Розглянуто питання дисциплінарної відповідальності засуджених, компетенції посадових осіб кримінально-виконавчих установ у сфері застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі. Проаналізовано роль і значення дисциплінарної практики в діяльності установ виконання покарань.

Рассмотрены вопросы дисциплинарной ответственности осужденных, компетенции должностных лиц криминально-исполнительных учреждений в сфере применения мер взыскания к лицам, осужденным к лишению свободы. Проанализированы роль и значение дисциплинарной практики в деятельности учреждений выполнения наказаний.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х884.9(4УКР)03

Рубрики:

Пенітенціарні системи окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто питання міжнародного контролю за діяльністю кримінально-виконавчих установ і національних превентивних механізмів. Охарактеризовано установи, в яких відбувають покарання засуджені. Визначено правовий статус засуджених, умови їх утримання. Висвітлено особливості застосування примусу, фізичної сили, заходів заохочення та стягнення до даної групи населення. Увагу приділено проблемам застосування інших видів кримінальних покарань, застосуванню умовно-дострокового звільнення та заміни невідбутої частини покарання більш м'яким. Проаналізовано нормотворчу діяльність державного департаменту України з питань виконання покарань.

Рассмотрены вопросы международного контроля за деятельностью уголовно-исполнительных учреждений и национальных превентивных механизмов. Охарактеризованы учреждения, в которых отбывают наказание осужденные. Определены правовой статус осужденных, условия их содержания. Освещены особенности применения принуждения, физической силы, мер поощрения и взыскания к данной группе населения. Внимание уделено проблемам применения других видов уголовных наказаний, применению условно-досрочного освобождения и замены неотбытой части наказания более мягкой. Проанализирована нормообразующая деятельность государственного департамента Украины по вопросам исполнения наказаний.

Розроблено правові та методичні рекомендації щодо створення системи незалежного моніторингу дотримання прав і свобод людини та громадянина у системі органів та установ Державного департаменту України з питань виконання покарань. Розкрито принципи роботи інституцій незалежного моніторингу, проаналізовано їх взаємодію з органами влади та висвітлено участь у процесі виправлення та ресоціалізації засуджених. Розглянуто питання соціальної адаптації та контролю за звільненими особами. Наведено матеріали про діяльність адміністрації органів та установ виконання покарань щодо забезпечення прав засуджених. Розроблено методику підготовки та проведення відвідування органів та установ виконання покарань членами інституцій громадського моніторингу, запропоновано алгоритм їх дій за умов проведення соціологічного дослідження з урахуванням міжнародних норм і чинного законодаства України.

Разработаны правовые и методические рекомендации по созданию системы независимого мониторинга обеспечения прав и свобод человека и гражданина в системе органов и учреждений Государственного департамента Украины по вопросам выполнения наказаний. Раскрыты принципы работы институций независимого мониторинга, проанализировано их взаимодействие с органами власти и освещено участие в процессе исправления и ресоциализации осужденных. Рассмотрены вопросы социальной адаптации и контроля за освобожденными лицами. Приведены материалы о деятельности администрации органов и учреждений выполнения наказаний относительно обеспечения прав осужденных. Разработана методика подготовки к посещению органов и учреждений выполнения наказаний членами институций общественного мониторинга, приведен алгоритм их действий при проведении социологического исследования с учетом международных норм и действующего законодательства Украины.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х911.313 + Х884.9(4Укр)03

Рубрики:

Забезпечення прав людини в галузі правосуддя

Пенітенціарні системи окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено актуальні теоретичні та практичні проблеми забезпечення кримінально-процесуального статусу особи, засудженої судами України до позбавлення волі. Розкрито сутність, значення, механізм та місце правозабезпечувальної діяльності в системі інших видів державної та недержавної діяльності у кримінальному процесі країни щодо кримінально-процесуального статусу такої особи. Доведено важливість здійснення правосуддя виключно судами, а не позасудовими органами, на засадах незалежності від виконавчої влади, підкорення тільки закону, змагальності та гласності. Визначено, що процесуальний статус засудженого зумовлюється структурою правового статусу людини та громадянина. Доведено, що засуджений є окремим, активним суб'єктом реалізації функції захисту та забезпечення свого кримінально-процесуального статусу. Визначено систему органів, що здійснюють правозабезпечувальну діяльність щодо засудженого як у кримінальному процесі, так і під час відбування ним покарання у вигляді позбавлення волі в установі виконання покарань.

