Подається соціально-психологічне обгрунтування теорії модульно-розвивальної системи середньої освіти. Висвітлюються ідеї і принципи, закономірності і технології цієї інноваційної моделі, порівнюються такі організаційні форми навчання, як урок і міні-модуль. Аналізується розвивальна взаємодія як центральна ланка цілісного модульно-розвивального процесу, а також характеризується її авторське програмно-методичне забезпечення (граф-схема, наукові проекти, навчальні сценарії, розвивальні міні-підручники, освітні програми самореалізації особистості).

Розглянуто проблему педагогічного спілкування у соціальному, морально-етичному, психологічному та інформаційному аспектах. Наведено характеристики безпосереднього й опосередкованого спілкування, конфліктних і передконфліктних педагогічних ситуацій.

В проектах програм розкривається принцип наступності розвитку економічного мислення як провідного в підготовці учнівської молоді до життя та діяльності в умовах ринку. Аналізуються джерела формування інтелектуального потенціалу школярів як суб'єктів розвитку економічного середовища.

Розкривається сутність самоактивності особистості, аналізуються психолого-педагогічні, соціально-психологічні чинники, що сприяють зростанню в учнів здатності до проявів самоактивності, забезпечують їхню участь у вихованні на рівні суб'єкт-суб'єктної взаємодії з педагогом, актуалізують потребу у самовихованні. Розглядаються теоретичні й методологічні засади дослідження самоактивності учнів у виховному процесі, способи оволодіння суспільними цінностями у становленні самоактивності учнів, оцінні ставлення як чинник самоактивності учнів у виховному процесі. Проводиться психологічний аналіз залежностей між самоактивністю учнів у виховному процесі й рівнем їх вихованості, висвітлюються духовні цінності як детермінанта самоактивності особистості у вихованні й самовихованні та ін.

Розглядається сучасний стан суспільства та динаміка його змін, життєвотворчий потенціал реабілітаційної педагогіки, становлення особистості як суб'єкта життєвотворчості в процесі реабілітації. Висвітлюються проблеми проведення експерименту з комплексної та духовної реабілітації хворої дитини, психологічні можливості самореабілітації у складній життєвій ситуації, особливості психологічної підтримки та допомоги молоді із суїцидальними тенденціями. Аналізується гуманізація процесу навчання у сучасній варіативній школі, проблема формування нової педагогічної стратегії, уроки формування духовності особистості. Характеризується Міжнародна виховна система "Self-Esteem" про подолання кризових і конфліктних ситуацій, повідомляється про досвід розробки проекту Комплексної програми "Здоров'я - через освіту" та ін.

Розглядаються особливості організації навчального процесу в умовах освітньо-реабілітаційної системи, а також практичні аспекти використання проективно-рефлексивної технології навчання. Висвітлюються технологічні підходи до процесу самовизначення особистості у професійній сфері. Вивчається соціалізація особистості в умовах навчально-реабілітаційного центру. Обговорюється створення умов для самовизначення та самоздійснення особистості. Пропонується досвід формування життєвої компетентності дитини, а також обгрунтовується необхідність впровадження технологій проективного самоздійснення у навчально-виховний процес тощо.

Висвітлено питання педагогічної психології, історії педагогіки, загальної дидактики та лінгводидактики. Описано основи методики педагогічної корекції емоційної сфери першокласника. Проаналізовано психолого-педагогічні аспекти виховання почуття гумору у молодших школярів. Запропоновано шляхи формування лінгвоукраїнознавчої компетенції молодших школярів у контексті комунікативно орієнтованого навчання. Розглянуто психологічні особливості особистісного самовизначення сучасного юнацтва. Охарактеризовано традиції морального виховання учнів у школах Галичини в 1900 - 1939 рр.

На підставі особистісно-розвивальної методологічної моделі розкрито сутність процесу виховання як сходження особистості до морально-духовних цінностей. Обгрунтовано необхідність урахування у процесі досягнення цієї мети виокремлених вікових особистісних меж вихованців і спадкових чинників, що впливають на розгортання процесу їх морально-духовного розвитку. Показано розвивальну ефективність правиловідповідного виховання. Вперше на понятійному рівні розкрито структуру провідної вчинкової системи та технологічні засоби їх формування.

