Розглянуто етичну концепцію Е. Левінаса, концептуальним ядром якої є моральна відповідальність. На підставі аналізу найбільш фундаментальних праць зарубіжних і вітчизняних дослідників, критичного осмислення творчої спадщини Е. Левінаса визначено етичні особливості його концепції, а саме: відхід від традиційної етики, утвердження принципу "асиметричності стосунків" "Я - Інший", який суттєво відрізнявся від існуючих етичних парадигм; обгрунтування етичних категорій "свобода", "страждання", "самотність", "любов", "справедливість", "милосердя" на підгрунті раніше встановлених норм і принципів, поглиблюючи їх зміст і перосмислюючи значення; спрямованість дослідженої проблематики на "обличчя Іншого".

Вперше розглянуто діалогічну природу особистісної відповідальності за Іншого на підставі системного вивчення діалогічної етики. Показано, що даний підхід дозволяє на глибинному онтологічному рівні досліджувати відповідальність та виявити докогнітивні передумови її формування. Проаналізовано процес становлення діалогічної парадигми, доведено, що етика, формування якої відбулося у просторі філософії діалогу, має персоналістичне спрямування та зорієнтована на утвердження етичного пріоритету особистості шляхом актуалізації її моральнісного потенціалу, що акумулюється в особистісній відповідальності. Вперше осмислено внутрішній вимір відповідальності на онтологічному рівні. Зроблено висновок, що у своєму внутрішньому вимірі відповідальність іманентно властива особистості. З'ясовано, що у просторі російської релігійно-філософської традиції діалогічна етика не набула широкого розвитку (її автентичний зразок становлять лише праці М.Бахтіна). Встановлено, що специфіка сприйняття ідей діалогізму й осмислення відношення до Іншого у російській філософії обумовлюється ідеєю соборної єдності, яка передбачає домінування відношення "Ми" над відношенням "Я - ти". Розглянуто діалогічний характер людського існування як докогнітивну передумову формування особистісної відповідальності за Іншого. Проаналізовано ідеї діалогічної етики для сучасної індивідуалістично зорієнтованої моральної свідомості. Доведено, що моральнісний потенціал особистості, закладений у діалогічності способу її існування, набуває прояву в контексті

Відповідальність - важлива соціальна якість особистості. Приписування людині наявності властивості відповідальності прийнято позначати терміном "атрибуція відповідальності". Відповідальність актуалізується тоді, коли людина включається в акт безпосередньої соціальної взаємодії. Актуалізація відповідальності, коли людина за своєю ініціативою стає суб'єктом відповідальності, явище рідкісне, що вимагає від людини екстраординарного рівня моральної відповідальності.

Здійснено аналіз етико-філософських поглядів Е. Левінаса. Увагу приділено дослідженню релігійного питання, відповідальності людини перед Богом. Здійснено порівняльний аналіз юдаїзму та християнства й наголошено на необхідності міжрелігійного діалогу.

Зазначено, що відповідальність є важливою соціальною якістю особистості. Вона актуалізується тоді, коли людина включається в безпосередню соціальну взаємодію. Актуалізація відповідальності, коли людина за своєю ініціативою стає її суб'єктом, явище рідкісне та потребує екстраординарного рівня моральної відповідальності людини.

Розглянуто цінності як основоположний чинник відповідальності суб'єкта діяльності. Зазначено, що філософський аналіз "відповідальності" призваний, перш за все, виявити специфіку категорії "духовність", прояснити діалектику соціального буття.

Здійснено теоретичний аналіз проблеми становлення асертивності, висвітлено особливості її прояву та специфіку розвитку в студентів як детермінанти зростання психологічного потенціалу.

The article deals with the explanation of ethical and value bases of the responsibility for present and future lives. It gives the definitions of "today" and "tomorrow" characteristics from the humanistic point of view. It shows that the ethical problem of the individual's responsibility is the most decisive in this humanistic futurology.

The abstract shows a determining of the prospects for thorough studying the psychological capacities of the responsible behavior of the subject of action. It analyzes the determination and main components of social responsibility of the subject of action. In view of authors, it is not enough to have a psychological potential, the person must be capable to realize it.

