Автор рассказывает о содержании учебно-воспитательной работы в Украинском колледже им.В.А.Сухомлинского (г.Киев).

Дисертація присвячена дослідженню психологічних особливостей особистісного самовизначення старшокласників, його змісту, умов ефективності. Показано обумовленість особистісного самовизначення старшокласників соціокультурними умовами життєдіяльності, розкрита динаміка розвитку ціннісних орієнтацій підростаючої особистості, обгрунтовуються показники психологічного забезпечення процесу особистісного самовизначення старшокласників.

Досліджено напрями, форми і методи виховання та самовиховання скаутської організації. Розглянуто скаутинг як систему організації самовиховання з її структурними елементами й особливостями. Наведено результати вивчення поняття "самовиховання", сформульовано концептуальні основи самовиховання як процесу. Виділено основні функції самовиховання у скаутизмі. Проаналізовано педагогічне керівництво самовихованням у скаутській організації, методи та форми самовиховання, які використовуються у даній організації. Наведено структурну модель процесу самовиховання скаутів. Експериментально перевірено ефективність організації самовиховання скаутів, що залежить від створення відповідних зовнішніх та внутрішніх умов, які спонукають до систематичної роботи над собою.

Наведено результати теоретичного й експериментального дослідження мотиваційної сфери самовизначення старшокласника. Розкрито психологічну сутність позашкільної нерегламентованої творчої діяльності з елементами психологічного всеобучу учнів та специфіку вияву вказаної діяльності щодо самовизначення старшокласника. З'ясовано специфіку мотивації участі старшокласників у літературно-драматичній діяльності. Розроблено й апробовано програму та модель позашкільної літературно-драматичної діяльності, яка сприяє самовизначенню та самореалізації старшокласника. Виявлено залежність між розвитком особистості, що прагне самовизначитися, та особливостями виховного впливу нерегламентованої творчої діяльності на учнів. Експериментально доведено, що особистісні новоутворення, які формуються в процесі навчання за рекомендованою програмою - ініціативність, рефлексія, гуманістична спрямованість, адекватність ставлення до себе та оточуючих, прагнення самореалізації - переростають у відносно стійкі внутрішні регулятори поведінки, сприяють розвитку індивіда як активної особистості.

Рассмотрены вопросы самовыражения детей старшего школьного возраста, дана характеристика основных форм и сфер самовыражения старшеклассников.

Запропоновано системну концепцію організації та здійснення комплексу нововведень в педагогічному процесі в середньому загальноосвітньому закладі інноваційного типу - колегіумі, грунтуючись на провідній ідеї його спрямування у площину життєвого самовизначення вихованців. Визначено теоретико-методичні основи спрямування особистості учня до суб'єктивно усвідомленого вибору власного життєвого шляху. Розроблено психолого-педагогічну технологію смислоціннісного та потребово-мотиваційного впливу як супроводу життєвого самовизначення колегіїстів засобами та формами спеціально організованого навчально-виховного процесу в масштабах всієї школи нового типу. Охарактеризовано особливості суб'єктної активності учня на різних етапах його онтогенезу за умов шкільного навчання та запропоновано способи її психологічної підтримки.

Досліджено особливості становлення самосвідомості в дітей-погодків у порівнянні з близнюками та різновіковими дітьми. Розроблено дослідницьку модель формування самосвідомості у сибсів. У родинах погодків, близнюків та різновікових дітей виявлено відповідно симетричні, метакомплементарні та комплементарні стосунки, які відображаються в діадному спілкуванні сибсів. Показано, що ці стосунки впливають на виникнення узгодженої схильності до орієнтації в соціальному середовищі в погодків, у близнюків - протиставної схильності, а у різновікових дітей - іррадійованої. В погодків виявлено тенденцію до резонансних здібностей та тенденцію до більшої активності чи саморегуляції. Констатовано ймовірність виникнення в погодків схожої з близнюками феноменології у поведінці. Знайдено специфічні діадні феномени спілкування в погодків: феномен "напруженої близькості" та феномен "тимчасового обопільного запозичення поведінки". В погодків виявлено порівняльну форму функціонування самосвідомості, у близнюків - приховану (латентну) форму, а у різновікових дітей - відкриту.

Змодельовано комплекс педагогічних умов оптимізації процесу особистісного самовираження старшокласників на засадах адаптивно-розвиваючого механізму соціалізації особистості. Запропоновано включати мотиви та потреби самовираження учнів у нові виховні ситуації, що створюються за допомогою спеціально розроблених виховних засобів. Відзначено, що потреби самовираження старшокласників реалізуються завдяки розширенню сфери їх діяльності та творчості. Експериментально доведено, що обгрунтований комплекс педагогічних умов сприяє підвищенню рівня особистісного самовираження старшокласників, покращує міжособистісні стосунки суб'єктів виховного процесу.

