Висвітлено історію світового капеланства і обгрунтовано доцільність його створення в сучасній українській армії. Проаналізовано вплив душпастирства і суспільної дійсності на морально-психологічний стан воїнів Збройних сил України (ЗСУ), а також вплив капеланства на формування ідейно-національного компонента як складової духовного виховання військовослужбовців. Встановлено, що за умов суспільно-економічної дестабілізації зростає значення філософсько-теоретичного осмислення суспільних процесів щодо ЗСУ та світових держав.

Висвітлено концептуальні та теоретико-методологічні аспекти виховної роботи (ВР) і військово-соціального управління. Обгрунтовано досвід, розглянуто закони виховання, особливості та механізми виховного впливу, складові, напрями та технологію управління ВР. Розкрито питання морально-психологічного забезпечення оперативної та бойової підготовки військ, військової дисципліни та виконання заходів виховної профілактики правопорушень, інформаційно-пропагандистського забезпечення в системі виховної та соціально-психологічної роботи. Проаналізовано особливості культурно-виховної та просвітницької роботи з особовим складом, військово-соціальної роботи, правового та військово-патріотичного виховання.

Висвітлено концептуальні засади впровадження інституту душпастирської опіки в Збройних Силах України. Визначено категоріальний апарат, розкрито сутність, зміст, специфіку, структуру та функції душпастирської діяльності духовенства у війську. Проаналізовано історичний досвід і сучасний стан задоволення духовних потреб в українських збройних формуваннях. Наведено рекомандації органам військового управління щодо налагодження оптимальної системи задоволення релігійних потреб у Збройних Силах України.

Проаналізовано деякі нормативно-правові засади, зміст та проблеми захисту Збройних сил і населення України від негативного інформаційно-психологічного впливу противника. На основі проведеного аналізу обгрунтовуються погляди авторів на структуру системи інформаційної безпеки та уточнюються механізми реалізації такого захисту.

Висвітлено теоретичні та методичні засади військового виховання, розкрито його об'єкт, предмет, завдання та категорії, а також закони, закономірності та основні принципи цього виховання. Увагу приділено методам виховання військовослужбовців, особливостям військово-патріотичного виховання, духовного розвитку, вихоывання окремих рис волі та характеру, релігійності та ін. Розглянуто педагогічні аспекти лідерства офіцерів (сержантів) у військово-педагогічному процесі, стратегії досягнення успіху їх лідерства у педагогічній діяльності. Акцентовано на педагогічній діяльності та функціях військового педагога, його педагогічній майстерності та культурі. Розкрито особливості впровадження сучасних особистісно-орієнтованих технологій виховання різних категорій військовослужбовців Збройних Сил України. Подано грунтовний аналіз військово-педагогічних систем армій країн світу, зокрема, Великої Британії, Німеччини, США, Франції, Росії, Казахстану.

Розглянуто головні етапи розвитку військового виховання від найдавніших часів до сьогодення. Висвітлено теоретичні й організаційні основи військового виховання у Збройних силах України, внутрішніх військах МВС України й інших військових формуваннях. Розкрито сутність його складників, наведено досвід військового виховання та морально-психологічної підготовки військовослужбовців в арміях іноземних держав.

Акумульовано сучасні підходи та погляди щодо патріотичного виховання військовиків різних категорій. Проаналізовано значний обсяг першоджерел, нормативних документів, наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів з питань теорії та практики патріотичного виховання. Досліджено досвід національно-патріотичного виховання в українських збройних формуваннях, розглянуто підходи до оцінювання його ефективності. Вперше обгрунтовано місце та значення національної ідеї як "мети-ідеала" патріотичного виховання військовиків, охарактеризовано підхід до психологічних засад військово-патріотичного виховання як формування системи соціальних установок особистості. Розроблено теоретичні засади та прикладні елементи оцінювання ефективності системи військово-патріотичного виховання у військових частинах Збройних сил України. Запропоновано певні орієнтири подальшого вдосконалення професійної підготовки майбутніх офіцерів за нових умов.

Обґрунтовано систему формування політичної культури офіцерського складу Державної прикордонної служби України (ДПСУ), компонентами та елементами якої визначено підсистеми: концептуальну (мета, завдання, підходи, принципи, функції), теоретичну (педагогічні умови, етапи реалізації), технологічну (об’єкти формування політичної культури, об’єкт-суб’єкти – офіцери-прикордонники, комплексна програма, форми діяльності, діагностичний інструментарій).

Обоснована система формирования политической культуры офицерского состава ГПСУ, компонентами и элементами которой определенны подсистемы: концептуальная (цель, задание, подходы, принципы, функции). теоретическая (педагогические условия, этапы реализации), технологическая (объекты формирования политической культуры, объект-субъекты – офицеры-пограничники, комплексная программа, формы деятельности, диагностический инструментарий).

