Досліджено особистість Ілька Борщака. Пророблено величезну роботу з досідження інтелектуальної біографії, яку довелося не лишень проаналізувати та перевірити за оригіналами цитованих джерел характерні взірці творчої спадщини цього суперплідного публіциста, але й згромадити розпорошені по архівах дев’яти країн автобіографічні й зовнішні свідчення щодо його суспільної діяльності та приватного життя. Відтворено різні виміри соціального контексту, як-от сімейного, освітнього, робочого, ґендерного, партійного, національного, конфесійного, міжнародного журналіста Борщака. Зазначено, що було залучено адекватні пояснювальні моделі з царин наративної психології та психопатології його особистості. Опрацьовано особливу методологію «перехресного допиту» свідчень, яка полягає в розподілі їх на три паралельні текстуальні проекції (власні історії; оповіді свідків; інформація інституцій, зокрема спецслужб, багатьом із яких Баршак-Борщак був добре відомий) та встановленні діалогу між ними. Цю біографію Ілька Борщака доповнено добіркою листів та опублікованих ним у паризьких Українських Вістях дописів двох його примітних контактерів - Івана Кулика та Мирослава Ірчана, які характеризують становище української еміграції в Канаді через призму власного досвіду перебування в цій країні.

Висвітлено життя і діяльність академіка Степана Йосиповича Смаль-Стоцького, відомого українського культурного й громадсько-політичного діяча, педагога, видатного вченого-славіста, який зробив вагомий внесок у розвиток української філології, літературознавства, історії. Працював професором Чернівецького університету. В 1918 р. став одним із перших академіків Української академії наук. Почесний член Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Депутат буковинського сейму і австрійського парламенту. У ранзі посла представляв Західноукраїнську Народну Республіку в Чехословаччині. У 1919 р. емігрував до цієї країни. У Празі, в Українському вільному університеті, теж був удостоєний професорського звання. Засновник і перший президент Української Могилянсько-Мазепинської академії наук. Автор шкільних підручників та наукових граматик рідної мови (у співавторстві з професором Т. Ґартнером), залишив нащадкам цікаві інтерпретації творів Т. Шевченка, дослідження ритміки його поезій, наукові розвідки про І. Франка, Ю. Федьковича, І. Котляревського та ін., багаті інформацією спогади, обширне листування.

Присвячено науковий збірник 85-річному ювілеєві патріарха українського перекладу та класичної філології професора Андрія Содомори. Об'єднано та представлено під однією палітуркою праці українських науковців з різних ділянок гуманітаристики: мовознавства, літературознавства, історії, культурології. Розміщено як студії з давньогрецької, латинської мов і літератур, так і дослідження античних "відлунь" у посткласичній Європі, зокрема, в Україні. Присвячено окремий розділ самому ювілярові - з оглядом його творчої біографії, дослідженнями різних аспектів його праці та деякими спеціальними публікаціями. Також збірник містить докладну бібліографію праць А. Содомори і про нього за 2013 — 2022 рр.

Монографію «Геній у терновому вінку (А. Ю. Кримський)» доктор філо¬логічних наук, професор Василь Лазаревич Микитась (1924—1999) написав до 125-річчя від дня народження видатного вченого-орієнталіста, мовознавця, поета, перекладача і одного з найактивніших творців Української академії наук та її неодмінного секретаря у 1918—1928 роках. На основі архівних першоджерел та видань автор створив наукову біогра¬фію однієї з найвидатніших особистостей України та світової орієнталістики першої половини XX ст., яка стала жертвою тоталітарного режиму.

У збірнику, присвяченому пам'яті докторки філологічних наук Наталії Ростиславівни Мазепи (1930 - 2019), уміщено статті з різних проблем історії російської, української та світової літератури, авторами яких є її учні, друзі, колеги. Наведено спогади про неї і бібліографію наукового доробку дослідниці.

