Досліджено проблеми корекції рухової сфери глухих дітей молодшого шкільного віку засобами оздоровчого туризму. Теоретично обґрунтовано проблему особливостей рухового розвитку глухих дітей молодшого шкільного віку та з’ясовано засоби його корекції. Визначено показники розвитку рухових здібностей глухих дітей молодшого шкільного віку та їхніх однолітків, які чують, і здійснено порівняння отриманих результатів контрольних та експериментальної груп. Проведено оцінку рівнів розвитку базових рухових здібностей: початкового, середнього, достатнього і високого. Теоретично обґрунтовано методику корекції рухової сфери глухих дітей, на її основі розроблено та експериментально апробовано навчально-методичний інструментарій "Програма позакласних занять з оздоровчого туризму для глухих дітей 1–4 класів". Перевірено ефективність розробленої програми з оздоровчого туризму, що спрямована на корекцію та розвиток рухової сфери глухих дітей молодшого шкільного віку.

Теоретично обґрунтовано та розроблено технологію корекції порушень постави дітей 11–12-ти років із вадами слуху з використанням засобів оздоровчого фітнесу, яка враховує передумови виконання оздоровчої й корекційної діяльності, концептуальні підходи, що покладені в основу мети, завдань, принципів та умов її реалізації; компоненти, етапи й алгоритм реалізації. Запропоновано експериментально обґрунтовані форми, засоби та методи корекційних заходів із їх упровадженням у процес адаптивного фізичного виховання у формі варіативного модуля «Фітнес»; контроль на всіх етапах і критерії ефективності технології. Упровадження розробленої технології корекції порушень постави в процес АФВ засвідчило позитивні та достовірні зміни в дітей за показниками функціонального стану опорно-рухового апарату (статичної витривалості м’язів, кутів нахилу голови й тулуба, статичної рівноваги тіла). Статистично достовірні зміни відбулись і за показниками моторики. Результати експерименту підтвердили ефективність авторської технології та дали змогу відкрити нові перспективи корекції порушень постави школярів із вадами слуху.

Розглянуто проблеми розробки інноваційних технологій корекції порушень координаційних здібностей дітей молодшого шкільного віку з вадами слуху. Розроблено та обгрунтовано технологію корекції порушень координаційних здібностей, спрямованої на підвищення ефективності процесу фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку з вадами слуху. Установлено відставання дітей за показниками координаційних здібностей дітей молодшого шкільного віку з вадами слуху від їх практично здорових однолітків. Доведено корекційний ефект запропонованих заходів, який проявляється у покращенні показників координаційних здібностей молодших школярів з вадами слуху.

Увагу приділено розробці, науковому обгрунтуванню й апробації комплексної програми фізичної реабілітації слабочуючих дітей старшого дошкільного віку після кохлеарної імплантації в післяопераційному періоді. Встановлено, що слабочуючі діти старшого дошкільного віку після кохлеарної імплантації поступаються своїм одноліткам із нормальним слухом за рівнем фізичного та психомоторного розвитку, показниками функціонування кардіореспіраторної системи та параметрами фізичної підготовки. Застосування авторської програми фізичної реабілітації, що включає побутову абілітацію, кінезітерапію (із застосуванням ранкової гігієнічної гімнастики, дитячої йоги, тренувань із фітболом, дихальних та артикуляційних вправ), масаж (загальний, логопедичний), загартування (повітрям, сонцем, водою) дозволило досягнути вірогідного покращення більшості аналізованих показників (параметрів фізичного та психомоторного розвитку, функціонування кардіореспіраторної системи та фізичної підготовки) слабочуючих дітей.

Розкрито значення рухливих ігор, як засобу корекційно-розвивального впливу на психомоторну функцію глухих дітей 7 - 10 років. Охарактеризовано особливості ігрової діяльності зазначеної категорії дітей під час проведення рухливих ігор та естафет на заняттях з фізичного виховання. Наведено порівняльну характеристику розвитку різних компонентів психомоторики глухих дітей 7 - 10 років та їх однолітків зі збереженим слухом. Висвітлено зміст корекційно-розвивальної методики, в основу якої покладено рухливі ігри та естафети, які враховують вікові та психофізичні особливості розвитку глухих дітей молодшого шкільного віку.

У результаті проведення констатуючого експерименту було визначено показники фізичного розвитку, серцево-судинної та дихальної систем 46-ти слабкочуючих школярів, які мають сколіотичну поставу, та 40-ка практично здорових дітей, вік яких складає 12 - 13 років. Обгрунтовано програму фізичної реабілітації слабкочуючих дітей середнього шкільного віку, які мають сколіотичну поставу, визначальною особливістю якої є використання вправ на профілакторі Євмінова та фітболів, масажу спини й грудної клітки, самомасажу стоп, дихальних вправ з методики О. М. Стрельникової, фізіотерапії. Доведено, що у результаті систематичного застосування розробленої програми фізичної реабілітації слабкочуючих дітей з порушенням постави у обстеженого контингенту спостерігалися позитивні зміни функціонального стану хребта, серцево-судинної та дихальної систем, фізичного розвитку та організму в цілому.

