На засадах екзистенційно-гуманістичної психології здійснено емпіричне дослідження, спрямоване на вдосконалення педагогіки "театру, де грають діти" - явища культури, недостатньо вивченого психологами. Установлено, що креативність дітей і творчі успіхи колективів вище в тих театрах, керівники яких мають високий рівень сенсожиттєвих орієнтацій, а ціннісні пріоритети цих режисерів відмінні від їх менш творчо вдалих колег. Установлено, що режисери, які за тестовими методиками, створеними на підставі екзистенційно-гуманістичного психологічного підходу, одержали високі показники, у своїй педагогічній практиці частіше використовували діалогічні стратегії психологічних впливів. Результати дослідження дозволяють сторювати нові методи тестування рівнів досягнень театрів, розв'язання завдань професійної діагностики та професійного добору учнів для подальшої спеціалізованої театральної освіти, а також розробки програм психічної підготовки фахівців у сфері театрально-педагогічної освіти.

Досліджено шляхи, форми та методи розвитку творчих здібностей молодших школярів за умов дозвілля засобами театрального мистецтва. Розвинуто теоретичні засади даної проблеми. Розглянуто творчі здібності у контексті загальнотеоретичних досліджень. Визначено можливості театрального мистецтва для розвитку цих здібностей. Виявлено особливості дозвіллєвої діяльності, що мають бути враховані під час організації занять молодших школярів театральним мистецтвом.

Досліджено проблему формування та розвитку комунікативних якостей у дітей молодшого шкільного віку, обгрунтовано шляхи активізації даного процесу засобами аматорського театрального мистецтва. Розкрито сутність комунікабельності, розглянуто взаємозв'язок між поняттями "комунікація" та "спілкування", доведено суттєву роль спілкування як одного з визначальних чинників формування особистості дитини. Розкрито можливості аматорських театральних колективів у процесі соціалізації молодших школярів, що мають комунікативні проблеми. Встановлено критерії та рівні сформованості комунікативних якостей у дітей контрольних та експериментальних груп. Проаналізовано проблеми міжособистісних контактів у дітей молодшого шкільного віку на сучасному етапі. Запропоновано методику проведення занять у дитячих аматорських театральних колективах. Розроблено та впроваджено у навчально-виховний процес комплексну цільову програму, створену на базі використання ігрових вправ, спрямованих на зняття м'язового та психологічного напруження, формування навичок міжособистісного спілкування, зміцнення самооцінки, творчу самореалізацію та всебічний розвиток дитини. Експериментально підтверджено ефективність запропонованої методики.

Розглянуто чинники, які слід урахувати під час визначення профілю гурткової роботи навчального закладу. Охарактеризовано театралізовану діяльність: зміст, етапи (аналіз, планування тощо); принципи (креативність, усвідомленість та інші); види театралізованої діяльності дитини. Розкрито пізнавальний, ігровий, системний напрями та ключові поняття (сюжет, гра) театралізованої діяльності. Висвітлено зміни у театралізованій діяльності відповідно до віку дітей. Запропоновано програму з театралізованої діяльності для дітей віком 6 - 7-ми років.

Висвітлено проблему розвитку дитячих театральних студій взагалі, у педагогічному контексті зокрема. Зазначено, що підліток, як окрема особистість театрального об'єднання, стає на шлях самоствердження в ході інтерактивної взаємодії на основі культурно-творчих форм поведінки. Проаналізовано діяльність ряду дитячих театральних колективів. Виокремлено основні рівні розвитку творчих здібностей людини, що сприяють їх інкультурації, входженню в творчий процес. Наведено визначення поняття "творчість" як обов'язково оригінальний підхід до знаходження нових ідей, новоутворень, заперечення старих канонів і норм. Доведено, що театральні студії можуть сприяти розвитку творчих якостей у підлітка.

Визначено чинники, що актуалізують широке використання театрального мистецтва (ТМ) у соціальному розвитку школярів. Розкрито потенціал формування соціальної компетентності дітей шкільного віку засобами самодіяльної театральної діяльності. Доведено доцільність широкого використання театру у соціально-виховній діяльності освітніх закладів. Зокрема, названо такі причини використання ТМ у соціально-виховній практиці: пропагування зразків громадянськості, організація творчо активного дозвілля школярів, розкриття талантів, зняття стресових станів, профілактика соціальних відхилень, прищеплення навичок результативної соціальної комунікації. Розкрито виховне значення емоційного та пізнавального матеріалу з історії театру та широкі можливості театральної діяльності для розвитку мовної культури особистості тощо. Зазначено, що спектаклі, підготовлені дітьми, можна розглядати як своєрідну громадську діяльність, яка пропагує певні цінності та ідеали, сприяє удосконаленню соціальних зв'язків.

Установлены факторы, актуализирующие широкое использование театрального искусства (ТИ) в социальном развитии школьников. Раскрыт потенциал формирования социальной компетентности детей школьного возраста средствами самодеятельного театральной деятельности. Доказана целесообразность широкого использования театра в социально-воспитательной деятельности образовательных учреждений. В частности, названы такие причины использования ТМ в социально-воспитательной практике: пропаганда образцов гражданственности, организация творчески активного досуга школьников, раскрытия талантов, снятие стрессовых состояний, профилактика социальных отклонений, привитие навыков результативной социальной коммуникации. Подчеркнуто воспитательное значение эмоционального и познавательного материала по истории театра, широкие возможности театральной деятельности для развития языковой культуры личности и т.п. Указано, что спектакли, подготовленные детьми, можно рассматривать как своеобразную общественную деятельность, которая пропагандирует определенные ценности и идеалы, способствует совершенствованию социальных связей.

The article defines factors that are developing the use of amateur theater-activity of school-aged children in the social and pedagogical practice, and reveals the basic means of the dramatic art in the formation of social competence of schoolchildren.