Викладено погляди німецького філософа Ганса Йонаса на нову етику принципу відповідальності, нагальна потреба в якій зумовлена глобальним характером сучасної науково-технічної цивілізації. Розглянуто етику онтології, в якій поєднано імператив збереження буття людини з імперативом збереження буття природи. На противагу формальній етиці норм розбудовано матеріальну етику цінностей, яка на основі "евристики страху" та концепту "переваги негативних прогнозів над позитивними" має запобігати такій активності людини, що за своїми глобальними наслідками була б згубною для людини та природного довкілля.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю703.12 + Ю73(4НІМ)6

Рубрики:

Етика громадянської відповідальності

Історія етики

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто актуальну, але малодосліджену проблему самовиховання відповідальності у майбутнього педагога. На базі аналізу результатів констатуючого експерименту запропоновано рекомендації, які могли б сприяти ефективному вирішенню питань самовдосконалення особистості студента.

Наведено аналіз феномену відповідальності фахівця та його місця в системі педагогічних категорій. Розглянуто джерела відповідальності й її основні види. Проаналізовано значення та роль відповідальності в індивідуальному та суспільному житті людини, у забезпеченні належного функціонування та розвитку суспільства. Висвітлено проблему необхідності прищеплення молоді почуття відповідальності та його подальшого розвитку. Розкрито взаємозв'язок відповідальності держави, системи освіти та педагогів з рівнем успішності формування цього почуття у студентів. Проаналізовано феномен відповідальності як педагогічної проблеми. Показано можливі шляхи та способи формування відповідальності студентів.

Розкрито антропо-соціальні засади зародження ідеї відповідальності людини в праві. Проаналізовано гуманістичні уявлення про відповідальність людини у філософії епохи Відродження та Реформації. Досліджено формування ідеї відповідальності людини у філософії права. Висвітлено філософсько-правову проблему відповідальності людини у Німецькій класичній філософії. Викладено сучасне філософсько-правове розуміння ідеї відповідальності людини в праві. Вивчено розвиток філософсько-правових підходів до відповідальності людини у філософії права ХХ ст.

З метою послідовного аналізу основних складових та принципів етики відповідальності К.-О. Апеля в ландшафтах контрактуалізму автор застосовує генеалогіний, герменевтичний та компаративістський методи, які дозволили реконструювати апелівську філософію як етику солідарної глобальної відповідальності та комунікативної взаємодії за умов глобальної екологічної, соціальної кризи та життєво-нагальної необхідності поєднання ідей суспільної угоди, справедливості та відповідальності. Чітко окреслена мета статті та плідні методологічні принципи дали можливість автору послідовно з'ясувати, що Апель вважає витоком суспільної угоди раціональне прагнення кожного її учасника добровільно підпорядковуватися відповідним нормам і процедурам. А справжня свобода та відповідальність грунтуються на взаємозв'язку прав та обов'язків, повазі до них, що є істотнішим за конвенційне чи примусове їх визнання. Досліджено також спробу К.-О. Апеля уможливити таку угоду та порозуміння між людьми, яке б враховувало наступні важливі людські чесноти та прагнення: повагу, справедливість та солідарність. і насамперед - в якості важливих, соціальних та екзистенційних засад нового філософсько-антропологічного дискурсу. Послідовно доведено, що саме в цьому річищі грунтовної зацікавленості алгоритмами обгрунтування універсальних цінностей вкорінена новітня філософська антропологія, осердям якої й стане апелівська людина відповідальна. Без врахування етичної складової тієї чи іншої угоди, сутність демократичного поводження редукується до раціонально зваженої поведінки її учасників, а нормативній чинності домовленостей стає притаманна лише ефективність в досягненні основних інтересів їх учасників. Реконструйовано роздуми К.-О. Апеля та Ю. Габермаса про необхідність та методологічну значущість відмови від теоретико-пізнавального (або ж методологічного) соліпсизму філософії модерну і заміну його поняттями "порозуміння", "згоди", "угоди", "спілкування", в межах яких навіть самотня людина може пізнати та зрозуміти світ. Важливою особливістю новітніх філософських теорій, до яких належить і комунікативна філософія К.-О. Апеля, є їх органічна приналежність до царини дискусій про пошуки моральних засад сучасного суспільства, коли основні етичні настанови та цінності мусять полишити і, зрештою, полишають сферу приватного життя, що свідчить про реальні спроби подолання розпорошення відповідальності та фрагментації особистості. Саме К.-О. Апель наголошує на тому, що колективну безвідповідальність необхідно замінити колективною відповідальністю.