Розглянуто специфіку дослідження особистісної лінгвоментальності як складника в конструюванні національно-мовної картини світу. Запропоновано застосування елементів нейролінгвістичного програмування як засобу декодування індивідуального мовлення.

Проаналізовано роль рідної мови як способу національної ідентичності та чинника самовдосконалення в процесі її вивчення та практичного використання. З'ясовано проблеми сучасного мовлення. Запропоновано способи їх розв'язання в контексті соціальних і загальнокультурних процесів, визначено засоби гармонізації мовленнєвої та суспільної поведінки людини, шляхи піднесення мовної культури спілкування.

Проаналізовано комплексне психолінгвістичне дослідження соматизмів у російській та українській мовах. Встановлено загальне та відмінне (специфічне) у семантичних асоціаціях носіїв даних мов. Розкрито причини, що викликають специфічні асоціації у різних мовах, а також визначено ідеальні уявлення носіїв щодо краси людини. Значну увагу приділено національному словесному портрету українця та росіянина за даними цілеспрямованого асоціативного експерименту.

Розглядаються проблеми побудови теорії педагогічної граматики. В результаті аналізу процесів засвоєння рідної та іноземної мов запропонована інтегративна модель засвоєння іноземної мови. Розглядаються проблеми співвідношення педагогічної та лінгвістичної граматик, а також основні напрямки використання інформації останньої у навчальному процесі. Формулюються вимоги до типів навчальної інформації.

У межах Інноваційної Смислової Інтерпретації відновлено єдність комунікативності і системності, що були штучно розірвані одне від одного в ході історичного розвитку лінгвістичних знань. Основою концепції є положення про нерозривний зв'язок мовлення і мислення, що знайшло своє відображення у смисловій структурі мовного висловлювання, наведеній в усіх природних мовах і виниклої для обслуговування комунікації в процесі координації спільної трудової діяльності.

Розглянуто деякі проблеми психології лінгвістичних здібностей. На підставі результатів анкетного опитування викладачів і студентів Харкова в їх імпліцитних уявленнях виявлено домінуючі компоненти лінгвістичних здібностей.

Розглянуто явище наукової раціональності, проаналізовано взаємозв'язок мови, мислення і логічних правил оперування поняттями. На підставі зазначеного аналізу зроблено спробу відокремити інваріантні властивості наукових теорій незалежно від часу і місця їх створення. Підкреслено, що такі властивості обумовлені лише формою виразу наукового знання і пов'язані з його логічною структурою. Висунуто тезу про те, що поняття "наукова раціональність" доцільніше пов'язувати саме з формальним, а не зі змістовим боком наукових теорій. Зроблено висновок щодо неможливості існування різних типів наукової раціональності.

Робота присвячена теоретичному та експериментальному дослідженню індивідуальних механізмів оцінювання та вибору в процесі прийняття рішення. Аналізуються природа та характерні особливості нечітких лінгвістичних оцінок, які використовуються при прийнятті рішення, виборі та оцінці альтернатив. Розкриваються загальні закономірності в оцінюванні, причому індивід з його властивостями розглядається як достатньо ірраціональна частина аналітичної процедури оціночного процесу. В експериментальній частині роботи досліджуються стійкі взаємозв'язки між якісними поняттями та їх кількісними еквівалентами, що використовуються в процесі прийняття рішення; вивчається вікова динаміка взаємозв'язків між індивідуально-психологічними властивостями особистості і суб'єктивними оціночними еталонами.

Висвітлено етапи розвитку асоціативно-образного мислення. Слово розглянуто як знак образу світобуття, акт думки, об'єкт мислення, засіб логічного впливу. Викладено особливості процесу адаптації чужорідного слова в середовищі іншої материнської мови. Зазначено, що генеалогія та видозміни слова відбуваються за законами розвитку живого буття.

Освещены этапы развития ассоциативно-образного мышления. Слово рассмотрено как знак образа миробытия, акт мысли, объект мышления, средство логического влияния. Изложены особенности процесса адаптации чужеродного слова в среде другого материнского языка. Указано, что генеалогия и видоизменения слова происходят по законам развития живого бытия.

