Вміщено інформацію про основні напрями та прийоми сучасного мистецтва, особливості критичного аналізу творів, висвітлено образотворче мистецтво та його класифікацію. Визнано, що культура та мистецтво завжди будуть актуальними для суспільства, посібник "культурологічна журналістика" створено для студентів, які навчаються в магістратурі і повинні знати теорію, яка стосується роботи журналіста у культурній сфері та вміти її застосовувати на практиці. Надано вичерпну лекційну інформацію про кожну з запропонованих до вивчення тем та складено список використаної літератури, список рекомендованої літератури, теми для індивідуальних завдань (презентацій), тестові запитання (80 питань), наведено робочу програму курсу, додатки з зображальними матеріалами. Зауважено, що змістове наповнення навчально-методичного комплексу сприяє вивченню особливості роботи журналістів під час мистецьких заходів, підготуванню майбутніх професіоналів до роботи з мистецькими об’єктами. Детально розглянуто особливості огляду та рецензування подій у сучасному мистецтві. Увагу приділено специфіці рецензування мистецьких творів.

Відтоді як помісна Православна Церква України отримала Томос про автокефалію, Україну відвідав Вселенський Патріарх Варфоломій, а найближчим часом очікується візит Папи Франциска, релігійна та зокрема екуменічна тематика у пресі стала однією з топових. Саме тому, є потреба проаналізувати її розвиток і відображення у різних медіа. Проаналізовано основні етапи становлення екуменічного руху: від витоків, які призвели до актуалізації теми міжцерковного порозуміння у Європі до історичних обставин, які створили передумови до підписання документів, які б упорядкували та уможливили якісний екуменічний діалог. Зокрема закцентовано на функціонуванні екуменічного руху у протестантських спільнотах, Католицькій і Православній Церквах. Розглянуто особливості функціонування Екуменічної концепції УГКЦ, її відображення у пресі, а також видозміна цього документу у 2021 р., з огляду на потребу оновлення та актуалізації. Екуменічна концепція УГКЦ (оновлена та попередня) знайшла свій відголос у нішевих тематичних онлайн-ресурсах. Після отримання Томосу активніше свою комунікаційну стратегію з іншими конфесіями запровадила ПЦУ. Відтак проаналізовано передумови заснування та розвиток Комісії з міжхристиянського діалогу у ПЦУ та її представлення у пресі. Зосереджено увагу на конкретних угодах і меморандумах, які були підписані у ХХ ст. та ілюструють поступ екуменічного діалогу у релігійних християнських спільнотах. Презентовано публікації екуменічної тематики в українській пресі, які мають свою хронологічну тяглість, адже спираються на журналістський досвід минулих поколінь. Наголошено що екуменізм - це не просто світовий церковний рух, але реальний інструмент, який й у сьогоденні впливає на релігійне життя, а також оновлюється, видозмінюється. Це втілено зокрема у оновленій Екуменічній концепції УГКЦ. Найбільшого розвитку екуменічний рух зазнав у ХХ ст. Він є тим важелем, який допомагає християнським релігійним спільнотам шукати мирного діалогу, позбуватися історичних ран минулого, водночас поважаючи конфесійну індивідуальність одне одного.

