Проаналізовано особливості розвитку українського звичаєвого права, його історичну еволюцію в аспекті втілення звичаєвого права в культурі України ХХ - ХХІ ст. На основі узагальнення наявної літератури з досліджуваної проблеми виявлено ступінь джерельного забезпечення дослідження. Уточнено ключові поняття дослідження (правовий звичай та його основні ознаки, правовий звичай та право, звичаєве право та правова культура). З'ясовано обрядовий характер українського звичаєвого права, показано його вплив на розвиток української художньої культури.

Розглянуто питання морального обов'язку японців, що включає обов'язок честі та вдячності. Розкрито такі поняття, як "он", "ніндзьо" та "гірі", адже саме ці поняття повною мірою відображають уявлення японців про почуття обов'язку. Спираючись на роботи японістів, які зробили вагомий внесок у вивчення японського менталітету та етичних особливостей Японії, належним чином розкрито категорію обов'язку в японській мові та культурі.

Проаналізовано культурологічний аспект української національної ідеї в контексті сучасних глобалізаційних процесів. Розрито зв'язок національної ідеї з українською ментальністю, яку розглянуто з соціокультурних, а не генетичних позицій.

Розглянуто питання відродження духовно-національної культури українців. Наголошено на активізації процесу духовно-культурного розвитку в новітньому просторі освіти. Зазначено, що на формування національно-патріотичної свідомості підростаючого покоління має спрямовуватися зміст навчально-виховного процесу, в якому вирішальну роль повинно відігравати наповнення навчальних дисциплін українознавчим змістом. Окреслено причини подальшої „матеріалізації” освітнього процесу (накопичення знань заради власногожиттєвого розрахунку), що не дає можливості молодій, остаточно не сформованій людині, усвідомлювати роль загальнолюдських і національних культурних досягнень у неперервному ланцюзі пізнання, мислення, формувати вміння та навички, які б сприяли духовномурозвитку окремо взятої особистості. Вказано на негативну роль бездіяльності керівних органів державного управління у забезпеченні національно-патріотичного виховання, які не забезпечують остаточного вирішення цієї проблеми. Констатовано, що проблема впровадження духовних пріоритетів в усі сфери життєдіяльності держави, починаючи з удосконалення навчально-виховного освітнього процесу, потребує нагального вирішення.

Рассмотрены вопросы возрождения духовно-национальной культуры украинцев. Отмечена важность активизации процесса духовно-культурного развития в новейшем пространстве образования. Отмечено, что на формирование национально-патриотического сознания подрастающего поколения должно направляться содержание учебно-воспитательного процесса, в котором решающую роль должно играть наполнение учебных дисциплин украиноведческим содержанием. Определены причины дальнейшей "материализации" образовательного процесса (накопление знаний ради собственного жизненного расчета), что не дает возможности молодому, окончательно не сложившемуся человеку, осознавать роль общечеловеческих и национальных культурных достижений в непрерывной цепи познания, мышления, формировать умения и навыки, которые бы способствовали духовному развитию отдельно взятой личности. Указано на негативную роль бездействия руководящих органов государственного управления в обеспечении национально-патриотического воспитания, которые не обеспечивают окончательного решения этой проблемы. Констатировано, что проблема внедрения духовных приоритетов во все сферы жизнедеятельности государства, начиная с совершенствования учебно-воспитательного образовательного процесса, требует неотложного решения.

The role of education, politics, economics and religion in the formation of high-spirited and nationally-conscious youth is being revealed.

Досліджено розуміння природи цінностей, які повинні виступати як ядро культури, показник духовного здоров’я нації. Відзначено, що кожна історична епоха характеризується своєю системою цінностей, які становлять світоглядний орієнтир окремих особистостей, впливають на їх поведінку та ставлення до навколишнього світу. Вказано, що поняття „цінність” характеризується багатоваріантністю аспектів і форм існування та найчастіше розкривається через відображення у соціальній реальності сфери належного, значущого, необхідного та корисного.

