Мета роботи - аналіз та осмислення серій про Японію з популярної української телепередачі "Світ навиворіт", що висвітлює сучасні гострі соціальні проблеми: самотність, щоденна робота в офісах понад 15 год., "вигорання" людей на роботі, які не мають часу на особисте життя, сім'ю, відсутність або маленьке за площею житло, де мешкає 2 - 3 покоління. Вражає інформація про перше місце у світі японців за суїцидами через втрату роботи, робочий день в офісах, що вдвічі перевищує норму, без вихідних, постійне недосипання. Телевипуски ілюструють оригінальні незвичайні замінники сім'ї: її прокат на день, прокат собачки на кілька годин або днів, продаж силіконових дівчат-ляльок для чоловічих утіх, платні послуги школярок у лав-барах для зняття стресу наближеннями та ніжними дотиками, або жорсткі зв'язування в барі та побиття плітками, лав-готелі для молодих подружніх пар. Показано як альтернативою самотності дівчат є сучасні хлопці на годину, що зустрічаються у спеціальних кафе з дівчиною, ведуть приємну для неї розмову, роблять компліменти, а вона платить за ілюзію побачення, ввічливість і випивку. Зняттю стресового стану сприяють також невинні виступи численних ансамблів школярок, що співають і танцюють на сцені для хлопців і солідних чоловіків у залі, яким імпонує юний запал, веселощі, та вони щиро аплодують ученицям. Показані у телепередачі щорічні бої биків, які також надають емоційну розрядку вболівальникам; Олімпіада в бруді, де молоді люди беруть участь у різних випробуваннях із метою не перемогти, а падати в рідку глину, забруднитися, веселитися, як діти, щоб позбутися стресу чи депресії.

Розглянуто проблеми, пов'язані з підвищенням актуальності телевізійних новинних програм в умовах гострої конкуренції між телебаченням і такими сучасними засобами масової комунікації, як: інформаційні стрічки новин, блоги, соціальні мережі, ютюб-канали, які в силу своїх технічних можливостей можуть забезпечити більш високу оперативність подачі контенту новин у порівнянні з традиційними телевізійними випусками. У цих умовах каналам, а також авторам передач, що спеціалізуються на телебаченні в жанрі новин, доводиться шукати принципово нові підходи до їх трансляції, особливо з урахуванням можливостей сучасної людини за допомогою різних гаджетів постійно знаходиться в інформаційному просторі. Акцентовано увагу на тому, що для сучасного телебачення безперспективними є спроби "обігнати" Інтернет як джерело інформації. У наш час зусилля повинні бути спрямовані на створення таких форматів новин, які є простими, зручними для споживача та викликають живий інтерес і емоційний відгук. Саме такими форматами, що можуть сприяти вирішенню проблем інформаційного телебачення, є лонгрід і фінішинг. Вони орієнтуються на трансляцію новин через звернення до особи, героя телевізійної передачі, що є не лише формою підвищення конкурентоспроможності жанру, а й несе у собі значний соціальний потенціал, оскільки у центрі новин є людина, як основний творець подій та її учасник. Зазначено, що в основі даних форматів на українському телебаченні - людська історія, яка триває в часі, характеризує досить тривалий цикл подій, в яких герой бере участь. Нині такі прийоми активно використовують різні телевізійні проєкти, серед яких найбільш вдалими є: "В гостях у Дмитра Гордона", "Життя відомих людей", "Світські новини", на прикладі цих проєктів описано особливості форматів лонгріду та фінішингу, визначено їхні характерні риси, а також їхню перспективність у контексті вирішення проблем вітчизняного новинного жанру на телебаченні.

Мета роботи - висвітлення екологічної тематики в новинних програмах українського телебачення. На підставі вивчення випусків новин на загальноукраїнському телевізійному каналі "1+1" та спеціалізованому телеканалі "ECO TV" акцентується на важливості медіадискурсу для промоції знань з екології з метою формування загальної екологічної культури, екологічної свідомості та проекологічної поведінки громадськості. Загалом, в сучасному українському екологічному теледискурсі присутній сегмент наукового контенту, але його обсяг є незначним у порівнянні з розважальним. Екологічна тематика потребує більшої уваги та більших зусиль загальнонаціональних і спеціалізованих ЗМІ для кількісного та якісного розвитку екожурналістики, підвищення наукової та екологічної грамотності громадян. Актуальність дослідження визначається тим, що масмедіа значною мірою розширюють суспільне розуміння екології як науки про довкілля та привертають увагу суспільства до екологічної тематики. Нині виникнення частих екологічних лих і катастроф, зростання рівня забруднення навколишнього середовища спричиняють усвідомлення необхідності економії ресурсів, створення екологічно ощадливих, мало- та безвідходних технологій, зниження викидів шкідливих речовин і, що дуже важливо, викликають посилення уваги громадськості до екологічного медіадискурсу. ЗМІ відіграють важливу роль у формуванні громадської думки з питань екології та поширенні екологічного знання для масової аудиторії. Тому сьогодні як ніколи необхідно якісно подавати екологічну тематику в мас-медійному просторі та формувати високу екологічну свідомість громадськості.