Мета роботи - вивчити особливості презентації українськими ЗМІ новин на релігійну тематику та самопрезентації християнських конфесій в українському медіапросторі під час пандемії. Відповідно до мети під час дослідження було застосовано комплекс таких методів, як спостереження (для збирання первинних емпіричних матеріалів), індуктивно-дедуктивний (для визначення й опису особливостей повідомлень на релігійну тематику); порівняння, аналізу, узагальнення. За результатами аналізу заголовкового комплексу та змістового наповнення матеріалів ЗМІ виділено такі тенденції в українському медіапросторі: визнання церкви як інституції загалом причиною спалахів COVID-19 по регіонах (на початку 2020 р.); особливий інтерес до УПЦ МП через порушення нею карантинних приписів і зростання статистики захворюваності та акцент на цій конфесії в новинах; маніпуляції в заголовках Інтернет-публікацій з метою привернення уваги до самого повідомлення чи видання загалом; неточність у фактах; використання заяв церковних ієрархів у заголовках повідомлень без маркування прямої мови. Визначено особливості самопрезентації християнських конфесій у медійному просторі: УПЦ МП - від войовничого запалу (заклики до ігнорування карантинних приписів, беззаперечної віри в силу ритуалу) через часткове прийняття ситуації (одночасне запрошення до участі в контактних релігійних практиках і декларування "ідотримання соціальної дистанції") до позиції "жертви" ("мученика, що зазнає гонінь") внаслідок потужного натиску з боку ЗМІ; ПЦУ та УГКЦ - підкреслено демонстрацію соціальної відповідальності й готовності до змін згідно з вимогами часу. Наукова новизна полягає в тому, що визначено тенденції у висвітленні новин релігійної тематики під час пандемії (2020 р.) та особливості самопрезентації християнських конфесій в українському медіапросторі. Результати дослідження можуть бути використані під час комплексного вивчення релігійної журналістики в Україні та як навчальний матеріал у процесі підготовки майбутніх журналістів.

Указано на те, що в сучасних засобах масової інформації фотографії дедалі частіше виконують роль не лише візуального супроводу інформаційного, аналітичного чи публіцистичного тексту, а й на рівні з заголовками стають орієнтиром для привернення уваги аудиторії. Такий підхід збільшує вимоги до якості ілюстративного матеріалу в сучасній періодиці, адже від цього напряму залежить популярність опублікованого на шпальтах газети чи журналу тексту. Окремі світлини можуть бути самодостатнім візуальним фактажем, який не потребує вербального роз'яснення. Акцентовано увагу на ролі, призначенні та особливостях новинарної фотографії як жанру сучасної фотожурналістики. Здійснено огляд джерельної бази з проблематики дослідження. Розглянуто основні визначення та характерні особливості новинарної фотографії як одного з головних інформаційних жанрів сучасної зображальної журналістики. Наголошено, що сучасні фотожурналісти мають не лише орієнтуватися в жанрах фотожурналістики, а й уміти використовувати їх у повсякденній практиці. Наведено погляди теоретиків фотожурналістики на сучасний стан новинарної фотографії та надано рекомендації фотожурналістів-практиків і працівників інформаційних агентств щодо основних вимог до створення світлин у цьому жанрі. Розглянуто процес створення новинарних фотографій та їхнє використання у сучасних періодичних виданнях. Наголошено на критеріях якості таких світлин та їхньому місці в візуальному супроводі інформаційного тексту. Надано рекомендації щодо підготовки фотожурналістів, які мають намір працювати в жанрі новинарної фотографії.

Розглянуто специфіку висвітлення науково-популярних матеріалів на прикладі таких медіа, як "Куншт", "Моя наука" та "Громадське" (наука). Проаналізовано контент і теми матеріалів, періодичність виходу, жанри, специфіку публікацій, присутність зазначених ЗМІ у соціальних мережах і різноманітність контенту. Проаналізовано список тем, котрі найчастіше висвітлюють обрані медіа, кількість та якість контенту, що публікується за календарний місяць. Також якість висвітлення теми коронавірусу SARS-CoV-2 і пандемії 2020 р., розробку вакцини на всіх етапах проти коронавірусу SARS-CoV-2, її види та доведену ефективність. Наведено напрямок руху науково-популярних медіа за визначенням In Science та популяризаторів науки. Наведено перелік українських популяризаторів науки. Наголошено на важливості популяризації науки та щоденному розвитку науки, щоб між знаннями вчених і знаннями пересічних громадян не було "прірви", та створенні нових науково-популярних медіа в Україні. Також на вивченні мови сучасної науки, тобто англійської, адже саме цією мовою виходять у світ публікації, що стосуються науки, техніки та всіх передових наукових досліджень. Завдяки публікаціям англійською мовою, популяризатори мають можливість дізнаватись про останні відкриття та винаходи. І так, швидко доносити до загалу останні наукові знання. Наголошено на тому, що існує невелика кількість науково-популярних медіа в Україні та на важливості заповнити цю нішу, оскільки аудиторія бачить у ній потребу. Зокрема, у необхідності просування науково-популярного контенту через соціальні мережі, такі як YouTube, Instagram, Facebook, Twitter, Telegram. Окреслено ключові напрямки розвитку української наукової популяризації та її функції. Наведено визначення термінів "популяризація науки", "науково-популярне медіа" та функції популяризації науки.