Світова тенденція зростання числа осіб з особливими потребами, значну частину з яких становлять особи з обмеженими можливостями слуху, спонукає наукове співтовариство йти шляхом пошуку найбільш ефективних педагогічних методів і прийомів, що сприяють їх успішній соціалізації, яка можлива лише за умови мобілізації всіх компенсаторних здібностей дітей із депривацією слуху. Завдання дослідження - визначити порушення постави, що найбільш часто трапляються в слабочуючих молодших школярів; розробити технологію корекції порушень постави слабочуючих дітей молодшого шкільного віку засобами АФВ і визначити її ефективність. Проведене експериментальне дослідження надало змогу установити динаміку формування біогеометричного профілю постави слабочуючих дітей. Вперше на підставі виявлених кількісних показників біогеометричного профілю постави слабочуючих молодших школярів розроблено технологію, яка надає змогу за допомогою фізичних вправ вибірково впливати на порушення просторової організації їх тіла. Проведені дослідження засвідчили, що експериментальна корекційна технологія, яка містить методичні й організаційні підходи до корекції функціональних порушень ОРА, що враховує кількісні характеристики біогеометричного профілю постави та показники вертикальної стійкості тіла слабочуючих дітей молодшого шкільного віку, сприяє ефективній корекції порушень постави, запобіганню фіксованих порушень ОРА.

Недостатність у мовній діяльності зменшення обсягу інформації, що одержують глухі внаслідок ураження слуху, позначається на розвитку всіх пізнавальних процесів, і це, зі свого боку, накладає відбиток на розвиток рухового аналізатора й на оволодіння майже всіма видами рухових навичок. Це вимагає здійснення спеціальної корекційно-компенсаторної роботи, спрямованої на вдосконалення їх рухової сфери, яка грунтується на компенсаторних перебудовах усього розвитку глухих дітей. Завдання роботи - формування в глухих дітей уявлення про плавання як різновид фізичної діяльності, основні рухи й способи плавання. Подолання страху перед водним середовищем, спортивною спорудою, незнайомими людьми тощо. Освоєння глухими дітьми водного середовища, ознайомлення з його властивостями та навчання найпростіших рухів та дихання. Методика навчання плавання глухих дітей віком 5 - 6 років передбачає послідовну реалізацію трьох етапів: пропедевтичного, спрямованого на освоєння символічних жестів і невербальних команд, що організують виконання рухових дій глухими дітьми в умовно-водному середовищі; адаптувально-навчального, спрямованого на засвоєння техніки дихання й основних плавальних рухів у водному середовищі та їх виконання за символічно-наочними командами; розвивально-тренувального - з удосконалення координації дихання й плавальних рухів у водному середовищі за символічно-жестовими командами в індивідуальному та груповому виконанні.

Розглянуто проблему корекції рухової сфери в учнів з вадами слуху засобами оздоровчого туризму на позакласних заняттях. Обгрунтовано й експериментально апробовано методику корекції рухової сфери глухих учнів засобами оздоровчого туризму. Досліджено, що ураження слуху позначається на розвитку усієї пізнавальної діяльності, в тому числі та рухової сфери глухих учнів віком 11 - 14 років. Визначено критерії спеціального корекційного контролю та рівні розвитку базових рухових здібностей: низький, нижче середнього, середній, вище середнього та високий. Науково обгрунтовано та розроблено організаційно-педагогічні умови позакласних занять з оздоровчого туризму на основі корекції їх рухової сфери. Визначено роль мовлення в корекції рухової сфери таких дітей та визначено її необхідність в оволодінні ними формами здоровчого туризму.

Зазначено, що гармонійний розвиток школярів із депривацією слуху (ДС) є неможливим без фізичного виховання, що забезпечує не тільки необхідний рівень фізичного розвитку, але й корекцію відхилень різних сфер діяльності школярів з обмеженими можливостями слуху. Мета дослідження - розкрити зміст корекції рухової сфери учня з депривацією слуху засобами фізичного виховання. Цілеспрямовані та дозовані фізичні навантаження з чітким підбором засобів і методів є потужним чинником корекції та компенсації недоліків у фізичній підготовленості дітей із ДС. Педагогічні спостереження та проведені обстеження фізичного стану школярів з обмеженими можливостями слуху виявили значне їх відставання в показниках швидкісно-силових якостей і різних проявах координаційних здібностей. Одержані результати підтверджують гіпотезу про те, що раціональна організація фізичного виховання учнів із порушеннями слуху з використанням різноманітних засобів фізичного виховання сприяє ефективній корекції рухових функцій і соматичного здоров'я школярів з обмеженими можливостями слуху, які у своїй сукупності посилюють їх соціальну адаптацію.