Досліджено чинники соціальної зумовленості відповідальності за порушення режиму відбування покарання у виправних установах та тримання під вартою. Проаналізовано об'єктивні та суб'єктивні ознаки злочинів - посягання на режим відбування покарання у виправних установах та тримання під вартою, а також кваліфікуючі ознаки втечі з місця позбавлення волі або з-під варти та зміст покарання. Проведено відмежування досліджуваних злочинів від суміжних посягань. Аргументовано необхідність здійснення кримінально-правового забезпечення режиму відбування покарання у виправних установах та режиму тримання під вартою в одній статті КК. Запропоновано зміни до Кримінально-процесуального кодексу України, Закону України "Про міліцію", постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про злочини, пов'язані з порушенням режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі".

Встановлено специфіку чинників та умов формування особистості засуджених, хворих на психічні розлади, в осіб молодого віку, які знаходяться в закладах пенітенціарної системи. Встановлено специфіку чинників та умов формування особистості хворих засуджених, досліджено патопсихологічні особливості особистісно-мотиваційної сфери, рівня та спрямованості конфліктності. За результатами одержаних даних розроблено методи діагностики, корекції та профілактики психічних розладів у правопорушників молодого віку, які знаходяться в місцях позбавлення волі. Уточнено напрямок та зміст психокорекційної, психогігієнічної та психопрофілактичної роботи серед засуджених молодого віку, які відбувають покарання в закладах пенітенціарної системи з урахуванням ступеня дезадаптації, характеру психічних порушень, особливостей та рівня конфліктності.

Висвітлено етапи формування міжнародних стандартів з прав і свобод засуджених до позбавлення волі. Розглянуто особливості та детермінанти впливу міжнародних правових документів з прав і свобод засуджених на формування виправно-трудового законодавства України та практики його виконання у різні історичні періоди існування України. Обгрунтовано теоретичні положення про імплементацію міжнародних стандартів з прав і свобод засуджених у національне законодавство та визначено ступінь їх втілення у законодавстві України. Удосконалено структуру правового статусу засудженого до позбавлення волі та визначено ступінь відповідності змісту кожного з його структурних елементів міжнародним стандартам. Розкрито роль і функції Департаменту у соціально-правовому механізмі забезпечення прав і свобод засуджених до позбавлення волі. Удосконалено основні напрями подальшого реформування кримінально-виконавчої системи України з метою найбільш повного та всебічного забезпечення відповідності її функціонування міжнародним стандартам з прав і свобод засуджених.

Розглянуто питання правового регулювання заходів стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі. Визначено понятійний апарат, здійснено історико-порівняльний аналіз даних заходів, наведено їх класифікацію, встановлено механізм застосування дисциплінарних санкцій, критично проаналізовано компетенцію та колізійні питання правозастосовної діяльності посадових осіб кримінально-виконавчих установ щодо провадження стягнень. Зроблено висновок щодо правової природи переведень осіб, позбавлених волі, у кримінально-виконавчі установи іншого виду режиму, показано, чому дані заходи не можна віднести до системи дисциплінарних стягнень. Визначено місце та роль заходів стягнення у системі інших заходів впливу на засуджених та можливі шляхи її удосконалення. Запропоновано систему заходів стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі, та сформульовано редакцію відповідної статті закону.

