Розглянуто питання використання ІКТ та міжтрандисциплінарних підходів для формування метапредметних компетентностей учнів на уроках біології засобами "перевернутого навчання", формування математичної компетентності школярів шляхом упровадження елементів stem-освіти на уроках математики. Охарактеризовано сучасні аспекти формування компетенцій у студентів на основі когнітивності в цифровій економіці, розкрито місце і роль освіти в формуванні громадянських компетентностей та єдиного європейського освітнього середовища. Наведено компаративний аналіз вербальної та невербальної поведінки у взаємодії культур (на прикладі Великобританії, США та України).

Визначено загальні положення та структуру навчальної дисципліни. Подано теоретичний матеріал для лекцій. Зазначено завдання до практичних занять, самостійної роботи. Наведено список рекомендованої літератури. Визначено питання до заліку та завдання для комплексної контрольної роботи.

Дисертацію присвячено дослідженню проблеми розвитку самоосвітньої компетентності майбутніх викладачів економіки. Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці дієвості моделі розвитку самоосвітньої компетентності майбутніх викладачів економіки у процесі професійної підготовки. Вперше теоретично обґрунтовано та розкрито сутність самоосвітньої компетентності викладача економіки, яка розглядається як інтегративне особистісне утворення, що виявляється в здатності до цілепокладання, саморегуляції, самоорганізації та саморефлексії самостійної пізнавальної діяльності, обумовленої пізнавальними мотивами та потребами, самоосвітніми уміннями й навичками, спрямованої на безперервний процес засвоєння знань, особистісний та професійний саморозвиток у сфері економічної та педагогічної освіти. Обґрунтовано критерії та показники для її діагностики; охарактеризовано рівні та стан її сформованості у майбутніх викладачів економіки. Визначено психолого-педагогічні умови та розроблено методику розвитку самоосвітньої компетентності. Експериментально перевірено модель розвитку зазначеної компетентності у процесі фахової підготовки майбутніх викладачів економіки.

Уперше науково обґрунтовано теоретичні та методичні засади формування науково-методичної компетентності викладачів у системі післядипломної педагогічної освіти. Розроблено йа експериментально перевірено систему формування науково-методичної компетентності викладачів у післядипломній педагогічній освіті. Представлено авторське трактування понять "формування науково-методичної компетентності викладачів у післядипломній педагогічній освіті" та "синергетика науково-методичної компетентності викладачів". Визначено структуру науково-методичної компетентності викладачів у післядипломній педагогічній освіті. Установлено системоутворюючу роль наукових шкіл у створенні та реалізації освітніх і дослідницьких програм підготовки, професійного розвитку та формування науково-методичної компетентності викладачів. Досліджено особливості та вдосконалено зміст, форми та методи формування науково-методичної компетентності за класифікаційними ознаками професіограм викладачів у післядипломній педагогічній освіті. Розроблено діагностичний інструментарій для оцінювання рівнів сформованості науково-методичної компетентності викладачів у післядипломній педагогічній освіті. Доведено ефективність системи формування науково-методичної компетентності викладачів у післядипломній педагогічній освіті.

