Досліджено феномен готовності педагога до пошукової діяльності з позицій системно-структурного та особистісно-діяльнісного підходів. Обгрунтовано необхідність формування даного виду готовності за умов післядипломної освіти. Запропоновано структурну модель процесу підготовки вчителя до творчого пошуку та комплекс умов, що оптимізує даний процес. Визначено ефективні шляхи, що сприяють оновленню системи післядипломної освіти та суттєво підвищують рівень сформованості готовності педагога до пошукової діяльності.

Описано сучасний стан дистанційного навчання в Україні та досвід Міжнародного науково-навчального центру ЮНЕСКО/МПI в галузі використання засобів телематики для організації такого навчання. Запропоновано концепцію мультимедійного гнучкого дистанційного навчання. Розглянуто проблеми реалізації даної концепції та перспективи дистанційного навчання в Україні.

Проаналізовано ефективність використання дистанційної освіти на внутрішньому і зовнішньому ринках України. Виявлено основні проблеми, які заважають ефективному використанню дистанційної освіти.

Викладено теорію і методику післядипломної освіти, психологію основ післядипломної освіти та управління нею, розглянуто проблеми управління закладами освіти та підготовки керівних кадрів освіти, проблеми гуманітарної освіти, виховання та українознавства. Висвітлені особливості управління інноваційною діяльністю в системі освіти, тенденції інноваційних процесів в освіті України, критерії ефективності виховної системи навчального закладу. Наведено модель підготовки та підвищення кваліфікації спеціаліста відділу освіти в системі післядипломної освіти, розглянуто питання підготовки керівників освітніх закладів до розв'язання конфліктів в умовах психологічного консультування тощо.

Дисертацію присвячено питанням організаційно-економічного механізму трансформації освіти в контексті здійснення соціально-економічної політики держави. Проведено комплексне дослідження, аналіз тенденцій розвитку галузі в Україні та Київської області. Обгрунтовано теоретичні та прикладні аспекти вдосконалення ресурсного забезпечення та територіальної організації навчально-виховних закладів.

Статтю присвячено одній з розробок кафедри прикладної математики Сумського державного університету в галузі дистанційної освіти, а саме технології дистанційного навчання "Віртуальний навчальний центр". Розроблена технологія надає можливість навчального діалогу для розділених у часі і просторі студентів і викладачів. Викладено основні моменти методики побудови технології, її переваги перед існуючими результатами експерименту з локальною версією, а також принципи програмної реалізації технологій.

Рассмотрены актуальные вопросы совершенствования системы аккредитации вузов, динамика инновационных возможностей приватного высшего образования в Украине, проблемы правовой подготовки экономистов. Охарактеризовано современное состояние негосударственного образования в России и перспективы развития сотрудничества России и Украины в образовательной сфере. Освещены особенности организации учебной и научной работы в приватном высшем учебном заведении, роль и возможности в современных условиях попечительских советов в сфере образования.

С позиций экономики, теории организации, образования рассмотрены проблемы внедрения дистанционных технологий в современное образование, а также вопросы теории виртуального и дистанционного обучения (ВО ДО), виртуальных образовательных сред. Раскрыты методологические и организационные аспекты ДО, а также вопросы контроля, тестирования знаний; приведены математические методы ДО. Описаны Flash-технологии для разработки мультимедийных учебных пособий ДО, а также Active Server Pages (ASP) для создания интерактивных систем ДО. На основе идеографического подхода проведен структурный синтез компьютерных программ для ДО.

Проаналізовано основні аспекти діяльності психологічної служби в школі як складової системи соціально-психологічних служб України. Наведено додатки, які містять поради, рекомендації, психологічні ситуації для аналізу, тести, нормативно-правові положення.

На підставі аналізу закономірностей природних систем і вибору природної аналогової моделі розроблено концепцію цілісної системи пропедевтичної підготовки, що охоплює три складові: принципи, за якими вибиралася природна система, відповідно до якої будувалася аналогова модель освітньої системи; принципи, що забезпечують зміст (ядро) пропедевтичної підготовки згідно з її місцем у циклічній системі освіти і структуру змісту навчальних дисциплін даної підготовки; засоби педагогічної комунікації, що включають форми, методи навчання з урахуванням специфічних особливостей пропедевтичної підготовки, спрямовані на перетворення предметно-змістової складової навчання на особистісно-значущий зміст навчально-пізнавальної діяльності студента-іноземця. Розроблену структуру цілісної системи пропедевтичної підготовки подано в певній мірі як самоорганізуючу, здатну до самопізнання відкриту систему, яка визначається прагненням знайти порядок і взаємний зв'язок у різноманітті відомих дослідів і фактів, згрупувати їх в окрему суцільну картину.