Велику частку телевізійного ефіру сьогодні займають саме розважальні передачі, які покликані розслабити та зняти стрес у глядача. Завдяки цьому інтерес глядацької аудиторії до формату розважальних програм не лише залишається незмінним, але і постійно зростає. Саме тому програми цього жанру мають неабияк високі рейтинги. Такі проєкти є актуальні та їх створюють згідно з суспільними потребами населення. Проаналізовано програми: "Світське життя з К. Осадчою", "Міняю жінку", "Голос країни. Діти", "Сніданок з 1+1", "Хто зверху?", "Топ модель по-українськи", "Супер Інтуїція", "Вар'яти", "Половинки", "Від пацанки до панянки", "Х-Фактор", "Хата на тата", "Зважені та щасливі", "Україна має талант", "Битва екстрасенсів". Кожна програма зацікавлює глядача та збирає позитивні відгуки. Не зважаючи на те, що ці програми розважального типу, вони є цікавими та смисловими. Аудиторія сприймає інформацію в легкому, іноді грайливому настрої, тому розважальні програми слугують здебільшого відпочинковим цілям. Кожен канал має власний підхід до створення телепередач чи сюжетів, а також розважальних програм. Серед аналізованих програм, загалом, кожна розважальна телепрограма має позитивні відгуки від аудиторії. Адже настрій на цілий день може гарантувати лише сміх. А сміх - це головне, що має бути присутнім у розважальних телепередачах. Отже, розважальні телепередачі користуються великою популярністю серед глядачів, мають широку аудиторію серед різної вікової категорії. Це можна пояснити тим, що кожна людина полюбляє сміятись та бути у центрі свіжих новин. Розважальні телешоу чи реаліті шоу зацікавлюють тим, що створюють присутність глядача на місці подій, також надають змогу слідкувати за життям відомих людей чи людей, що мають на меті з часом стати відомими.

В умовах світової екологічної кризи в проблемному полі екологічної журналістики вперше досліджено екологічне попередження телеглядачів для підвищення рівня їх екологічної поінформованості, орієнтування в екологічних проблемах зарубіжних країн, осмислення екологічної безпеки подорожуючих, удосконалення якості екологічної інформації сучасних телепередач, сприяння екологічній просвіті, підвищенню екологічної культури телеглядачів, виявленню резервів висвітлення екологічних проблем досліджено випуски першого півріччя 2021 р. телепередачі "Орел і Решка. Чудо світу". Започатковано дослідження екологічного попередження у тревел-шоу "Орел і Решка. Чудо світу", описано та осмислено показані в телепередачах види екологічних проблем у країнах зарубіжних подорожей ведучих телевипусків, зроблено їх кількісний, порівняльний аналіз за перше півріччя 2021 р., диференційовано виявлені у випусках екологічні проблеми за рівнем їхнього поширення на державні, міждержавні та глобальні, встановлено кількість кожного виду, показану в телепередачах "Орел і Решка. Чудо світу" за перше півріччя 2021 р. На основі дослідження створено таблицю, що відображає у країнах подорожей ведучих телепередачі, рівні поширення екологічних проблем. Запропоновано показувати у телевипусках "Орла і Решки. Чудо світу" впровадження закордоном екологічних сертифікаційних систем і програм у сфері туристичної діяльності, досліджувати як вони позитивно/негативно впливають на формування іміджу туристських регіонів, підвищують їхню популярність на міжнародному ринку.