Визначено необхідність соціальної адаптації слабочуючих школярів засобами фізичного виховання (ФВ). Наявність суперечностей між психологічними, соціальними та візичними потребами слабочуючих дітей та їх можливостями визначає пошук і наукове обгрунтування ефективних шляхів корекції наявних у них рухових порушень засобами адаптивного ФВ і необхідність створення відповідних умов для їх соціальної адаптації. Мета дослідження - обгрунтувати проблеми соціальної адаптації слабочуючих школярів засобами ФВ. Адаптивне ФВ слабочуючих школярів - один із основних шляхів корекції порушень їх фізичного розвитку та покращання фізичної підготовленості, психомоторики, морально-вольових якостей, виховання рухової грамотності та залучення до трудової діяльності, самообслуговування, забезпечення соціальної адаптації.

Сделана попытка разработки методики спортивной тренировки слабослышащих подростков, занимающихся футболом на этапе углубленной специализации для оптимизации учебно-тренировочного процесса. Описан механизм проведения педагогического эксперимента: на первом этапе - проведение контрольных тестов для определения физического развития и психологических особенностей; на втором - особенность протекания адаптационных процессов к спортивной деятельности; на третьем - уточнение и аналитическое обобщение экспериментальных данных. Сделан сравнительный анализ данных развития физических качеств слабослышащих подростков в экспериментальной и контрольной группах. Констатирована эффективность использования авторской методики повышения уровня психологической и педагогической адаптации.

Зроблено спробу розробити методику спортивного тренування підлітків з вадами слуху, що займаються футболом на етапі поглибленої спеціалізації з метою оптимізації навчально-тренувального процесу. Описано механізм проведення педагогічного експерименту: на першому етапі - проведення контрольних тестів для визначення фізичного розвитку та психологічних особливостей; на другому - особливість протікання адаптаційних процесів до спортивної діяльності; на третьому - уточнення та аналітичне узагальнення експериментальних даних. Зроблено порівняльний аналіз даних розвитку фізичних якостей таких підлітків в експериментальній та контрольній групах. Констатовано ефективність використання авторської методики щодо підвищення рівня психологічної та педагогічної адаптації підлітків з вадами слуху.

the article analyzes methods of increasing functional readiness for sports training of hearing-impaired teenagers.

Вивчено вплив рекреаційно-туристичних заходів на психоемоційний стан дитини з вадами слуху. Викладено результати дослідження психологічного тестування внутрішньо-емоційного стану дітей із вадами слуху за допомогою тесту Люшера до й після проведення туристичних заходів, визначено роль і місце активного туризму в процесі психологічної реабілітації дітей із вадами слуху. Перед початком рекреаційно-туристичних заходів для дітей зі слуховими порушеннями характерні нервово-емоційне напруження, замкнутість, тривога, прояви пасивності, занижена самооцінка, душевний неспокій. Після занять рекреаційно-туристичною діяльністю спостерігалося поступове покращання основних психофізичних функцій організму дитини, активізується увага, образне мислення, уява, діти стають відкритішими до нових контактів та вражень. Встановлено, що досягнення максимального ефекту можливе за повторюваності таких заходів, оскільки позитивні враження від попередніх подорожей стають активною мотивацією до участі в наступних. Організація рекреаційно-туристичних занять повинна поєднувати активне пересування з пізнавальними, краєзнавчими та розважальними заходами, що сприяє гармонійному психофізичному розвитку дитини із слуховими порушеннями.

Розкрито поняття "соціальна адаптація дітей молодшого шкільного віку з вадами слуху", наведено вікову періодизацію. За Д. Альжевим виділено 4 групи факторів соціалізації дітей молодшого шкільного віку. Розглянуто групу мікрофакторів, що впливають на соціальну адаптацію дітей молодшого шкільного віку з вадами слуху, серед яких: сім'я, міжособистісні стосунки, навчання, мікросоціум та ін. Наведено типові небезпечні ситуації, що негативно впливають на соціалізацію. Визначено основні аспекти соціальної адаптації дітей молодшого шкільного віку з вадами слуху.