Розроблено та науково обгрунтовано організаційно-педагогічні засади управління загальноосвітніми навчальними закладами приватної форми власності (НЗПФВ). Наведено результати аналізу проблем управління даними закладами. Розглянуто соціально-педагогічні та організаційно-юридичні умови створення й управління НЗПФВ. Надано класифікацію зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на управління закладами освіти приватної форми власності (ЗОПФВ). Визначено основи формування педагогічних колективів загальноосвітніх ЗОПФВ (професійна компетентність, творчість, сформованість професійно-особистісних якостей) та апробовано в процесі експерименту. Управління навчально-виховним процесом у ЗОПФВ передбачає формування змісту інваріантності та варіантності складових навчального плану, раціональний вибір структури навчально-виховного процесу, впровадження альтернативних авторських навчальних програм, курсів, спецкурсів тощо. Розроблено та апробовано критерії та методику оцінки ефективності управлінської діяльності керівника ЗОПФВ.

Розглянуто гостру потребу пошуку оптимальних шляхів швидкого оновлення освітньої системи, виведення її з кризового стану, забезпечення не тільки виживання, але й прогнозного розвитку відповідно до глобальних тенденцій, зумовлених загальноцивілізаційними процесами в період входження України в постіндустріальне суспільство. Обгрунтовано особливості існування й функціонування системи вузів у період комерціалізації системи вищої освіти, які багато в чому визначені регіональними характеристиками. Доведено, що робота на насиченому освітньому ринку, який характеризується все більш зростаючою конкуренцією між вузами регіону, вимагає від останніх максимальної диференціації в підготовці студентів, більш повного пристосування до бажань споживачів освітніх послуг, в ролі яких виступають абітурієнти та роботодавці (у даному разі мова не йде про державу або суспільство загалом як споживача). Специфіка економічної структури регіонів, спеціалізація їх в певній галузі промислового або сільськогосподарського виробництва безпосередньо обумовлюють суть і форму взаємодії суб'єктів ринку освітніх послуг. Визначено, що система освіти найбільш тісно пов'язана з соціально-економічними, соціокультурними, політичними й природничо-географічними умовами функціонування. Одним із вельми перспективних шляхів реформи системи вищої освіти може бути її регіоналізація, а регіональна модель вищої школи є найбільш продуктивним об'єктом для соціального прогнозу.

Зроблено висновок, що одним з найефективніших механізмів впровадження нової освітньої парадигми може служити регіональна модель системи вищої освіти, яка найкращим чином пристосована до споживчого ринку освіти.

Доведено, що оптимізація навчально-виховного процесу залежить від ефективного управління навчальним процесом. Досліджено форми та методи реалізації управлінських функцій у системі дистанційної освіти.

Визначено поняття "дистанційна освіта", "система дистанційної освіти", "дистанційне навчання", обгрунтовано їх самостійність в структурі форм навчання. Наведено варіанти систем дистанційної післядипломної освіти та види забезпечення їх функціонування. Розглянуто особливості та можливості дистанційного навчання як прогресивної педагогічної технології, яка позитивно впливає на традиційні технології та реалізує у навчанні принципи та методи відкритої освіти.

Обгрунтовано доцільність і можливість впровадження дистанційного навчання в післядипломну педагогічну освіту, розглянуто варіанти систем дистанційної післядипломної педагогічної освіти, проаналізовано їх структуру й основні види забезпечення. Основну увагу приділено організації дистанційного навчання слухачів у системі підвищення педагогічної кваліфікації, її дидактичному, інформаційному, телекомунікаційному та кадровому забезпеченню.

Обгрунтовано можливість використання дистанційної форми навчання для перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників банків за умов розробки комплексної програми навчання, створення відповідних модулів. Розглянуто спеціальну підсистему додаткової підготовки персоналу банку, стратегічні напрями й основні принципи формування кваліфікованого кадрового потенціалу.

Розглянуто особливості дистанційного навчання в інформаційному суспільстві, його переваги над традиційними формами навчання. Встановлено значення дистанційного навчання для розвитку інтелектуального потенціалу та проаналізовано стан новітньої форми навчання в Україні.

Розглянуто проблему розвитку вмінь педагогічного спілкування в системі післядипломної освіти, проаналізовано її стан у педагогічній науці та практиці. Обгрунтовано критеріально-ціннісну систему визначення рівнів розвитку вмінь педагогічного спілкування вчителів. Розроблено й експериментально перевірено модель управління педагогічним спілкуванням у системі післядипломної освіти. Наведено теоретико-методологічні та технологічні засади розвитку вмінь і впроваджено модель управління педагогічним спілкуванням у системі післядипломної освіти, запропоновано критеріально-ціннісний підхід до діагностики, кореляційного аналізу факторів, які впливають на розвиток і ефективність умінь педагогічного спілкування. Виявлено закономірності розвитку вмінь спілкування за професійно-педагогічною визначеністю.

Теоретично обгрунтовано та експериментально перевірено технологію професійної перепідготовки слухачів, формування в них знань, умінь і навичок, необхідних для екологічного виховання учнів у процесі навчально-пізнавальної діяльності. Встановлено, що розвиток екологічної культури особистості базується на використанні активних методів післядипломної освіти, систематичної екологічно-пізнавальної роботи для вирішення конкретних завдань збереження та примноження багатств довкілля.

Досліджено теоретичні проблеми потенціалу освіти як важливого чинника досягнення сталого розвитку України. На базі широкого фактичного матеріалу проаналізовано сучасний стан, тенденції змін і подальшого розвитку системи освіти України.