На конференції розглядались проблемні питання з позицій підвищення ефективності управління післядипломною освітою, педагогічної та управлінської майстерності працівників - формування змісту післядипломної освіти педагогічних кадрів; професійна діагностика в системі підвищення кваліфікації; становлення і розвиток системи освіти та педагогічної думки східноукраїнського регіону в ХХ ст.; наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в Україні; трансформація педагогічної науки та передового педагогічного досвіду в практику; проблеми підготовки і адаптації практичних психологів у закладах освіти та ін.

Обговорюються актуальні питання з проблем управління освітою, зокрема, соціально-економічної мотивації в галузі освіти; нової парадигми управління національною освітою як органічною частиною всього суспільства. Висвітлюються проблеми філософії і виховання в післядипломній освіті - культуротворча функція післядипломної освіти; врахування особливостей регіону в післядипломній освіті вчителів; народні традиції, звичаї, обряди як джерело пізнання генетичного кореня народу та ін. Аналізуються соціально-психологічні основи управління інноваційними процесами в освіті - модульно-розвивальна система навчання; технологічна підготовка вчителів як передумова освоєння педагогічних інновацій тощо.

Розглянуто теоретичні основи безперервної освіти, її завдання та структуру. Висвітлено психолого-педагогічну систему технології навчання професії, у т.ч. блочно-модульну. Викладено методи, прийоми та засоби навчання, а також методику оцінки результативності підвищення кваліфікації на підставі використання методів математичної статистики.

Міститься покажчик друкованих публікацій, критико-біографічної та мемуарної літератури 60 професорів та викладачів Ніжинської вищої школи за 100 років, чия наукова діяльність суттєво вплинула на подальший розвиток школи. Серед них: Адріанов П.А., Боголюбов Н.М., Жданов С.Н., Козловський І.П., Лавровський Н.А., Максимович Г.А., Орлай І.С., Радченко К.Ф., Соколов М.І., Фохт Р.А. та ін. Про кожного дається коротка біографічна довідка.

Систематизовано творчу спадщину ніжинських науковців зазначеного періоду, відтворено цілісну картину наукового життя вузу, а також суспільно-політичної атмосфери минулих років. Матеріали викладено за алфавітом прізвищ викладачів, прямою хронологією та циклами наук.

Висвітлюються проблеми наукового пізнання природи діалогу та діалогічності, передумови та засоби гуманізації шкільної освіти шляхом діалогізації освітньої взаємодії вчителя і учня, викладача і слухача. Вперше теоретично та експериментально розроблена дидактико-діалогічна модель (ДДМ) підвищення кваліфікації учня, конкретизована система діалогічних понять, визначені параметри, критерії і показники ефективності курсової підготовки за ДДМ.

Розглянуто сутність і тенденції розвитку педагогічної освіти в Україні та США з позицій педагогічної антропології. На підставі використання контрастів викладання у двох досить різних культурних спільнотах висвітлено вплив культури і спільноти на підготовку вчителів в Україні та США. Проаналізовано особливості оволодіння професією педагога.

Розкривається багата історія одного з найстаріших вузів України, процес виникнення і подальшого функціонування інституту протягом ХІХ та ХХ ст., формування його головних факультетів - природничо-географічного, музично-педагогічного, факультету іноземних мов. Показано, як зароджувалась творча доля письменників М.Гоголя, Є.Гребінки, Н.Кукольника, Л.Глібова та багатьох інших, а також виникнення наукових філологічної та історичної шкіл, з якими пов'язані імена вчених академіків М.О.Лавровського, П.В.Нікітіна, член-кореспондентів Академії наук професорів А.С.Будиловича, Р.Ф.Брандта, Г.А.Ільїнського, В.І.Рєзанова, М.П.Сперанського та ін.

Висвітлюються етапи розвитку професійної підготовки майбутніх учителів у ФРН (друга половина XVIII-XX ст.). Розглядаються основні аспекти сучасної системи педагогічної освіти, зміст, форми, методи організації навчального процесу, перспективи використання досвіду Німеччини у вищих навчальних закладах України.

На основі архівних документів та опублікованих матеріалів досліджується процес формування педагогічних кадрів України у 1917-1937 роках. Глибоко розкриваються форми і методи підготовки й перепідготовки учительських кадрів, підходи радянської влади до різних категорій учительства. Вивчено адміністративно-командні методи формування учительства, прискорення темпів підготовки учителів в умовах всеобучу, їхню перманентну соціально-класову фільтрацію, залучення педагогів до громадсько-політичної роботи. Показано турботу Радянської держави про школу й народного учителя, зусилля, спрямовані на поліпшення умов праці та побуту шкільних працівників, складності у їхньому здійсненні на усіх етапах розглянутого періоду. Підбито підсумки дослідження й дано сучасну оцінку деформаціям державної політики й учительства в умовах тоталітарного режиму.