Исследовано понимание природы ценностей, которые должны выступать в качестве ядра культуры, показателя духовного здоровья нации. Отмечено, что каждая историческая эпоха характеризуется своей системой ценностей, составляющих мировоззренческий ориентир отдельных личностей, влияющих на их поведение и отношение к окружающему миру. Указано, что понятие "ценность" характеризуется многовариантностью аспектов и форм существования и зачастую раскрывается через отражение в социальной реальности сферы должного, значимого, необходимого и полезного.

The understanding of the nature of values, which should act as a core culture indicator of spiritual health of the nation. Noted that each historical era characterized by its system of values, which constitute the ideological guideline of individuals that affect their behavior and attitude towards the world. Stated that the concept of "value" is characterized by multiplicity of aspects and forms of existence, and often revealed through the reflection of social reality in the field proper, meaningful,useful and essential.

Досліджено самобутність і своєрідність правової ментальності в національній культурі. Визначено природу права як соціального, історичного та культурного явища, в якому відображалися уявлення людей про божественну справедливість. Поступово розвиваючись, ці уявлення формували своєрідну правову свідомість, яка зазнала з плином часу певних трансформацій. Проаналізовано феномен правової свідомості, виділено в його структурі наступні компоненти: правову ідеологію, правову психологію, правову культуру та правову ментальність, які постійно взаємодіють один з одним, створюючи цілісну картину правової дійсності. Акцентовано увагу на тому, що саме правова ментальність є тим грунтом або підставою, на якому виростають і розвиваються інші складові правової свідомості. Досліджуючи правову ментальність у діахронії та синхронії, визначено тісний зв'язок цього феномену з етнічною ментальністю, в надрах якої вона своєрідно розвивається, відчуває на собі вплив дуже багатьох чинників, серед яких: народні звичаї, традиції, звичаї та табу, релігія, зокрема християнство зі своїми моральними установками, а також вплив сімейного виховання з домінуванням материнства з огляду на історичні, культурні й економічні причини.

Досліджено етапи модернізації українського суспільства та процес формування на основі культури базового рівня нового соціокультурного цілого. Відзначено складні діалектичні взаємозв’язки різних рівнів української культури та проблеми, які виникають від зіткнення статичного та динамічного прошарків культури в свідомості її носіїв. Виявлено причини стримування модернізацій них процесів і появи кризової динаміки розвитку культури. Сформульовано варіанти взаємодії архаїчного, традиційного та модерного і можливі форми розвитку культури за умов домінування одного з них. Доведено, що дотримання балансу культурних пластів архаїчного, традиційного та модерного є запорукою найменш складного способу модернізації, який пригнічує утопічну функцію процесу оновлення. Розглянуто специфіку культурного розвитку сучасної української культури з позицій теорії локальних цивілізацій і цивілізаційного аналізу. Наголошено на проблемності цивілізаційної ідентифікації та самоідентифікації української культури. Виокремлено категорії факторів, за якими проводиться цивілізаційна ідентифікація суспільства.

Исследованы этапы модернизации украинского общества и процесс формирования на основе культуры базового уровня нового социокультурного целого. Отмечены сложные диалектические взаимосвязи различных уровней украинской культуры и проблемы, которые возникают от соприкосновения статического и динамического слоев культуры в сознании ее носителей. Выявлены причины сдерживания модернизационных процессов и появления кризисной динамики развития культуры. Сформулированы варианты взаимодействия архаического, традиционного и современного и возможные формы развития культуры при доминировании одного из них. Доказано, что соблюдение баланса культурных пластов архаического, традиционного и современного является залогом наименее сложного способа модернизации, который подавляет утопическую функцию процесса обновления. Рассмотрена специфика культурного развития современной украинской культуры с позиций теории локальных цивилизаций и цивилизационного анализа. Отмечена проблематичность цивилизационной идентификации и самоидентификации украинской культуры. Выделены категории факторов, по которым проводится цивилизационная идентификация общества.

