Рассмотрены вопросы сравнительного анализа дискурсов романтизма, модернизма и постмодернизма, способы репрезентации "Я" в этих дискурсах, особенности современной художественной литературы, которая идентифицирует себя как "металитература", а также особенности ее генезиса, онтологического статуса, взаимоотношений автора и героя. Проанализирована эволюция герменевтики, ее непростые отношения с деконструкцией, современные герменевтические доктрины. Изложены философские вопросы об идентичности и отказе от идентичности, о свободе и ответственности, единстве и многообразии, тождестве и различии.

Охарактеризовано поняття "свобода". Розглянуто зв'язок "Я та Інший", наслідки такої взаємодії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю223.32

Рубрики:

Взаємовідношення суб'єктів пізнання

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено питання етики та філософії діалогу у різних аспектах. Висвітлено етичну проблему людського спілкування на прикладі найважливіших підходів до неї в давній і сучасній філософській думці. Розкрито етичні аспекти концепцій М.Бубера, К.Ясперса, Ж.-П.Сартра, М.Бахтіна, Г.Батищева, Е.Левінаса та інших мислителів. Розглянуто співвідношення діалогу й екзистенціальної комунікації, відкритості іншим і власної ідентичності, "Другого" і "Третього" як особливих позицій у людських взаєминах, слова та мовчання, справедливості та любові. Показано першочергове значення морально-етичної проблематики спілкування для нашого сьогодення.

Изложены вопросы этики и философии диалога в разных аспектах. Освещена этическая проблема человеческого общения на примере наиболее важных подходов к ней в древней и современной философской мысли. Раскрыты этические аспекты концепций М.Бубера, К.Ясперса, Ж.-П.Сартра, М.Бахтина, Г.Батищева, Е.Левинаса ти других мыслителей. Рассмотрено соотношение категорий диалога и экзистенциональной коммуникации, открытости другим и собственной идентичности, "Второго" и "Третьего" как особых позиций в человеческих взаимоотношениях, слова и молчания, справедливости и любви. Показано первоочередное значение морально-этической проблематики общения в современных условиях.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю216.21 + Ю223.32 + Ю6*671

Рубрики:

Людина і буття

Взаємовідношення суб'єктів пізнання

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати досліджень з таких актуальних питань, як формування образу "Іншого" в історичних наративах в різні історичні епохи, конфлікти, пов'язані з переписуванням історії під політичну та ідеологічну кон'юнктуру, особливості поглядів на сусідів в історичних працях після розпаду комуністичної системи. Увагу приділено проблемам "іншування", ксенофобії та нетерпимості у шкільних підручниках, етностереотипам та націоналізації історії, способам презентації "своїх" і "чужих" на сторінках історичних праць і підручників.

Приведены результаты исследований по таким актуальным вопросам, как формирование образа "Иного" в исторически нарративах в разные исторические эпохи, конфликты, связанные с переписыванием истории под политическую и идеологическую коньюнктуру, особенности взглядов на соседей в исторических трудах после распада коммунистической системы. Уделено внимание проблемам выделения чужого, ксенофобии и нетерпимости в школьных учебниках, этностереотипам и национализации истории, способам презентации "своих" и "чужих" на страницах исторических трудов и учебников.

На матеріалах гуманітарних дисциплін, зокрема, літератури, лінгвістики та природничих наук обгрунтовано парадигмальний статус діалогу в сучасному мисленні. Доведено, що як спосіб мислення діалог притаманний природничому та гуманітарному пізнанню, оскільки своїм підгрунтям має структурованість свідомості людини в нейрофізичному, психологічному та гносеологічному зрізах. Висвітлено ідеї про еволюційний характер Всесвіту, нелінійну картину світу, яка містить у собі і нелінійність процесу мислення. Розглянуто такі актуальні проблеми, як структура діалогу, природа в контексті діалогу, мова як засіб ведення діалогу, проблема істини за умов діалогу.

На материалах гуманитарных дисциплин, в частности литературы, лингвистики и естественных наук обоснован парадигмальный статус диалога в современном мышлении. Доказано, что как способ мышления диалог присущ естественному и гуманитарному познанию, поскольку основывается на структурированности сознания человека в нейрофизическом, психологическом и гносеологическом срезах. Освещены идеи об эволюционном характере Вселенной, нелинейной картине мира, которая содержит в себе и нелинейность процесса мышления. Рассмотрены такие актуальные проблемы, как структура диалога, природа в контексте диалога, язык как средство ведения диалога, проблема истины в условиях диалога.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю223.32 + Э2

Рубрики:

Взаємовідношення суб'єктів пізнання

Релігія в цілому

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены методологические возможности исследования конфигурации социального пространства в контексте освещения отличного от нормы, не-своего, чужого. Отмечено, что данный исследовательский ракурс позволяет выявить дополнительные характеристики процесса формирования картины обжитого мира, незаметные при рассмотрении нормы. Особое внимание уделено разграничению областей применения понятий "Другое", "Чужое", "Отторгаемое" в социально-философских исследованиях, определению смысла понятия "Терпимого" в контексте проблемы "Отторжения". Уточнена метафорическая схема обжитого мира, включающая пространства "Своего" и различные категории "Не-своего".

