Рассмотрены основные перспективные направления, механизмы и опыт успешного сотрудничества и взаимодействия высших учебных заведений и бизнес-структур, освещены проблемы трудоустройства современных выпускников, определены формы участия бизнеса в системе высшего образования. Проанализированы особенности подготовки специалистов коммерческих подразделений для аэрокосмической отрасли, повышения конкурентоспособности выпускников ВУЗ путем международной сертификации по it-технологиям, создания информационной базы данных поиска мест прохождения производственной практической деятельности.

Висвітлено актуальні психологічні проблеми підготовки фахівців з вищої освітою. Викладено питання виникнення психології вищої освіти як нової галузі психологічних знань, запропоновано класифікацію методів збору й інтерпретації емпіричних психологічних фактів. Наведено загальну психологічну характеристику студентства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості. Розглянуто психологію виховання особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою, значення педагогічного спілкування як форми контактної педагогічної взаємодії.

Освещены актуальные психологические проблемы подготовки специалистов с высшим образованием. Изложены вопросы возникновения психологии высшего образования как новой отрасли психологических знаний, предложена классификация методов сбора и интепретации психологических фактов. Приведена общая психологическая характеристика студенчества как периода поздней юности или ранней взрослости. Рассмотрены психология воспитания личности студента как будущего специалиста с высшим образованием, значение педагогического общения как формы контактного педагогического взаимодействия.

Мета роботи - систематизація наукових підходів до визначення етапів становлення і розвитку інформаційного суспільства, а також визначення векторів впливу вищої освіти на процеси його формування. Проаналізовано наукові підходи до періодизації розвитку інформаційного суспільства. Виокремлено дві групи підходів до визначення виникнення та розвитку інформаційного суспільства: еволюційний; трансформаційний. Досліджено погляди українських та іноземних учених щодо ключових ознак інформаційного суспільства. Обгрунтовано визначальну роль вищої освіти (зокрема, результати освітньої, науково-дослідної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів) в розвитку інформаційного суспільства на сучасному етапі. Запропоновано доповнити сукупність ознак інформаційного суспільства (модернізація вищої освіти, активізація процесів винахідництва, патентування, трансферу, комерціалізації результатів наукових досліджень, генерація знань, інформації, інновацій та ін.). Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є дослідження теоретико-методичних засад формування інформаційної економіки як складової інформаційного суспільства з ідентифікацією векторів впливу системи вищої освіти на відповідні процеси.

Розроблено архітектуру програмно-алгоритмічного комплексу для забезпечення управлінської діяльності адміністративних та інформаційних підрозділів ВНЗ та інформаційної діяльності базових підрозділів; досліджено основні складові інформаційної системи, функції та технічні аспекти реалізації окремих компонент. Зокрема розроблено функціональності окремих робочих місць системи, наведено основні можливості робочих місць, їхні завдання та призначення. Наведено реалізацію програмно-алгоритмічного комплексу для забезпечення управлінської діяльності адміністративних та інформаційних підрозділів ВНЗ як багаторівневої структури.

Обгрунтовано ключову роль інтернет-сервісів у формуванні особистого інформаційного середовища викладача навчального закладу, а також утворення та функціонування інформаційного середовища навчального закладу як складника освітньої системи цифрового суспільства. Названо ключові принципи створення особистого інформаційного середовища учасника навчально-виховного процесу. Окреслено ключові загрози використання сервісів Веб 2.0 у навчальному закладі.

Вперше у вітчизняному дискурсі філософії освіти здійснено концептуалізацію філософської парадигми утвердження ноогуманістичного світогляду у сучасній вищій освіті. Концептуалізовано зміст процесів генезису проблеми ноогуманістичного світогляду та виявлено специфіку його сучасної інтерпретації. Здійснено пошук змісту процесів генезису концепту "ноогуманістична педагогіка" в дискурсі філософії освіти. Запропоновано авторську дефініцію ноогуманістичної педагогіки як парадигмальної тенденції у вищій освіті. Здійснено авторську філософську концептуалізацію стратегії формування ноогуманістичного світогляду сучасних студентів, уточнено категоріальний апарат ноогуманізму як методологічної стратегії. Виявлено сутнісні характеристики концепту "ноогуманістичний світогляд", що дозволило сформулювати його авторську дефініцію. Розкрито зміст ідеї соціоприродної злагоди як аксіологічного пріоритету розвитку сучасного суспільства, а також продемонстровано зміст інтегруючого світоглядного потенціалу ноогуманізму у сучасній освіті. Обгрунтовано положення, що в своїй більшості, сучасні стратегії формування світогляду студентів кожна окремо не можуть в повній мірі задовольнити сучасні духовні потреби суспільства.

