Монографія присвячена сучасним проблемам інтерв’ювання дітей, які стали свідками або зазнали сексуального насильства. Викладено методологію застосування вербального біхевіоризму в діяльності правоохоронних органів, основні психологічні особливості інтерв’ювання дітей в контексті психотравми: віковий та тендерний аспекти, свідків або потерпілих від сексуального та інших видів насильства. Представлений науковий доробок, спрямований на якісне оновлення теорії та практики в логіці інтерв’ювання постраждалих хлопців і дівчат з огяду на воєнні події в Україні.

Проаналізована стаття 116 КК України для теоретичного вирішення питання про те, чи можливо уникнути стану сильного душевного хвилювання особі, яка захищає своє життя, здоров'я, статеву свободу, а також оцінки відношення законодавця до поведінки потерпілого при перевищенні меж необхідної оборони. Автор вважає, що негативний вплив стресових станів на свідомість і діяльність людини обумовлює необхідність ретельно аналізувати психологічний стан людини при розслідуванні і судовому розгляді справ про перевищення меж необхідної оборони, навіть якщо не виникає підозр, що протиправні дії вчинені в стані афекту.

Висвітлено основні положення щодо протидії насильницьким злочинам щодо дітей. Проведено дескрипцію стану наукової розробки тематики протидії злочинам щодо дітей та нормативно-правового регулювання діяльності з протидії цим злочинам. Розкрито поняття та сутність насилля в правничій науці. Розглянуто питання організації виявлення, розслідування та запобігання насильницьких злочинів щодо дітей, загальні положення тактики проведення слідчих (розшукових) дій за досліджуваною категорією справ. Проаналізовано міжнародний досвід протидії насильницькій злочинності щодо дитини, основні форми міжнародного співробітництва під час розслідування цього виду злочинів. Викладено результати аналізу значної кількості рішень національних судів та Європейського суду з прав людини у контексті забезпечення прав дитини та протидії насильницьким злочинам щодо дітей. Наведено пропозиції з удосконалення чинного вітчизняного законодавства у сфері протидії насильницьким злочинам щодо дітей.

Проаналізована стаття 116 КК України для теоретичного вирішення питання про те, чи можливо уникнути стану сильного душевного хвилювання особі, яка захищає своє життя, здоров'я, статеву свободу, а також оцінки відношення законодавця до поведінки потерпілого при перевищенні меж необхідної оборони. Автор вважає, що негативний вплив стресових станів на свідомість і діяльність людини обумовлює необхідність ретельно аналізувати психологічний стан людини при розслідуванні і судовому розгляді справ про перевищення меж необхідної оборони, навіть якщо не виникає підозр, що протиправні дії вчинені в стані афекту.

Здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми кримінально-правової охорони статевої свободи та статевої недоторканості дитини. Основну увагу зосереджено на встановленні стану розробки відповідних питань у наукових джерелах, визначенні системи кримінально-правових норм, спрямованих на охорону дитини в цілому та її статевої свободи і статевої недоторканості зокрема за чинним КК України. Констатовано, що таку систему утворюють: чч. 2, 3 ст. 149, чч. 3, 4 ст. 152, чч. 3, 4 ст. 153, ст. 154, ст. 155, ст. 156, чч. 2, 4 ст. 301, чч. 3, 4 ст. 302, чч. 3, 4 ст. 303 КК України. Проаналізовано відповідність національного законодавства у цій частині міжнародно-правовим актам і сучасному європейському законодавству. Проведено детальну характеристику складів таких злочинів, ознак, що диференціюють відповідальність за їх вчинення, та меж караності таких посягань. Виявлено недоліки у кримінально-правовому забезпеченні охорони статевої свободи та статевої недоторканості дитини і запропоновано шляхи їх усунення.

З урахуванням сучасного стану розвитку криміналістичної науки та правоохоронної практики розглянуто криміналістичну характеристику злочинів, пов'язаних зі створенням або утриманням місць розпусти та звідництвом. Визначено поняття й елементи криміналістичної характеристики. Окреслено способи та слідову картину злочинів, досліджено обстановку злочинного посягання та особу злочинця. Розкрито особливості організації розслідування злочинів, пов'язаних зі створенням або утриманням місць розпусти та звідництвом. Досліджено особливості аналізу первинної інформації та обставини, що підлягають встановленню. Запропоновано алгоритми дій слідчого у типових слідчих ситуаціях початкового та подальшого етапів розслідування. Удосконалено організаційно-тактичне забезпечення проведення окремих слідчих (розшукових) дій, зокрема, огляду та допиту підозрюваного, потерпілого та свідка. Досліджено особливості використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів вказаної категорії.