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю223.32 + Ю216.26 + Ю3(4/8)6 + Ч111.1

Рубрики:

Взаємовідношення суб'єктів пізнання

Душа і тіло

Історія філософії

Філософія культури

Шифр НБУВ: ВА715112 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто проблему "іншості" жінки через образи селянок у творах Ольги Кобилянської та Марко Вовчок. Показано, що девіантна поведінка жінки демонструє усвідомлення своєї індивідуадьності як світоглядно-ціннісного виміру жіночості.

Протиставлено концепції філософії діалогу та виявлено моделі взаємовідносин між "Я", "Ти" та "іншим" у особливому "життєсвіті" чи "між-полі". Незалежно від того, чи зацікавлені учасники діалогу, чи є мимоволі занурені у "подію-зустріч", слово та промова, звернені один до одного, відображають "поліфонію діалогу" або підкреслюють неминучу присутність "царини мовчання".

Розглянуто такі поняття як "сутність", "екзистенція", "трансцендентне", "любов", "установка Я-Ти" крізь призму домодерних, модерних і постмодерних філософських рефлексій.

На підставі концепцій суб'єктивної темпоральності виділено три антропологічні моделі співвідношення часу та суб'єктивності, які виходять за межі спільного бачення внутрішнього часу як тривалості й утворюють разом смисловий простір атропології тривалості. Показано, що дані моделі характеризуються акцентом на певному модусі часу, а саме: минулого, теперішнього або майбутнього, що зумовлює антропологічні характеристики. Модель "антропології пам'яті" експлікується на матеріалі філософії тривалості А. Бергсона, модель "антропології діалогу" грунтується на діалогічній філософії (М. Бубера, Ф. Розенцвейга, О. Розенштока-Хюссі, Ф. Ебнера), а модель "антропології Іншого" реконструйовано на підставі філософії Е. Левінаса. Досліджено трансформацію антропологічних характеристик у даних моделях тривалості. Увагу приділено аспекту інтерсуб'єктивності, виявлено його зв'язок зі сприйняттям тривалості та розглянуто як основний чинник процесу суб'єктивації. Запропоновано виділення антропологічних моделей тривалості як можливої методології аналізу сучасного стану філософської антропології. Проаналізовано поетику антропології тривалості як зміну мови, методів і умов побудови філософського та літературного тексту, зумовлену зміною парадигм темпоральної антропології. На підставі аналізу поетики показано, що процес вкорінення у культурі антропологічних настанов відбувається як зміна мови висловлювання, спричинена трансформацією уявлення про суб'єктивну темпоральність.

Здійснено комплексне вивчення антропології дарунку та віддяки, яка маніфестована у сучасних філософських і богословських дослідженнях. Дарунок та віддяку розглянуто як універсальний атропологічний феномен, у дослідженні якого протягом останнього сторіччя брали участь представники різноманітних гуманітарних дисциплін, що утворюють своєрідну традицію вивчення дарунку, з якою полемізують деякі сучасні філософи-постмодерністи та християнські теологи. Значну увагу приділено походженню та розвитку найбільш послідовної версії постмодерної філософії дарунку Ж.Дерріда. Докладно проаналізовано її антропологічний вимір. Накреслено дослідницькі шляхи, які приводять деконструкцію до необхідності вивчення проблематики дарунку та віддяки на теренах християнства та християнської теології. Проаналізовано зворотній дослідницький рух з боку християнської теології назустріч деконструкції, який був здійснений у пост-метафізичній філософії та теології "дарунку-даності" Ж.-Л. Маріона. Компаративний аналіз позицій щодо дарунку та віддяки у деконструкції Дерріда та теології Маріона дозволяє з'ясувати, що антропологічні парадигми, в яких концептуалізують дарунок і віддяку постмодерний і християнський дискурси, постають як такі, що пересікаються та конфронтують один з одним. Виявлено теологічну та соціокультурну обумовленість конфлікту філософського та теологічного дискурсів, які проблематизують дарунок та віддяку. Розглянуто пост-секулярний стан сучасного суспільства на Заході та Сході Європи. Зроблено висновки щодо можливості пристосування накресленої у працях Маріона "іконічної" моделі комунікативної антропології

Проаналізовано феноменологічно-екзистенціалістський, діалогічний та психоаналітичний концептуально-методологічні підходи до взаємодії Я та Іншого. Аргументовано необхідність інтерпретації Іншого як онтологічної, онтогенетичної, гносеологічної та соціальної умови конституювання та фукціонування Я. Іншу особу у таких її проявах, як емпіричний Інший, значущий Інший, "узагальнений" Інший та "Інший в мені" визначено як умову пізнання та комунікації. Як наслідок пізнання інтерпретоване як інтерсуб'єктивний процес. Зроблено висновок про конституювання у міжіндивідній комунікації значущості та об'єктності пізнання.