Рассмотрены вопросы создания теоретической модели свободного ассоциативного эксперимента, этапы его становления и развития в качестве инструментария психологических, лингвистических и психолингвистических исследований. Описана психолингвистическая модель свободного ассоциативного эксперимента как одного из способов изучения языкового сознания человека. Освещены прикладные аспекты применения метода свободных ассоциаций в психодиагностике при обучении иностранным языкам, а также в исследовательских целях в психолингвистике и теории межкультурной коммуникации.

На концептуальних засадах новітньої парадигми нейролінгвістичного програмування виділено лінгвістичні та невербальні особливості комунікативних процесів. Систематизовано відповідні емпатичні конструкти залежно від базових характеристик комунікації та психолінгвістичних домінант аудиторії. Установлено лінгвістичні маркери впливових ефектів спілкування.

На концептуальных основаниях новейшей парадигмы нейролингвистического программирования выделены лингвистические и невербальные особенности коммуникативных процессов. Систематизированы соответственные эмпатичные конструкты в зависимости от базовых характеристик коммуникации и психолингвистических доминант аудитории. Установлены лингвистические маркеры влиятельных эффектов общения.

Предложен новый подход в отечественной психотерапии - лингвистическая психотерапия. Изложены теоретические основы лингвистически ориентированной терапии, описана связь ее с другими школами (классический и структурный психоанализ, юнгианский анализ). Освещены сознательные и бессознательные аспекты моделирования реальности психикой. Рассмотрены вопросы трансформации субъективной психической реальности в психотерапевтическом процессе.

Зроблено спробу з'ясувати механізм взаємодії між мовою та мисленням. Обгрунтовано, що когнітивно-комунікативним стрижнем мови є структура предикації - точка перетину мови і мислення, основний засіб формування та вираження конкретної елементарної думки.

In the article an attempt is made to reveal the mechanism of the interaction between the Language and Thought. The cognitive-communicative nucleus of the natural Language, in the author's opinion, is the Structure of Predication - the point of intersection of Thought and Language, means of formation and expression of a concrete elementary thought.

На підставі конкретних наук - лінгвістики, семіотики, епістемології, психоаналізу проаналізовано різні практичні аспекти символізації. Охарактеризовано різноманітні сфери знання: поетику, лінгвістику, філософію, феміністику, мистецтво. Висвітлено особливості будови кількох спільних ілюзій: мови, дискурсу, лінгвістики, малярства, літератури - з метою з'ясування відносин універсальної символізації з інстинктами, що конфліктують з життям, суспільством та єдиною історією.

На основе конкретных наук - лингвистики, семиотики, эпистемологии, психоанализа проанализированы различные практические аспекты символизации. Охарактеризованы разнообразные сферы знаний: поэтика, лингвистика, философия, феминистика, искусство. Освещены особенности построения некоторых общих иллюзий: языка, дискурса, лингвистики, живописи, литературы с целью определения отношений универсальной символизации с инстинктами, конфликтующими с жизнью, обществом и единой историей.

Висвітлено теоретико-методологічні та прикладні проблеми психологічної герменевтики як напряму досліджень, що вивчає проблеми розуміння та інтерпретації реальності, зокрема, психічної реальності людини, її особистого досвіду: буденного, професійного, вікового. Розкрито суть поняття семіотичного досвіду особистості, розглянуто специфіку наративу порівняно з іншими видами текстів, визначено критерії його стислового аналізу.

Освещены теоретико-методологические и прикладные проблемы психологической герменевтики как направления исследований, изучающего проблемы понимания и интерпретации реальности, в частности, психической реальности человека, его личного опыта: обыденного, профессионального, возрастного. Раскрыто содержание понятия семиотического опыта личности, рассмотрена специфика наратива по сравнению с другими видами текстов, определены подходы к его краткому анализу.

Рассмотрены проблемы речевой деятельности в аспекте диалогического взаимодействия коммуникантов в системе "адресант - текст - адресат" с учётом объективной и субъективно-психологической информации в знаке и в тексте. Описаны функции языкового сообщения в аспекте теории речевой деятельности. Проанализированы семантические составляющие текста, представлены целевые программы диалога, в частности, передачи информации и воздействия.

