audience, electorate, voter). The political discourse is studied from the standpoint of Psychology, Communicative Linguistics, Sociolinguistics, Speech Acts Theory, Advertisement Theory, PR/GR, Political Linguistics and other related sciences, but itis the involvement of such new methods of studying the linguistic and extralinguistic implementation of suggestion in political discourse, influence being its basic function, thatemphasizes the relevance of thework, aimedat studying the manifestations of suggestion in political discourses with the help of NLP's Milton-model analysis. Contemporary political discourse as an array, which, given the specificity of its functioning in today's information society, is characterized by immanent suggestogenicity is the object of the research; while the essential linguistic features of political discourse as a tool for the realization of its programmed suggestibility are the subject. The factual data of the research is represented by recorded media speeches, political advertisement, political programs and press conference speechesof the politicians headingthe governments of Ukraine, USA, France, Spain, Italy, Canada, Germany (about 200 items of each class). The author involves the meta-and Milton-model analysis of the text having been researched and developed in the NLP paradigmin order to isolate the actual linguistic influential patterns (markers of language metamodeling processes, simple, complex and indirect inductions). The linguistic algorithm of Milton-model analysis of political discourses having been researched and visually illustrated with relevant examples combines a complex scientific approach within such multisubstrate science as NLP, and thus it will allow not only to single out dominant strategies of constructing texts and mechanisms of these discourses, but also to highlight the ways to counteract their negative effect, as well as serve in the construction of appropriate planning decisions in the field of optimizing the effectiveness of political communication, emphasized the prospects of the research having been presented in the article, as well as its essential practical value.

Доведено, що лінгвокультурні характеристики сучасного інформаційного простору актуалізують проблему мови ворожнечі. Цьому сприяють глобалізаційні тенденції в реалізації комунікативних потреб, численні соціальні конфлікти, політична й економічна дестабілізація, активізація маніпулятивних технологій. З'ясовано, що зазначений лінгвокультурний пласт, виконуючи роль своєрідного посередника між сторонами, що протистоять, нині виявляє неабияку адаптивну здатність, гнучкість у пристосуванні до соціокультурних умов дійсності. Зазначено, що мова ворожнечі, набуваючи дедалі більш жорстких форм, виявляє деструктивні характеристики, стає ефективним засобом маніпулятивних технологій, утвердження негативних стереотипів, покликаних виправдати дискримінаційні вияви. Встановлено ключові чинники деструктивного аспекту риторики протистояння, якими визнано статус мовця, аудиторію, а також економічний, соціальний і політичний стан соціуму на певному етапі розвитку.

Подано результати дослідження комунікативної компетентності політиків на прикладі аналізу повідомлень, що містяться на офіційних сторінках у мережі "Фейсбук". Під час дослідження було використано такі загальнонаукові методи: описовий та порівняльний, а також аналізу, синтезу та узагальнення. З метою з'ясування особливостей інформаційних повідомлень, які забезпечують комунікацію народних депутатів Верховної Ради України на офіційних сторінках у мережі "Фейсбук", використано метод кількісного контент-аналізу з елементами якісного. Інформаційні повідомлення проаналізовано за такими трьома критеріями: тематика, структура та мова. Уперше проведено паралель між комунікативною компетентністю та здатністю спілкуватися з виборцями на офіційних сторінках найбільш популярної в Україні соціальної мережі "Фейсбук". Як встановлено, комунікативна компетентність у проаналізованих випадках зумовлена не освітою, а попередньою професійною діяльністю політика. Найбільш успішною та якісною виявилося спілкування нинішнього депутата Верховної Ради, який у минулому працював журналістом. Більше половини повідомлень, що забезпечували успішну комунікацію, складалися з досить структурованого й невеликого за обсягом тексту та відеоролика. Тематика охоплює діяльність народного депутата у Верховній Раді та на окрузі. Мова більше половини повідомлень ведеться від першої особи. Результати дослідження можуть бути використані під час викладання таких навчальних дисциплін, як "Політичний PR" та "Електронний PR", а також можуть бути цікавими для політиків і їх помічників.