Розглянуто специфіку висвітлення науково-популярних матеріалів на сайтах "ВВС Україна" та "Новое Время" у рубриках "Наука і технології" та "Техно" відповідно. Проаналізовано контент рубрик, частоту виходу матеріалів, жанри, специфіку. Наголошено на особливій ролі науково-популярної журналістики у вихованні нового покоління науковців. Проаналізовано наукові теми, які найчастіше висвітлюють ці ЗМІ, кількість та якість контенту, а також описано схожі та відмінні підходи у висвітленні науки, найпопулярніші теми, дайджести, блоги. Виконано порівняння української популяризації науки та західної, виокремлено їхні відмінності та схожі риси, адже "ВВС Україна" працює за схемою медіа західного зразка. Наголошено також на важливості популяризації науки, охопленні більшої кількості тем, залученні науковців до співпраці та висвітленні науки не як розважального контенту (дайджести, топи, рекомендації гаджетів тощо), а саме як науковопопулярного, щоб читачі могли не лише дізнатись про винахід чи про явище, але й розуміти як воно відбувається, як реалізується. Науково-популярна журналістика - це один із етапів формування критичного мислення у суспільстві, адже закликає аудиторію перевіряти інформацію. Наведено визначення термінів "науково-популярне видання" та "наукова журналістика", структуру написання науково-популярних текстів, яку пропонує дослідниця Е. Лазаркевич.

Увагу приділено з'ясуванню соціально-комунікаційних особливостей висвітлення наукових новин та інновацій в інтернет-медіа України. На основі теорії порядку денного та теорії дифузії інновацій за допомогою контент-аналізу і структурованого якісного аналізу визначено, які теми висвітлюють інтернет-видання України, як висвітлюють і як при цьому використовують сучасні можливості зворотного зв'язку. Дослідження проведено на матеріалі сімох найбільш відвідуваних новинних інтернет-медіа України: "Корреспондент.net", "Obozrevatel", "Сьогодні", "Телеканал 24", "ТСН.ua", "Українська правда", "Цензор.НЕТ", з 1 січня 2014 р. до 31 грудня 2018 р. Установлено, що новинні медіа приділяють мало уваги темі наукових новин та інновацій (0,1 % матеріалів). У фокусі висвітлення - медицина, історія та психологія. Інтерес медіа зосереджений на науково-практичних здобутках, досягненнях США та країн Західної Європи. Близько 91 % матеріалів запозичені, переважно із західних і російських джерел, часто з помилками, скороченнями. Значна частина тем порушена з метою розважити, а не сприяти всебічному інформуванню про науку. Третина публікацій мають заголовки, які цілком або частково не відповідають змісту основного тексту. Висвітлення чинників дифузії інновацій (за Е. Роджерсом) забезпечено на невисокому рівні. Найбільш реалізованим є чинник спостережності, найменш - випробовність. Лише у двох інтернет-виданнях із семи використовують можливість суспільного обговорення новин науки й інновацій у коментарях.