The article deals with substantiation of STSU officers’ political culture system formation, components and elements of which define the following: conceptual subsystem (purpose, task, approaches, principles, functions); theoretical subsystem (pedagogical conditions, implementation stages); technological subsystem (objects of political culture formation, objects-subjects border guard officers, complex program, activity forms, diagnostic tools).

Досліджено роль військової культури у євроінтеграційних процесах за умов реалізації державою європейського вибору.

Обгрунтовано психологічні основи становлення людини - захисника країни. Розкрито поняття "психологія становлення захисника країни". Показано співвідношення ролі особистості у вирішенні проблеми захисту країни. Зазначено, що постать воїна - захисника країни - в гармонії його прав і обов'язків є центральною в еволюції базисних факторів суспільства. Представлено вирішення проблеми становлення особистості захисника країни, яка значною мірою зумовлюється ставленням особистості до права і обов'язку захисту своєї країни, проявляючись у громадянській позиції особистості відносно країни та народу.

Обоснованы психологические основы становления человека - защитника страны. Раскрыто понятие "психология становления защитника страны". Показано соотношение роли личности в решении проблемы защиты страны. Указано, что фигура воина - защитника страны - в гармонии его прав и обязанностей является центральной в эволюции базисных факторов общества. Представлены решения проблемы становления личности защитника страны, которая в значительной мере обусловленa отношением личности к праву и обязанности защиты своей страны, проявляясь в гражданской позиции личности в отношении страны и народа.

Substantiated the psychological bases of the human-defender of the country. Disclosed the concept of "the psychology of becoming the country's defense." Shows the relationship between the individual's role in addressing the country's defense. Indicated that the figure of a warrior - defender of the country in the harmony of its rights and duties is central to the evolution of the basic factors of society. The solutions the problems of establishing identity protector of the country, which is largely due to the relation of personality to the right and duty to protect the homeland, manifesting itself in the position of civil personality to the country and its people.

Приведены результаты анализа законодательной и нормативной базы, регламентирующей деятельность внутренних войск МВД Украины, предложены показатели для оценки качества индивидуально-воспитательной работы с военнослужащими.

У контексті україноцентристського підходу висвітлено історію становлення і розвитку української військової преси XX - початку XXI ст. як взаємопов'язані періоди єдиного процесу. Розкрито історичні засади виникнення військової періодики в різних регіонах України, розглянуто 4 періоди процесу її створення, функціонування і трансформації, взаємопов'язані з процесом національного військового будівництва. Перший період (1911 - 1920 pp.) охарактеризовано як час виникнення, розвитку і згортання системи військової преси часів національно-визвольної боротьби, важливою складовою якого було функціонування української періодики в таборах військовополонених у 1914 - 1920 pp. Другому періоду (1920 - 1939 pp.) властиве трансформування українських військових видань попереднього періоду в систему табірної військової преси, періодики українських військових і парамілітарних організацій, урядових військових інституцій. Зазначено, що на шпальтах періодичних видань відображено еволюцію тогочасної української воєнної доктрини, аспекти збереження і примноження традицій національної військової преси. Третій період (1939 - 1991 pp.) характеризується функціонуванням преси Української повстанської армії і націоналістичного збройного підпілля у роки Другої світової війни, видань зарубіжних комбатантських організацій часів "холодної війни", на сторінках яких висвітлювався подальший розвиток української військової думки. Останній період (1991 - 2011 pp.) охоплює створення і розвиток системи друкованих органів Збройних сил України й інших військових формувань і характеризується тісним зв'язком з процесом військового будівництва часів незалежності України. Проаналізовано процес утворення системи засобів масової інформації сучасних Збройних сил України та показано перспективи оптимізації їх інформаційно-пропагандистського забезпечення.

Вперше здійснено спробу у вітчизняній історичній науці комплексного дослідження життєвого шляху, військової та громадської діяльності В. С. Петрова. Вперше здійснено аналіз та узагальнення історіографії проблеми, а також виявлено, систематизовано та залучено до наукового обігу нові джерела. Узагальнено та виокремлено основні періоди життя та діяльності відомого історика. Досліджено життєвий шлях до початку Великої Вітчизняної війни, зокрема, навчання в Сумському артилерійському училищі ім. М. В. Фрунзе в передвоєнні роки. Уточнено бойовий шлях і діяльність В. С. Петрова в період Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр., висвітлено подвиги, за які він двічі нагороджений медаллю "Золота Зірка". Проаналізовано основні напрями військової та громадської діяльності В. С. Петрова в мирний час та визначено місце його творчого доробку в мемуарній літературі про Велику Вітчизняну війну. Вперше сформовано цілісне уявлення про особистість В. С. Петрова, його роль та місце в військовому та суспільно-політичному житті Радянського Союзу та незалежної України, а також розкрито питання увічнення його пам’яті як двічі Героя Радянського Союзу.