Запропонований широкому загалу "Бібліографічний огляд праць кандидата філологічних наук, доцента Валентини Галагацької" складається з трьох частин. У перших двох наведено перелік наукових та журналістських публікацій, починаючи з 1989-го та 1981-го років відповідно. Наукові статті В. Галацької опубліковано в Білорусі, Болгарії, Молдові, Німеччині, Польщі, Росії, Сербії, Словаччині та Угорщині. Серед більш ніж 180 наукових публікацій чотири російською, три англійською та одна польською мовами, а всі інші - українською. У царині журналістики серед близько 250 публікацій лише три російською, а всі інші - українською мовою. Періодичні газети та журнали міст Дніпра (з 1926 по 2016 рр. Дніпропетровська), Кам’янського (з 1936 по 2016 рр. Дніпродзержинська), Києва та Львова неодноразово надавали свої шпальти для публікацій Валентини Галацької. Примітно, що до журналістики вона потрапила завдяки навчанню в школі юних кореспондентів при дніпродзержинській міській газеті «Дзержинець» ще в 1980-му році, якою тоді керував нині відомий журналіст та краєзнацець Микола Петрович Чабан. Наприкінці бібліографічного огляду праць подано візуальний покажчик географічного розподілу наукових та журналістських публікацій Валентини Галацької в Україні й за кордоном. Заслуговує на окрему увагу творчий доробок В. Галацької як цікавої радіожурналістки Дніпропетровського обласного радіо в 1990-ті - 2000-ні роки. Перебування в епіцентрі знакових подій, щире спілкування з цікавими людьми, емоційне донесення до широкої аудиторії важливих думок співрозмовника - основні риси цього жанру радіонарису, які вдало подає Валентина Галацька. У 1998-му році вона успішно пройшла кінопроби на виконання головної ролі в картині режисера Володимира Городька «Маруся Чурай» серед кільканадцяти претенденток... На жаль, проєкт так і не побачив світ через збіг кількох несприятливих обставин: відсутність достатього фінансування та передчасний відхід у вічність Володимира Городька, талановитого українського режисера. Третя частина пропонованої широкому загалу роботи має на меті ознайомити читача з вибраними статтями Валентини Галацької, опублікованими від початку 1980-х рр. Основний акцент зроблено на публікаціях, які можливо віднайти лише в архівах бібліотек і яких зараз немає у вільному електронному доступі в мережі Інтернет. Окремо варто зазначити, що ця частина містить обрані фрагменти з кандидатської дисертації В. Галацької, які наочно демонструють розвиток концепції аналізу художнього твору в аспекті естетичних категорій професора К.П. Фролової.

Зібрано вітання ювіляру, бібліографічні матеріали про життєвий і творчий шлях П. Кононенка, а також представлено наукові дослідження, в яких аналізується проблематика, присвячена Україні, українцям та українознавству. Підготовлено в межах виконання фундаментальних науково-дослідних робіт, які фінансуються з державного бюджету МОН України та виконуються науковими співробітниками НДІУ у 2021 р., зокрема: "Етнокультурний розвиток сучасного українського суспільства в умовах політики реваншу Російської Федерації" (керівник Фігурний Ю. С.); "Гуманітарні пріоритети консолідації українського суспільства: соціально-ціннісні виміри" (керівник Крисаченко В. С.); "Концепт ідентичності українства в умовах соціокультурних трансформацій: загрози національній безпеці в гуманітарній сфері" (керівник Газізова О. О.). Проаналізовано головні етапи життя й наукової діяльності П. Кононенка. Розкрито питання сучасного українознавства, досліджено постать П. Кононенка, осмислено роль П. Кононенка у творенні модерного українознавства та як на сучасному етапі ця інтегративна наука може допомогти Україні перемогти російських реваншистів. Стисло охарактеризовано стан досліджуваної проблематики та джерельної бази дослідження. Окреслено розвиток українознавства у XX ст., становлення українознавчої інституції. Показано вагомий потенціал інтегративного українознавства у протидії російській гібридній війні супроти України й українського народу у XXI ст.

