Досліджено сутність та особливість професійного самовиховання студентів технічних вузів. Розроблено способи та відповідні форми, методи педагогічного керівництва. Визначено етапи здійснення керівництва роботою студентів над собою. Встановлено залежність між рівнями професійного самовиховання та якістю підготовки студентів.

Проанализированы результаты исследования ценностных ориентаций студентов. Сделан вывод, что сформированная система ценностей блокирует социальное поведение молодых людей, необходимое для всестороннего развития личности.

Вперше визначено й обгрунтовано педагогічні умови активізації впливу самовиховання на розвиток студентської молоді: усвідомлення нею значущості самовиховання у становленні особистості, формування адекватної самооцінки, створення сприятливих умов кожному студентові для активного самовираження, орієнтація на розвиток усіх структурних компонентів особистості, узгодженість педагогічних впливів на самовиховання студентів з основними етапами його становлення. Уточнено структуру самовиховання, його показники та рівні вираженості. Розвинуто уявлення про етапи самовиховання студентської молоді та сутність педагогічного керівництва на кожному з них.

Досліджено особливості адаптації студентів-першокурсників у вищих навчальних закладах. Виявлено суттєвий вплив емоційного стану та емоційної стабільності особистості, її самооцінки та рівня самосприйняття, вольвої активності, комунікативних умінь і ступеня інтеграції образу "Я" на пристосування до нових умов життєдіяльності. Встановлено, що рівень адаптації особистості залежить від ступеня узгодженості мети і результатів діяльності, оволодіння її новими формами, психічного пристосування, формування та розвитку адекватної самооцінки, рольового моделювання та створення Я-концепції. Розроблено систему практичних психологічних заходів, спрямованих на подолання негативних дезадаптаційних переживань студентів, досліджено їх ефективність. Наведено методичні рекомендації для викладачів та вузівських практичних психологів для здійснення ефективної корекції дезадаптаційних переживань студентів.

Розглянуто особливості особисто-орієнтованого виховання, одним зі шляхів до якого автор бачить у аксіологічному підході до цього складного та важливого процесу.

Досліджено теоретико-методологічні аспекти проблеми активізації самовиховання студентів гуманітарних факультетів університету. На підставі аналізу існуючих концепцій і підходів до даної проблеми визначено місце та роль самовиховання у формуванні особистості студентів гуманітарних факультетів університету, його зміст, структуру та функції. Обгрунтовано та розроблено теоретичну модель активізації процесу самовиховання зазначених студентів, критерії та рівні розвитку їх самовиховної активності. Розглянуто та впроваджено до практики роботи гуманітарних факультетів університету (виховний процес і педагогічну підготовку) основні положення експериментальної методики активізації цього процесу. Розкрито суть і зміст анкет і тестів, творчих робіт, діагностичних завдань, рівень виконання яких є показником динаміки розвитку самовиховної активності студентів. Розроблено й впроваджено до масової педагогічної практики спецкурс для студентів гуманітарних спеціальностей "Основи самовиховання студента університету", методичні рекомендації для викладачів і студентів щодо активізації процесу самовиховання студентів, апробовано методику їх роботи з щоденником самовдосконалення, написання особистісно-професійних автопортретів та створення програм життєтворчості.

Зазначено, що за сучасних умов розвитку української держави, побудови ринкових відносин змінюються і вимоги до сучасних фахівців, зокрема до управлінської ланки. Виділено три основних блоки якостей, необхідних особам, що займають управлінські посади для успішної реалізації своєї діяльності: особистісний, динамічний, інтелектуальний. Наведено результати дослідження, спрямованого на вивчення готовності студентів-випускників до управлінської діяльності.

Отмечено, что в современных условиях развития украинского государства, построения рыночных отношений изменяются и требования к современным специалистам, в частности к управленческому звену. Выделены три основных блока качеств, необходимых лицам, занимающим управленческие должности для успешной реализации своей деятельности: личностный, динамический, интеллектуальный. Приведены результаты исследования, направленного на изучение готовности студентов-выпускников к управленческой деятельности.

Substantive provision of given article is, that in conditions modern conditions of development of the Ukrainian state, constructions of market attitudes change also requirements to modern experts, in particular to an administrative part. In article three mainframes of the qualities necessary for persons, occupying administrative posts for successful realization of the activity are allocated: personal, dynamic, intellectual. Also in given article results of the research directed on studying of readiness of students - graduates to administrative activity are resulted.