Мета дослідження - інтерпретація процесів диджиталізації українського телебачення. Для дослідження розвитку телебачення в умовах диджиталізації використано такі методи, як спостереження, аналіз, порівняння, опис, системний підхід. Суспільство інформації - це новий рівень історії людської цивілізації. Диджиталізація сприяла не лише виникненню та оптимізації процесів життєдіяльності, а й появі нового покоління - міленіалів. Нове покоління швидше сприймає новий цифровий світ, ніж старші люди (ідеться про народжених до 90-х рр. XX ст.), яким довелось опановувати нову комп'ютерну епоху. А от люди, які народилися після XX ст., перейшли до технологічної ери, сприйняли дану епоху майже інтуїтивно. Сучасне людство саме себе розвиває, саме себе навчає адаптуватися до нових умов існування. Ми все ще перебуваємо на етапі трансформації, зараз у світі ще триває перехід до абсолютно цифрового стилю життя. У роботі проаналізовано інтерпретацію процесів диджиталізації українського телебачення. Зокрема, увагу зосереджено на понятті диджиталізації в науковому дискурсі та змінах, які відбулися на теренах українського телебачення за допомогою диджиталізації. Подано огляд платформ та методів, якими користуються редакції телеканалів зараз. Постульовано ідею тенденцій та перспектив розвитку диджиталізації на українських телеканалах. Диджиталізація призвела до трансформації традиційних медіа та сприяла появі нових медіа, які існують лише в Інтернеті. Поки традиційні медіа та Інтернет-медіа співіснують, але диджиталізація прогресує та вже має свої здобутки. Зміни, спричинені диджиталізацією, вже є незворотними. Результати дослідження можуть бути корисними для теперішніх та майбутніх журналістів, а саме для вдосконалення їх навичок; для науковців, які розглядають трансформації українських ЗМІ.

Мета дослідження - визначити ступінь представленості сервісно-експертних програм власного виробництва та виробництва за спеціальним замовленням в ефірному наповненні рейтингових загальнонаціональних телеканалів України. У процесі дослідження використано методи аналізу, синтезу, абстрагування та узагальнення, а також контент-аналіз для визначення представленості та переліку сервісно-експертних програм в українському загальнонаціональному телевізійному просторі. Наукове зацікавлення в межах цього дослідження становили програми власного виробництва телеканалів або виробництва на спеціальне замовлення телеканалу в дочірніх та партнерських продюсерських центрах і студіях. Джерелом для дослідження стали офіційні веб-ресурси українських телеканалів загальнонаціонального мовлення, а саме: "1+1", "Україна", "ICTV", "СТБ", "Новий канал", "Інтер", "2+2", "ТЕТ", "НТН", що входять до топ-10 за даними провідних рейтингових агентств, таких як BIG DATA UA та індустріальний телевізійний комітет, результати моніторингів яких офіційно визнаються та репрезентуються Національною радою з питань телебачення та радіомовлення. Переглянуто і проаналізовано за критеріями щонайменше по чотири випуски з 273 програм власного виробництва загальнонаціональних телеканалів та визначено серед них 94 сервісно-експертні програми, які відповідають чотирьом і більше відмінним критеріям. Визначено, що сервісно-експертні програми - це широка група телевізійних програм, об'єднаних спільними рисами, яка становить третю частину від загального обсягу програм власного виробництва телеканалів. Уперше визначено ступінь представленості сервісно-експертних програм власного виробництва та виробництва за спеціальним замовленням в ефірному наповненні рейтингових загальнонаціональних телеканалів України. Результати дослідження можуть бути використані в практиці телевізійного виробництва сервісно-експертних програм, зокрема враховуватись при розробці концепцій та сюжетів програм.

Мета роботи - дослідження шляхів трансформації прийомів інфотейнменту, які нині використовують у новинних сюжетах та новинних передачах усеукраїнських телеканалів. Методологія дослідження грунтується на вивченні та узагальненні теоретичного осмислення явища інфотейнменту в науковій літературі; використанні реферативно-аналітичного, індуктивно-дедуктивного, порівняльного методів для структурування теоретичного матеріалу, а також методів аналізу та синтезу при роботі з контентом новин; описового методу під час характеристики прийомів інфотейнменту в журналістиці новин. Результатами дослідження є опис прийомів інфотейнменту, визначення перспектив розвитку. Досліджено, що в Україні інфотейнмент у найбільш завершеній формі існує у двох форматах: інформаційно-розважальному (ранкові шоу, авторські телепередачі новин) та інформаційно-публіцистичному (власне випуски новин, різні журналістські розслідування та журналістські проєкти). При цьому інфотейнмент у практичному аспекті перебуває у процесі постійної трансформації, створюючи нові форми не лише подання, а й одержання інформації. У зв'язку із цим інфотейнмент має низку прийомів, які в сукупності утворюють саме досліджуване явище, трансформуючи його в соціально-комунікативний феномен, що визначає форму та зміст сучасного новинного телевізійного дискурсу. Елементи новизни виявляються в класифікації та описі форм подання новинних матеріалів, що виникли внаслідок трансформації інфотейнменту, а також визначенні шляхів його подальшого розвитку в українському телевізійному просторі новин.

