Розглянуто питання теорії та методології контрастивної семантики, досліджується лексична, фразеологічна, словотвірна, морфологічна, синтаксична, когнітивна та граматична семантика в зіставному аспекті, переклад як джерело зіставлення, а також методи і прийоми зіставного вивчення семантики в середній і вищій школі. Висвітлено теорію взаємодії лінгвальних і екстралінгвальних чинників та перспективи контрастивної лінгвістики, національні особливості фонових слів в українській та російській мовах, фразеологічні засоби вираження мовного етикету в чеській та українській мовах. Досліджено проблема сприйняття інокультурного художнього тексту носіями різних культур, мовні орієнтації молоді як соціокультурна проблема, фактор рідної мови при вивченні іноземної мови тощо.

Дисертацію присвячено контрастивному аналізу ізоморфізмів та аломорфізмів в описах (мовних інтерпретаціях) стандартних референтних ситуацій на матеріалі сучасної англійської, української та російської мов у межах "другого рівня перекладацької еквівалентності". Визначено ряд рис інтерпретаційного компонента значень англомовних висловлювань у зіставленні з україно- та російськомовними. Ітерпретаційний компонент розглянуто з погляду мовленнєвомовної ментальності, яка базується на взаємодії універсальних та ідіоетнічних чинників, що формуються мовною картиною світу за допомогою "інформаційних фільтрів". Доведено, що у зіставлюваних мовах діють селективний і фокусовий інформаційні фільтри. Точно та конкретно виділено ряд чинників, що визначають розбіжності у різномовних описах стандартних референтних ситуацій. Проведене дослідження виявило компарабельність нових констант контрастивно-типологічних вимірів для англійської та російської мов, а також специфіку організації комунікативно-прагматичної та семантико-рольової сторін англо-, україно- та російськомовних висловлювань.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш100.75 + Ш143.21-315.5 + Ш141.1/4-315.5

Рубрики:

Порівняльно-історична лінгвістика. Генетичні та ареальні мовні зв'язки. Ностратична, урало-алтайська теорія та ін

Англійська мова

Шифр НБУВ: РА309167 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено, що відприкметникові дієслова порівнюваних мов конституюють три словотвірні категорії: есивні, інхоативні та каузативні дієслова, відповідно: у німецькій мові - 63, 77 і 507 одиниць, у англійській мові - 86, 260 і 798 одиниць, в українській мові - 138, 463 і 411 дієслів. Найбільш сприятливі умови активної вербалізації прикметників склалися щодо каузативних дієслів: деривацію "прикметник - каузативне дієслово" обслуговують практично всі словотворчі засоби, наявні у дієслівному словотворі. Основним фактором, який позитивно позначився на надзвичайно високій продуктивності інхоативних і високій продуктивності дієслів есивного значення української мови, слід вважати відсутність переобтяженості однієї лексеми якісно відмінними значеннями і, щодо одиниць інхоативної семантики, можливість творити дієслова від прикметників вищого ступеня, похідних прикметників. Словотвірні категорії есивних і каузативних деад'єктивних дієслів німецької, англійської та української мов гетерогенні в семантичному плані. У межах даних словотвірних категорій дієслова порівнюваних мов на підставі наявності/відсутності та характеру певних додаткових семантичних компонентів виділено словотвірні субкатегорії власне есивних/каузативних (дієслова, які не виявляють додаткових семантичних компонентів) і квазі- есивних/каузативних відприкметникових дієслів. Лексеми інхоативної семантики порівнюваних мов не виявляють додаткових семантичних компонентів і складають моногенні словотвірні категорії.