На основе личностно-развивающей методологической модели раскыта сущность процесса воспитания как восхождения личности к морально-духовным ценностям. Обоснована необходимость учета в процессе достижения этой цели выделенных возрастных личностных границ воспитанников и наследственных факторов, влияющих на разворачивание процесса их морально-духовного развития. Показана развивающая эффективность правилосоответственного воспитания. Впервые на понятийном уровне раскрыта структура ведущей системы поступков и технологические средства их формирования.

Викладено філософські та психолого-педагогічні підходи до різних способів моделювання навчально-виховного процесу з метою формування народознавчої компетенції (НК) на різних рівнях освіти. Висвітлено проблему формування НК у галицькій школі (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.). Розкрито філософсько-методологічні засади формування НК дітей і молоді, педагогічно-просвітницький аспект пропевдичної роботи з батьками майбутніх вихованців дошкільного навчального закладу. Розглянуто психологічні функції саморегуляції у професійній підготовці майбутніх психологів як необхідну передумову її продуктивності.

Изложены философские и психолого-педагогические подходы к разным способам моделирования учебно-воспитательного процесса с целью формирования народоведческой компетенции (НК) на разных уровнях образования. Освещена проблема формирования НК в галицкой школе (вторая половина ХІХ - начало ХХ вв.). Раскрыты философско-методологические основы формирования НК у детей и молодежи, педагогико-просветительский аспект пропевдической работы с родителями будущих воспитанников дошкольного учебного заведения. Рассмотрены психологические функции саморегуляции в профессиональной подготовке будущих психологов как необходимая предпосылка ее продуктивности.

Розкрито зміст основних понять і проаналізовано психологічні закономірності духовного зростання особистості на різних вікових етапах. Запропоновано засоби психодіагностики рівнів сформованості показників духовності, наведено результати теоретичних та емпіричних досліджень духовного зростання та самореалізації особистості за сучасних соціокультурних умов. Висвітлено питання розробки та впровадження системи психолого-педагогічного забезпечення духовного зростання особистості. З'ясовано специфіку професійної підготовки педагогів і психологів до консультативної діяльності з використанням духовно орієнтованого підходу.

Раскрыто содержание основных понятий и проанализированы психологические закономерности духовного роста личности на различных возрастных этапах. Предложены средства психодиагностики уровней сформированности показателей духовности, приведены результаты теоретических и эмпирических исследований духовного роста и самореализации личности в современных социокультурных условиях. Освещены вопросы разработки и внедрения системы психолого-педагогического обеспечения духовного роста личности. Показана специфика профессиональной подготовки педагогов и психологов к консультативной деятельности с использованием духовно ориентированого подхода.

Встановлено причини виникнення трудової міграції, проаналізовано її наслідки й актуальні проблеми працевлаштування українських громадян за кордоном. Викладено концептуальні правові й організаційні засади захисту прав дітей трудових мігрантів, розкрито сутність поняття фамілієцентризму, визначено зміст та основні напрямки діяльності суспільних інституцій щодо розвитку та підтримки сім'ї. Розглянуто міжнародні нормативно-правові документи про захист прав дітей, зокрема, Женевську декларацію 1924 р., Загальну декларацію прав людини, прийняту Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. (введена в дію з 1976 р.), Декларацію прав дитини, прийняту Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р., Конвенцію ООН про права дитини 1989 р. Висвітлено основні положення чинного законодавства України про захист прав дітей трудових мігрантів. Розкрито зміст, форми, методи, технології, наукові підходи та принципи соціально-педагогічної та психологічної роботи з дітьми трудових мігрантів.

Установлены причины возникновения трудовой миграции, проанализированы ее последствия, рассмотрены актуальные проблемы трудоустройства украинских граждан в зарубежных странах. Освещены концептуальные правовые и организационные основы защиты прав детей трудовых мигрантов, раскрыта сущность понятия фамилиецентризма, определены содержание и основные направления деятельности общественных институций по развитию и поддержке семьи. Рассмотрены международные нормативно-правовые документы о защите прав детей, в частности, Женевская декларация 1924 г., Общая декларация прав человека, приянтая Генерально Ассамблеей ООН 10 декабря 1948 г. (введена в действие в 1976 г.), Декларация прав ребенка, принятая Генеральной Ассамблей ООН 20 ноября 1959 г., Конвенция ООН о правах ребенка 1989 г. Рассмотрены основные положения действующего законодательства Украины о защите прав детей трудовых мигрантов. Раскрыты содержание, формы, методы, технологии, научные подходы и принципы социально-педагогической и психологической работы с детьми трудовых мигрантов.