Досліджено особливості проектування старшокласниками життєвого шляху залежно від типу усвідомлення ними власних тілесних можливостей. Розкрито роль і місце тілесної складової у Я-структурі учнів старшого шкільного віку, специфіку відображення останньої у змісті та способах проектування ними свого життєвого шляху. Створено та апробовано оригінальний діагностичний прийом оцінки рівня здатності старшокласника до саморефлексії тілесного потенціалу. Показано, що характер вибору старшокласниками форми самовизначення (аморфної, фрагментарної, структурованої) у просторі майбутніх життєвих відносин зумовлюється типом самоусвідомлення (рефлексії) ними власних тілесних можливостей (тілесного потенціалу), зокрема, вітальних, конформних та особистісних. Зроблено висновок щодо необхідності доповнення існуючих пояснювальних схем функціонування механізму саморегуляції поведінки відомостями зі сфери феноменології тілесного способу буття людини.

Виявлено особливості становлення самостійності сучасних молодших школярів і підлітків, деякі психолого-педагогічні умови розвитку особистості у процесі навчання.

Выявлены особенности становления самостоятельности современных младших школьников и подростков, некоторые психолого-педагогические условия развития личности в процессе обучения.

The article deals with the peculiarities of the development of modern junior pupils' and teenagers' independence, some psychological and pedagogical conditions of their development in the teaching process.

Розкрито психологічні особливості мотивів досягнення та уникнення невдач випускників шкіл-інтернатів у порівнянні з їх однолітками з загальноосвітніх шкіл, залежно від типу та тривалості пережитої депривації, статевої належності, місця проживання. Показано зв'язок мотивації досягнення з академічною успішністю, особистісними характеристиками. Визначено критерії та показники діагностування рівнів мотивації досягнення: співвідношення мотивів досягнення успіху та уникнення невдач (домінантності), особистісна тривожність (інтенсивність), самооцінка (адекватність), рівень домагань (рівень, адекватність). Обгрунтовано психолого-педагогічні умови формування мотивації досягнення та апробовано систему роботи з її психологічної корекції.

Простежено розвиток самосвідомості обдарованих дітей старшого дошкільного віку у спільній з однолітками діяльності. Виявлено структурні особливості самосвідомості обдарованих дітей, встановлено причини комунікативних труднощів, які виникають між обдарованими дітьми та їх ровесниками - партнерами по спільній діяльності. Визначено умови та шляхи розвитку самосвідомості даних дітей. Доведено, що у процесі виконання різних видів спільної діяльності та модифікації складу її учасників досягається високий рівень актуалізації очікуваної обдарованою дитиною оцінки самої себе з боку однолітків - партнерів по спільній діяльності. Зазначено, що тим самим створюються сприятливі умови для розвитку самосвідомості обдарованої особистості як суб'єкта комунікативної взаємодії.

Наведено результати дослідження процесу життєвого самовизначення старшокласників, психолого-педагогічних умов його підтримки та стимулювання засобами психологічної освіти. Обгрунтовано сутність життєвого самовизначення та його психологічні особливості в юнацькому віці. Зроблено спробу структурувати суб'єктивні складові-детермінанти життєвого самовизначення. Здійснено психолого-педагогічне дослідження ефективності запровадження психологічної освіти для старшокласників як чинника їх життєвого самовизначення. Розроблено та апробовано експериментальну програму спецкурсу з психології для старшокласників, методичні поради щодо його запровадження. Результати формувального експерименту на базі шкіл Сумської області показали: озброєння старшокласників базовими знаннями та первинними техніками з галузі психології як однієї з центральних антропологічних дисциплін є ефективним засобом їх життєвого самовизначення та особистісного саморозвитку. Показано, що розроблений зміст курсу психологічної освіти, спеціально організована пізнавальна, комунікативна, предметно-практична та творча діяльність учнів стимулюють та якісно збагачують важливі складові психологічної організації особистості: світоглядну, ціннісно-цільову, мотиваційно-потребову, гармонійною єдністю яких забезпечується життєве самовизначення старшокласників.

Розглянуто проблему самореалізації особистості як соціального явища в системі "суспільство - індивід". Висвітлено аксіогенетичні етапи становлення Я-концепції, наведено структурно-змістовні характеристики професійної самосвідомості тренера-викладача. Проаналізовано вплив колективістської та індивідуалістської спрямованості на самосвідомість підлітків, значення педагогічних інновацій для морального розвитку та самосвідомості учнів. Описано механізми самооцінки старшокласників у контексті процесу їх науково-дослідницької діяльності, структуру формування професійної самосвідомості, особливості економічної самосвідомості суб'єктів соціального простору.

Рассмотрена проблема самореализации личности как социального явления в системе "общество - индивид". Освещены аксиогенетические этапы становления Я-концепции, приведены структурно-содержательные характеристики профессионального самосознания тренера-преподавателя. Проанализированы влияние коллективистской и индивидуалистской направленности на самосознание подростков, значение педагогических инноваций для морального развития и самосознания учеников. Описаны механизмы самооценки старшеклассников в контексте процесса их научно-исследовательской деятельности, структура формирования профессионального самосознания, особенности экономического самосознания субъектов социального пространства.