Біобібліографічний покажчик “Ярема Кравець” висвітлює життєвий і творчий шлях відомого вченого, перекладача, кандидата філологічних наук, доцента кафедри світової літератури Львівського національного університету імені Івана Франка, завідувача цієї кафедри (1996-2010), члена Національної спілки письменників України (з 1982), дійсного члена Наукового товариства імені Шевченка (з 2002), упродовж 1964- 2018 років.

Висвітлено життєпис Е. Балецького, його мовознавчу, освітницьку діяльність і літературну творчість. Зазначено про внесок науковця у розвиток східнослов'янської діалектології, зокрема української, етимології, лексикографії, історії слов'янських мов. Наголошено на діяльності вченого як фахівця із порівняльно-історичного та загального мовознавства, педагога та перекладача. Відзначено, що за його участі підготовлено й опубліковано перший підручник старослов'янської мови. Увагу приділено лінгвофілософським вимірам поняття "рідна мова". Досліджено фольклорно-етнографічні записи Е. Балецького. Розглянуто прозові твори вченого, досліджено їх стиль, тематику та проблематику.

Продовжено франкознавчу серію, покликану висвітлити взаємини Івана Франка з діячами української культури, науки та мистецтва. Цього разу мова про доволі непрості стосунки з літературознавцем, мовознавцем, фольклористом, публіцистом, письменником, педагогом і громадсько-політичним діячем у Галичині, академіком ВУАН Кирилом Студинським (1868-1941). На перших порах Франко був одним з учителів Студинського, заохотив його до наукової праці, однак далі вони публічно дискутували між собою, обмінюючись критичними, іноді досить гострими заувагами щодо наукових праць один одного, і навіть конкурували за кафедру української словесности Львівського університету. Архівні першоджерела, досі неопубліковані спогади Студинського про різні періоди життя і творчости Франка, а також маловідоме листування Студинського з Олександром Барвінським і Ярославом Гординським дали змогу глибше прозирнути у їх складні взаємини й осмислити їх у суспільно-політичних та культурно-громадських контекстах. Окрему увагу приділено участі Студинського у заходах для збереження пам'яті про Франка, простежено діяльність Студинського за радянського часу, розглянуто написані й опубліковані тоді його франкознавчі праці.

27 лютого 2020 р. в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України відбулася презентація серії книжок - опублікованих щорічних пам'ятних лекцій, запроваджених у 2015 р. в Кам'янець-Подільському національному університеті на пошану його першого ректора Івана Огієнка. Автором ідеї цього проєкту виступив завідувач кафедри історії української літератури та компаративістики О. Рарицький. Коло порушених проблем стосується життєтворчості подвижників українського державотворення, пов'язаної з долею університету та з духовною і науково-педагогічною діяльністю І. Огієнка, ім'я якого йому присвоєно у 2008 р.

Значним внеском не тільки в україністику, а й у славістику в цілому стала книга П. Г. Житецького "Очерк звуковой истории малорусского наречия". Саме Житецькому належить заслуга постановки проблеми зв'язку вокалiзму і консонантизму в історії української мови і тим самим в історії слов'янських мов узагалі. Теза Житецького про те, що в слов'янських мовах та в їхній історії "бідний" вокалізм поєднується з "багатим" консонантизмом і навпаки, заклала основи історичної типології слов'янських мов (на фонологічному рівні) і виявилася дуже продуктивною в мовознавстві XX ст. Вона стала основою поділу слов'янських мов на два типи - вокалічний і консонантний, які було інтерпретовано як у синхронічному, так і в діахронічному аспекті (О. В. Ісаченко, К. В. Горшкова, В. В. Іванов, В. В. Колесов).

Відображено науковий доробок вченого-філолога, українського літературознавця, професора, директора Інституту філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка Г. Ф. Семенюка в науково-дослідній і науково-педагогічній діяльності, зокрема досягнення в галузі філологічної науки. Наведено публікації про вченого.

11 січня 2018 р. вся українська громада нашої країни та світу відзначила 100 років від дня народження видатного педагога, українського мовознавця і літературознавця, письменника і перекладача, автора багатьох підручників з української мови, доктора філології зі славістики, професора-емерита Альбертського університету (Едмонтон, Канада) Яра Славутича.