Задовольняючи потребу суспільства в інформації, ЗМІ автоматично бере на себе відповідальність за етичні норми всіх опублікованих матеріалів. Серед екстремальних умов діяльності журналіста окремим видом можна назвати надзвичайні ситуації. Питання їх висвітлення не менш важливе, адже стихійні лиха, техногенні катастрофи та й менш масштабні надзвичайні ситуації впливають на життя суспільства. Згідно з результатами дослідження Української академії преси "Моніторинг політичних новин" за участю працівників Інституту соціології Національної академії наук України, у червні 2018 р. найбільше уваги в українському телевізійному просторі приділяли власне цій тематиці - близько 18 %. Такі трагедії забирають життя сотень та навіть тисяч людей, позбавляють їх помешкання та комфортного життя, змушують шукати притулку. Часто різні події, катастрофи потребують швидкого реагування та інформування суспільства, для якого це може бути важливим. Журналістам, які працюють в таких екстремальних умовах, необхідно докласти всіх зусиль не тільки для повідомлення про катастрофу, а й для професійного викладення важливих вказівок, щоб запобігти трагічним наслідкам. Саме завдяки екстремальним журналістам ми можемо швидко зреагувати й убезпечити себе. Екстремальна журналістика - це першоджерело новин, з якого світ дізнається про останні надзвичайні події та трагедії. Роль журналіста полягає в оперативному збиранні інформації про подію, яка трапилась, і швидкому передаванні цієї інформації в суспільство. Екстремальна ситуація, як і робота на війні, вимагає максимального зосередження на події, об'єктивності та достовірності. Адже журналіст теж людина, якій притаманні емоції, та, попри них, він повинен залишитись об'єктивним у своїх публікаціях. Саме тому екстремальним журналістам більше довіряють, бо вони були в місці надзвичайної події та бачили все на свої очі, тож можуть точно констатувати факт і всі деталі трагедії.

Під час дослідження використано загальнонаукові методи, а саме емпіричні (спостереження та порівняння); з методів теоретичного дослідження - аналіз; зі спеціальних - прогнозування та передбачення результату на основі аналізу, також дисперсний або факторний аналіз, оскільки описано вплив різних факторів на результат. За допомогою кластерного аналізу створено класифікацію. Популяризація науки в Україні не дуже активна, проте тема для дослідження є актуальною, оскільки така інформація може впливати на бажання саморозвитку й спонукати до навчання. Існує багато класифікацій, які стосуються науково-популярної інформації. У роботі розглянуто та проаналізовано створені й запропоновані науковцями групи творців і реципієнтів науково-популярної інформації. Розкрито значення термінів "популяризація", "науково-популярний журнал". Описано, що саме цікавить реципієнтів, їх характеристики, причини вибору певних каналів поширення інформації, особливості різних соціальних груп у ЗМІ та класифікацію наукової журналістики, яку пропонують дослідники. Зважаючи на існуючі типології, зроблено висновки щодо характеристик цільової аудиторії споживачів інформації. Поширення науково-популярної інформації в Україні відбувається через періодичні видання (спеціалізовані журнали; новини у спеціальних рубриках газет), радіо (радіопередачі, інформація в новинних блоках радіоканалів), телебачення (серійні передачі, інформація в новинних блоках телеканалів), Інтернет (сайти, окремі рубрики на сайтах, сторінки в соціальних мережах, серійні передачі в архівах сайтів). На основі аналізу засобів масової інформації, які поширюють інформацію про наукові досягнення, запропоновано детальну класифікацію споживачів науково-популярної інформації за віком (діти, підлітки, дорослі), за особистими інтересами (випадкові реципієнти; люди, які цікавляться конкретною інформацією за певний період; любителі/поціновувачі), за професійними потребами (студенти, фахівці спорідненої чи дотичної до інформації професії, фахівці, науковці). Для популяризації науки науковцям потрібно зацікавити в поширенні своїх висновків громадськість, а журналістам потрібно правдиво подавати інформацію, адже використання неправдивих фактів чи маніпулювання спричинять втрату довіри аудиторії. Для того, щоб звертатися до певної аудиторії, журналісту потрібно знати особливості її формування.