Доведено, що в історичному розвитку кримінально-правових норм про відповідальність за зґвалтування і насильницькі дії сексуального характеру в Україні слід виділяти три етапи. Визначено типові групи зґвалтувань за їх об'єктивними ознаками та надано характеристику кримінально-психологічних типів ґвалтівників за характером взаємодії зовнішніх і внутрішніх умов. У площині віктимності визначено типові ситуації вчинення зґвалтувань. Зазначено, що психологічна допомога жертвам сексуального насильства повинна надаватися за наступними напрямами: підтримання самооцінки; інформаційна підтримка; мотиваційна підтримка; інструментальна підтримка; емоційна підтримка.

Вивчено вітчизняне та зарубіжне законодавство, результати узагальнення слідчої, судової практики й офіційної статистики проведено комплексне дослідження розслідування зґвалтувань минулих років. Розкрито зміст криміналістичної характеристики злочинів цієї категорії. Окреслено найбільш ефективні процесуальні форми взаємодії слідчого й оперативних підрозділів. Визначено умови, доцільність та порядок призначення та проведення психофізіологічної експертизи із застосуванням поліграфа щодо підозрюваних і потерпілих осіб. Запропоновано доповнити КПК України ст. 243 і щодо проведення психофізіологічної експертизи осіб з використанням поліграфа. Підготовлено алгоритм дій працівників підрозділу поліції під час досудового розслідування зґвалтувань минулих років.

Досліджено зміст термінів "обставини", "причини", "умови", "чинники", "детермінанти" правопорушень. Проаналізовано детермінанти, які обумовлюють насильство над дітьми.

Охарактеризовано студента ВНЗ, який вчиняє насильницькі злочини проти життя та здоров'я особи. Окреслено структурні елементи особи студента, що вчиняє насильницькі злочини проти життя і здоров'я особи. Визначено соціально-демографічні ознаки вчинення злочинів студентами. Охарактеризовано основні чинники, які спонукають студентів ВНЗ до насильства такі, як вживання алкогольних напоїв, наркотичних засобів і психотропних речовин.

Увагу присвячено з'ясуванню сутності розбещення неповнолітніх, його кримінологічної характеристики, вирішенню комплексу теоретичних і прикладних проблем, пов'язаних із запобіганням цьому негативному соціально-правовому явищу. Надано кримінологічну характеристику розбещення неповнолітніх як соціально-правового явища, досліджено історичний досвід протидії розбещенню неповнолітніх в Україні та у світі. На підставі кількісно-якісних показників визначено сучасний стан, тенденції та ймовірний рівень латентності цього злочину. Досліджено особу злочинця, який вчиняє розбещення неповнолітніх, за соціально-демографічними, морально-психологічними, особистісно-рольовими, кримінально-правовими ознаками, криміногенними рисами правової та моральної свідомості, розладами психіки та поведінки. Запропоновано типологію таких осіб за критерієм цільової спрямованості протиправної поведінки. Розглянуто структуру детермінант, що зумовлюють вчинення розбещення неповнолітніх. Визначено роль конкретної життєвої ситуації у вчиненні цього злочину, а також досліджено особу його жертви. Запропоновано головні напрями запобігання розбещенню неповнолітніх в Україні на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях.

Здійснено комплексне дослідження кримінально-правових і кримінологічних проблем запобігання сексуальній експлуатації в Україні. Розкрито зміст детермінант, шо сприяють криміналізації цієї сфери суспільних відносин. Охарактеризовано структуру та динаміку злочинів, пов'язаних із різними формами сексуальної експлуатації. Розроблено типологію злочинців і злочинних угруповань у цій сфері. Запропоновано концептуальне бачення шляхів реалізації профілактичних заходів на загальносоціальному та спеціально-кримінологічному рівнях. Розкрито проблему сексуальної експлуатації в історії людської цивілізації. Розглянуто міжнародно-правові акти та законодавство інших країн у сфері протидії сексуальній експлуатації.

Вперше в сучасній юридичній науці України проведено комплексне дослідження меж необхідної оборони при посяганнях на статеву свободу та статеву недоторканість особи. У контексті природного походження права особи на необхідну оборону обгрунтовано, що необхідна оборона є вольовою, свідомою та схвалюваною державою і суспільством дією людини, яка детермінована соціально-позитивними мотивами та цілями, а також природними (інстинктивними) реакціями людини. Відповідно до природно-правового підходу доведено, що заподіяння шкоди при необхідній обороні не є метою дій особи, яка захищається, а є способом досягнення мети. Обгрунтовано доцільність закріплення умов виключення відповідальності за наявності обставин, що виключають злочинність діяння, у КК України. На підставі аналізу наукових підходів, чинного законодавства та практики його застосування, зокрема тенденції незастосування судами норми про необхідну оборону при посяганнях на статеву свободу та статеву недоторканість особи, які обумовили притягнення до кримінальної відповідальності осіб, що реалізовували своє природне право на самозахист, запропоновано пропозиції з вдосконалення кримінального закону.