Окреслено основні пріоритети в науковій діяльності кандидата філологічних наук, доцента, завідувача кафедри російської мови, зарубіжної літератури та методики навчання Л. В. Корновенко. Наведено основні дати життя та діяльності педагога. Подано хронологічний покажчик друкованих праць Л. В. Корновенко, а також перелік рецензованих нею монографій, навчальних посібників і наукових періодичних видань. Окремо подано інформацію про її наукове редагування.

Комплексно проаналізовано науково-теоретичну спадщину Д. Овсянико-Куликовського – відомого вченого, послідовника О. Потебні, наукова діяльність котрого сприяла подальшому розвитку Харківської лінгвістичної школи, що посідала помітне місце в інтелектуальному житті Російської імперії кінця ХІХ – початку ХХ століття. Проаналізовано стан осмислення й оцінки науково-теоретичної спадщини Д. Овсянико-Куликовського в дослідницькому просторі ХХ – початку ХХІ століття. Підкреслено, що культурологічний аналіз спадщини вченого в сучасній українській гуманістиці здійснено вперше. Зазначено, що цей аналіз спирається на такі чинники: міждисциплінарний підхід, біографічний метод, послідовна персоналізація досліджуваного матеріалу та застосування понятійно-категоріального апарату культурології.

Біобібліографічний покажчик "Роксолана Зорівчак. (2011-2017)" - продовження видань "Роксолана Зорівчак. (1967-2004)" (Львів, 2004) і "Роксолана Зорівчак. (2004-2011)" (Львів, 2011). Містить інформацію про науково-методичний доробок Роксолани Петрівни Зорівчак, кавалера Ордена Княгині Ольги (III ступеня), заслуженого працівника освіти України, відмінника освіти України, доктора філологічних наук, професора і завідувача кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Львівського національного університету імені Івана Франка, академіка Академії наук Вищої школи України, заслуженого професора Львівського національного університету імені Івана Франка, члена Національної спілки письменників України, дійсного члена Наукового товариства імені Шевченка. Розвідки Р. П. Зорівчак у галузі перекладознавства багаті оригінальними ідеями, позначені умінням бачити перспективу подальших досліджень. Покажчик подає також літературу про життєвий і творчий шлях науковця. Зібрані матеріали відображають багатогранну діяльність Р. П. Зорівчак як дослідника, педагога та громадського діяча в контексті соціально-культурного та наукового життя України початку XXI ст.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш.г(4ПОЛ=411.4)6-4 Козак С. 4

Рубрики:

Історія філології

Шифр НБУВ: Ж73616 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - виявити дослідницькі засади наукового мислення відомого вченого з української діаспори В. Державина. На прикладі його багатьох праць теоретико-методологічного та історико-літературного спрямування, численних студій з українського та зарубіжного письменства, що їх еміграційний літературознавець написав у післявоєнні роки, визначено домінуючі маркери його дослідницького інструментарію.

П. О. Лавровський зробив вагомий внесок у дослідження історії слов'янських "глухих" (редукованих) голосних ъ, ь. Слідом за О. Х. Востоковим та І. І. Срезневським Лавровський розглядав ъ, ь як праслов'янську спадщину в слов'янських мовах. На думку П. О. Лавровського, термін Востокова напівголосні є не зовсім вдалим; щодо ъ, ь треба говорити про голосні звуки. Лавровський довів, що Г. П. Павський, говорячи про "придихи", фактично відстоює консонантну природу ъ і ь. Значну увагу вчений приділив походженню звуків ъ, ь: праслов'янський ъ походить від праіндоєвропейського u короткого, а праслов'янський ь - від i короткого. Отже, П. О. Лавровський подав найбільш повну для свого часу характеристику ъ, ь з погляду їх природи й походження. Подальшу історію ъ та ь Лавровський, так само як О. Х. Востоков і І. І. Срезневський, моделював як утрату слов'янських редукованих у слабкій позиції та їх перехід у голосні повного творення о та е в сильній позиції.