Розглянуто вплив інформаційно-маніпулятивних технологій (ІМТ) на процес політичної легітимації в Україні. Розкрито сутність ІМТ як унікального різновиду технологій сучасного політичного маніпулювання, що трансформують легітимаційні та делегітимаційні практики в Україні. Визначено роль мас-медійних технологій як вагомих чинників динамічної медіатизації процесів легітимації та делегітимації політичної влади в Україні.

Досліджено особливості висвітлення української проблематики в іноземних ЗМІ. Вивчено формування баз даних зарубіжних публікацій з української тематики, аналітичне опрацювання зібраних матеріалів для ухвалення оптимальних управлінських рішень і для джерельної бази наукових досліджень. Розкрито роль бібліотечних інформаційно-аналітичних центрів у проведенні відповідних досліджень.

Розглянуто проблему автоетнографії як міждисциплінарну дослідницьку стратегію. Окреслено потенційні вектори застосування автоетнографічної методології в українській науці та журналістиці, науково-популярному дискурсі, а також журналістському дослідженні, зокрема, етнографічному.

Зосереджено увагу на журналістських текстах музичного Інтернет-дискурсу, охарактеризовано їх жанрове та змістове навантаження. Інтернет-видання музичного дискурсу типологізовано за жанрами (стилями музики), віковою аудиторією, формою донесення, професійністю, географічними показниками та прив'язаністю до подій.

Досліджено наукові засади інтерпретаційно-конфліктного наповнення діяльності мас-медіа, наведені в теорії української журналістики.

Розглянуто головні стереотипи щодо образу жінки у ЗМІ, а саме: віку та гендеру, визначення соціальної ролі жінки в сучасному суспільстві, поведінкових характеристик і стереотипів щодо сприйняття жінки аудиторією ЗМІ. Порівняно головні способи та аспекти сприйняття інформації у ЗМІ чоловічою та жіночою аудиторією, а також зазначено щодо поширення стереотипних образів жінок, нав'язування їм певних моделей поведінки.

На основі текстів сучасних українських ЗМІ здійснено лексикографічний опис медичних термінів у вторинній функції. Наведено реєстр, функціональну синонімію та антонімію медичних термінів у ЗМІ. Розглянуто питання функціонування та лінгвопрагматичного потенціалу медичної термінології у мас-медійній сфері. Увагу приділено таким термінам, як автогіпноз, автосексуалізм, адинамія, антигрипозний, антропофобія, вошивість, втрата чутливості, параноїдальний, фешн-лихоманка.

Розглянуто поняття "вестернізація" як сучасний чинник глобалізації соціальних комунікацій. Проаналізовано ступінь вестернізації новинного контенту англомовних Інтернет-медіа світу.

Запропоновано оригінальний матеріал щодо релігійної проблематики в засобах масової інформації (ЗМІ). Досліджено вісвітлення в ЗМІ взаємин церкви та держави, церкви та влади, релігійної толерантності. Розглянуто проблеми, пов'язані з правовим вихованням, мораллю, етикою. Розкрито роль преси в духовному відродженні нації. Увагу приділено міжнародній, військовій і розважальній проблематиці. Надано відомості про висвітлення спортивної проблематики в сучасних українських ЗМІ, показано його особливості в газеті "Газета по-українськи".

Подано теоретичний і практичний матеріал з проблематики засобів масової інформації (ЗМІ). Розкрито концептуальні засади навчального курсу, проаналізовано політичну, економічну й екологічну проблематику ЗМІ. Розглянуто проблеми, пов'язані з медіа-екологією, спортом, культурою. Надано відомості про інноваційні технології, описано фундаментальні дослідження в галузі найважливіших проблем гуманітарних, суспільних і гуманітарних наук. Розкрито проблеми демографічної політики, розвитку людського потенціалу та формування громадянського суспільства. Увагу приділено збереженню навколишнього середовища та новітнім біотехнологіям, а також соціальній та релігійній проблематиці.

Висвітлено питання технології контент-моніторингу ЗМІ та розроблено на її базі інформаційних ресурсів соціально-політичної проблематики. Розглянуто історію та процес упровадження контент-моніторингу.