Висвітлено історію світового капеланства і обгрунтовано доцільність його створення в сучасній українській армії. Проаналізовано вплив душпастирства і суспільної дійсності на морально-психологічний стан воїнів Збройних сил України (ЗСУ), а також вплив капеланства на формування ідейно-національного компонента як складової духовного виховання військовослужбовців. Встановлено, що за умов суспільно-економічної дестабілізації зростає значення філософсько-теоретичного осмислення суспільних процесів щодо ЗСУ та світових держав.

Висвітлено концептуальні та теоретико-методологічні аспекти виховної роботи (ВР) і військово-соціального управління. Обгрунтовано досвід, розглянуто закони виховання, особливості та механізми виховного впливу, складові, напрями та технологію управління ВР. Розкрито питання морально-психологічного забезпечення оперативної та бойової підготовки військ, військової дисципліни та виконання заходів виховної профілактики правопорушень, інформаційно-пропагандистського забезпечення в системі виховної та соціально-психологічної роботи. Проаналізовано особливості культурно-виховної та просвітницької роботи з особовим складом, військово-соціальної роботи, правового та військово-патріотичного виховання.

Висвітлено концептуальні засади впровадження інституту душпастирської опіки в Збройних Силах України. Визначено категоріальний апарат, розкрито сутність, зміст, специфіку, структуру та функції душпастирської діяльності духовенства у війську. Проаналізовано історичний досвід і сучасний стан задоволення духовних потреб в українських збройних формуваннях. Наведено рекомандації органам військового управління щодо налагодження оптимальної системи задоволення релігійних потреб у Збройних Силах України.

Висвітлено теоретичні та методичні засади військового виховання, розкрито його об'єкт, предмет, завдання та категорії, а також закони, закономірності та основні принципи цього виховання. Увагу приділено методам виховання військовослужбовців, особливостям військово-патріотичного виховання, духовного розвитку, вихоывання окремих рис волі та характеру, релігійності та ін. Розглянуто педагогічні аспекти лідерства офіцерів (сержантів) у військово-педагогічному процесі, стратегії досягнення успіху їх лідерства у педагогічній діяльності. Акцентовано на педагогічній діяльності та функціях військового педагога, його педагогічній майстерності та культурі. Розкрито особливості впровадження сучасних особистісно-орієнтованих технологій виховання різних категорій військовослужбовців Збройних Сил України. Подано грунтовний аналіз військово-педагогічних систем армій країн світу, зокрема, Великої Британії, Німеччини, США, Франції, Росії, Казахстану.

Акумульовано сучасні підходи та погляди щодо патріотичного виховання військовиків різних категорій. Проаналізовано значний обсяг першоджерел, нормативних документів, наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів з питань теорії та практики патріотичного виховання. Досліджено досвід національно-патріотичного виховання в українських збройних формуваннях, розглянуто підходи до оцінювання його ефективності. Вперше обгрунтовано місце та значення національної ідеї як "мети-ідеала" патріотичного виховання військовиків, охарактеризовано підхід до психологічних засад військово-патріотичного виховання як формування системи соціальних установок особистості. Розроблено теоретичні засади та прикладні елементи оцінювання ефективності системи військово-патріотичного виховання у військових частинах Збройних сил України. Запропоновано певні орієнтири подальшого вдосконалення професійної підготовки майбутніх офіцерів за нових умов.

Обгрунтовано психологічні основи становлення людини - захисника країни. Розкрито поняття "психологія становлення захисника країни". Показано співвідношення ролі особистості у вирішенні проблеми захисту країни. Зазначено, що постать воїна - захисника країни - в гармонії його прав і обов'язків є центральною в еволюції базисних факторів суспільства. Представлено вирішення проблеми становлення особистості захисника країни, яка значною мірою зумовлюється ставленням особистості до права і обов'язку захисту своєї країни, проявляючись у громадянській позиції особистості відносно країни та народу.

Обоснованы психологические основы становления человека - защитника страны. Раскрыто понятие "психология становления защитника страны". Показано соотношение роли личности в решении проблемы защиты страны. Указано, что фигура воина - защитника страны - в гармонии его прав и обязанностей является центральной в эволюции базисных факторов общества. Представлены решения проблемы становления личности защитника страны, которая в значительной мере обусловленa отношением личности к праву и обязанности защиты своей страны, проявляясь в гражданской позиции личности в отношении страны и народа.