Мета дослідження - сприяти поліпшенню якості телевізійної екологічної просвіти, формуванню екологічного світогляду, екологічної культури телеглядачів. Методологічну основу дослідження становлять види наукового аналізу контенту телепередач "Орел і Решка. Чудо світу" 2020 р. - першого півріччя 2021 р. про зарубіжні національні парки, а саме: системний аналіз, контент-аналіз, порівняння, синтез. Використано описовий метод для показу ролі, функцій, значення національних природних парків в екологічній просвіті тревел-шоу "Орел і Решка. Чудо світу". Контент-аналіз допоміг виявити види екотуризму, специфіку методів телевізійної екопросвіти. Завдяки зіставленню статистичних даних трьох півріч досліджуваного періоду виявлено тенденції екологічної просвіти. Екологічне просвітництво в тревел-шоу "Орел і Решка. Чудо світу" - це наочне екологічне інформування, виховання, формування екологічної культури телеглядачів на фоні вражаючих ландшафтів, унікальної флори, фауни для формування екологічної культури телеглядачів. У випусках тревел-шоу показано закордонні подорожі до 5 заповідників, 20 національних парків усіх континентів, що перебувають під охороною ЮНЕСКО. Закордонні національні парки відтворено в телепередачі як унікальуа природоохоронну територію, пристосовану для різних видів екотуризму, екологічного просвітництва, що має особливу екологічну, наукову, історико-культурну, рекреаційну цінність, де діють музеї, оглядові ділянки, місця для екстримального спорту та екстремальних розваг. Новизна дослідження полягає у предметі відтворення і екологічній просвіті тревел-шоу "Орел і Решка. Чудо світу" 2020 р. - першого кварталу 2021 р.; нових об'єктах дослідження - національних парках як охоронних територіях; новій функції і показу захисту довкілля від засмічення, надмірної експлуатації, шкідливого впливу масового туризму, особливостей телевізійного інфотейнмента як поєднання екологічного інформування з реабілітаційною й розважальною функціями під час занять екстремальним спортом чи розвагами на території національних парків.

Проаналізовано часові межі формування та розвитку інформаційного телебачення в Україні, його нові форми та види, виникнення та формування інтернет-версій телеканалів, зокрема новинних онлайн-програм. Сучасне інформаційне телебачення має новий вигляд і нові форми, оскільки XXI століття принесло нові технології телевізійного виробництва. Досліджено тенденції розвитку сучасного українського інформаційного онлайн-телебачення на основі аналізу інформаційних програм за 2014 - 2019 рр. комерційних і державних телеканалів України: "1+1" ("ТСН"), "UA:ПЕРШИЙ" ("Новини"), "СТБ" ("Вікна-Новини"), "5 канал" ("Час новин"), "112 Україна" ("Новини 112") та "канал 24" ("Випуск новин"), новинні випуски телеканалів "NewsOne", "Hromadske.tv'" та « Еспресо ТV". Описано інтеграцію телевізійного контенту з інтернетом, проаналізовано основні риси інформаційного телебачення в інтернеті й особливості подачі новинноі інформації в мережі, розглянуто дифузію інформаційних жанрів та образи ведучих програми онлайн-новин.

Мета дослідження - аналітико-синтетичне студіювання телевізійної репрезентації сучасної fashion-журналістики та її соціального впливу на масову аудиторію. Реалізація мети вможливлюється завдяки загальнонауковим (аналіз і синтез) та спеціально-науковим методам журналістикознавства (описовий, компаративний), що сукупно виформовують уявлення про телевізійну журналістику моди XXI ст. З'ясовано, що валідним інструментом слугує сучасне телебачення, яке забезпечує повномасштабну осяжність тих чи інших fashion-тенденцій. Впливогенні фактори моди й журналістики разом виконують формотворчу функцію: зробити з особистості повноцінного члена соціуму, з усіма його зовнішніми виявами та внутрішніми показниками. Тому синтезований формат fashion-журналістики, асимілювавши ознаки обох галузей, попри розважальний характер контенту, має важливий соціальний імпульс і стає не просто об'єднавчим конструктом у суспільстві, а й забезпечує можливість співтворення в межах певного соціуму. Виділено п'ять основних соціальних функцій, які виконує телевізійна fashion-журналістика: інформаційно-адаптаційну, соціально-групуючу, соціально-збалансовуючу, соціально-світоглядну, соціально-виховну. Уперше визначено соціальну значущість fashion-журналістики, її вплив на масову аудиторію в проєкції на суспільно-еволюційний поступ. Сформульовані в ході дослідження висновки розширять уявлення про сучасну українську телевізійну fashion-журналістику, виформують бачення її соціальної місії. Одержаними результатами можна буде скористатись у науковій і навчальній практиці, в едитаційній діяльності під час укладання довідників із соціальних комунікацій.