Сучасна статистика має в своєму арсеналі методи формалізації (вимірювання) об'єктів найрізноманітнішої природи. Зокрема це стосується текстів, так званої, природної мови. За допомогою статистичних методів проаналізовано тексти передвиборчих програм кандидатів на пост Президента України на виборах 2019 р. Застосовуючи метод багатовимірного шкалювання утворено набір даних, який складається з двох числових характеристик, що описують особливості розглянутих текстів програм. За допомогою кореляційного аналізу встановлено зв'язок між текстами передвиборчих програм кандидатів та офіційними результатами першого туру виборів, а також результатами загальнонаціонального екзит-полу. Застосовуючи процедури кластеризації методом Уорда, виділено 4 групи кандидатів на пост Президента України. Встановлено особливості текстів програм побудованих груп і створено хмарки ключових слів для швидкого сприйняття найбільш вживаних слів і їх розподілу за популярністю відносно один одного. Підготовку даних та всі статистичні обчислення здійснено з допомогою середовища статистичних розрахунків R.

Визначено дискурсивні стратегії критики в електоральному дискурсі Німеччини й України у контрастивному аспекті. Провідними ознаками критики у політичному передвиборчому дискурсі є оцінність, агональність, агресивність та персуазивність. Визначено види, форми та функції критики в електоральному дискурсі як різновиду політичного дискурсу, описано глибинну структуру критичного висловлювання та його семантичні умови, виокремлено чотири моделі адресантно-адресатної конфігурації критики, простежено контрасти у вираження конструктивної та деструктивної критики у виступах німецькомовних та україномовних політиків у публічному електоральному дискурсі.

Висвітлено питання емотивності політичного інтерв'ю як жанру діалогічного дискурсу. Увагу приділено аналізу характерних рис та функційного призначення емотивності у площині жанру "політичне інтерв'ю". Досліджено емотивно-навантажені фрагменти англомовних політичних інтерв'ю.

Вивчено політичний дискурс, зокрема політичну рекламу як засіб впливу на масову свідомість. Визначено семантичну близькість передвиборчих програм кандидатів, їхніх слоганів та асоціацій. Установлено, що техніка апелювання до емоцій народу через передвиборчі слогани стала двічі виграшною.

Досліджено політичну дійсність і політичну реальність крізь політичні процеси, що відбувалися в Україні періоду незалежності 1991 – 2014 рр. Формування регіональних еліт, трансформація інститутів влади, процеси локального самовизначення, динаміка протестного руху та зовнішньополітичні відносини проаналізовано як денотати, що набували власних інтерпретацій у політичному дискурсі. Зауважено, що інтерпретація трактується як конотація дійсності, що переводить її на рівень реальності та впливає на політичний досвід суб’єкта. Політичний дискурс розуміється як форма дискурсних практик, а знаково-символічні інтеракції є механізмом вироблення та втілення інтерпретацій. За масштабом конструювання політичної реальності досліджено три вектори політичних дискурсів: офіційний дискурс влади, медіадискурс та дискурс повсякденності. Зазначено, що офіційний політичний дискурс впливає на розвиток дискурсу еліт, інституційного, локального, опозиційного, зовнішньополітичного дискурсів, що через інтерпретації впливають один на одного. Завдяки дискурсним практикам, що відбувається у кожному векторі, встановлюється високий або низький рівень автентичності суспільства, що є центром структури політичного тексту суспільства як політична реальність. З’ясовано, що у центрі структури політичного тексту мають міститися автентичні й актуальні цінності, навколо яких може об’єднуватися держава-нація. Для того, щоб цінності отримували колективний смисл, політична еліта, політичні інститути та суб'єкти політики виробляють інтерпретації, через що суспільство себе ідентифікує та встановлює норми суспільного договору.