Розглянуто роль ціннісних орієнтацій у процесі активізації самовиховання студентської молоді. Проаналізовано вплив змін, що відбуваються в суспільстві, на вибір молодою людиною своєї рольової поведінки серед численних альтернатив, які пропонує сучасне життя. Описано три ціннісні системи: індивідуалістсько-конкурентську, групово-кооперативну та егалітарно-колективістську.

Висвітлено особливості самовизначення особистості в юнацькому віці. Описано аксіологічний потенціал сучасного студента.

Освещены особенности самоопределения личности в юношеском возрасте. Описан аксиологический потенциал современного студента.

Deals with peculiarities of personal self-determination in the youth age, describes the axiological potential of modern students.

Визначено головну мету вищої освіти у створенні умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, збереженні та розвитку цінностей національної культури і громадянського суспільства. Виявлено різні трактування концепцій вищої освіти, під час застосування яких слід враховувати особливості навчального процесу у цих ВНЗ та вікові особливості студентів. Охарактеризовано особистісні аспекти студента, його вікові та індивідуальні особливості. Акцентовано увагу на врахуванні психологічних типів особистостей студентів навчально-виховного процесу першокурсників ВНЗ І - ІІ рівнів акредитації. Зазначено важливість впливу на формування особистості студента як колективу навчальної групи, так і колективу викладачів, класного керівника. Розглянуто навчання у ВНЗ як могутній чинник соціалізації особистості студента.

Подано теоретично-методологічне обгрунтування ролі саморозвитку у вихованні і освіті студентів у ВНЗ і запропоновано ряд конкретних рекомендацій, спрямованих на створення умов для розкриття їх потенціалу та саморозвитку.

Дано теоретико-методологическое обоснование роли саморазвития в воспитании и образовании студентов в вузе и предложено ряд конкретных рекомендаций, направленных на создание условий для раскрытия их потенциала и саморазвития.

The author of the article gave a theoretical methodological substantiation of the role of a self-development and education of students in Higher Educational Institutions and suggested a number of specific recommendations that are directed at the creation of conditions to expose their potential and self-development.

Досліджено проблему особистісно орієнтованого виховання студентів як сучасної моделі розвитку індивідуальності. Визначено особистісний підхід як головну тенденцію сучасної педагогічної теорії та практики навчального процесу у ВНЗ. Доведено, що роль соціокультурного середовища ВНЗ проявляється у спроможності створювати умови для особистісного росту кожного студента. Зазначено, що створення даних умов викликане потребами формування нової генерації фахівців - здатних до професійної діяльності, високої культури, з розвинутими індивідуальними здібностями, які спроможні концептуально осмислювати та проектувати власну освітньо-виховну діяльність, а також здатні брати на себе відповідальність за прийняття рішень, відстоювати власну позицію. Доведено, що на значні результати у вихованні студентської молоді можна розраховувати на основі встановлення органічно цілісного освітньо-виховного простору як організованої ефективної педагогічної системи, що реалізується за позааудиторних умов і допомагає студентові реалізуватись як особистості та орієнтуватись на індивідуальний розвиток. Визначено основні критерії особистісно орієнтованого виховання студентів, зокрема, мотиваційно-ціннісний, орієнтовно-поведінковий, емоційно-чуттєвий. Наголошено, що особистісно орієнтоване виховання студентської молоді потребує відповідних педагогічних умов, критичного аналізу, відбору і конструювання особистісно значимого змісту і засобів виховання зі спрямованістю на загальнолюдські, національні, естетичні, морально-етичні цінності, творчу самореалізацію.

Висвітлено взаємозв'язок соціально-змістового, потребово-мотиваційного та ціннісного компонентів самоактуалізації студентів.

Розглянуто актуальну, але малодосліджену проблему самовиховання відповідальності у майбутнього педагога. На базі аналізу результатів констатуючого експерименту запропоновано рекомендації, які могли б сприяти ефективному вирішенню питань самовдосконалення особистості студента.

Обгрунтовано теоретичні та методичні засади формування та розвитку суб'єктивності у майбутніх юристів у процесі вивчення ними психолого-педагогічних дисциплін. Визначено його концептуальну засаду - гуманістичну філософію освіти, основною ідеєю якої є суб'єктивність студента за навчально-виховного процесу. Виявлено сучасний зміст понять "суб'єкт" і "суб'єктність" щодо особистості майбутнього юриста у контексті вимог сучасних гуманістичних концепцій навчання. За результатами проведеного експерименту запропоновано умови формування та розвитку суб'єктності у майбутніх юристів у ВНЗ.