Мета дослідження - проаналізувати особливості подачі інформації про пандемію COVID-19 на акаунтах провідних українських телеканалів "НТА" та "Україна 24" в соціальній мережі Instagram. У процесі дослідження використано методи аналогій, порівняння, аналізу для характеристики інформації про пандемію COVID-19 у профілях телеканалів "НТА" та "Україна 24" в Instagram. Публікації про COVID-19 з Instagram досліджуваних телеканалів було відібрано за допомогою методу контент-аналізу. Метод узагальнення надав змогу дійти грунтовних висновків та окреслити специфіку роботи українських медіа в Instagram, зокрема каналів "НТА" та "Україна 24", під час висвітлення інформації про COVID-19. Проаналізовано матеріали про пандемію COVID-19 в Instagram телеканалів "НТА" та "Україна 24" та встановлено, що з початку поширення коронавірусу опубліковано 340 дописів загалом (87 на сторінці "НТА" та 253 у профілі "Україна 24"). Аналізовані сторінки каналів оновлюють інформацію про коронавірус щодня. Однак "Україна 24" частіше публікує контент на цю тему, а "НТА" - менш оперативний в Instagram, бо більше зосереджений на Facebook та YouTube. Пандемія COVID-19 сколихнула всю Україну ще на початку 2020-х р. У такі складні для людства часи доступ до оперативної та правдивої інформації надзвичайно потрібний та рятівний, адже поінформованість про вірус допомагає боротися з ним. Оскільки сьогодні в соціальних мережах зареєстровано майже кожну людину, ці ресурси стали потужним засобом інформування аудиторії та вираження її думки. Виникає гостра потреба досліджувати соцмережі, а також особливості роботи медіа на цих майданчиках. Результати можуть бути використані під час комплексних досліджень Instagram як платформи для публікації журналістського контенту та популяризації медіа, а також для розроблення чіткої стратегії роботи українських ЗМІ в соціальних мережах під час висвітлення інформації про COVID-19.

Мета дослідження - проаналізувати особливості формування суспільно-політичного контенту на телеканалі UA: Перший. Методологія дослідження. У процесі дослідження застосовано загальнонаукові методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, а також моніторингу контенту Суспільної студії, випусків новин, токшоу "Зворотний відлік" на телеканалі UA: Перший. Аналіз суспільно-політичного контенту на телеканалі UA: Перший свідчить про те, що Суспільне мовлення України (СМ) поступово наближається до теоретико-практичної моделі дієвої журналістики на національному й регіональному рівнях. Це означає результативність висвітлення та обговорення актуальних питань суспільства, а також уплив на уповноважених і відповідальних осіб приймати певні рішення та вирішувати проблеми. На шляху демократичного розвитку українське суспільство потребує такого механізму прозорості та підзвітності влади. СМ дотримується професійних стандартів, застосовує новаторство в медіавиробництві. На прикладі новаторських прийомів подачі суспільно-політичного контенту на суспільному телеканалі UA: Перший запропоновано теоретико-практичну модель дієвої журналістики в умовах медіаконвергентності. Результати дослідження можуть бути застосовані на регіональних філіях СМ, а також деяких комерційних телерадіокомпаніях, що прагнуть новаторських підходів до формування суспільно-політичного контенту й застосування інструменту дієвої журналістики. Висновки можуть бути використані для підготовки навчальних курсів різних спеціальностей, зокрема "Журналістика" тощо.

Мета дослідження - визначити загальну жанрово-видову приналежність та жанрові домінанти сервісно-експертних програм на українському телебаченні. У процесі дослідження використано методи аналізу, синтезу, абстрагування та узагальнення, а також моніторинг, контент-аналіз для визначення жанрової приналежності сервісно-експертних програм власного виробництва рейтингових загальнонаціональних телеканалів та жанрових домінант, притаманних цьому типу журналістики. Розглянуто жанрову диференціацію сучасного українського телебачення, яку закріплено в Законі України "Про телебачення і радіомовлення", у рекомендаціях ліцензіатам від Національної ради з питань телебачення і радіомовлення та запропоновано журналістикознавцями. Спираючись на теоретично обгрунтовані характеристики телевізійних жанрів та їх груп, а також на емпіричні дані моніторингу загальнонаціонального ефірного наповнення, визначено спільні риси сервісно-експертних програм із документальними (інформаційно-аналітичними, художньо-аналітичними), розважальними та пізнавальними. Водночас у сервісно-експертних програмах можуть комплексно поєднуватись риси, притаманні й документальному, і пізнавальному, і розважальному телебаченню. У результаті контент-аналізу встановлено жанрову приналежність сервісно-експертних програм, представлених на українському рейтинговому телебаченні та їх жанрові домінанти. Уперше досліджено місце сервісно-експертних програм у загальному жанрово-видовому поділі телевізійного мовлення та емпірично визначено жанрові домінанти. Результати дослідження можуть бути використані в практиці телевізійного виробництва сервісно-експертних програм, зокрема враховані при розробці концепцій та сюжетів програм.