Розглянуто проблему професійно-педагогічної самореалізації (ППС) викладача системи післядипломної освіти (СПО) засобами інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у процесі євроінтеграційних змін. Проаналізовано генезис і сучасний стан української післядипломної педагогічної освіти, окремі її напрями, елементи, особливості, детерміновані сучасними суспільно-економічними трансформаціями. З'ясовано особливості післядипломної педагогічної освіти в інших країнах, виокремлено основні світові тенденції в цій галузі для закладів післядипломної педагогічної освіти України. Теоретично обґрунтовано вимоги до професійно-педагогічної діяльності викладача закладів післядипломної педагогічної освіти в умовах інформаційно-комунікаційного простору. Досліджено особливості професійно-педагогічної діяльності викладача СПО в контексті інтеграції двох основних складників: спеціально-наукової компетентності, що забезпечує успішність вирішення професійних завдань, спеціально-професійної (за спеціальністю) та науково-дослідної діяльності; психолого-педагогічної компетентності, що зумовлює ефективність професійно-педагогічної діяльності, яка забезпечує реалізацію системи функцій, починаючи з навчально-розвивальної та закінчуючи методичною, управлінською, корегувальною функціями. Встановлено педагогічні витоки ППС особистості в контексті сучасної педагогічної думки. Проаналізовано зміст категорійно-понятійного апарату, визначено сутність поняття "самореалізація". Схарактеризовано методологічні засади дослідження, базовані на системному, суб'єктно-діяльнісному, культурологічному, акмеологічному, компетентнісному й інформаційному підходах. Конкретизовано зміст базисних понять порушеної проблеми в контексті розвитку професійної освіти. Запропоновано авторські тлумачення провідних дефініцій дослідження. Теоретично обґрунтовано потенціал ІКТ для ППС викладача СПО. Презентовано сучасні ІКТ як чинник модернізації системи післядипломної педагогічної освіти. Проведено компаративний аналіз щодо використання ІКТ для розвитку вітчизняної та зарубіжної післядипломної педагогічної освіти. Розкрито ІК-компетентність як передумову здійснення результативної ППС викладача СПО. На підставі комплексності, міждисциплінарності та багаторівневості задекларованої проблеми обґрунтовано й апробовано організаційно-педагогічні умови ППС викладача СПО засобами ІКТ. Розроблено та теоретично обґрунтовано організаційно-змістову модель системи ППС викладача СПО засобами ІКТ, що складається з окремих, взаємопов'язаних між собою елементів і забезпечує цілісність досліджуваного процесу. Виокремлено критерії та показники ППС викладача СПО засобами ІКТ. Представлено шляхи реалізації організаційно-педагогічних умов ППС викладача СПО засобами ІКТ, виконано їх експериментальну перевірку. Виокремлено основні прогностичні напрями використання ІКТ для ППС викладача системи післядипломної педагогічної освіти.

Наведено результати емпіричного дослідження рівня соціальної та етичної компетентності з використання ІКТ викладачів педагогічних навчальних закладів в Центральній Вісайї, Філіппіни. У дослідженні використано анкетування, засноване на Філіппінському Національному стандарті з ІКТ компетентності вчителів. В цілому було проаналізовано 383 відповіді від 76 приватних і державних ВНЗ. Дослідження показує, що рівень соціальної та етичної ІКТ-компетентності серед вчителів педагогів оцінюється як "добре". Одержаний результат означає, що респонденти можуть пояснити й обговорити завдання, але не мають практичного досвіду з формування соціальної та етичної компетентності у сфері ІКТ. Крім того, існує значущий зв'язок між рівнем ІКТ компетентності з точки зору соціальних і етичних аспектів і віку респондента, його статусу, типу установи, кількості років навчання, доступності Інтернету, а також наявності власного комп’ютера, смартфона або ноутбука.

Представлены результаты эмпирического исследования уровня социальной и этической компетентности по использованию ИКТ преподавателей педагогических учебных заведений в Центральной Висайе, Филиппины. В исследовании было использовано анкетирование, основанное на Филиппинском Национальном стандарте ИКТ компетентности учителей. В целом было проанализировано 383 ответа от 76 частных и государственных ВУЗ. Исследование показывает, что уровень социальной и этической ИКТ-компетентности среди учителей педагогов оценивается как "хорошо". Полученный результат означает, что респонденты могут объяснить и обсудить задачи, но не имеют практического опыта по формированию социальной и этической компетентности в сфере ИКТ. Кроме того, существует значимая связь между уровнем ИКТ компетентности с точки зрения социальных и этических аспектов и возраста респондента, его статуса, типа учреждения, количества лет обучения, доступности Интернета, а также наличия собственного компьютера, смартфона или ноутбука.

This paper presents findings from an empirical investigation of the competency level of social and ethical use of ICT among teacher educators in Central Visayas, Philippines. The study used a survey questionnaire based on the Philippine’s National ICTCompetency Standard for Teachers. A total of 383 responses from 76 private and public higher education institutions were included in the analysis. The study reveals that the level of ICT competence in social and ethical domains among the teacher educators is “good.” The result implies that the respondents have the ability to explain and discuss the task but have not experienced the actual social and ethical practices in ICT. Moreover, there is a significant relationship between the level of ICT competence in terms of social and ethical aspects and the respondent’s age, status, type of institution, number of years in teaching, Internet accessibility, and desktop, smartphone and laptop ownership.