На основе современных научных данных, теоретико-методологических подходов освещены особенности психологической готовности (ПГ) к супружеским взаимоотношениям (СВ), а также влияние личностных факторов и социальных условий на ее формирование у старших подростков и юношества. Предложены методики диагностирования ПГ к данному виду взаимоотношений и приведены результаты, полученные в ходе проведения констатирующего и формирующего эксперимента. Рассмотрен старший подростковый и юношеский возраст как сенситивный период для формирования ПГ к СВ.

Розкрито сутність виховного процесу як сходження особистості до морально-духовних цінностей. Увагу приділено принципам втілення у виховних процес гуманістично спрямованої міжособистісної взаємодії педагога та вихованців, а також технологічним засадам її організації. Запропоновано інноваційну методичну систему розробки конкретних виховних занять і засоби діагностування рівня морально-духовної вихованості особистості. Вперше на понятійному рівні обгрунтовано структуру провідної суспільно значущої вчинкової системи та технологічні засоби її формування у особистості, яка розвивається.

Раскрыта сущность воспитательного процесса как восхождения личности к морально-духовным ценностям. Уделено внимание принципам воплощения в воспитательный процесс гуманистически направленного межличностного взаимодействие педагога и воспитанника, а также технологическим основам ее организации. Предложены инновационная методическая система разработки конкретных воспитательных занятий и средства диагностики уровня морально-духовной воспитанности личности. Впервые на понятийном уровне обоснована структура ведущей общественно значимой системы поступков и технологические основы ее формирования у развивающейся личности.

Розглянуто проблеми самореалізації підростаючої особистості за умови виховання у неї почуття гідності як провідної цінності, що допомагає їй несуперечливо долучитися до культури духовності. Проаналізовано глибинні емоційні процеси, на основі яких формується морально-духовна структура особистості. Увагу приділено інноваційній технології педагогічного умовляння, зорієнтованій на оптимальну реалізацію розвивального потенціалу виховання.

Рассмотрены проблемы самореализации подрастающей личности при условии воспитания у нее чувства достоинства как ведущей ценности, помогающей ей непротиворечиво приобщиться к культуре духовности. Проанализированы глубинные эмоциональные процессы, на основе которых формируется морально-духовная структура личности. Уделено внимание инновационной технологии педагогического уговаривания, сориентированной на оптимальную реализацию развивающего потенциала воспитания.

Провадено огляд наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених, присвячених вивченню моральної поведінки молодших школярів у контексті завдань сучасного розвитку педагогічної психології. Визначено сутність, характерні особливості, соціальні чинники мотивації моральної поведінки школярів. Проаналізовано зв'язок інтелектуального розвитку дитини зі ступенем зрілості моральних суджень. Розглянуто типи мотивів моральної поведінки молодших школярів, розкрито їх зв'язок з якостями особистості, досліджено основні проблеми психології мотивації. Обгрунтовано загальні принципи побудови програми оптимізації мотивації молодших школярів до моральної поведінки.

Проведен обзор научных трудов отечественных и зарубежных ученых, посвященных изучению морального поведения младших школьников в контексте заданий современного развития педагогической психологии. Определены сущность, характерные особенности, социльные факторы мотивации морального поведения школьников. Проанализирована связь интеллектуального развития ребенка со степенем зрелости моральных суждений. Рассмотрены типы мотивов морального поведения младших школьников, раскрыта их связь с качествами личности, исследованы основныне проблемы психологии мотивации. Обоснованы общие принципы формирования программы оптимизации мотивации младших школьников к моральному поведению.

Проаналізовано теоретико-методологічні аспекти системи управління виховною роботою зі школярами в регіоні (на прикладі Верхньодніпровського району Дніпропетровської області). Описано сучасне регіональне середовище та його вплив на виховання соціальної активності школярів. Наведено характеристики шкідливих звичок як факторів руйнування фізичного та морального здоров'я шкільної молоді. Розглянуто вплив неформальних асоціальних об'єднань на становлення морально-правової свідомості особистості. Визначено ціннісні орієнтації сучасної молоді шкільного віку та шляхи її соціалізації у регіональній системі виховання. Запропоновано систему управління виховною роботою зі шкільною молоддю в регіоні, впровадження якої сприятиме успішному розвитку особистості.