Розкрито суть поняття правового статусу людини та громадянина та співвіднесено його з поняттям правового статусу засуджених. Визначено поняття прав, законних інтересів і обов'язків цієї категорії позбавлених волі. Наведено класифікацію прав, свобод і законних інтересів засуджених до позбавлення волі, а також механізм та гарантії кримінально-виконавчого правового статусу засуджених. Досліджено теоретичні та практичні питання щодо реалізації засудженими прав, законних інтересів та обов'язків, опосередкованих нормами кримінально-виконавчого права, їх забезпеченням і гарантуванням, а також проблеми стосовно взаємовідносин адміністрації кримінально-виконавчих установ з засудженими, визначено й проаналізовано роль органів пенітенціарної системи у формуванні та реалізації правового статусу засуджених до позбавлення волі. Розглянуто зміст прав, законних інтересів і обов'язків засуджених до позбавлення волі у сфері виконання та відбування покарання згідно чинного кримінально-виконавчого законодавства, шляхи вдосконалення правових норм. Значну увагу приділено особливостям правового статусу окремих категорій осіб, позбавлених волі. Розглянуто питання дисциплінарної, матеріальної та кримінальної відповідальності засуджених до позбавлення волі, а також посилення відповідальності персоналу колоній за порушення прав засуджених, запровадження зовнішнього нагляду і контролю з боку громадських і правозахисних організацій. Сформульовано наукові висновки та пропозиції, спрямовані на вдосконалення діяльності персоналу кримінально-виконавчих установ у сфері виконання та відбування покарання - позбавлення волі.

Розглядаються функції та правове становище прокурора, правові засоби прокурорського нагляду, правовідносини, що виникають в процесі здійснення прокурорського нагляду за додержанням прав та законних інтересів засуджених до позбавлення волі. Сформульовані пропозиції стосовно удосконалення законодавства України та практики його застосування. Особливу увагу автор приділяє законодавчому врегулюванню правового становища осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, в світлі вимог нової Конституції України, міжнародно-правових актів у галузі прав людини.

Досліджено психологічні особливості засуджених-суїцидентів та їх вплив на формування суїцидальної поведінки. На засадах генетичної психології розкрито питання діагностики схильності до самогубства засуджених, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі. Визначено аутодеструктивні тенденції у їх поведінці, а також причини, чинники, механізми, що зумовлюють самогубство серед спецконтингенту. Наведено класифікацію суїцидентів і розроблено комплекс спеціальних і психологічних заходів попередження та профілактики суїцидів у виправних колоніях.

Висвітлено віктимологічні засади боротьби зі злочинами в установах виконання покарань. Розкрито поняття, ознаки та співвідношення таких дефініцій, як потерпілий та жертва злочину. Проаналізовано стан, структуру та динаміку злочинності у місцях позбавлення волі (МПВ) в Україні у період 2005 - 2010 рр. Визначено ефективність захисту прав потерпілих від злочину в установах виконання покарань. Показано роль потерпілого від злочину в криміналізації та пеналізації суспільно небезпечних діянь у МПВ. Увагу приділено криміногенним і віктимогенним детермінантам злочинності в МПВ. Визначено поняття, зміст, правові й організаційні засади, а також основні напрями вдосконалення віктимологічного запобігання злочинам у МПВ.

Проаналізовано витоки становлення та розвитку сучасної наукової розробки порушеної проблеми в кримінально-виконавчій науці, розкрито поняття та зміст покарання у виді арешту в контексті кримінально-правової та кримінально-виконавчої характеристики. Розглянуто порядок та умови виконання покарання у виді арешту в межах кримінально-виконавчої характеристики. Визначено суб'єкти виконання покарання у виді арешту та надано їм характеристику. Здійснено порівняльний аналіз виконання та відбування покарання у виді арешту у зарубіжних країнах. Розкрито правовий статус засуджених до покарання у виді арешту та проблеми його забезпечення, надано грунтовну характеристику режиму як основного засобу виправлення та ресоціалізації засуджених. Розроблено та сформульовано теоретичні та практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення виконання та відбування покарання у виді арешту.