Substantiated the psychological bases of the human-defender of the country. Disclosed the concept of "the psychology of becoming the country's defense." Shows the relationship between the individual's role in addressing the country's defense. Indicated that the figure of a warrior - defender of the country in the harmony of its rights and duties is central to the evolution of the basic factors of society. The solutions the problems of establishing identity protector of the country, which is largely due to the relation of personality to the right and duty to protect the homeland, manifesting itself in the position of civil personality to the country and its people.

У контексті україноцентристського підходу висвітлено історію становлення і розвитку української військової преси XX - початку XXI ст. як взаємопов'язані періоди єдиного процесу. Розкрито історичні засади виникнення військової періодики в різних регіонах України, розглянуто 4 періоди процесу її створення, функціонування і трансформації, взаємопов'язані з процесом національного військового будівництва. Перший період (1911 - 1920 pp.) охарактеризовано як час виникнення, розвитку і згортання системи військової преси часів національно-визвольної боротьби, важливою складовою якого було функціонування української періодики в таборах військовополонених у 1914 - 1920 pp. Другому періоду (1920 - 1939 pp.) властиве трансформування українських військових видань попереднього періоду в систему табірної військової преси, періодики українських військових і парамілітарних організацій, урядових військових інституцій. Зазначено, що на шпальтах періодичних видань відображено еволюцію тогочасної української воєнної доктрини, аспекти збереження і примноження традицій національної військової преси. Третій період (1939 - 1991 pp.) характеризується функціонуванням преси Української повстанської армії і націоналістичного збройного підпілля у роки Другої світової війни, видань зарубіжних комбатантських організацій часів "холодної війни", на сторінках яких висвітлювався подальший розвиток української військової думки. Останній період (1991 - 2011 pp.) охоплює створення і розвиток системи друкованих органів Збройних сил України й інших військових формувань і характеризується тісним зв'язком з процесом військового будівництва часів незалежності України. Проаналізовано процес утворення системи засобів масової інформації сучасних Збройних сил України та показано перспективи оптимізації їх інформаційно-пропагандистського забезпечення.

Розглянуто предмет, природу та функції релігії, етапи її історичного розвитку від первісних вірувань до світових та новітніх релігій. Розкрито сутність та особливості різних релігійних конфесій, висвітлено основні етапи еволюції існуючих світових релігій. Проаналізовано сучасний стан релігій в Україні, аспекти взаємодії релігії та суспільства, війська України з релігійними організаціями, а також релігійний чинник у військово-соціальному управлінні.

Розглянуто світоглядно-методологічні підходи до визначення сутності релігії, війни й армії та їх взаємозв'язки. Досліджено основні аспекти діалогу в сучасній суспільствознавчій думці щодо наявності релігії у воєнній сфері. Проаналізовано місце релігії, основні причини та тенденції її розвитку в період розбудови української держави. Оцінено роль релігії в життєдіяльності суспільства, армії та особистості. Обгрунтовано зміст основних елементів, на яких грунтуються взаємовідносини релігійних організацій і військових колективів. Запропоновано шляхи оптимізації взаємовідносин релігії й армії в Україні.

Висвітлено основні принципи та методи виховання воїнів. Надано методику роботи командирів щодо зміцнення військової дисципліни, інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних силах України. Розкрито науково-психологічні основи вивчення особистості військовослужбовців та військового колективу, надано рекомендації щодо морально-психологічної підготовки особового складу. Розкрито поняття воєнної політики держави та воєнної доктрини України, Концепцію національної безпеки України, інші питання, які дозволяють всебічно підготувати молодого фахівця до службової діяльності.

Розглянуто національно-патріотичне виховання як пріоритет державної молодіжної політики на сучасному етапі. Проаналізовано нормативно-правову базу за тематикою дослідження. Охарактеризовано сутність понять «патріотизм», його складників і структурних компонентів; «національна свідомість», «національна самосвідомість», «громадянська відповідальність». Доведено, що систематичність і комплексність заходів національно-патріотичного спрямування у вищій школі впливає на формування української національної свідомості, національної ідентичності, громадянської активності студентства. Запропоновано втілювати державну молодіжну політику серед студентської молоді через застосування механізмів державного регулювання національно-патріотичного виховання. Серед них: правовий, організаційний, інформаційно-комунікаційний, маркетинговий, політичний, соціальний. Наголошено на важливості їх комплексного застосування у навчально-виховному процесі вищої школи як ключових компонентів виховання студента як громадянина-патріота та підготовки компетентного фахівця-патріота.