Проанализированы теоретико-методологические аспекты системы управления воспитательной работой со школьниками в регионе (на примере Верхнеднепровского района Днепропетровской области). Описаны современная региональная среда и ее влияние на воспитание социальной активности школьников. Дана характеристика вредных привычек как факторов разрушения физического и морального здоровья школьной молодежи. Рассмотрено влияние неформальных асоциальнх объединений на становление морально-правового сознания личности. Определены ценностные ориентации современной молодежи школьного возраста, раскрыты пути ее социализации в региональной системе воспитания. Обоснована система управления воспитательной работой со школьной молодежью в регионе, внедрение которой будет способствовать успешному развитию личности.

Розглянуто методичні засоби вивчення політичних настанов особистості та способи прогнозування інформаційного впливу на них. Розкрито прогностичні можливості експертних опитувань, методів дослідження індивідуальної свідомості, деяких комп'ютерних програм аналізу тексту. Запроповано методики вивчення та моніторингу динаміки політичних настанов школярів, а також виявлення учнів з підвищеною чутливістю до інформаційних впливів.

Рассмотрены методические средства изучения политических установок личности и способы прогнозирования информационного влияния на них. Раскрыты прогностические возможности экспертных опросов, методов исследования индивидуального сознания, некоторых компьютерных программ анализа текста. Предложены методики изучения и мониторинга динамики политических установок школьников, а также виявления учеников с повышенной чувствительностью к информационным влияниям.

Розглянуто проблему становлення та розвитку моральної сфери особистості на висхідному етапі онтогенезу. Розкрито особливості генезису моральної свідомості та самосвідомості, простежено закономірності становлення когнітивно-мотиваційного й емоційно-ціннісного компонентів морального конструкту індивідуальної свідомості. Описано механізми рефлексивних процесів, проаналізовано розвиток у дітей самопрезентаційної стратегії. Запропоновано методики розвитку здатності до моральної рефлексії у процесі активного соціально-психологічного навчання. Висвітлено питання організації роботи з корекції помилкових самопрезентаційних уявлень молодших школярів і деструктивних форм особистісного самовияву у даному віці.

Рассмотрена проблема становления и развития моральной сферы личности на восходящем этапе онтогенеза. Раскрыты особенности генезиса морального сознания и самосознания, прослежены закономерности становления когнитивно-мотивационного и эмоционально-ценностного компонентов морального конструкта индивидуального сознания. Описаны механизмы рефлексивных процессов, проанализировано развитие у детей самопрезентационной стратегии. Приведены методики развития способности к моральной рефлексии в процессе активного социально-психологичекого обучения. Освещены вопросы организации работы, направленной на коррекцию ошибочных самопрезентационных представлений младших школьников и деструктивных форм личностного самопроявления в данном возрасте.

На сучасному етапі суспільного розвитку України не втрачає свого значення проблема забезпечення ефективної роботи установ для дітей, позбавлених батьківської опіки. Соціально-економічна криза, нестабільність моральних засад сім'ї посилили феномен соціального сирітства і поставили його в центр уваги суспільства.

Проведено психологічне обстеження вихованців дитячих будинків та учнів шкіл-інтернатів, які навчаються у початкових класах загальноосвітніх шкіл м. Дніпропетровськ. Одержані дані тестування за методиками Айзенка, Шмішека, темпінг-тесту та дитячим опитувальником неврозів дозволяють стверджувати про наявність різного рівня адаптованості до умов життя дітей з дефіцитом батьківського піклування. Проведення кореляційного аналізу результатів за чотирма методиками обстеження показало наявність різнорівневого та різноспрямованого характеру кореляційних зв'язків у вихованців дитячих будинків та дітей шкіл-інтернатів, що дозволяє стверджувати про наявність багатофакторної детермінованості процесу адаптації, де рівень адаптованості обстежених дітей визначається структурною перебудовою психологічних чинників, які його обумовлюють.