Вперше здійснено ретроспективний міждисциплінарний аналіз проблеми розвитку педагогічного професіоналізму викладача в системі вищої освіти. Обгрунтовано теоретико-методологічні засади розвитку педагогічного професіоналізму викладача. Здійснено змістовий аналіз поняття "педагогічний професіоналізм викладача вищої школи" та сформульовано його дефініцію. На основі вивчення зарубіжного та вітчизняного досвіду закладів вищої освіти і власного досвіду науково-педагогічної та управлінської діяльності у ВНЗ розроблено авторську науково- методичну систему розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача вищої школи, яка передбачає наявність теоретико-методологічної підсистеми (мета, завдання, принципи, компоненти) та методично-діяльнісної підсистеми, яка містить функціональні складові (багаторівнева науково-методична служба ВНЗ; моніторингові дослідження стану та динаміки розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача; науково-методичний супровід означеного процесу; індивідуальна програма професійно-особистісного розвитку та саморозвитку молодого викладача). Обгрунтовано етапи та організаційно-педагогічні умови цього процесу. Розроблено критерії, показники, рівні діагностування та науково-методичний супровід розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача. Здійснено прогнозування щодо створення й функціонування у ВНЗ науково-методичної системи розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача.

Досліджено теоретичні та методичні засади моніторингу якості професійної діяльності науково-педагогічних працівників ВНЗ. Розроблено процесну модель професійної діяльності науково- педагогічних працівників ВНЗ. Окреслено основні тенденції розвитку моніторингу якості професійної діяльності професорсько-викладацького складу у вітчизняних і зарубіжних ВНЗ. Виділено закономірності і принципи системи моніторингу якості професійної діяльності науково-педагогічних працівників ВНЗ. Науково обгрунтовано й апробовано її структурну модель. Створено відповідний інструментарій моніторингу якості професійної діяльності науково-педагогічних працівників. За допомогою кваліметричних і статистичних розрахунків доведено доцільність упровадження системи моніторингу якості професійної діяльності науково-педагогічних працівників у систему внутрішнього забезпечення якості ВНЗ.

Висвітлено сутність, природу і складники педагогічної майстерності. Увагу приділено педагогічному спілкуванню викладача та його взаємодії з аудиторією. Розкрито шляхи опанування секретами педагогічної майстерності викладача вищої школи.

Висвітлено теоретико-методологічні засади формування корпоративної культури викладачів педагогічного університету в процесі наукової діяльності, науково обгрунтовано його концепцію. Розроблено модель формування корпоративної культури викладачів педагогічного університету в процесі наукової діяльності та методику її реалізації. Виявлено зв'язок корпоративної культури викладачів з продуктивністю їх наукової діяльності та чинники, що впливають на її формування, розкрито тенденції та закономірності цього процесу.

Вперше розроблено та науково обгрунтовано концепцію формування корпоративної культури викладачів педагогічного університету в процесі наукової діяльності, що охоплює методологічний, теоретичний і технологічний концепти. Розкрито сутність і структуру корпоративної культури викладачів педагогічного університету, визначено поняття "корпоративна культура викладачів педагогічного університету", охарактеризовано чинники, які впливають на її формування (організаційна культура й психологічний клімат колективу). Визначено показники діагностування корпоративної культури викладачів педагогічного університету в процесі наукової діяльності відповідно до критеріїв їх оцінювання. Розроблено модель формування корпоративної культури викладачів у процесі організації їх наукової діяльності, що складається з діагностувального, прогнозувального та методично-організаційного компонентів і реалізується в три етапи (ознайомлювально-орієнтувальний, ціннісно-відтворювальний, продуктивно-діяльнісний). Визначено зміст науково-методичного супроводу, що сприяє формуванню корпоративної культури викладачів педагогічного університету в процесі наукової діяльності. Виявлено тенденції та закономірності формування корпоративної культури в процесі наукової діяльності викладачів педагогічного університету. Подальшого розвитку набула методика формування корпоративної культури ВНЗ.

Розглянуто методологічні засади дослідження корпоративної культури викладачів педагогічного університету в категоріях сутності та існування.

Рассмотрены методологические основы исследования корпоративной культуры преподавателей педагогического университета в категориях сущности и существования.

Describes the methodological basis of the study of corporate culture among teachers from a pedagogical university in the categories of essence and existence.

Розкрито загальні засади педагогічної професії. Досліджено становлення та розвиток професії педагога вищої школи. Розглянуто сучасний стан, перспективи розвитку та специфіку профеійної діяльності викладача. Висвітлено сутність процесу навчання у вищій школі. Приділено увагу організації виховної роботи у ВНЗ. Обгрунтовано загальнонаукові підходи до визначення сутності професійної компетентності педагога. Розроблено модель такої компетентності. З'ясовано професійно зумовлені вимоги до особистості педагога вищої школи. Показано роль особистісних якостей викладача в педагогічній діяльності.