Увагу акцентовано на дослідженні відображення загальнолюдських концептів у PR-комунікаціях Президента України на прикладі новорічних промов 2014 - 2018 рр. Визначено й проаналізовано такі загальнолюдські концепти: "Бог"; "простір"; "час"; "дружба"; "ворожнеча"; "свобода". Результатом дослідження є сформований рейтинг репрезентації концептів у новорічних промовах. Наукова розвідка підтверджує гіпотезу про те, що новорічні промови Президента України, оперуючи загальнолюдським концептами, сприяють конструюванню образу соціокультурної дійсності в масовій свідомості, що відповідає суспільно-політичним і соціально-економічним подіям українського сьогодення.

Увагу акцентовано на дослідженні відображення загальнолюдських концептів у PR-комунікаціях Президента України на прикладі новорічних промов 2014 - 2018 рр. Визначено й проаналізовано такі загальнолюдські концепти: "Бог"; "простір"; "час"; "дружба"; "ворожнеча"; "свобода". Результатом дослідження є сформований рейтинг репрезентації концептів у новорічних промовах. Наукова розвідка підтверджує гіпотезу про те, що новорічні промови Президента України, оперуючи загальнолюдським концептами, сприяють конструюванню образу соціокультурної дійсності в масовій свідомості, що відповідає суспільно-політичним і соціально-економічним подіям українського сьогодення.

Присвячено комплексному і системному аналізу особливостей використання політичних метафор як з точки зору жанрового наповнення промов політиків, так і як маніпулятивнатехнологія. Визначено основні особливості метафоричності політичної мови та висвітлено ступінь наукової розробленості даної проблеми, а також визначено відмінності європейських, американських та радянських шкіл у дослідженні цієї проблематики. Запропоновано авторське визначення поняття політична метафора. Встановлено, що особливості використання політичних метафор тісно пов'язані з політичним режимом, іміджем політика та періодам у політичному житті. На прикладі різних політичних подій встановлено динаміку використання політичних метафор, з'ясовано, що під час революційних, військових подій та виборів кількість політичних метафор у промовах політиків збільшується. З'ясовано особливості реалізації метафоричних конструкцій під час процесу прийняття політичних рішень на етапі формування проблеми та проаналізовано, як політичні метафори використовують для формування ідеологічних концепцій. Eстановлено, що жінки та чоловіки у політиці використовують специфічні політичні метафори, щоб досягати своєї мети. Вперше здійснено аналіз використання політичних метафор часів "революційних" подій в Україні. Визначено, які політичні метафори використовували всі президенти України під час інавгураційних промов, новорічних привітань та щорічних звернень до Верховної Ради України. Визначено особливості цих символічних конструкцій у промовах українських президентів та на основі компаративного аналізу встановлений їх маніпулятивний характер.

Розглянуто сутність поняття політичної мови та її маніпулятивних можливостей, проаналізовано методи лінгвістичного маніпулювання свідомістю та маніпулятивні стратегії, в основі яких лежить використання мовних засобів. Політичну мову розглянуто як засіб формування, функціонування і передачі політичної інформації та як інструмент впливу у процесі завоювання влади, який спонукає до певних дій або, навпаки, їх гальмує і навіть дестабілізує.

Робота присвячена дослідженню інституційного політичного дискурсу та його семантичної суті. Розкрито історію розвитку наукового знання про політичний дискурс. Проаналізовано функції та семантичну структуру слова в політичному дискурсі, виявлено його роль у процесах номінації, концептуалізації та референції. Розкрито процеси семантичної конкуренції та механізми обмеження доступу до політичного дискурсу. Досліджено відмінності фахової та публічної сфери застосування політичних концептів. Проаналізовано властивості політичного тексту та його структуру, до якої належать повідомлення, адресант, адресат і контекст. Адресанта політичного тексту аналізують як такого, що визначає стиль повідомлення. Адресата тексту визначають учасником комунікації, який виявляється в політичному тексті його зрозумілістю для конкретної групи осіб. Розроблено схему порівняння семантичної структури політичних інституційних дискурсів демократичного та недемократичного режимів. Виявлено, що політичний дискурс про ворога є основою недемократичного дискурсу, а також здатен проникати до демократичного, внаслідок чого демократія віддаляється від свого ідеалу. Виявлено семантичні парадокси функціонування політичних дискурсів різних режимів.