Висвітлено проблеми психологічної герменевтики як напряму досліджень, що вивчає проблеми розуміння та інтерпретації реальності, зокрема, психічної реальності людини, її особистого досвіду. Розглянуто перспективу герменевтичного дослідження усвідомлення та інтерпретації педагогом свого професійного досвіду. Описано інтерсуб'єктну природу ідеї, стратегії планування буденного життя. Проаналізовано роль наративу в інтеграції особистого досвіду, особливості його функціонування у дітей та дорослих.

Освещены проблемы психологической герменевтики как напрвавления исследований, изучающего проблемы понимания и интерпретации реальности, в частности, психической реальности человека, его личного опыта. Рассмотрена перпектива герменевтического исследования осознания и интерпретации педагогом своего профессионального опыта. Описаны интерсубъектная природа идеи, стратегии планирования обыденной жизни. Проанализированы роль наратива в интеграции личного опыта, особенности его функционирования у детей и взрослых.

Висвітлено актуальні проблеми психологічної епістемології. Розглянуто мовну стратегію і тактику як психо- та соціолінгвістичну проблеми. Описано види емпатії, основні принципи організації наративного тренінгу. Проаналізовано психолінгвістичні основи мовної діяльності особистості у сфері ділового спілкування, взаємний вплив мовного коду, комунікативної особистості та сфери комунікації на тип двомовного діалогу. Викладено лінгвосеміотичний підхід до інтерпретації художніх, газетних і рекламних текстів. Висвітлено лінгвістичний статус та комунікативну роль сучасного газетного заголовка, семантичний процес вторинної ідеологізації номінативних одиниць у мові сучасної української публіцистики, структуру семантично завершеної частини електронних текстів персональних Інтернет-сторінок сучасних лінгвістів як текстової одиниці членування.

Освещены актуальные проблемы психологической эпистемологии. Рассмотрены речевая стратегия и тактика как психо- и социолингвистическая проблемы. Описаны виды эмпатии, основные принципы организации наративного тренинга. Проанализированы психолингвистические основы речевой деятельности личности в сфере делового общения, взаимное влияние речевого кода, коммуникативной личности и сферы коммуникации на тип двуязычного диалога. Изложен лингвосемиотический подход к интерпретации художественных, газетных и рекламных текстов. Освещены лингвистический статус и коммуникативная роль современного газетного заглавия, семантический процесс вторичной идеологизации номинативных единиц на языке современной украинской публицистики, структура семантически законченной части электронных текстов персональных Интернет-страниц современных лингвистов как текстовой единицы членирования.

Мовленнєву культуру проаналізовано в контексті культури особистості, зокрема, не тільки дотримування норм, але й уміння свідомо вибирати найбільш адекватні варіанти мовленнєвої поведінки. Зазначено, що мовленєву культуру варто розглядати як систему цінностей - регуляторів мовленнєвої поведінки, як засіб, інструмент культурно-пізнавальної діяльності, як концентроване вираження особистості (самоствердження, самовиявлення).

Речевая культура проанализирована в контексте культуры личности, в частности, не только соблюдение норм, но и умение сознательно выбирать наиболее адекватные варианты речевого поведения. Указано, что речевую культуру следует рассматривать как систему ценностей - регуляторов речевого поведения, как способ, инструмент культурно-познавательной деятельности, как концентрированное выражение личности (самоутверждение, самовыявление).

Speech culture is analyzed in the context of person's culture, it suggests not only observance of the norms, but also a skill to choose consciously the most adequate variants of speech behavior. Speech culture should be examined as a system of values - regulators of speech behavior, as method, instrument of culture creative work, as concentrate expression of person (self- confirmation, self-revilement).

Раскрыта сущность основных понятий психоанализа, языкознания, психолингвистики. Приведены краткие сведения о развитии психоанализа в России, СССР и странах СНГ с момента его появления до настоящего времени, а также деятельности большинства отечественных и мировых психологов, некоторых лингвистов.