Подано різноманітні тлумачення поняття "методична компетентність" та запропоновано розуміння терміна як системи наукових, психологічних, педагогічних і предметних знань та професійно-методичних умінь, які базуються на знаннях дидактичних методів, принципів і прийомів та сприяють формуванню всіх компонентів професійної компетентності. Вказано на специфічність професійної діяльності інженера-педагога, пов'язану з її поліфункціональністю та практичною спрямованістю. Зосереджено увагу на навчально-методичній та науково-методичній роботі як прояві методичної компетентності педагога професійно-технічного навчального закладу. Виявлено, що методична компетентність є інтегрованою характеристикою особистості та передбачає володіння методичними знаннями, наявність досвіду розв'язання методичних проблем, готовність до самоосвіти та самовдосконалення.

Представлены разнообразные толкования понятия "методическая компетентность" и предложено авторское понимание термина как системы научных, психологических, педагогических и предметных знаний и профессионально-методических умений, базирующихся на знании дидактических методов, принципов и приемов, способствующих формированию всех компонентов профессиональной компетентности. Указано на специфичность профессиональной деятельности инженера-педагога, связанную с ее полифункциональностью и практической направленностью. Сосредоточено внимание на учебно-методической и научно-методической работе как проявлении методической компетентности педагога профессионально-технического учебного заведения. Выявлено, что методическая компетентность является интегрированной характеристикой личности и предполагает владение методическими знаниями, наличие опыта решения методических проблем, готовность к самообразованию и самосовершенствованию.

Presented a variety of interpretations of the concept of "methodological competence" and the author's understanding of the term was suggested as a system of scientific, psychological, pedagogical and subject knowledge and professional methodical skills, based on knowledge of didactic methods, principles and practices and contributing to the formation of all the components of professional competence. Indicated the specificity of engineer-teacher professional activities related to its multifunctionality and practical orientation. Attention was focused on teaching and methodological, scientific and methodological work, as a manifestation of methodical competence of teachers of vocational-technical schools. Revealed that the methodological competence is an integrated feature of the personality and assumes possession of methodological knowledge, presence of experience in solving methodological problems, readiness for self-education and self-improvement.

Проведено аналіз підходів до організації інноваційної діяльності інженерів-педагогів на основі аналізу структури діяльності. У ролі останньої за основу взято структуру діяльності, запропоновану В. Давидовим. Це дозволило конкретизувати такі компоненти діяльності, як потреба, емоції, задачі, дії, мотиви, засоби, воля та увага інженера-педагога відповідно до його діяльності на інноваційних засадах.

Проведен анализ подходов к организации инновационной деятельности инженеров-педагогов на основе анализа структуры деятельности. В качестве последней за основу взята структура деятельности, предложенная В. Давыдовым. Это позволило конкретизировать такие компоненты деятельности, как потребность, эмоции, задачи, действия, мотивы, средства, воля и внимание инженера-педагога, исходя из его деятельности, организованной на инновационных основах.

The author shows an analysis of approaches to organization of innovative engineers-teachers work on the basis of analyzing the structure of activity. The final was based on the structure of activities proposed by V. Davydov. This allowed to concretizesuch components as needs, demands, emotions, goals, actions, motives, means, and attention of engineer-teacher, based on his activities organized on the basis of innovation.

Зроблено аспектний аналіз специфіки науково-дослідної діяльності викладачів ВНЗ. Надано порівняльну характеристику трудової діяльності в сфері інтелектуальних послуг та працівників фізичної праці, визначено відмінності у структурі мотивів, пріоритет творчості, системі мотивації, власності на засоби виробництва, складності вимірювання результатів інтелектуальної праці. Наведено шляхи підвищення ефективності праці викладачів. Констатовано необхідність застосування моделі тривекторної системи мотивації, в основі якої комплекс практичних рекомендацій, направлених на портебу в саморалізації і матеріальні потреби.

Сделан аспектный анализ специфики научно-исследовательской деятельности преподавателей ВУЗ. Дана сравнительная характеристика трудовой деятельности в сфере интеллектуальных услуг и работников физического труда, определеныі различия: в структуре мотивов, приоритетах творчества, системе мотивации, собственности на средства производства, сложности измерения результатов интеллектуального труда. Приведены пути повышения эффективности труда преподавателей. Констатирована необходимость применения модели трёхвекторной системы мотивации, в основе которой комплекс практических рекомендаций, направленных на саморализацию и материальные потребности преподавателей.