Дисертацію присвячено питанням семантичної відповідності слів, які в різних мовах мають єдиний понятійний компонент. Методом вільного асоціативного експерименту, в якому взяли участь представники України, США та Німеччини, було визначено універсальні та національно-специфічні ознаки семантики 50 загальновживаних українських, англійських і німецьких фітонімів-корелятів. За допомогою лексикографічних, фольклорних і країнознавчих джерел досліджено мовні й етнокультурні передумови фонової семантики назв рослин. Окрему увагу приділено зіставленню фітонімів-корелятів на базі їх символічних конотацій, виявлених в асоціативному експерименті та перевірених на предмет їх усталеності в поетичних творах XX ст. За результатами аналізу асоціативної поведінки учасників експерименту та їх уявлень щодо рослин зроблено висновки про особливості мовних картин світу українців, американців і німців.

Дисертацію присвячено вивченню та зіставному аналізу засобів вираження значення починальності у близькоспоріднених німецькій та англійській мовах. Комплексно досліджено засоби вираження починальності. Проаналізовано одиниці різних мовних рівнів, об'єднаних у функціонально-семантичне поле, яке має ієрархічну структуру. Функціонально-семантичне поле досліджено не як мовне явище, а як спосіб комплексного подання матеріалу. Головним критерієм об'єднання різних мовних засобів (лексичних, словотворчих, синтаксичних) у функціонально-семантичне поле визначено наявність у їх семантиці інваріантної семи початку дії. За результатами аналізу доведено, що функціонально-семантичні поля починальності німецької та англійської мов мають схожість та відмінності, причому спільні риси домінують над відмінностями. До рис схожості належать: структура поля, інвентар основних засобів вираження починальності, їх ієрархія. Основні відмінності засобів у порівнюваних мовах визначено наявністю (відсутністю) окремого елемента польової організації, їх кількісними та частотними характеристиками, особливостями їх семантики та функціонування. Встановлено риси схожості, зумовлені генетичною близькістю німецької та англійської мов; їх відмінності пов'язано з особливостями системи та структури.

Проаналізовано дві групи посесивних дієслів (ПД), що позначають власне володіння та придбання (інхоативних ПД). Посесивними визначено дієслова, які семантизують майнові відносини. Подано системний аналіз ПД в англійській і німецькій мовах, що включає розгляд процесу взаємодії їх семантичної та словотвірної структур. Компонентний аналіз значень дозволив виділити різні види семантичної інформації, що міститься в глибинній структурі ПД, яка, з одного боку, сприяє поширенню ознак дії, що позначається, та її учасників, а з іншого боку - конкретизує дієслівні значення, визначає та обмежує у певних випадках вид контексту, в якому можна використовувати дані вербативи. Структурно-морфологічний аналіз ПД дозволив виділити їх словотвірні особливості, визначити семантичну та морфологічну природу елементів, що беруть участь у дієслівному словотворенні в зазначенних мовах. Змодельовано формули тлумачення ПД з використанням трансформаційного аналізу значень.

Досліджено польсько-українську міжмовну омонімію на синхронно-типологічному та частково діахронічному зрізах з погляду плану вираження та змісту номінативних одиниць, запропоновано її комплексний аналіз у генетичному, словотвірному, структурно-семантичному планах. Виокремлено два типи міжмовних омонімів - гетерогенні та гомогенні, кожен з яких має семантичну специфіку залежно від співвідношення з аналогічним явищем полісемії та омонімії в рамках однієї мови, ступеня сигніфікативних розбіжностей корелятів, синонімічних, антонімічних, таксонімічних зв'язків лексико-семантичного варіанта (ЛСВ), їх кількісно-якісного набору, зокрема обсягу, сфери уживання, стилістичного статусу, особливостей сполучуваності тощо. Запропонований підхід дав змогу, з одного боку, простежити шляхи семантичного розвитку генетично споріднених слів (динаміка ЛСВ у процесі втрат одних і набуття інших значень, їх звуження, розширення тощо) та з'ясувати ступінь інтерференції в межах кожної з досліджуваних груп міжмовних омонімів.

