В монографії опрацьовується новітня методологія українського права. Під кутом зору на право як елемент людського буття у його цілості й граничності, атрибут людського духу, дослідження передумов права здійснюється у більш первісніший і фундаментальніший спосіб, ніж в позитивно-аналітичній юриспруденції. Право зв'язується закономірностями людського універсуму (а відтак, самі ці закономірності досліджуються в своїй доцільності) і від них отримує своє понадюридичне значення і самобутність. Тож, працю присвячено пошуку загубленої глибини права заради його первісного прояснення і на цій підставі фундаментальному переосмисленню доктрини і практики сучасного українського права. Матеріал подано за такими розділами: про прагматичне значення Платона і Арістотеля; суще й належне (буття й норма); універсалії й конкретності; детермінізм і свобода волі; розум і воля.

Розглянуто найактуальніші та дискусійні питання сучасної теорії філософсько-правового розуміння: право як предмет пізнання, предметна специфіка та соціокультурна значущість філософії права, проблема її дисциплінарного статусу та ін. Запропоновано авторську концепцію філософії права як особливого філософсько-дослідницького напряму та навчальної дисципліни філософського профілю.

Автор забезпечує поступ теорії права за допомогою вдосконаленого аналізу характерної структури тієї чи іншої системи внутрішньодержавного права та кращого розуміння таких різних, але пов'язаних між собою соціальних явищ, як право, примус і мораль. Характеризуються закони, команди та накази, висвітлюється зміст законів, сфера їх застосування та види походження. Розглядається право як примусові накази, як об'єднання первинних і вторинних правил. Досліджуються основи правової системи, а також формалізм і скептичне ставлення до правил. Аналізуються принципи справедливості, моральні та юридичні зобов'язання, природне право та правовий позитивізм, юридична чинність та моральна цінність. Висвітлюються особливості міжнародного права.

Дисертацію присвячено новітній методології українського права. Під кутом зору на право як елемент людського буття у його цілісності й граничності, атрибут людського духу, дослідження передумов права (сущого й належного, універсалій й конкретностей, детермінізму і свободи волі, розуму і волі) здійснюється у більш первісніший і фундаментальніший спосіб, ніж в позитивно-аналітичній юриспруденції. Право зв'язується закономірностями людського універсуму (а відтак, ці закономірності досліджуються в своїй доцільності), і від них воно отримує своє понадюридичне значення і самобутність. Тож дослідження присвячено пошуку загубленої глибини права заради його первісного прояснення і на цій підставі фундаментальному переосмисленню доктрини і практики сучасного українського права.

Досліджені підстави зародження європейського права, означені його сутнісні властивості. Головну увагу зосереджено на реконструкції властивостей європейського права як особливого способу буття. Проаналізовані певні сфери прояву європейського права: на рівні людської особистості, на рівні соціального простору, на рівні духовно-практичної та інтелектуальної діяльності.

В широком культурно-историческом контексте с привлечением древних мифов, религиозных книг и произведений художников слова от Софокла до Ф.Достоевского и Кафки рассмотрены две проблемные сферы - философия права и философия преступления, которые в реальной социальной практике неотрывны одна от другой. Анализируются статус и познавательные возможности философии права, историософия правовых цивилизаций (циклическая модель Дж.Вико, ступенчатая модель Г.Гегеля, историческая типология правовых цивилизаций П.А.Сорокина, метафилософия Д.Л.Андреева). Дана детальная характеристика онтологии права, философско-правовой антропологии, философии естественного права, неправа, преступления, а также философской пентологии.

Досліджено комплекс теоретичних і практичних питань, пов'язаних із науковим аналізом правового нігілізму як категорії філософії права і суспільного феномена, його якісних характеристик, причин та форм існування, джерел, що відтворюють його в умовах масштабної кризи в суспільстві. Проаналізовано вплив правового нігілізму на вирішення завдань розбудови правової держави, здійснення державно-правової реформи в Україні, а також основні напрямки боротьби з правовим нігілізмом в процесі переходу нашої держави від тоталітарної до правової. У соціально-економічній сфері обгрунтовано конкретні заходи подолання правового нігілізму, що полягають в юридичному забезпеченні відносин власності, роздержавлення та приватизації, вдосконалення податкової та фінансової політики, в спрямуванні на подолання організованої злочинності, корупції, хабарництва, тобто на фактори, які виступають важливими чинниками, що гальмують процес розбудови правової держави, породжують правовий нігілізм. Досліджені конкретні заходи юридичного забезпечення в сфері соціально-політичній, які націлені на формування правової та політичної культури громадян, створення національної правової системи, вдосконалення чинного законодавства, реформування юридичної освіти. Проаналізовано основні напрямки підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів, вдосконалення форм і методів їх роботи і перетворення в дієвий інститут реформування суспільства. Зроблено висновок, що ефективність діяльності правоохоронних органів, підвищення їх авторитету серед населення, спроможність впливати на державотворчі процеси значною мірою залежать від подолання глибокої кризи в суспільстві, вдос