Проведено теоретичне узагальнення й обгрунтовано практичні рекомендації щодо вирішення низки проблемних питань, які пов'язані з визначенням сутності та напрямів протидії згвалтувань, що вчиняються неповнолітніми, проведено аналіз можливих способів пом'якшення наслідків таких злочинів органами внутрішніх справ. Висунуто пропозиції, що спрямовані на розвиток чи вдосконалення низки положень кримінологічної науки. Зокрема тих, які стосуються ефективної протидії цьому виду злочинності. Розглянуто злочинність неповнолітніх, як об'єкт кримінологічної характеристики, та проаналізовано її кримінологічно значущі ознаки. Визначено причини й умови згвалтувань, виявлено їх взаємопов'язані та спільні криміногенні фактори з іншими різновидами злочинності. Розроблено кримінологічний портрет неповнолітньої особи, що вчинила згвалтування, зокрема визначено основні криміногенні властивості та закономірності формування цих осіб. Розглянуто й охарактеризовано загальносоціальні, спеціальні та кримінально-виконавчі заходи запобігання згвалтуванням, що вчинені неповнолітніми. Обгрунтовано науково-теоретичні, практичні висновки та пропозиції, що спрямовані на вдосконалення наукового, правового й організаційного процесу у сфері забезпечення запобігання згвалтуванням, що вчиняються неповнолітніми.

Проаналізовано погляди науковців щодо причин та умов розповсюдження різноманітних видів і форм кримінальної насильницької поведінки, надано власне бачення щодо досліджуваної проблеми.

Здійснено історичний та порівняльний аналіз сім'ї та насильства в такому напрямі. Розглянуто проблеми визначення поняття та змісту насильства в сім'ї. Здійснено кримінологічний аналіз насильства, в межах якого розкрито кількісно-якісні показники насильства в сім'ї. Проведено дослідження латентності та ціни цього явища. Надано кримінологічну характеристику осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та потерпілих від нього. Розроблено кримінологічну характеристику злочинів, пов'язаних з проявами фізичного, психологічного, економічного та сексуального насильства в сім'ї. З позиції системного підходу з'ясовано систему та зміст провідних детермінант насильства в сім'ї на макро-, мезо- та мікрорівнях. На основі з'ясування сутності, обсягу та складових компонент діяльності щодо запобігання насильству в сім'ї сформовано цілісну концепцію організації та здійснення запобігання цьому явищу. Обгрунтовано обсяг загальносоціальних, спеціально-кримінологічних і віктимологічних заходів превенції насильства в сім'ї з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду. Сформульовано рекомендації, спрямовані на вдосконалення теоретико-правових засад та практики діяльності у сфері запобігання насильству в сім'ї.

Дослідження присвячено комплексному аналізу насильства в сім'ї. Здійснено історичний і порівняльний аналіз сім'ї та насильства в сім'ї в українському суспільстві як соціально-правових явищ, розглянуто проблеми визначення поняття та змісту насильства в сім'ї. Здійснено кримінологічний аналіз насильства в сім'ї, в межах якого розкрито кількісно-якісні показники насильства в сім'ї, наведено кримінологічну характеристику осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та потерпілих від цього явища. Розроблено кримінологічну характеристику злочинів, пов'язаних з виявами фізичного, психологічного, економічного та сексуального насильства в сім'ї. Наведено криміногенні чинники насильства в сім'ї макро-, мезо- та мікрорівня. Розкрито вітчизняну систему запобігання насильству в сім'ї та запропоновано напрями її удосконалення.

Розглянуто та конкретизовано оціночне поняття "стан статевої зрілості", яке вживає законодавець під час описання складу злочину, передбаченого ст. 155 КК України. На основі чинного кримінального законодавства, а також зарубіжного досвіду проаналізовано поняття "стан статевої зрілості", зроблено окремі висновки щодо його визначення та ефективного застосування вищезазначеної норми на практиці.

Розроблено змістове наповнення кримінологічного портрету особистості насильницького злочинця, який учиняє насильницькі злочини з мотивів задоволення статевої пристрасті. Описано соціальну складову кримінологічного портрету особистості насильницького злочинця, який учиняє насильницькі злочини з мотивів задоволення статевої пристрасті. Характеризуючи психологічну складову кримінологічного портрету особистості насильницького злочинця, акцентовано увагу на морально-психологічних якостях, домінуючих рисах характеру, девіаціях соціального походження.

Дсліджено зв'язок сексуальних девіацій і насильства. Обгрунтовано доцільність кримінологічного аналізу сексуальних девіацій соціального походження. Узагальнено висновок про перспективи та напрямки кримінологічних досліджень насильницьких злочинів, у зв'язку з сексуальними девіаціями соціального походження.