Охарактеризовано політичні чинники у формуванні змісту поняття Європи в наукових дослідженнях кінця XX - початку XXI ст. Розкрито ідейно-теоретичні засади визначення поняття Європи на основі критичного аналізу та порівняння різних підходів до концепту Європи. Доведено, що поняття Європи доцільно вивчати на основі теоретико-методологічного апарату політичної науки, адже на межі XX - XXI ст. в наукових і політичних концепціях домінує зміст поняття Європи саме в політичному аспекті. Розглянуто основні політичні проекти об'єднання європейського простору, які стали визначальними у конституюванні Європи як політичного поняття. В процесі аналізу понять Західної, Східної, Північної, Південної, Південно-Східної, Центральної Європи. З'ясовано, що поділ на регіони в Європі проводиться не за географічними характеристиками, а відповідно до тих чи інших політичних процесів. Показано, що дискурс довкола концепту Європи зводиться до розуміння природи, глобального значення та основ розширення ЄС, що дозволяє розглянути концепт Європи в інклюзивному (Європа як континентальна "торговельна держава", як "фортеця" та як "не-актор" світової політики) та ексклюзивному аспектах (Європа як військова, цивільна, нормативна, етична, глобальна, мала сили та як новий тип імперії). Досліджено залежність еволюції Європи як політичного поняття від поширення та впровадження ексклюзивних чи інклюзивних політичних практик.

Визначено діапазон функціональних особливостей комунікації як джерела моделювання соціально-політичних відносин. Сформовано структурну модель інформаційного простору та охарактеризовано закономірності впливу комунікації на політичну систему за умов політичної модернізації суспільства. Розкрито комунікаційну концепцію політичної системи. Встановлено місце політичної мови в процесах модернізації політичного устрою та демократизації політичної системи. Проведено компаративний аналіз вербалізації концептів політичних дискурсів України і США з метою визначення форми консолідації демократичного політичного режиму в українських соціально-політичних реаліях.

Досліджено питання пошуку консолідуючого чинника для сучасного українського суспільства. Розглянуто формування нових контурів регіонів України з різними ментальними установками. Увагу приділено впливу лінгвістичних конструкцій на формування сприйняття суспільного та політичного життя соціуму.

Розглянуто проблему визначення ролі символізації політичної реальності у формуванні змістовної та структурної логіки концептуального політичного дискурсу та спричиненні його трансформації. Встановлено структурну логіку побудови й онтологічні параметри організації концептуального політичного дискурсу в кореляції з дослідженням функціонування концептуалізованих форм репрезентації політичної реальності у процесуальному вимірі символізації. Запропоновано розглядати трансформацію політичних концептів як процес зміни символічних матриць розуміння суспільством навколишньої політичної реальності. Встановлено, що окреслена зміна досягається в тому числі і як результат здійснення символічного управління, яке визначається як встановлення концептуально організованих моделей пізнання політичної реальності, що організують соціальні уявлення через символічні матриці, при цьому бажані зміни дискурсивного простору генеруються за рахунок максимального суспільного резонансу через створення політичних міфів, наративів, брендів, текстів й оперування ними. Продемонстровано, що евристичний потенціал дослідження дискурсивних трансформацій у площині символізації політичної реальності може бути реалізований для вивчення перехідних політичних систем, зокрема посткомуністичного типу.