Досліджено факти виникнення, розвитку і функціонування права з точки зору їх обумовленості відповідними пізнавальними процесами. Розглянуто динаміку соціально-політичних, психологічних, аксіологічних, логічних, філософських та інших чинників правового мислення, яка створює цілісну картину функціонування права як пізнання, а також є підставою для виокремлення предмета самостійної науки - гносеології права.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002,0

Рубрики:

Загальна теорія права

Шифр НБУВ: Ж16622 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х83в + Х002,0 + Ф1(0)

Рубрики:

Загальна теорія права

Історія політичних вчень

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Всебічно проаналізовано ключові принципи політичного устрою вільного суспільства. Критично досліджено теорії утилітаризму та правового позитивізму, обгрунтовано оманливість і шкідливість поняття "соціальна справедливість" за ринкового ладу, а також розглянуто механізм ринкової економіки.

Досліджено генезу концептуальних уявлень щодо правової та соціальної дежави у німецькій філософії права класичного та посткласичного періодів (XVIII - XX ст.). Встановлено, що домінуючою тенденцією даної еволюції є всебічна етизація нормативних моделей правової та соціальної держави. Акцентовано увагу на необхідності вирішення проблеми автономної та гетерономної самореалізації.

Розглянуто питання побудови загальної теорії права. Проаналізовано переваги ліберальної традиції та критично переосмислено теорію правового позитивізму та утилітаризму. Висвітлено різні погляди на конкретні права, а також подано авторське міркування щодо найскладніших проблем права.

На основе классического учения Аристотеля о четырех видах причин (формообразующих, материальных, деятельных и целевых) проанализирован сложный и противоречивый мир морально-правовой реальности как единое целое, включенное в динамичный контекст нормативно-целостного континуума цивилизации и культуры. Охарактеризованы трансцендентные и трансцендентальные формальные причины, структура правовой реальности, специфика материальных причин, материальные онтологемы основания правовой реальности, антропологические основания правовой реальности. Рассмотрены анормативное поведение человека, харизматические личности созидателей и разрушителей, социальные основания правовой реальности, ценностная природа целей.

Проаналізовано співвідношення цінностей та істини у сфері права. Досліджено право як феномен культури. Висвітлено категорію істини. Особливу увагу приділено аналізу критеріїв цінності юридичного знання та його істинності. Зроблено висновок, що цінності у праві органічно поєднані з істиною, взаємний зв'язок яких має ряд цікавих особливостей.

Розглянуто питання побудови загальної теорії права. Досліджено різні погляди на конкретні права, висвітлено їх проблеми, наведено критичний аналіз теорії правового позитивізму й утилітаризму.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002,0 + Х001.01

Рубрики:

Загальна теорія права

Держава і суспільні відносини

Шифр НБУВ: В344958/1 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено історію національної філософії права під онтологічним кутом зору. Введено у науковий обіг нові імена, факти, надано їх інтерпретацію. Розглянуто предмет, принципи, функції філософії права. Здійснено філософсько-правове обгрунтування онтології людини та національної держави.

Вперше здійснено комплексний аналіз економічних, політичних та інших соціальних факторів, які обумовили основні поворотні моменти розвитку англо-американської правової доктрини XX ст. Запропоновано підхід щодо класифікації шкіл і напрямків філософії права відповідно до трактування ними співвідношення між правом, правовими цінностями та суспільними реаліями. Удосконалено характеристику живого права як ціннісного орієнтиру для правотворчості. Уточнено визначення основних ціннісних категорій природного права, зокрема: "справедливість" і "невід'ємні права людини". Розвинуто ідею поєднання теорії природного права, яка визначатиме мету правового розвитку та соціологічної юриспруденції, що розроблятиме механізм реалізації даних цілей. Проаналізовано основні ідеї, які характеризують англо-американську філософію XX ст. в цілому та з'ясовано їх вплив на сучасному етапі розвитку правової науки. Охарактеризовано загальні тенденції розвитку філософії права у країнах англо-саксонської правової сім'ї. Встановлено наявність необхідного чергування періодів панування правового позитивізму та періодів відносної переваги теорії природного права.

На базі тематизації теоретичної дисципліни - філософії права, визначення її предмета, методу, статусу, ціннісно-світоглядних орієнтирів, здійснено комплексне філософське осмислення феномену права крізь призму категорії "правова реальність", що дозволяє подати право як особливий світ і спосіб людського буття. На підставі аналізу переваг і недоліків різних способів осмислення права (позитивізму, об'єктивізму, суб'єктивізму, інтерсуб'єктивності) і соціокультурного контексту їх застосування запропоновано концепцію правової реальності в єдності онтологічного, антропологічного й аксіологічного аспектів, яка орієнтується на розкриття гуманістичного смислу права. Обгрунтовано поняття правового суспільства як орієнтира реформування правових систем у посттоталітарних суспільствах.