Розкрито роль страху, заздрості, ресентименту та ненависті як стимулів, що викликають ксенофобську поведінку. Визначено особливості репрезентацій ксенофобії у контекстах сучасної культурної глобалізації та показано перспективи та передумови її трансформації у ксенологічні практики. Такими передумовами є культура свободи, інтеркультурні освітні та виховні практики, етика відповідальності, виважена державна політика щодо національних меншин, які висувають вимоги на визнання.

Досліджено наративний зміст проблеми самості та іншості. Проаналізовано філософсько-антропологічний зміст категорії самості, що є засобом забезпечення цілісності особистості та її ядром. Проаналізовано розвиток філософської думки щодо розуміння самості як турботи, яка забезпечує відкритість людини до самої себе та водночас відкритість світу. Розкрито сутність діалогу як досвіду іншості, що виступає конститутивом самості. Встановлено, що діалогічні відносини Я - Ти передбачають принципово інший розгляд "Я", в якому самість поступово формується у відповідь на звернення до неї іншого. З'ясовано, що наратив є механізмом організації досвіду людської особи, що забезпечує єдність життя як такого. Зроблено висновок, що наративна концепція самості та іншості передбачає, що людина здатна відповідати за свої дії та досвід, а також вимагати відповіді від інших і ставити перед ними запитання.

Вперше розглянуто діалогічну природу особистісної відповідальності за Іншого на підставі системного вивчення діалогічної етики. Показано, що даний підхід дозволяє на глибинному онтологічному рівні досліджувати відповідальність та виявити докогнітивні передумови її формування. Проаналізовано процес становлення діалогічної парадигми, доведено, що етика, формування якої відбулося у просторі філософії діалогу, має персоналістичне спрямування та зорієнтована на утвердження етичного пріоритету особистості шляхом актуалізації її моральнісного потенціалу, що акумулюється в особистісній відповідальності. Вперше осмислено внутрішній вимір відповідальності на онтологічному рівні. Зроблено висновок, що у своєму внутрішньому вимірі відповідальність іманентно властива особистості. З'ясовано, що у просторі російської релігійно-філософської традиції діалогічна етика не набула широкого розвитку (її автентичний зразок становлять лише праці М.Бахтіна). Встановлено, що специфіка сприйняття ідей діалогізму й осмислення відношення до Іншого у російській філософії обумовлюється ідеєю соборної єдності, яка передбачає домінування відношення "Ми" над відношенням "Я - ти". Розглянуто діалогічний характер людського існування як докогнітивну передумову формування особистісної відповідальності за Іншого. Проаналізовано ідеї діалогічної етики для сучасної індивідуалістично зорієнтованої моральної свідомості. Доведено, що моральнісний потенціал особистості, закладений у діалогічності способу її існування, набуває прояву в контексті

Досліджено роль і значення трансцендентного у соціальному бутті людини. Діагностовано підходи, які дають змогу найбільш повною мірою окреслити проблеми соціального буття у сенсі тлумачення ролі у ньому трансцентдентного. Зазначено, що значну увагу для з'ясування значення трансцендентного у соціальному бутті людини набуває філософсько-антропологічний підхід до буття людини та розуміння її як особистості. Запропоновано тезу, що концепція людини як особистості сприяє виявленню трансцендентних засад її соціальності. Стрижневим пунктом цієї концепції, яка покладається до основи соціальності людини, є персоніфіковане, особистісне Я як первісний і онтологічний початок. Проте цього недостатньо для конституювання соціальності людини. Термін "соціальне" у широкому значенні є синонімом "суспільного, у вузькому "соціальне" вживається стосовно комунікативної форми груп людей, найменшою з яких є діада Я - Ти. Тому соціальне буття розглянуто як свідомі міжособистісні стосунки на рівні відношення Я - Ти, в яких актуалізовані значення (феномени) трансдендентного, наприклад голос совісті, почуття справедливоті. Такі значення трансцентдентного уможливлюють екзистенційний діалог і сприйняття (розуміння) іншого як Ти.