Для багатьох українців "вікном" у світ новин є телебачення, насамперед телевізійні новини. На підставі вивчення новинних випусків всеукраїнських каналів можна зазначити, що незважаючи на те, що місцеві вибори були присутні на всіх телеканалах, вони не викликали в медіа такого великого інтересу, як президентські чи парламентські перегони, що може свідчити про незначну увагу центральних медіа до політики на місцях. З огляду на підвищений суспільний інтерес до соціології у виборчий період, важливе значення має грамотне поширення соціологічної інформації. Людям важливо дізнаватися з медіа про достовірні рейтинги, надані у супроводі обов'язкових методологічних відомостей. Як показує дослідження, найбільш проблемним під час поширення соціологічної інформації виявилося оприлюднення у медіа відомостей про замовників. Маніпуляції результатами опитування відбувалися і через використання досліджень від сумнівних і псевдосоціологічних структур та ігнорування при цьому інформації від відомих і авторитетних організацій. Подібне недотримання стандартів висвітлення опитувань громадської думки є порушенням вимог Виборчого кодексу і призводить до нехтування прав громадян на повну та об'єктивну інформацію про вибори. Можна зробити висновок, що телемовлення, як популярний серед українців канал отримання інформації, не надало аудиторії повноцінного доступу до результатів соціологічних досліджень про місцеві вибори. Запропоновано можливі шляхи виходу з такої ситуації. Це, зокрема, підвищення відповідальності ЗМІ за поширення неповної та недостовірної інформації про опитування. Важливо також, щоб соціологічні служби надавали вичерпні відомості про свої дослідження. Якщо соціологічні компанії будуть відкриті та подаватимуть у своїх звітах вичерпний обсяг інформації, у медіа буде більше можливостей надати громадськості повні відомості про опитування. Також підвищення загальної медіаграмотності, вміння інтерпретувати результати опитування та з'ясовувати їх достовірність і надійність сприятимуть опірності громадян до маніпуляції соціологічними відомостями в медіа.

Культурно-розважальні програми (КРП) займають важливу нішу на телебаченні. Більшість молоді віддає перевагу саме такому жанру. Через це, щоб зацікавити аудиторію такою передачею, потрібно докласти великих зусиль при створенні розважального сюжету. Зважаючи на те, що розважальні телепередачі набувають популярності, кожне шоу має бути індивідуальним і відповідно відрізнятися одне від одного. Щодо рекомендацій, котрі ми б хотіли зробити для покращення КРП, це насамперед мова. Мовлення телебачення розглядають як важливий фактор емоційної взаємодії трьох елементів - зображення, звуку та слова. Проте найважливіше значення в сучасному телебаченні відіграє слово, воно є головним "інструментом" майстерності журналіста. Прагнення до чистоти мовлення, його зрозумілості - один з основних професійних принципів тележурналістів. Як показує аналіз ток-шоу, майстерний ведучий є запорукою успіху телепередачі. Ведучий - це людина, яка насамперед є обізнаною та постійно збагачує свої знання в професійному руслі. Це особа, яка має професійні навики, а саме: володіння інтонацією та тембром голосу, манера жестикуляції перед камерою та сама робота з камерою. Ведучий - це творча людина, яка виконує роботу журналіста, режисера, оператора та редактора. Ведучий має бути розумним, ненудним, талановитим та енергійним. Адже, саме таких людей вимагає глядач у телепередачі. Ведучі мають розвивати думку, інтерпретувати події та проводити ефіри з природньою манерою та інтонацією. Ведучий, безумовно, є представником певної соціальної групи, і його взаємодію можна розглядати як, "представницьке спілкування", тобто спільні інтереси, цінності, ідеали та настанови цієї групи. Він повинен сам представляти себе глядачеві як партнера у спілкуванні. Встановлення міжособистісних контактів у процесі телевізійного спілкування відбувається завдяки аудіовізуальному характеру телевізійної комунікації. Глядач одержує повідомлення від конкретної особи, ведучого телевізійної передачі, саме тому таке повідомлення має персоніфікований характер.