The abstract is devoted to the psychological aspects of social responsibility formation of future managers. It considers the substantial influence on taking a responsibility by the individual. The author emphasizes the importance of promoting the system of person-oriented study and positive motivation for striving to gain knowledge independently.

The abstract focuses on the syndrome of academic procrastination and social responsibility in student's age. The phenomenon "academic procrastination" was studied by local and foreign scientists. It gives recommendations that are aimed at the avoiding of academic procrastination and stable making of student's eagerness to study.

Розглянуто психологічні особливості відповідальності особистості працівника ОВС та її структури. Проведено теоретичний та емпіричний аналіз проблеми відповідальності особистості. Виявлено основні підходи до її вивчення у вітчизняній та зарубіжній психології: моральний, екзистенціальний та причинний; з позиції теорій психоконсультування та психотерапії; загальнопсихологічний, онтогенетичний, гендерний та професійний підходи. Відповідальність розглянуто як складну інтегральну якість особистості, що виражено в глибокому взаємозв'язку об'єктивної необхідності виконання громадських норм, внутрішній готовності нести відповідальність за себе та за інших та активній реалізації цієї готовності у будь-яких життєвих ситуаціях. Створено теоретичну модель відповідальності працівника ОВС, як основні її компонентів зазначено: дисциплінарну відповідальність, відповідальність за себе, відповідальність за іншого. Встановлено особливості взаємозв'язків між компонентами відповідальності, деякими іншими особистісними рисами, релевантними їй, локусом контролю та самоактуалізаційними настановами особистості.

За результатами аналізу основних підходів до проблеми відповідальності у зарубіжній та вітчизняній літературі встановлено, що у світовій психології вона вивчається в двох аспектах: моральності та причинності. З позиції загальнопсихологічного підходу відповідальність розглянуто як окрему психологічну категорію, основою якої є ця особистісна риса, або як різні категорії: почуття відповідальності, властивість особистості, готовність (установка) до відповідальності, риси характеру тощо. Проте, незважаючи на широку поширеність у науці зазначеної проблематики, внутрішня структура цієї категорії відсутня. Тому дослідження відповідальності особистості як її провідної інтегральної властивості було проведено в моральному, причинному та коректувальному аспектах, в теоріях психоконсультування та психотерапії, в загальнопсихологічному, онтогенетичному та професійному підходах.

По результатам анализа основных подходов к проблеме ответственности в зарубежной и отечественной литературе установлено, что в мировой психологии она изучается в двух аспектах: моральности и причинности. С позиции общепсихологического подхода ответственность рассмотрена как отдельная психологическая категория, основой которой является эта личностная черта, или как разные категории: чувство ответственности, свойство личности, готовность (установка) к ответственности, черты характера и другие. Однако, несмотря на широкую распространенность в науке данной проблематики, внутренняя структура этой категории отсутствует. Поэтому исследование ответственности личности как ее ведущего интегрального свойства было проведено в моральном, причинном и коррекционном аспектах, в теориях психоконсультирования и психотерапии, в общепсихологическом, онтогенетическом и профессиональном подходах.

The article deals with the research of responsibility as integral feature of mature personality. From position of psychological science responsibility is examined as a separate psychological category, and more precisely this category is based personality trait, or as different categories, such as a sense of responsibility, a property of personality, readiness (setting) to responsibility, character and other traits. However, in spite the fact this problem is rather widespread in science, the inner structure of this category absents. In this way, the investigation of individual's responsibility as a leading integral feature was conducted in moral, causal, and correctional aspects, in theories of psycho-consulting and psychotherapy, in general psychological, ontogenetic professional approaches.

Розглянуто трактування поняття відповідальності особистості у гуманітарних науках у контексті ідей І. Огієнка.

Рассмотрена трактовка понятия ответственности в гуманитарных науках в контексте идей И. Огиенко.

The article deals with the understanding of responsibility in the humanities in the context of the ideas of I. Ogiyenko.