Висвітлено організаційно-методичні особливості корекційного навчання дітей із порушеннями слуху рухових дій. Установлено етапність корекційного навчання рухових дій дітей із порушеннями слуху та спрямованість кожного з них. Їх реалізація передбачає своєрідний порядок дій (алгоритмізацію) учителя й учнів із порушеннями слуху під час проведення організованої рухової діяльності, що враховує особливості психофізичного розвитку цих дітей. Такий підхід надає змогу створити в дітей із порушеннями слуху адекватне уявлення про рухи, які вивчаються, зменшити кількість грубих помилок під час їх виконання, що сприяє інтенсифікації процесу формування знань, рухових умінь і навичок, корекції та розвитку їх рухової сфери загалом.

Проведено історико-педагогічне узагальнення проблеми формування системи фізичного виховання дітей з сенсорними порушеннями в Україні, розроблено авторську періодизацію розвитку теорії та практики фізичного виховання дітей з порушеннями зору та слуху. Розкрито особливості, тенденції та суперечності використання фізичного виховання як засобу корекційно-реабілітаційного виховання дітей з сенсорними порушеннями. Процес становлення системи фізичного виховання таких дітей розглянуто в аспектах: усвідомлення ролі фізичного виховання у корекційно-реабілітаційному процесі, аналізу змісту фізичного виховання в закладах освіти, аналізу наукових досліджень в галузі фізичного розвитку і фізичного виховання осіб із сенсорними вадами, становлення наукових шкіл і системи підготовки фахівців з фізичного виховання для роботи з інвалідами. Зазначено, що досліджені матеріали розширили та конкретизували наукові уявлення про мету, зміст, форми та методи фізичного виховання осіб з сенсорними вадами в різні історичні періоди на території України.

На сьогодні ця проблема є дуже актуальною та потребує нагального розв'язання. Завдання дослідження - розкрити й охарактеризувати значення музично-ритмічних занять для розвитку особистості глухих дітей молодшого шкільного віку. Для виявлення ефективності музично-ритмічних занять використано методи оцінки основних складників танцювальних рухів, які вивчали на заняттях. Результати наших досліджень підтвердили, що заняття музично-римічного виховання мають позитивний вплив на розвиток фізичних і духовних якостей глухих дітей, покращають рівень опанування танцювальними рухами. Рекомендовано такі заняття в школах-інтернатах та реабілітаційних центрах для покращання адаптації дітей із цією патологією в соціумі.

Зазначено, що порушення слуху відображається на психіці школярів, своєрідності спілкування з людьми та навколишнім предметним світом, провокує специфічні зміни в зниженні рухової пам'яті, довільної уваги. Завдання роботи - показати функціонування аналізаторів усієї сенсорної системи, що беруть участь у руховій діяльності на заняттях оздоровчим туризмом. Уперше на заняттях оздоровчим туризмом з глухими школярами запропоновано комплекс методів, котрий надав змогу показати особливості функціонування збережених аналізаторів та їх потенціальні можливості у разі втрати слуху. Дослідження переконливо підтвердили, що затримка прийому до передачі інформації відбувається в цілій системі структур. У період до 14 років навчання потрібно стимулювати розвиток усіх якостей.

Вивчено проблеми розвитку психомоторики 12 - 15-річних школярів з вадами слуху у процесі фізичного виховання. Визначено стан сенсорики, когнітивної сфери та психомоторики зазначеного контингенту дітей. Опрацьовано результати дослідження компонентів, що покладено в основу психомоторної діяльності, визначено структуру психомоторики та запропоновано методику її розвитку на уроках фізичної культури.

Обгрунтовано експериментальну методику розвитку психомоторної функції глухих дітей молодшого шкільного віку, в основу якої покладено рухливі ігри й естафети, що спрямовані на корекцію та розвиток відповідної функції, яка враховує вікові та психофізичні особливості розвитку цієї нозологічної групи дітей і передбачає три етапи у навчанні (пропедевтика, корекція та розвиток, вдосконалювання). Проаналізовано науково-методичні підходи щодо розвитку психомоторної функції глухих дітей мoлодшoгo шкільного віку. Визначено показники розвитку психомоторної функції й емоційного благополуччя глухих дітей 7 - 10-ти років і порівняно з їх однолітками зі збереженим слухом. Охарактеризовано особливості прояву різних компонентів психомоторної функції глухих дітей молодшого шкільнoгo віку. Розроблено організаційно-методичні основи розвитку психомоторної функції глухих дітей 7 - 10-ти років засобами рухливих ігор у процесі фізичного виховання. Доведено ефективність корекційної методики у розвитку психомоторної функції та підвищенні емоційного благополуччя глухих дітей молодшого шкільного віку. Уточнено зміст поняття "психомоторика", визначено сутність поняття "розвиток психомоторної функції глухих дітей". Подальшого розвитку набула теорія та методика корекційно-педагогічної роботи з розвитку психомоторної функції глухих дітей молодшого шкільного віку засобами фізичного виховання.