Investigated are the stages of modernization of Ukrainian society and culture formation from the baseline of a new socio-cultural phenomenon. Noted is the complex dialectical relationship at different levels of the Ukrainian culture and the problems arising from the collision of static and dynamic sectors of culture in the minds of culture. Detected are the reasons of deterrence modernization processes and the emergence of the crisis dynamics of culture. Formulated are three ways for interaction archaic, traditional and modern, and the possible forms of cultural domination by one of them. It is proved that the balance of cultural layers archaic, traditional and modern is the key to modernizing the least complicated way that inhibits the utopian function of update process. Considered is the specificity of cultural development of modern Ukrainian culture from the standpoint of the theory of local civilizations and civilization analysis. Elucidated are the problems of civilization identification and self-identity of Ukrainian culture. Determined are the categories of factors that civilization identity of society.

Вперше сформульовано нову складову концепції сучасної держави, а саме образ естетичної держави - держави такого типу, в якій культура та культурні права громадян і культурна спадщина визнаються як соціальні цінності, на забезпечення та примноження яких спрямована культурна функція держави - основна та пріоритетна серед інших функцій держави. На основі аксіологічного й антропологічного підходів культурну функцію сучасної держави визначено як сукупність обов'язків і діяльність держави щодо забезпечення міжнародно визнаних та конституційно закріплених культурних прав людини, збереження та примноження культурної спадщини в рамках всесвітнього цивілізаційного розвитку. Запропоновано децентралізовану модель фінансового забезпечення культурної функції держави, надано рекомендації з удосконалення виконання культурної функції сучасної Української держави.

Проаналізовано цінності української культури, в основі яких лежать архетипи культури. В українському суспільстві людина, і особливо це стосується молоді, знаходиться в ситуації ціннісного хаосу та невизначеності. Йде процес зміни ціннісної парадигми: попередня система цінностей витісняється з масової свідомості, а нова ще не сформована; невиразними є найближчі аксіологічні орієнтири. Швидко змінюються "змістові поля" особистості, людина відчуває тривогу, невпевненість, не влаштованість життя, що зумовлене значно більшою мірою саме ціннісною кризою, ніж економічними та соціально-політичними зрушеннями. Виникла та поглиблюється суперечність між усвідомленням необхідності прийняття нових ціннісних орієнтирів та ідеалів розвитку суспільства і людини, пошуку ціннісного консенсусу та наявними попередніми орієнтирами в системі ціннісних орієнтацій. Українське суспільство будується вже не стільки на спільних цінностях, укорінених в життєвому світі, скільки на певній нормативній системі, яка є певним компромісом між інтересами. І навіть основні класичні цінності сучасного суспільства, такі як свобода, справедливість, солідарність, що стали базовими для сучасної демократії, фактично формальні. За цих нових умов на рівні філософської рефлексії необхідно осмислити ситуацію, що склалася в духовному житті, здійснити науково-теоретичний аналіз закономірностей і особливостей становлення, функціонування й розвитку системи соціальних цінностей кризового суспільства, з'ясувати можливості взаємодії цінностей та людини у процесі соціалізації.

Рассмотрены степные города на территории Украины как центры золотоордынской культуры и выявлено влияние золотоордынского периода на формирование и становление украинской народности.

Досліджено традиції кухарського мистецтва Київської Русі у контексті національної культури України. Проаналізовано мистецтво приготування та популяризації страв і напоїв у Київській Русі. Зроблено висновок, що сучасна українська кухня природно закріплена у матеріальну та духовну культуру слов'янського язичництва і Київської Русі.

Проаналізовано етнічну приналежність як основний фактор самоорганізації національних товариств України. Розкрито сутність понять "етнос", "етнічна культура" та "етнізація". Висвітлено процес національно-культурного відродження етнічних меншин за умов розбудови української державності.

Висвітлено питання побутування та збереження "серпанкового" ткацтва, як унікального виду народної культури північних районів Рівненщини, крізь призму доповідей учасників I Всеукраїнської науково-практичної конференції, проведеної на базі Центру ткацтва у с. Крупове Дубровицького району Рівненської області та обласного краєзнавчого музею 11 - 12 вересня 2015 року.