З метою послідовного аналізу основних складових та принципів етики відповідальності К.-О. Апеля в ландшафтах контрактуалізму автор застосовує генеалогіний, герменевтичний та компаративістський методи, які дозволили реконструювати апелівську філософію як етику солідарної глобальної відповідальності та комунікативної взаємодії за умов глобальної екологічної, соціальної кризи та життєво-нагальної необхідності поєднання ідей суспільної угоди, справедливості та відповідальності. Чітко окреслена мета статті та плідні методологічні принципи дали можливість автору послідовно з'ясувати, що Апель вважає витоком суспільної угоди раціональне прагнення кожного її учасника добровільно підпорядковуватися відповідним нормам і процедурам. А справжня свобода та відповідальність грунтуються на взаємозв'язку прав та обов'язків, повазі до них, що є істотнішим за конвенційне чи примусове їх визнання. Досліджено також спробу К.-О. Апеля уможливити таку угоду та порозуміння між людьми, яке б враховувало наступні важливі людські чесноти та прагнення: повагу, справедливість та солідарність. і насамперед - в якості важливих, соціальних та екзистенційних засад нового філософсько-антропологічного дискурсу. Послідовно доведено, що саме в цьому річищі грунтовної зацікавленості алгоритмами обгрунтування універсальних цінностей вкорінена новітня філософська антропологія, осердям якої й стане апелівська людина відповідальна. Без врахування етичної складової тієї чи іншої угоди, сутність демократичного поводження редукується до раціонально зваженої поведінки її учасників, а нормативній чинності домовленостей стає притаманна лише ефективність в досягненні основних інтересів їх учасників. Реконструйовано роздуми К.-О. Апеля та Ю. Габермаса про необхідність та методологічну значущість відмови від теоретико-пізнавального (або ж методологічного) соліпсизму філософії модерну і заміну його поняттями "порозуміння", "згоди", "угоди", "спілкування", в межах яких навіть самотня людина може пізнати та зрозуміти світ. Важливою особливістю новітніх філософських теорій, до яких належить і комунікативна філософія К.-О. Апеля, є їх органічна приналежність до царини дискусій про пошуки моральних засад сучасного суспільства, коли основні етичні настанови та цінності мусять полишити і, зрештою, полишають сферу приватного життя, що свідчить про реальні спроби подолання розпорошення відповідальності та фрагментації особистості. Саме К.-О. Апель наголошує на тому, що колективну безвідповідальність необхідно замінити колективною відповідальністю.

Досліджено соціальну відповідальність у суспільстві, що трансформується. Розглянуто еволюцію поняття відповідальності у соціальній філософії та визначено теоретико-методологічні засади його соціально-філософського аналізу (проаналізовано розвиток поняття "відповідальність" від передфілософської свідомості та античності до сьогодення). Обґрунтовано, що саме міждисциплінарний синтез дає можливість реалізувати націленість на отримання нового знання про соціальну відповідальність на основі узагальнення предметних знань, що належать різним суміжним галузям, а також знань, які є на стиках багатьох наук. Вивчається соціальна відповідальність у системі ціннісних орієнтацій сучасного суспільства, визначено місце соціальної відповідальності на різних рівнях функціонування цінностей: рівень базисних цінностей; рівень рольових цінностей; рівень ситуативних цінностей (на прикладі колективної відповідальності, відповідальності перед майбутнім, відповідальності політичних партій, політичної відповідальності особистості). Проведено соціально-філософський аналіз теоретичних і емпіричних підстав соціальної відповідальності як поведінкового імперативу особистості. Розкрито концептуальні та онтологічні основи поняття соціального простору. Проведено узагальнення і систематизацію концепцій соціального простору. Досліджено трансформацію соціальної відповідальності у контексті еволюції суспільства, проведено аналіз еволюції соціальної відповідальності в контексті розвитку форм соціальності під час переходу від одного типу суспільства до іншого. Доведено, що соціальна відповідальність формується на різноманітних просторах соціального буття: - у соціально-економічному просторі - чотири підходи до концепції корпоративної соціальної відповідальності (інструментальний підхід, підхід з позиції політичного впливу, підхід з позиції соціальних вимог, підхід з позиції етики); - у просторі соціальної відповідальності бізнесу (чотири моделі соціальної відповідальності: американська, європейська, японська та британська); - в інформаційному просторі (трансформація категорії соціальної відповідальності - мозаїчна (кліпова) культура, створення символічної (віртуальної) реальності і, як наслідок, трансформація цінностей, у тому числі і відповідальності).