Согласно теории театральной семиотики все театральные знаки можно разделить на три подвида: иконические (аналогии), указательные и символические. Рассмотрены особенности функционирования принципа художественной аналогии (или иконической образности) в контексте ренессансной предметно-изобразительной эстетики. Предпринята попытка показать, как лингвистическая аналогия функционирует в драматургических произведениях У.Шекспира.

Висвітлено естетичний образ і особливості естетичної свідомості. Розглянуто антропологічні виміри національних культурних традицій. Досліджено феноменальність культури та антиномії культурології. Проаналізовано динаміку культуротворчих процесів. Наведено світоглядні принципи авангарду. Охарактеризовано вітчизняний театр ХІХ ст. у ракурсі історичного аналізу. Наведено роздуми щодо парадоксів історико-художньої концепції О.Шпенглера.

Досліджено морально-естетичні проблеми у сучасному світі, зокрема, проблему синтезу парадигмальних форм моралі. Проаналізовано роль естетичного в сучасній культурі. Розглянуто філософську спадщину Реріха. Висвітлено релігійно-естетичні засади мусульманського мистецтва. Розкрито художню традицію ісламу. Охаратеризовано художню творчість як об'єкт естетико-мистецтвознавчого аналізу. Розглянуто проблему символу в авторському кіно. Викладено принципи систематизації мистецької інформації. Запропоновано професійно-методичні поради для опанування мистецтвом правильного дихання в техніці сценічної мови тощо.

Досліджено проблеми сучасної філософії, естетики, культурології, релігієзнавства, мистецтвознавства. Висвітлено актуальні питання розвитку сучасного українського суспільства. Розглянуто питання розвитку конкретних видів мистецтва, інших сфер людської діяльності.

Визначено рівень сформованості та якісної своєрідності музично-естетичної культури. Розкривається вплив виділених факторів у системі формування музично-естетичної культури. Зроблено аналіз педагогічного змісту процесу формування музично-естетичної культури молодших школярів в умовах дитячих дозвіллєвих колективів.

У роботі здійснено порівняльний філософсько-епістемологічний аналіз трьох класичних концепцій прекрасного у математиці: піфагореїзму, платонізму, арістотелізму. Проаналізовано розвиток ідей математичної гармонії в античній філософській та науковій традиції, теоретично з'ясовано наявність об'єднуючого смислотворчого зв'язку поміж ними. Матеріали досліджень дають підстави розглядати джерелом ідеї математичної естетики античну філософію.

Архитектурная композиция рассмотрена как синтезирующая все виды искусств с учетом архетипической природы человека и его мифопоэтических представлений о мире. Проведен сопоставительный анализ концепций и конкретных произведений, разных видов искусства (литературы, музыки, киноискусства) и архитектуры, а также произведений разных эпох (античности, средневековья, итальянского возрождения, нового времени). Раскрывается метаязык, однозначный для искусства и архитектуры, который отражает мифопоэтическую основу восприятия человека. Пространственная основа архитектурной композиции соотнесена с пространственной моделью мира, с мифологическим универсумом, что позволяет раскрыть новые грани в эстетической целостности архитектуры.

Досліджено механізми взаємодії архітектури і філософії - дискурсивні умови комунікації та функціонування значень в архітектурі, зокрема, архітектурі постмодернізму. Охарактеризовано проблему репрезентативності (властивості відображати ідеї світоустрою) як центральну для архітектури, розглянуто природу та принцип дії репрезентативного механізму, соціокультурні аспекти питання, позиції щодо "постмодерної історичності" та адекватності архітектурного формовиявлення та інтерпретації.

