На основе классического учения Аристотеля о четырех видах причин (формообразующих, материальных, деятельных и целевых) проанализирован сложный и противоречивый мир морально-правовой реальности как единое целое, включенное в динамичный контекст нормативно-целостного континуума цивилизации и культуры. Охарактеризованы трансцендентные и трансцендентальные формальные причины, структура правовой реальности, специфика материальных причин, материальные онтологемы основания правовой реальности, антропологические основания правовой реальности. Рассмотрены анормативное поведение человека, харизматические личности созидателей и разрушителей, социальные основания правовой реальности, ценностная природа целей.

Досліджено проблему смертної кари як засобу кримінально-правового регулювання та соціального управління крізь призму суспільних потреб і соціальних цінностей. Обгрунтовано пропозиції вдосконалення системи правових гарантій, обмеження сфери застосування виняткової міри покарання у контексті її повного скасування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)33 + Ю703.25

Рубрики:

Державне право окремих країн

Мораль і права людини

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано неотомістичну концепцію прав людини, відображену у документах та джерелах соціальної доктрини католицизму. Наведено загальну характеристику соціального вчення католицької церкви. Розкрито методологічні засади неотомістичного праворозуміння, розглянуто питання теоцентричного антропологізму, етичного онтологізму, ціннісного телеологізму, гносеологічного дуалізму. Викладено етико-антропологічні основи прав людини. Представлено сутнісні характеристики людини як суб'єкта природних прав, описано соціально-етичні принципи прав людини.

Проанализирована неотомистическая концепция прав человека, отраженная в документах и источниках социальной доктрины католицизма. Приведена общая характеристика социального учения католической церкви. Раскрыты методологические основы неотомистического правопонимания, рассмотрены вопросы теоцентрического антропологизма, этического онтологизма, ценностного телеологизма, гносеологического дуализма. Изложены этико-антропологические основы прав человека. Представлены сущностные характеристики человека как субъекта природных прав, описаны социально-этические принципы прав человека.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.02 + Х0в77 + Ю703.2

Рубрики:

Право і мораль

Мораль і право

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю703.2 + Х002.02

Рубрики:

Мораль і право

Право і мораль

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х893.9(4УКР)1 + Ю703.25

Рубрики:

Кримінальний процес окремих країн

Мораль і права людини

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.02 + Ю703.2

Рубрики:

Право і мораль

Мораль і право

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881в2 + Ю703.2

Рубрики:

Мораль і право

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю703.23 + Х881.021

Рубрики:

Моральні аспекти покарання і смертної кари

Поняття і мета покарання

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Акцентовано увагу на значущості вивчення соціальних уявлень як специфічної форми пізнання світу, а також дослідження особливостей морально-правових уявлень учнівської і студентської молоді за умов суспільних трансформацій.

Здійснено історико-філософський аналіз етико-правового вчення П.Д.Юркевича у контексті науково-теоретичного осмислення проблеми співвідношення категорій моралі та права. В антрополого-екзистенційному аспекті розглянуто ідею моральної свідомості людини. Досліджено поняття серця та любові як бази моральних взаємовідносин у суспільстві. З'ясовано роль моральних законів та значення права у системі моральних ідей суспільства. Проаналізовано ідею справедливості як основу концепту морально-правових відносин. З'ясовано критерії розмежування моралі та права у контексті концепції природного права. Розкрито суть тези про взаємозв'язок, взаємовплив і взаємообгрунтування категорій моралі та права у філософії П.Д.Юркевича.

Досліджено феномен "етичний кодекс", що виступає суттєвою константою сучасної практики соціального життя у загальносвітовому та національному масштабах. Продемонстровано трансформацію змісту та форми традиційного субстрату кодифікованої моральності у контексті соціокультурного розвитку з орієнтацією на сучасні процеси етичної кодифікації. З'ясовано, що важливий модус нормативного становить особистісно-перфекціоністська самореалізація у контексті соціальної нормативності. Доведено, що успішна реалізація позитивної програми нормативно-належного обумовлена органічною єдністю соціально-організаційних спонук людської активності та духовно-моральнісного потенціалу особистості у процесі творення простору осмисленого соціального буття. Встановлено, що сучасна модель кодексової культури передбачає орієнтацію на інституціонально-регулятивний рівень нормотворення.

Проведено соціально-філософський аналіз моралі та права як феноменів соціального буття у період трансформації суспільства у аспекті їх взаємодії, взаємопроникнення, взаємообумовленості на початку нового тисячоліття. На базі діалектичного методу, синергетики та компаративістики розглянуто основні риси та права за умов глобалізаційних процесів. Визначено основні тенденції їх розвитку в Україні. Досліджено загальне та відмінне компонентів моральної і правової систем, а саме: норм пріоритетних соціальних регуляторів. Проаналізовано особливості механізму морального та правового регулювання у транзитивний період суспільно-історичного розвитку нашої держави. Констатовано властивості моралі та права встановлювати аксіологічні координати, які дозволяють моделювати цивілізовану практику соціально-комунікативної діяльності в Україні. Як основні константи висвітлено морально-правову відповідальність і справедливість, пошану до відчуття власної гідності соціальних суб'єктів.