Визначено рівень самооцінки дитини, запропоновано методики вивчення її розвитку, зокрема, "Незакінчених речень", "Моя самооцінка". Описано методи діагностики соціального розвитку учнів. Проаналізовано основні положення багатофакторного особистісного опитувальника Р.Кеттелла.

Определен уровень самооценки ребенка, предложены методики изучения его развития, в частности, "Неоконченных предложений", "Моя самооценка". Описаны методы диагностики социального развития учеников. Проанализированы основные положения многофакторного личностного опросника Р.Кеттелла.

Наведено результати експериментальної перевірки ефективності розробленої методики навчання моделей комунікативної поведінки старшокласників загальноосвітніх шкіл у Британії.

Представлены результаты экспериментальной проверки методики обучения старшеклассников общеобразовательных школ моделей коммуникативного поведения.

The article focuses upon the problem of teaching communicative behavioural patterns tо senior students of the secondary schools. The article dwells upon verification and confirmation of effectiveness of the suggested assessment design in the processof experimental teaching.

На підставі аналізу психолого-педагогічних досліджень і досвіду роботи загальноосвітніх навчальних закладів Волинщини, Рівненщини та Хмельниччини розкрито теоретичні засади особистісно орієнтованого виховання (ООВ). Наведено структурно-логічну модель та організаційно-функціональну структуру процесу ООВ старшокласників у позакласній роботі.

На основании анализа психолого-педагогических исследований и опыта работы общеобразовательных учебных заведений Волынской, Ровенской и Хмельницкой областей раскрыты теоретические основы личностно-ориентированного обучения (ЛОО). Приведены структурно-логическая модель и организационно-функциональная структура процесса ЛОО старшеклассников при внеклассной работе.

Наведено результати теоретичного та експериментального аналізу проблеми розвитку моральної свідомості (МС) і самосвідомості. Розглянуто сутність моральної вимоги як суспільно-психологічний феномен, а також закономірності виникнення когнитівно-мотиваційних та емоційно-ціннісних засад моральності у період дитинства. Проаналізовано погляди зарубіжних і вітчизняних учених щодо вікових закономірностей розвитку МС та самосвідомості. Описано механізм функціонування МС, а також особливості її основних компонентів.

Приведены результаты теоретического и экспериментального анализа проблемы развития морального сознания (МС) и самосознания. Рассмотрены сущность морального требования как общественно-психологический феномен, а также закономерности возникновения когнитивно-мотивационных и эмоционально-ценностных основ моральности в период детства. Проанализированы взгляды зарубежных и отечественных ученых относительно возрастных закономерностей развития МС и самосознания. Описаны механизм функционирования МС, а также особенности его основных компонентов.

Систематизовано та узагальнено наукові підходи до вивчення суті та розвитку моральної регуляції. Висвітлено наукові надбання психологічної науки у сфері когнітивно-ціннісного й емоційного становлення моральності особистості. Поглиблено наукові уявлення про внутрішній план моральної діяльності особистості, структуру моральної свідомості та моральної самосвідомості, взаємозв'язок цих конструктів, їх інтелектуальний і прагматичний рівні існування. Вивчено вікові аспекти цих диспозиційних характеристик, розуміння дітьми центральних моральних принципів: обов'язку, справедливості, гуманізму, заступництва, цінності людського життя. Виявлено особливості їх функціонування у період молодшого шкільного віку. З'ясовано закономірності розвитку когнітивно-ціннісних та емоційних аспектів моральної свідомості та моральної самосвідомості протягом даного вікового періоду. Установлено рівні сформованості психічних передумов моральної поведінки. Розглянуто взаємозв'язок розвитку моральної свідомості й інтелектуального розвитку дітей. Проаналізовано перспективний шлях сприяння переходу моральних інстанцій у реальні форми моральної поведінки. Розроблено загальну схему розвивально-коригуючих впливів на моральну свідомість та самосвідомість дітей (на прикладі категорії заступництва) з метою інтенсифікації процесу формування моральних категорій у дітей молодшого шкільного віку.

Розкрито суть поняття емоційного самоконтролю як здатності людини виявляти, ідентифікувати та коригувати будь-які свої емоційні прояви. Розроблено теоретичну модель емоційного самоконтролю та розглянуто комплекс методик для його діагностики. Експериментально визначено психологічні детермінанти емоційного самоконтролю старшокласників, зокрема, особистісну рефлексію, емоційний інтелект, вольові якості особистості, мотивацію самоповаги та мотивацію досягнення. З врахуванням даних чинників створено й апробовано програму розвитку вмінь самоконтролю емоцій. Виділено три типи емоційності старшокласників залежно від їх вміння контролювати власні емоційні прояви.