The article analyzes the issue of improving efficiency of scientific research of university teachers, its role in forming corporate culture. It presents characteristic of features of this type ofactivity, motivation for implementationand ways of improving efficiency.

Розглянуто поняття абнотивності як нової функції вищої школи з формування творчості майбутнього фахівця-гуманітарія. Подано перелік ключових компетентностей майбутнього вчителя. Визначено основні технології формування креативного потенціалу. Розкрито окремі методи активної професійно-психологічної підготовки та «технологічності» педагогічних технологій. Визначено, що креативний потенціал майбутнього фахівця це - сукупність особистісних якостей учителя, що визначає його можливості та межі участі в навчально-методичній діяльності; здатність уміло та вчасно змінювати свою діяльність, якщо вона перестала бути продуктивною; створення нових, оригінальних навчально-виховних, науково-дослідних напрацювань на ниві гуманітарної освіти, а також засобів і способів навчальної взаємодії зі студентами-гуманітаріями, сформованих на основі компетентностей викладача, серед яких провідною є абнотивність.

Рассмотрено понятие абнотивности как новой функции высшей школы по формированию творчества будущего специалиста-гуманитария. Подан перечень ключевых компетенций будущего учителя. Определены основные технологии формирования креативного потенциала. Раскрыты отдельные методы активной профессионально-психологической подготовки и «технологичности» педагогических технологий. Определено, что креативный потенциал будущего специалиста это - совокупность личностных качеств учителя, определяющих его возможности и границы участия в учебно-методической деятельности; способность умело и вовремя менять свою деятельность, если она перестала быть продуктивной; создание новых, оригинальных учебно-воспитательных, научно-исследовательских наработок в сфере образования, а также средств и способов учебного взаимодействия со студентами-гуманитариями, сформированными на основе компетенций преподавателя, среди которых ведущей является абнотивнисть.

The notion abnotivnosti as a feature of higher education to build a future of creativity specialist humanitarian. Submitted a list of key competencies of future teachers. The basic technology of forming creative potential. Separately disclosed methodsof active professional psychological training and "adaptability" of educational technology. Noted that under the creative potential of the future expert author understands the set of personal qualities of teachers, the definition of its possibilities andlimits of participation in instructional activities, the ability to efficiently and on time to change their activity, if it ceased to be productive, creating new, original educational, research developments in the field of education as well as ways and means of educational interaction with the students of the humanities, formed on the basis of teacher competencies, among which is the leading abnotivnist.

Здійснено критичний аналіз наукових джерел щодо сутті поняття «діагностика професійних компетенцій інженера-педагога», визначено роль і місце діагностики в системі професіографічного моніторингу.

Осуществлен критический анализ научных источников относительно сущности понятия «диагностика профессиональных компетенций инженера-педагога», определена роль и место диагностики в системе профессиографического мониторинга.

The paper described critical analysis of scientific sources in relation to essence of concept "Diagnostics of professional competenses of engineer-teacher". The author defined the role and place of diagnostics in the system of the professional monitoring.45 diagnostics, monitoring, professiografical monitoring, professional competence, professional competenses of engineer-teacher, diagnostic of process of forming of competenses, diagnostic of results of professional preparation.

З’ясовано сутність поняття «професійна компетентність інженера-педагога», а також висвітлено її структурні компоненти та функції.

Выяснена сущность понятия «профессиональная компетентность инженера-педагога». Раскрыты ее структурные компоненты и функции.

Elucidated the essence of the term “professional competence of engineer-teacher”. Shows its structural components and function.

З метою створення цілісного уявлення про вдосконалення професійної підготовки інженерно-педагогічних працівників та створення основи для наукового обгрунтування психолого-педагогічного супроводу особистості майбутнього інженерно-педагогічного працівника на всіх етапах його професійного становлення запропоновано "модель системи неперервної багаторівневої інженерно-педагогічної освіти". Виокремлено ступені моделі, де здійснюється підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників, усі ступені можуть ефективно функціонувати на базі одного вищого педагогічного навчального закладу або в складі навчального комплексу. Висвітлено роботу Донецького регіонального багаторівневого інженерно-педагогічного наукового комплексу, який було створено за структурно-функціональною схемою описаної моделі.