Мета дослідження - з'ясувати, які види розважальних телепрограм можливо проводити в умовах онлайн-навчання, а також запропонувати практичні кейси телевізійних програм розважальної тематики із виявленими особливостями їх проведення на онлайн-заняттях. У роботі використано такі загальнонаукові методи, як: аналіз літератури з досліджуваного питання, порівняльний аналіз наукових здобутків учених між собою та в зіставленні з думками журналістів-практиків, опис телепрограми, її правил та учасників у межах практичних кейсів, узагальнення особливостей проведення розважальних телепрограм в умовах навчального процесу, що проходить в онлайн-форматі. Під час використання практичних кейсів щодо телевізійних програм розважальної тематики активно застосовувався метод проблемного навчання, зокрема метод рольової гри та метод симуляції, які допомагають студентам-учасникам відтворити реальну телепрограму розважальної тематики з усіма дійовими особами. У межах підготовки телевізійних програм розважальної тематики в умовах онлайн-навчання розроблено практичні кейси трьох видів програм: ток-шоу "Без ілюзії та обману", розважальна програма з елементами сторітелінгу "Що було далі?" та інтелектуальна програма "Найрозумніший студент". За допомогою застосування методів рольової гри та симуляції з'ясовано такі особливості їх проведення на заняттях в онлайн-форматі: ток-шоу "Без ілюзії та обману" і студентам складно вживатися у роль гостей, якщо вони далекі від їх власного досвіду; потрібна грунтовна підготовка експертів, які мають добре володіти фактичною інформацією; значною мірою успіх гри залежить від майстерності ведучого; у розважальній телевізійній програмі з елементами сторітелінгу "Що було далі?" основний успіх залежить від майстерності оповідачів-учасників програми, які мають добре володіти голосом, чудово інтонувати, знати композицію оповіді й витримувати її, створювати інтригу й тримати її до певного моменту; в інтелектуальній програмі "Найрозумніший студент" ведучий має добре продумати запитання та вміло керувати процесом і підштовхувати до правильної відповіді, апелювати до логічного мислення та асоціативних зв'язків. Найбільш успішною програмою розважальної тематики, яку було використано як складову онлайн-навчання, був проєкт з елементами сторітелінгу "Що було далі?" Одна із запорук успішності цього проєкту - учасники-студенти були знайомі впродовж тривалого часу, дехто навіть знав історії з дитинства одногрупників. Водночас гра була дуже корисна для кожного учасника, бо кожен студент вчився змістовно, цікаво й зрозуміло розповідати. В умовах онлайн-заняття посилюється вимога до дикції, сили голосу, інтонації, оскільки технічні засоби сприяють спотворенню звуку. Розроблено практичні кейси телевізійних програм розважальної тематики, які можуть бути використані як під час викладання навчальних дисциплін "Спецкурс на розважальну тематику", так і підготовки телевізійних програм розважальної тематики.

Охарактеризовано особливості проникнення інфотейнменту в новинну журналістику телеканалів: "1+1", "СТБ", "ICTV" (на прикладі програм: "ТСН", "Вікна-новини", "Факти. Інформаційний випуск"). Розглянуто інфотейнмент як багатогранний засіб заповнення телевізійного ефіру, багатофункціональний аспект масової та міжособистісної комунікації. Показано, що ефективність досягається за допомогою роботи за певними схемами. Звернено увагу на те, що в Україні активне впровадження методу інфотейнменту на телебаченні почалося після розпаду Радянського Союзу. У період економічної кризи засоби масової інформації зазнавали фінансових труднощів і потребували великих рекламодавців, тому для залучення аудиторії телередактори стали вдаватися до подачі політичної та соціальної інформації через розважальний аспект, беручи приклад із західних колег. Визначено причини та особливості жанру інфотейнменту в українських теленовинах; проаналізовано способи надання інформації на конкретних телеканалах; виявлено роль журналіста та ведучого у новинному мовленні. У процесі аналізу випусків програм "ТСН", "Вікна-новини", "Факти. Інформаційний випуск" з'ясовано, що у своїй роботі кореспонденти з усього творчого "інструментарію" інфотейнменту найчастіше використовують структурно-композиційні прийоми: візуальне оформлення, елементи художнього монтажу, лайфи. Поширеними прийомами в новинному мовленні є також: "журналіст як актор" і "тема як ядро змісту", тобто змістовні складові. Нерідко в сюжетах кореспонденти та ведучі використовують мовну гру, емотивність та іронію, завдяки яким досягається легкість подачі інформації, людина добре розуміє, про що говорить ведучий. Одним із способів досягнення доступності та привабливості інформації є мовна гра. Її сутність полягає в трансформації стійких словосполучень, прислів'їв, афоризмів тощо. Наразі український інфотейнмент у новинах та інформаційних програмах на вітчизняному телебаченні перебуває на стадії становлення. Його поширення у телеконтенті всеукраїнських каналів сприяє розвитку самих ЗМІ, адже цікаві новини приваблюють рекламодавців, тож, на нашу думку, саме за цим жанром майбутнє.