Уперше здійснено системне дослідження проблеми мови трипільської культури - з залученням свідчень субстратних лексичних слідів у слов'янських мовах (у порівнянні з догрецьким та іншими субстратами), типологічних свідчень, матеріалу давньокрітських писемностей, реліктових мов чорноморсько-середземноморського регіону (кімерійської, етруської, лемноської, хуритської та урартської, хатської), зовнішніх зв'язків трипільської культури як вірогідного кореляту зв'язків мови трипільців. Представлено лексичні свідчення з джерел української мови, а особливо її типологічні особливості, що зберігають виразні риси доіндоєвропейського (трипільсько-балкансько-егейського) мовного шару. Вивчено українську ономастику (гідронімію, оронімію, антропонімію та міфонімію), де переважна більшість назв із неясною етимологією виявляє яскраві зв'язки з ономастикою доіндоєвропейського Середземномор'я та Кавказу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш100.751

Рубрики:

Типологія мов. Порівняльна (контрастивна) лінгвістика

Шифр НБУВ: Ж60238 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано теорію та принципи широких порівнянь мовного матеріалу різних родин. Показано шляхи практичного застосування концепції О. С. Мельничука у цій галузі досліджень, що полягає, зокрема, в реконструкції багатьох архаїчних мовних форм і порівняльно-історичному вивченні мовних субстратів.

Наведено елементи французької граматики у порівнянні з українською, розглянуто особливості утворення складних слів. Проаналізовано логічну структуру французького речення. Розглянуто критерії вибору артикля, а також українські еквіваленти означеного артикля.

Приведены элементы французской грамматики по сравнению с украинской. Проанализирована логическая структура французского предложения, рассмотрены особенности образования сложных слов. Рассмотрены критерии выбора артикля, а также украинские эквиваленты определенного артикля.

Досліджено лексико-семантичні групи та семантичні поля міцності англійської та французької мов. Послідовно розглянуто трирівневий комплекс значення (концепт - поняття - лексико-семантичний варіант) у межах теорії когнітивно-семантичного континууму, запозичення як процес і наслідок міжмовних контактів. Запропоновано варіант процедури зіставлення лексико-семантичних угрупувань і семантичних полів міцності на основі компонентного та статистичного аналізу, який дозволив визначити загальні та диференційні ознаки мікросистем і лексико-семантичні зв'язки між досліджуваними словами в англійській та французькій мовах. На підставі частотних характеристик використання прикметників за творами англійських (американських) та французьких письменників другої половини XX ст. зіставлено синтагматичні та парадигматичні відношення, сполучуваність досліджуваних прикметників з підкласами іменників. На підставі об'єктивних даних математичної статистики зіставлено семантичні поля міцності англійської та французької мов, що суттєво уточнює існуючі дані щодо семантики лексичних одиниць і понятійного рівня обох мов.

Розглянуто функціональні особливості системи номінативних одиниць сучасної англійської мови у зіставленні з українською. Значну увагу приділено шляхам поповнення даної системи, її лексичним та синтаксичним конституентам.

Рассмотрены функциональные особенности системы номинативных единиц современного английского языка в сопоставлении с украинским. Значительное внимание уделено путям пополнения данной системы, ее лексическим и синтаксическим конституентам.

The article centres on the functional peculiarities of the system of nominative units in present-day English in comparison with those of Ukrainian. The main attention is drawn to the ways of enlarging the above system, its lexical and syntactical constituents.

Надано теоретичні критерії і низку конкретних прикладів граматичних типологічних змін в історії розвитку різноструктурних мов. Основну увагу звернено на полемічний характер суджень щодо генезису міжрівневих мовних інновацій. Проаналізовано теоретичні постулати вчених різних мовознавчих шкіл, зокрема класиків - А. Шлейхера, Дж. Грінберга, Ф. де Соссюра, Е. Куриловича, празького гуртка та ряду вчених сучасної лінгвістики. Наведено приклади з неіндоєвропейських мов, а також результати досліджень з історії індоєвропейських мов, на підставі чого зроблено висновок про комплексний характер чинників, причетних до інноваційних зрушень. Кожний з них, маючи свій особливий характер, з різною силою впливає на мовний розвиток. Зовнішні впливи, білінгвальні та полілінгвальні взаємодії є одними з найбільш помітних факторів мовної еволюції.