Розглянуто особливості розвитку рефлексивної активності студентів у процесі навчання іноземної мови. Встановлено, що в педагогічному аспекті рефлексивна активність розвивається за допомогою самостійного цілеспрямування, самоорганізації власної учбової діяльності, самоконтролі результатів навчання. У лінгвіністичному аспекті рефлексивна активність виявляється в свідомому засвоєнні студентами складних мовних явищ. У мовленнєвому аспекті рефлексивну активність можна розвивати, виробивши власну тактику мовленнєвої поведінки.

Рассмотрены особенности развития рефлексивной активности студентов в процессе изучения иностранных языков. Установлено, что в педагогическом аспекте рефлексивная активность развивается с помощью самостоятельной целеустремленности, самоорганизации, учебной самостоятельности, самоконтроля результатов обучения. В лингвинистическом аспекте рефлексивная активность проявляется в сознательном усвоении студентами сложных языковых явлений, самостоятельной организации их тренировки в предречевой и речевой деятельности.

The features of development of reflexive activity of students are considered in the process of studies of foreign language. It is set that in a pedagogical aspect reflexive activity develops by independent aims of learning, organization of their own educational activity, self-controls of results of studies. In a linguistic aspect reflex activity appears in the conscious mastering the students of the difficult linguistic phenomena. In a мовленнєвому aspect рефлексивну activity can be developed, making own tactic of speech conduct.

Розглянуто проблему формування соціально відповідальної поведінки та її сутнісні характеристики. Обгрунтовано тезу, що відповідальність може розумітися як специфічна для зрілої особистості форма саморегуляції та самодетермінації, що виражається в усвідомленні студентом себе як причини вчинків та їх наслідків, в усвідомленні та контролі своєї здатності виступати причиною змін.

Рассмотрена проблема формирования социально ответственного поведения и его сущностные характеристики. Обоснован тезис, что ответственность может пониматься как специфическая для зрелой личности форма саморегуляции и самодетерминации, что выражается в осознании студентом себя как причины поступков и их следствий, в осознании и контроле своей способности выступать причиной изменений.

The problem of forming socially responsible behavior and its essential characteristics are discussed. A thesis is grounded, that responsibility can be understood as a specific form of self-regulation and self-determination specific of a mature personality, that is expressed in the student's realization of himself/herself as the cause of actions and their consequences and in the awareness of his/her capacity to cause the changes.

Проаналізовано філософські та психологічні теорії саморозвитку особистості, зокрема К. Юнга, В. Штерна, гуманістична психологія, К. Д. Ушинського. Зазначено, що розвиток особистісної культури можливий тільки за умов внутрішньої та зовнішньої свободи. Зауважено, що активізація навчальної діяльності студентів можлива шляхом максимального використання процесів саморозвитку. Розглянуто компоненти саморозвитку: самовизначення, самореалізація, самоаналіз і самоконтроль.

Проанализированы философские и психологические теории саморазвития личности, в частности К. Юнга, В. Штерна, гуманистическая психология, К. Д. Ушинского. Указано, что развитие личностной культуры возможно только в условиях внутренней и внешней свободы. Замечено, что активизация учебной деятельности студентов возможна путем максимального использования процессов саморазвития. Рассмотрены компоненты саморазвития: самоопределение, самореализация, самоанализ и самоконтроль.

Розкрито зміст та механізми суб'єктного самовизначення молоді в період повноліття, який визначено як центральний етап розвитку та практичної реалізації суб'єктної активності молоді. Виділено основні психолого-педагогічні чинники та індивідуально-психологічні детермінанти даного процесу самовизначення.

Раскрыты содержание и механизмы субъектного самоопределения молодежи в период совершеннолетия, определяемый как центральный этап развития и практической реализации субъектной активности молодежи. Выделены основные психолого-педагогические факторы и индивидуально-психологические детерминанты данного процесса самоопределения.

Наведено чотири групи педагогічних умов, визначених особистісними якостями студентів; певними якостями педагога; міжособистісними взаєминами педагога і учня; матеріально-технічними умовами організації педагогічного процесу. Визначено і розглянуто як найважливіші умови формування досвіду саморегулювання майбутніх музикантів-педагогів: формування позитивного емоційного ставлення та мотиваційної спрямованості на самовдосконалення; спонукання студентів до активізації самопізнавальної діяльності; забезпечення діалогізації навчально-виховного процесу; послідовне стимулювання художньо-творчої самореалізації студентів.