Жанр інтерв'ю сьогодні є одним із найдинамічніших і найпопулярніших як серед аудиторії, так і серед самих журналістів. Медійники застосовують його, коли потрібен коментар експерта або просто очевидця події, для ширшого розкриття досліджуваної теми. Журналістам подобається демонструвати свою майстерність під час інтерв'ю з відомими людьми, в якому розкривають, наприклад, їх життєвий шлях чи особисті подробиці. Також не треба забувати, що інтерв'ю є одним із найкращих методів збирання інформації, завдяки якому журналіст може наповнити свій матеріал коментарями експертів або очевидців події, які допоможуть сформувати повну картину досліджуваного. Жанр інтерв'ю цікавий не лише практикам, але й теоретикам. Відтак, щороку науковий арсенал поповнюється новими працями у цій галузі. Окрім технологічного процесу, який змушує журналістів не стояти на місці та розробляти нові стандарти інтерв'ю, ще однією рушійною силою для розвитку стають саме наукові дослідження, які аналізують вже відомі види подання інтерв'ю, виокремлюють особливості та створюють формулу успішності цього жанру. Важливість цього дослідження полягає у тому, що українські журналісти можуть ознайомитись із досвідом західних колег і порівняти його з вітчизняним продуктом. Вони мають змогу виокремити власні недоліки та переваги, а також окреслити можливі перспективні рішення у цьому жанрі. Орієнтуючись на наукові дослідження українських і закордонних науковців проаналізовано вміння ведучих Я. Соколової та Л. Кінга проводити інтерв'ю. Досліджено, як вони дотримуються стандартів ведення інтерв'ю або нехтують ними, їх вміння "вести героя" за своїм сценарієм. Виокремлено особливі риси цих ведучих як інтерв'юерів, а також проаналізовано відмінність між підходом до своєї справи Я. Соколової та Л. Кінга.

Для встановлення сутнісної картини стосовно діяльності інформаційних програм регіональних телеканалів застосовано метод порівняльного аналізу, завдяки складовим якого - аналогії, аналізу й синтезу - через зіставлення окремих явищ і процесів (з метою їх кількісної та якісної характеристики) виявлено спільне й відмінне у підходах, організації роботи, стилі телеканалів Одеської, Полтавської, Сумської та Чернівецької обл. Базуючись на тому, що порівнянню підлягає апріорі відмінне, предметом дослідження стали телеканали як приблизно однакові, так і різні за своїми технічними потужностями, ресурсними можливостями - телеканали обласного й міського рівнів. Встановлено, що дослідженим регіональним телеканалам бракує системності, завбачливості у складанні верстки, її структуруванні, визначенні головної теми дня, цілісного бачення інформаційної картини дня, нових способів подачі, творчого підходу у виборі стилю новинної програми, що негативно позначається на жанровому розмаїтті, широті тематичної палітри. Причиною цього є, з одного боку, недостатні фінансово-економічні можливості, а з іншого - відсутність креативності, бажання щось змінювати у своєму стилі роботі, пошуку нового. У низці випадків вирішальними чинниками є масштаб телеканалу, чисельність співробітників, рівень ресурсного забезпечення. Регіональні телеканали й регіональні ЗМІ загалом на разі функціонують в умовах неймовірної конкуренції на ринку інформаційного впливу, суттєвого, у разі збільшення контенту, тематичної пропозиції, в умовах розширення кола комунікаційних майданчиків, джерельної бази. Тематичне наповнення, жанрове розмаїття - своєрідні маркери в роботі регіональних телеканалів. Вчені в Україні і поза її межами продовжують наукові розвідки із зазначених питань. Разом з тим, існує потреба в дослідженнях, які стосуються діяльності регіональних ЗМІ, насамперед з огляду на важливість виявлення резервів у роботі новинних редакцій. Новизна дослідження - у зіставленні діяльності з визначених напрямів як схожих, так і відмінних за своєю організаційною структурою, чисельністю, широтою покриття ефірним сигналом телеканалів. Практичне значення дослідження полягає в тому, що невеликі, міського масштабу телеканали зазвичай не потрапляють у коло загальнонаціональних моніторингів, які проводять медійні громадські організації, вони не проводять власних моніторингів. Сформульовані висновки й рекомендації можуть слугувати підставою для внесення телерадіоорганізаціями, а саме редакціями інформаційних програм певних коректив у свою роботу.