Рассмотрено национально-патриотическое воспитание как приоритет государственной молодежной политики на современном этапе. Проведен анализ нормативно-правовой базы за тематикой исследования. Охарактеризована сущность понятий: «патриотизм», его составляющих и структурных компонентов; «национальное сознание», «национальное самосознание», «гражданская ответственность». Доказано, что систематичность и комплексность мероприятий национально-патриотического воспитания в высшей школе влияет на формирование украинского национального сознания, национальной идентичности, гражданской активности студенчества. Предложено воплощать государственную молодежную политику среди студенческой молодежи через применение механизмов государственного регулирования национально-патриотического воспитания. Среди них: правовой, организационный, информационно-коммуникационный, маркетинговый, политический, социальный.

The article is devoted to the actual theme of the national-patriotic education as a priority of public youth policy today. The analysis of the legal legislation on the subject of the study is provided. The essence of the concepts of "patriotism", including ingredients and structural components; "national consciousness", "national identity"; "civic responsibility" is distinguished. It is proved that systematic and integrated events of national and patriotic direction in high school operate the formation of Ukrainian national consciousness and national identity, civic activity of students. The embodiment of public youth policy among students through the applying of mechanisms of state regulation of national-patriotic education is proposed. There are included: legal, organizational, informational and communicational, marketing, political and social mechanisms. The importance of their mutual appliance in the educational process in higher school as important components of learning of student as citizen-patriot and competent specialist-patriot is emphasized.

Розгляуто проблеми створення служби військових капеланів у Збройних Силах, Національній гвардії та інших військових формуваннях України за умов війни з Росією. Показано загрози та дестабілізуючу роль Московського патріархату, в юрисдикції якого перебуває переважна кількість православних громад України. Наведено рекомендації щодо ефективної організації функціонування служби військових капеланів для забезпечення духовно-гуманітарного і патріотичного виховання та морально-бойової й психологічної підготовки українських воїнів.

Здійснено соціально-філософський аналіз феномену військових традицій й на цій основі розроблено наукову концепцію військових традицій. На основі наявних підходів до вивчення проблеми традицій виокремлено засадничі принципи соціально-філософського аналізу військових традицій сучасного українського суспільства і його збройних сил. Запропоновано поділяти військові традиції за рівнем існування на військові традиції, національні військові традиції, традиції видів збройних сил, традиції з'єднань, традиції військових частин (підрозділів), а також уточнено вказані поняття в категоріальній сітці соціальної філософії.

Розглянуто проблему професійного становлення особистості курсанта в процесі навчання, а також питання адаптації до навчальної та професійної діяльності. Зазначено, що підготовка майбутніх офіцерів належить до тих видів професійної діяльності, де відбувається інтелектуальне та емоційне напруження в умовах навчання.

Викладено теоретичні основи психологічної підготовки. Представлено практичний досвід та особливості організації видородової діяльності військ (сил) Збройних Сил України. Розроблено у Головному управлінні морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України спільно з Науково-дослідним центром гуманітарних проблем Збройних Сил України, Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, за загальною редакцією начальника Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України генерал-майора Клочкова В.В. військових навчальних закладів як основний методичний матеріал під час підготовки до проведення занять з психологічної підготовки. Визначено загальні положення щодо організації психологічної підготовки у Збройних Силах України: сутність та зміст психологічної підготовки особового складу; мета психологічної підготовки особового складу; принципи та завдання психологічної підготовки особового складу; види психологічної підготовки особового складу; методи психологічної підготовки особового складу; форми психологічної підготовки особового складу; прийоми і засоби психологічної підготовки особового складу; способи моделювання психологічних чинників бою; навчально-матеріальна база для проведення занять з психологічної підготовки. Розглянуто загальні положення щодо керівництва, планування та організації психологічної підготовки: керівництво психологічною підготовкою особового складу; планування психологічної підготовки особового складу; організація психологічної підготовки в органах військового управління, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України; заходи безпеки під час проведення занять (навчань) з психологічної підготовки особового складу. Розглянуто питання організації психологічної підготовки під час занять з бойової підготовки. Визначено особливості організації психологічної підготовки особового складу підрозділів видів (родів) військ (сил). Наведено питання саморегуляції та формування стресостійкості військовослужбовців.