Розглянуто дидактичні особливості моделей кваліметрії знань. Визначено та описано 3 класи моделей оцінки знань, а саме: моделі оцінки рівнів навчальних досягнень; моделі діагностики знань; моделі розпізнавання (класифікації). Зазначено, що всі методи оцінювання передбачають збір даних. Зазначено, що педагоги визначають моделі оцінки знань на етапі навчання, а водночас науково-педагогічний працівник може змінювати методи перед початком контролю знань.

Проаналізовано принципи системності в процесі управляння освітнім процесом. Визначено, що системний аналіз є спеціальною науковою дисципліною, яка вивчає проблеми прийняття рішень за умов аналізу значної кількості інформації та альтернатив, з-поміж яких здійснюється вибір. Зазначено, що методи системного аналізу, зокрема прийняття рішень, є надзвичайно важливими в освітньому процесі, оскільки спостерігається вплив на нього значної кількості об'єктивних і суб'єктивних чинників, які мають як стохастичну, так і нестохастичну природу.

Сформульовано визначення соціального оптимізму як соціально-психологічного феномену організаційної психології й означено можливі рівні його аналізу. Здійснено теоретичний та емпіричний аналіз соціального оптимізму як складової організаційної культури сучасного університету, що посилює психологічну сумісність його членів; поліпшує соціально-психологічний клімат; посилює ефективність інших складових організаційної культури університету; є чинником успішного розвитку та позитивного іміджу університету на ринку освітніх послуг. Наведено результати дослідження уявлень студентів про соціальний оптимізм. Реконструйовано імпліцитні моделі соціального оптимізму у свідомості студентів. Досліджено уявлення про соціальний оптимізм експертів і викладачів вишів. Закладено методологічні та методичні основи для створення програм із формування соціального оптимізму як складової організаційної культури сучасного університету.

Проаналізовано поняття інтернаціоналізації вищої освіти у сучасному філософському дискурсі. Розглянуто методологічні підходи дослідження інтернаціоналізації вищої освіти. Досліджено витоки міжнародної освіти в епоху Середньовіччя. Проаналізовано розвиток міжнародної освіти в епоху Відродження та Нового часу. Виявлено соціокультурні передумови розвитку інтернаціоналізації освіти в умовах глобалізації. Обгрунтовано принципи національної стратегії інтернаціоналізації вищої освіти в Україні.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч48 в01 + Ж.р(4УКР)3

Рубрики:

Вища освіта. Педагогіка вищої освіти

Технічна освіта

Шифр НБУВ: ДС48028 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч48 в01 + Ж.р(4УКР)3

Рубрики:

Вища освіта. Педагогіка вищої освіти

Технічна освіта

Шифр НБУВ: ДС48028 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Увагу присвячено вирішенню завдань формування та ідентифікації інформаційного образу закладу вищої освіти у основних соціальних середовищах Інтернету, таких як соціальні мережі та Веб-форуми, що відображається у зростанні кількості та поліпшенні якості інформаційного наповнення, релевантного діяльності закладів вищої освіти, відповідному збільшенні аудиторії соціальних середовищ, зацікавленої в діяльності ЗВО та її стійкості до небажаних впливів за умови обмежених ресурсів, які ЗВО можуть задіяти у своїй інформаційній діяльності. Обгрунтовано, що першочерговим завданням є вирішення методологічних, методичних і технічних питань організації комплексної інформаційної діяльності ЗВО як складної організаційної структури у соціальних середовищах Інтернету з метою покращення інформаційного образу на тривалу перспективу.