Наведено результати теоретичних і практичних досліджень, які висвітлюють філософські, науково-методичні, психолого-педагогічні основи навчально-виховного процесу. Проаналізовано шляхи удосконалення змісту, форм та методів безперервної освіти. Розглянуто основні напрями практичної діяльності широкого освітянського загалу Закарпаття. Описано новітні технології навчання та виховання. Узагальнено досвід роботи учителів загальноосвітніх шкіл, науковців і викладачів вузів. Відображено історію становлення, розвитку та педагогічної діяльності Закарпатського інституту методики навчання та виховання, підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Розглянуто філософські, науково-методичні та психолого-педагогічні основи навчально-виховного процесу, проаналізовано шляхи вдосконалення змісту, форм та методів безперервної освіти. Досліджено основні напрями практичної діяльності широкого освітянського загалу області, новітні технології навчання та виховання, узагальнено досвід роботи вчителів загальноосвітніх шкіл, науковців та викладачів вузів. Висвітлено історію становлення, розвитку та педагогічної діяльності Закарпатського інституту методики навчання і виховання, підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Освещены исторические, методологические, теоретические и практические вопросы профессионально-педагогической подготовки студентов университетов. Осуществлен системно-исторический анализ системы подготовки педагогических кадров в университетах Украины. Рассмотрены основные положения реформ университетского образования в зарубежных странах (США, Англия, Франция, Германия, Япония, Израиль). Раскрыта сущность основных тенденций педагогического образования в классических университетах Украины, проведена их экспертная оценка.

Висвітлено концептуальні засади моделі вчителя (викладача)-предметника, особливості реформування шкільної фізичної освіти. Зроблено концептуальний аналіз структури та змісту навчальних посібників з педагогіки. Розроблено методику створення посібників нового покоління. Досліджено проблеми оцінювання якості підготовки учнів в Україні, проблеми гуманізації у викладанні педагогічних предметів, структури та змісту психолого-педагогічної та фахової підготовки педагогічних кадрів. Визначено головні напрями перебудови навчання в сучасній школі. Вивчено шляхи соціально-психологічної адаптації інвалідів з вадами зору у вузі.

Визначено шляхи та засоби особистісно-професійного зростання майбутнього вчителя, напрямки удосконалення форм державної атестації майбутніх вчителів трудового навчання виробничих технологій та основ виробництва. Досліджено проблемні аспекти реалізації змісту занять та оцінювання успішності з фізичної культури у загальноосвітніх школах, психолого-педагогічні аспекти виховання спостережливості молодших школярів. Проаналізовано ефективність особистісно орієнтованої технології навчання на заняттях з педагогіки. Висвітлено психологічні умови формування позитивного ставлення до учня у майбутніх вчителів. Обгрунтовано взаємозв'язок математики з економікою, деякі аспекти вдосконалення професійної спрямованості навчання майбутніх вчителів математики.

На основі архівних документів та матеріалів показано розвиток теорії і практики навчання в системі підвищення професійної кваліфікації вчителів у Галичині в 20 - 30-ті р. ХХ ст. Автор вперше знайомить з основними напрямами підвищення кваліфікації вчителів, методами, формами і засобами, які застосовувались у цьому процесі.

Проаналізовано теорію і практику розвитку педагогічної освіти в США у 1960-1998 рр., виявлено особливості, тенденції і шляхи реформування системи підготовки вчителів за умов ринкової економіки. Висвітлено варіативність педагогічної освіти США, охарактеризовано її структуру, зміст, методи та форми організації навчання, що складають систему. Розкрито сутність, філософські та теоретичні засади практичного застосування педагогічних філософських теорій та психолого-педагогічні аспекти освіти американських учителів зазначеного періоду. Визначено філософсько-теоретичні моделі навчання у системі педагогічної освіти США, розкрито зміст і структуру педагогічної освіти у єдності її основних компонентів. Розглянуто сутність, особливості, шляхи інноваційного навчання у системі професійного становлення майбутніх вчителів і педагогів-практиків (на прикладі Шкіл професійного розвитку). Визначено тенденції розвитку педагогічної освіти США та перспективи творчого застосування американського досвіду у системі підготовки вчителів України.

С использованием обширного фактического материала рассмотрен вопрос содержания педагогической подготовки и повышения педагогической квалификации (последипломного педагогического образования) преподавателей непедагогических вузов Украины в 1941 - 1958 гг. Отмечено, что повышение профессиональной квалификации педагогов высших учебных заведений определяется её формами, самообразованием и обменом педагогическим опытом между преподавателями.

Висвітлено проблеми становлення і розвитку змісту та форм підвищення кваліфікації вчителів в Україні в 1920 - 30-ті рр., проаналізовано соціально-економічні, організаційні чинники, які впливали на формування системи підвищення кваліфікації вчителів. У науковий обіг введено 55 нових документальних архівних даних про розвиток системи підвищення кваліфікації вчителів в Україні у зазначений період.

Проаналізовано життєвий шлях, наукову та викладацьку діяльність провідних учених педагогічного університету, створені ними наукові школи, а також їх внесок у розвиток найстарішого вищого навчального закладу Донбасу. Всебічно досліджено творчу спадщину відомих науковців: Ю.Антипчука, В.Бейліса, П.Будівського, М.Гончаренка, Ю.Шараніна, С.Харченка та ін.