Досліджено багатоаспектну суть права людини на життя. Розвинуто уявлення про місце права на життя у системі прав людини. Запропоновано визначення даного права. Уточнено систему ознак і правових принципів його захисту. На підставі аналізу філософсько-правової та теоретико-правової спадщини представлено аргументи з метою розширеного тлумачення суті права людини на життя як права не тільки на вітальне (біологічне), а й соціальне та духовне існування. Право на життя розглянуто як багатоаспектне явище, зміст якого утворюють вітально-часовий, соціально-економічний, кримінально-правовий та інші аспекти. Доведено необхідність прийняття в Україні закону, в якому має бати визначена правова природа феноменів, взаємопов'язаних з реалізацією права людини на життя, будуть закріплені принципи правового захисту людського життя в Україні.

Узагальнено існуючі у науковій літературі концепції виникнення права та моралі, типи праворозуміння та розуміння моралі. Досліджено джерела виникнення права та моралі. Проаналізовано гносеологію моралі та права. Уточнено зміст моралі, що є усвідомленим, тобто заснованим на знаннях, досвіді, звичаях, а також формує відчуття прагнення до належного, що виходить з внутрішнього спонукання віри у справедливість, впевненості панування добра, сформованої на підставі розуміння цінностей життя. Встановлено, що процес виникнення моральних і правових норм пов'язаний з об'єктивними причинами розвитку суспільства та з потребами соціального регулювання. Проаналізовано співвідношення права та моралі в процесі суспільного регулювання, виявлено їх особливості, єдність, відмінність, взаємозв'язок, взаємодію та протиріччя. Досліджено правове та моральне регулювання, встановлено його передумови, ознаки та співвідношення. Розглянуто структурну характеристику та взаємодію моральної та правової системи, визначено їх функції. Проведено дослідження функцій і принципів моралі у їх співвідношенні з функціями та принципами права. Доведено єдність і взаємодію права та моралі як соціальних регуляторів у процесі суспільного життя. Обгрунтовано критерії розподілу права та моралі. Зроблено висновок про морально-правову дію моралі та права на регулювання суспільних процесів у єдності, що утворюють соціальну цінність, яка активно впливає на юридичну практику.

Розроблено концептуально-методологічний апарат сучасної соціальної філософії стосовно аналізу проблем освіти, що входять у коло питань філософії освіти. Обгрунтовано, що вирішення даних проблем може бути найбільш ефективним у разі комплексного підходу до них. Показано, що комплексність підходу полягає в плідному співробітництві соціальної філософії та філософії освіти та права. Зазначено, що даний підхід має велике практичне значення, тому що пов'язаний із конституюванням даних дисциплін як загальнообов'язкових для вищої школи України та можливістю використання їх для налагодження зв'язків між наукою, навчально-педагогічним процесом і практикою, зокрема промисловою.

Розглянуто комплекс теоретичних і практичних питань, пов'язаних з поняттям, змістом, значенням, реалізацією і місцем принципу рівності сторін у кримінальному процесі України. Досліджено проблемні питання практики його застосування й обгрунтовано шляхи їх вирішення. Проаналізовано зарубіжне й вітчизняне законодавство та визначено подальшу лінію розвитку принципу рівності сторін у кримінальному процесі України, запропоновано шляхи удосконалення його застосування в цілому та на окремих стадіях кримінального процесу. Сформульовано теоретичні висновки з досліджених питань і практичні рекомендації, спрямовані на удосконалення реалізації у кримінальному процесі принципу рівності сторін. Відзначено, що впровадження наведених пропозицій сприятиме підвищенню якості кримінального судочинства.

Наведено результати дослідження співвідношення моралі та права у філософії І.Канта. Відносно характеристик чинників відмінності та тотожності кантівського тлумачення понять "мораль" та "право" зазначено, що першими утворюється антиномізм безумовного статусу моралі та легітимізованого статусу права у практичній філософії І.Канта. Чинники відмінності обумовлено різницею між ноументальним і феноменальним визначеннями буття людини (ширше: культури). Чинники тотожності, завдяки яким утворюється можливість розуміння моралі та права як певної цілісності, виведено з апріорної рефлексії свободи як онтологічно мислимої сутності.

Досліджено актуальні теоретичні засади та ідейно-філософський зміст особливостей розвитку громадянського суспільства (і його основних складових) на пострадянському соціокультурному просторі. Здійснено цілісний систематичний аналіз поняття громадянського суспільства у його конкретноісторичних національних формах та у більш широкому модерно-цивілізаційному контексті, поєднаному з трансформацією національних моделей громадянського суспільства у транснаціональні. Становлення даного суспільства в його взаємовідносинах з державою є вирішальним чинником реформування соціально-політичних систем, які склалися на пострадянському соціокультурному просторі. Характерною особливістю цього становлення є синкретичне поєднання застарілих патримоніальних та постмодерних горизонтально мережевих форм соціальної взаємодії, що обумовлено історико-культурними закомірностями розвитку нових демократій. Досліджено роль і функції громадянського суспільства за умов перехідної економіки та розкрито взаємозв'язок нових ліберально-демократичних і мовленнєвих практик на пострадянському просторі зі зміною типів раціональності у постмодерній європейській культурі. Обгрунтовано, що лише органічне поєднання цінностей західної ліберальної культури та національних культурно-історичних традицій дозволяє подолати системну кризу та сприяє розвитку нових демократій у загальноцивілізаційному руслі.