Рассмотрены вопросы сравнительного анализа дискурсов романтизма, модернизма и постмодернизма, способы репрезентации "Я" в этих дискурсах, особенности современной художественной литературы, которая идентифицирует себя как "металитература", а также особенности ее генезиса, онтологического статуса, взаимоотношений автора и героя. Проанализирована эволюция герменевтики, ее непростые отношения с деконструкцией, современные герменевтические доктрины. Изложены философские вопросы об идентичности и отказе от идентичности, о свободе и ответственности, единстве и многообразии, тождестве и различии.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*685*333.42*332.1 + Ю817.2

Рубрики:

Соціологія

Роль мистецтва у естетичному вихованні

Шифр НБУВ: Ж16622 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто еволюцію теоретико-методологічних підходів ХХ ст. щодо вивчення специфіки етнобуття та етнічних культур, а також антропософські впливи у творчості українських митців - "двадцятників" (Л.Курбаса, П.Тичини, М.Зерова, М.Семенко, Ф.Ернота, Я.Михайліва, А.Чапківського). Значну увагу приділено дуалізму світогляду епохи середньовіччя, соціальній філософії влади у дискурсі М.Фуко, українській культурополітиці тощо.

Розглянуто ряд питань, пов'язаних з проблемою ставлення до традиції. Наведено та проаналізоравано найбільш характерні точки зору на традицію. Наголошено, що традицію слід розглядати як неперервний процес творення.

Розглянуто соціоморфічні, натуроморфічні, техноморфічні та антропоморфічні моделі дизайну. Значну увагу приділено культурі Стародавнього Єгипту, Ірану, Китаю, класичного Арабського Сходу, античності, середньовіччя, Відродження та Нового часу. Висвітлено явища абстракціонізму, футуризму, кубізму, функціоналізму, машинізму та індустріального мистецтва, описано категоріальний універсум композиції, культурно-історичні типи категоризації дійсності.

Досліджено духовний розвиток особистості у контексті організації мистецької освіти. Окреслено шляхи формування ціннісних художніх орієнтацій молоді у галузі аматорського театрального мистецтва. Детально проаналізовано українську культуру XVI - XVII ст. Значну увагу приділено гуманістичним засадам діяльності правоохоронних органів України, деяким психологічним чинникам віктимності неповнолітніх, творчим можливостям людини, національним традиціям українського виховання, а також особливостям взаємовідносин генотипу та фенотипу у формуванні психічних функцій особистості.

Викладено сучасний рівень наукових уявлень про естетичне і художнє знання. Формулюються зміст предмета, цілі і завдання естетики як науки про прекрасне. Розглядаються характеристики вихідних категорій естетики; специфіка структури естетичної діяльності та особливості естетичної свідомості. Всебічно аналізуються мистецтво як соціальне явище, його морфологія, закономірності розвитку. Розкриваються естетична культура особистості та система естетичного виховання, місце естетичної культури в загальній культурі людини.

Розглянуто предмет естетики, її місце в структурі міжпредметних зв'язків, форми естетичної діяльності. Висвітлено структуру естетичної свідомості, основні естетичні категорії, предмет і естетичні перетворення в мистецтві. Проаналізовано художньо-образну систему мистецтва, роль мистецтва в структурі людської життєдіяльності, історичні закономірності художнього розвитку, естетичний потенціал художньої творчості.

Здійснено філософсько-правовий аналіз поняття естетичної культури юриста, висвітлено її принципи та функції. Розглянуто місце та роль естетичної культури у праві.

Розглянуто естетичне значення мистецтва як складову дисципліни "Естетика". Показано ефективність естетичного виховання фахівців сфери туризму за умов вивчення театрального мистецтва, яке має свою унікальну специфіку та є формою активності людини, морального очищення її існування. Доведено, що естетичне виховання фахівців сфери туризму засобами театрального мистецтва у процесі вивчення курсу "Естетика" сприяє їх духовному збагаченню та творчому удосконаленню, що позитивно позначається на професійному становленні.

Розглядається проблема оптимізації духовного розвитку особистості. Даються відповіді на ряд проблемних питань щодо психологічного змісту понять "духовність", "духовний розвиток". Містяться дані емпіричного дослідження особливостей розвитку естетичних характеристик духовності в онтогенезі. Представлені авторські методики їх вивчення та формування характеризуються різноманітністю напрямків та форм роботи, оригінальністю задумів.

Висвітлюються питання взаємодії "людина - природа" на різних, найбільш характерних, рівнях китайської культури. Виявляються особливості цих стосунків у світоглядних системах Китаю та в його художній культурі. Визначається практичний вияв взаємин людини і природи.