Проведено комплексне дослідження становлення та розвитку структур виховної роботи (ВР) у Збройних Силах України (ЗС) (1991 - 2011 рр.). Виявлено та розкрито умови та фактори, що впливали на створення та становлення структур ВР у ЗС України та зумовили особливості їх розвитку. Проаналізовано процес розвитку структур ВР у 1991 - 2011 рр. На підставі поглибленого наукового аналізу історії створення, становлення та розвитку структур ВР у ЗС України проаналізовано особливості, тенденції та генезу виховних структур в ході національного військового будівництва, що дозволило запропонувати авторську періодизацію цього процесу. Опрацьовано практичні рекомендації щодо оптимізації діяльності структур ВР у військовому будівництві. На основі досвіду розвитку та діяльності структур ВР запропоновано парадигму, що полягає у створенні структур соціально-психологічного забезпечення підготовки та застосування ЗС України.

Увагу приділено дослідженню адміністративно-правового статусу військового комісара. Висвітлено теоретико-правові засади адміністративно-правового статусу військового комісара, а також становлення інституту адміністративно-правових повноважень військового комісара на теренах України. Визначено систему нормативно-правових актів з регулювання адміністративно-правових повноважень військового комісара в Україні. Проаналізовано правове регулювання адміністративно-правового статусу військового комісара. Розкрито поняття та склад адміністративно-правового статусу військового комісара, визначено права й обов'язки, а також юридичну відповідальність військового комісара. Запропоновано напрями вдосконалення адміністративно-правового статусу військового комісара. Узагальнено передовий зарубіжний досвід адміністративно-правового статусу посадових осіб органів управління військової сфери. Надано пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання адміністративно-правового статусу військового комісара.

Розглянуто предмет, природу та функції релігії, етапи її історичного розвитку від первісних вірувань до світових та новітніх релігій. Розкрито сутність та особливості різних релігійних конфесій, висвітлено основні етапи еволюції існуючих світових релігій. Проаналізовано сучасний стан релігій в Україні, аспекти взаємодії релігії та суспільства, війська України з релігійними організаціями, а також релігійний чинник у військово-соціальному управлінні.

Зазначено, що становлення української державності формує об’єктивну потребу в стабілізуючих елементах як на загальносоціальному, так і на індивідуальному рівнях. Проаналізовано основні аспекти патріотичного виховання в контексті цілісного військово-педагогічного процесу. Зауважено, що патріотичне виховання в системі Збройних сил України має стати тим морально-ідеологічним стрижнем, що забезпечить консолідацію духовних сил військовослужбовців навколо ідеї соціальної відповідальності, вірності та відданості Вітчизні.

Показано на то, что становление украинской государственности формирует объективную потребность в стабилизирующих элементах как на общесоциальном, так и на индивидуальном уровнях. Проанализированы основные аспекты патриотического воспитания в контексте целостного военно-педагогического процесса. Сделан вывод о том, что патриотическое воспитание в системе Вооруженных сил Украины должно стать морально-идеологическим стержнем, обеспечивающим консолидацию духовных сил военнослужащих вокруг идеи социальной ответственности, верности и преданности Отчизне.

Patriotism is an inherent part of the nation, the people, the state, the individual, it is a crucial condition for unity, cultural integrity, dynamic and successful development of society. It is characterized as a complex, multidimensional in terms of meaningful, structured phenomenon that has different stages and levels of development, as reflected in the most important areas of military-pedagogical process.

Розглянуто світоглядно-методологічні підходи до визначення сутності релігії, війни й армії та їх взаємозв'язки. Досліджено основні аспекти діалогу в сучасній суспільствознавчій думці щодо наявності релігії у воєнній сфері. Проаналізовано місце релігії, основні причини та тенденції її розвитку в період розбудови української держави. Оцінено роль релігії в життєдіяльності суспільства, армії та особистості. Обгрунтовано зміст основних елементів, на яких грунтуються взаємовідносини релігійних організацій і військових колективів. Запропоновано шляхи оптимізації взаємовідносин релігії й армії в Україні.

Розкрито сутність і зміст процесу формування патріотичних якостей особистості військового керівника. Визначено систему детермінант і суперечностей зазначеного процесу у період навчання у військових ВНЗ. Висвітлено механізм та шляхи оптимізації процесу формування патріотичних якостей військового керівника за сучасних умов функціонування системи військової освіти.

Визначено теоретичні та методичні засади професійного виховання майбутніх офіцерів-прикордонників. На підставі аналізу філософської, психологічної, військово-педагогічної літератури, зарубіжного досвіду, вивчення сучасного стану професійного виховання майбутніх офіцерів-прикордонників розкрито теоретичні й методичні засади цього процесу. Уточнено критерії, показники та рівні сформованості професійної вихованості майбутніх офіцерів-прикордонників. Науково обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічну систему професійного виховання майбутніх офіцерів-прикордонників. Розроблено методичне забезпечення її впровадження у освітньому процесі військового ВНЗ.