Визначено схожі та семантичні ознаки у структурах лексичних значень зіставлюваних просторово-кількісних прикметників, які можуть складати основу зіставно-типологічного опису української та перської мов з іншими мовами. Результати проведеного номінативного тесту та лінгвістичного інтерв'ю з носіями української та перської мов дозволяють стверджувати, що українська мова менше, ніж перська залежить від позиції спостерігача. Розбіжності в значеннях слів у кожній з мікрогруп прикметників української та перської мов визначаються факторами: вибором семантичних мікрокомпонентів у зв'язку з виділенням будь-яких аспектів у сигніфікативному макрокомпоненті лексичного значення прикметників; виокремленням мікрокомпонентів у межах емпіричного макрокомпонента лексичного значення прикметників, тобто відмінним членуванням семантичної осі "об'єктів"; вибірковою сполучуваністю мікрокомпонентів сигніфікативного та емпіричного макрокомпонентів лексичного значення досліджуваних лексем. Доведено наявність в українській та перській мовах типологічно суттєвих ознак стосовно позначення ними просторово-кількісних характеристик об'єктів.

Проведено порівняльний аналіз функціонально-семантичного поля суб'єктивної модальності на підставі матеріалів сучасної української, російської, англійської та німецької мов. Розглянуто його структуру і типологію. Вивчено різнорівневі засоби вираження модальних значень (фонетичний, лексичний, морфолого-синтаксичний, лексико-синтаксичний і текстуальний рівні) та їх взаємодію у висловленнях. Особливу увагу приділено поліфункціоналізму мовних знаків і взаємозв'язків складових макрополя модальності.

Досліджено мовні релікти трипільської культури. На підставі аналізу концепцій мови трипільської культури встановлено, що найбільш обгрунтованою є концепція мови як доіндоєвропейського субстрату. Розроблено методичний апарат для визначення мови археологічної культури. Визначено українську, спільносхіднослов'янську та праслов'янську лексику субстратного походження - апелятивну та ономастичну. Описано основні фонетичні риси та морфологічні елементи субстрату. Встановлено, що зовнішні зв'язки трипільської культури корелюють із мовними зв'язками субстрату. Розглянуто функціонування доіндоєвропейського (трипільського) субстрату в українській мові на різних рівнях (апелятивна лексика, ономастика, типологія).

На підставі співвідношення внутрішньої та зовнішньої форм семантичних і номінативних структур українсько-російських міжмовних омонімів встановлено їх типологію, розкрито механізм їх взаємодії з засобами дієслівної дії та аспектуальними класами у зв'язку з функціонально-ономасіологічною характеристикою одиниць, їх морфемно-структурною співвіднесеністю. На підставі різнопланової стратифікації гомогенних і гетерогенних омокорелятів первинної та вторинної номінації досліджено специфіку синтагматичних зв'язків омонімічних афіксів і дериваційних дієслівних основ, визначено їх словотворні гнізда, змодельовано перехресні паронімічні ряди.

Висвітлено історію та сучасний стан порівняльно-історичного мовознавства як лінгвістичної дисципліни. Розглянуто особливості структури праіндоєвропейської прамови: фонетичної, синтаксичної і лексико-семантичної систем, морфологічної і поліномічної діасистем. Охарактеризовано мови індоєвропейської родини: анатолійські, індо-іранські, фракійські, тохарські, кельтські, германські, балтійські, слов'янські та ін.

Освещены история и современное состояние сравнительно-исторического языковедения как лингвистической дисциплины. Рассмотрены особенности структуры праиндоевропейского праязыка: фонетической, синтаксической и лексико-семантической систем, морфологической и полиномической диасистем. Охарактеризовано языки индоевропейского семейства: анатолийские, индо-иранские, фракийские, тохарские, кельтские, германские, балтийские, славянские и др.