Розглянуто проблему забезпечення національної безпеки України в сфері прав і свобод громадян, розкрито конституційні засади правового регулювання даної сфери. Висвітлено концепцію правового становища особистості й особливості її втілення в Конституції України та міжнародно-правових актах. Проаналізовано роль органів внутрішніх справ і державної кримінально-виконавчої служби як центральних органів виконавчої влади та суб'єктів її забезпечення - від проблем забезпечення безпеки особистості в сфері кримінального судочинства до безпеки засудженого та його ресоціалізації.

Рассмотрена проблема обеспечения национальной безопасности Украины в сфере прав и свобод граждан, раскрыты конституционные основы правового регулирования данной сферы. Освещены концепция правового положения личности и особенности её воплощения в Конституции Украины и международно-правовых актах. Проанализирована роль органов внутренних дел и государственной криминально-исполнительной службы как центральных органов исполнительной власти и субъектов её обеспечения - от проблем обеспечения безопасности личности в сфере уголовного судопроизводства до безопасности осужденного и его ресоциализации.

Проаналізовано соціально-правовое призначення освіти засуджених до позбавлення волі. Охарактеризовано види та форми освіти засуджених в Україні, висвітлено її роль і місце в системі основних засобів виправлення та ресоціалізації. Увагу приділено порядку й умовам одержання засудженими до позбавлення волі загальноосвітньої та професійно-технічної освіти.

Проанализировано социально-правовое предназначение образования осужденных к лишению свободы. Охарактеризованы виды и формы образования осужденных в Украине, освещены его роль и место в системе основых средств исправления и ресоциализации. Уделено внимание порядку и условиям получения осужденным к лишению свободы общеобразовательного и профессионально-технического образования.

Розкрито сутність принципу гуманізму в кримінально-виконавчому праві, систематизовано нормативно-правові акти, які закріплюють ідеї гуманізму під час виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі й історичний досвід їх практичної реалізації. Досліджено сучасний стан і проблеми реалізації принципу гуманізму під час виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі. Проведено порівняльний аналіз міжнародних стандартів з прав людини та поводження з в'язнями та вітчизняного кримінально-виконавчого законодавства. Запропоновано нові гуманістичні підходи до виконання покарання у виді позбавлення волі та поводження із засудженими. Визначено поняття та заходи з організації гуманітарної допомоги засудженим. Запропоновано систему організаційно-правових заходів щодо гуманізації даної сфери.

Проведено аналіз основних наукових підходів щодо вивчення аутоагресії особистості взагалі й аутоагресії засуджених. Розглянуто специфічні особливості самодеструктивної активності засуджених за умов пенітенціарного закладу. З'ясовано особливості впливу умов відбування покарання, кримінальної субкультури на аутоагресивну активність засуджених. Встановлено, що аутоагресія має спільну природу з агресією та виявляється складним, динамічним явищем, яке виступає проекцією індивідуально-психологічних проявів особистості та тиску чинників соціального середовища, які у своєму системному поєднанні призводять до деструктивного вибуху, що має внутрішній вектор спрямованості. Теоретично обгрунтовано й емпірично досліджено особливості детермінації аутоагресії у засуджених різної статі та віку. Розроблено психокорекційну програму, в якій задіяний комплекс методів психокорекційного та психопрофілактичного спрямування щодо подолання аутоагресивних намірів засуджених. Встановлено відповідні рекомендації щодо зниження рівня прояву аутоагресії в осіб, засуджених до позбавлення волі.

Досліджено кримінально-виконавче законодавство та проаналізовано стан практичної реалізації під час виконання покарання у виді позбавлення волі на міжнародно-правових стандартах з прав людини. Надано висновок про необхідність подальшого удосконалення кримінально-виконавчого законодавства і внесено відповідні пропозиції.