Індекс рубрикатора НБУВ: Ш107.70 + Ш103.2

Рубрики:

Текст

Словниковий склад мови. Споконвічна лексика. Активний і пасивний словник. Історичні зміни словникового складу мови

Шифр НБУВ: ДС42748 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш107.70 + Ш103.2

Рубрики:

Текст

Словниковий склад мови. Споконвічна лексика. Активний і пасивний словник. Історичні зміни словникового складу мови

Шифр НБУВ: ДС42748 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш107.70 + Ш103.2

Рубрики:

Текст

Словниковий склад мови. Споконвічна лексика. Активний і пасивний словник. Історичні зміни словникового складу мови

Шифр НБУВ: ДС42748 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш107.70 + Ш103.2

Рубрики:

Текст

Словниковий склад мови. Споконвічна лексика. Активний і пасивний словник. Історичні зміни словникового складу мови

Шифр НБУВ: ДС42748 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено три наукові нариси, які є цілком самостійними дослідженнями. У першому нарисі "Аспекти теорії тексту" розкривається загальне уявлення про текст як продукт авторської творчості, предмет читацького сприймання і розуміння, засіб впливу, а також як відносно самостійну інформаційну систему. У другому нарисі "Синтаксис тексту" досліджуються можливості виокремлення певного ряду мовних одиниць (речення, складне синтаксичне ціле, висловлювання про предмет мовлення, текст), які формуються на грунті текстових зв'язків і відношень компонентів. У третьому нарисі "Текст як модель комунікативного акту" представлено концепцію тексту як створюваної і оброблюваної автором моделі комунікативного акту з читачем. Спираючись на думки Арістотеля щодо процесу "промови", які містяться у "Риториці" давньогрецького філософа, на сучасні психолінгвістичні погляди, теорії перекладу і редагування, висловлювання видатних вчених автор цього нарису розглядає функціонування тексту у "вільному спілкуванні", коли читач (слухач) у процесі читання (слухання) позбавлений можливості перепитати автора, а кількість читачів є невизначено великою.

Монографію присвячено вивченню комунікативних властивостей тексту та його місця в соціальній комунікації. Головним предметом дослідження був процес текстотворення та прагматичні фактори, що визначають будову текстів різних функціональних класів. Розглянуто загальні проблеми вивчення текстової комунікації; специфіку текстів наукової та приватної комунікації, афоризми, тексти-розповіді. Проаналізовано комунікативні стратегії при створенні текстів та визначаються їх типи; прагматичний статус суб'єкта текстотворення, характер співвідношення в текстах інформаційного та контактного механізмів; варіативні можливості текстів певного функціонального класу.

Дисертація є теоретичним дослідженням філософсько-методологічних засад соціальної прагматики як методу аналізу мовних явищ, пов'язаних з відхиленнями (девіаціями) у дискурсі. Визначаються основні аспекти соціальної прагматики; уточнюється зміст терміну "дискурс" у концептуальному контексті комунікації як одиниці методологічного аналізу; виявляються методологічні засади аналізу відхилень (девіацій) у дискурсі, пов'язаних зі специфікою вживання стилістичних засобів у нестандартних (девіантних) ситуаціях; обгрунтовується універсальність соціально-стилістичного підходу до аналізу метафори як стилістичної девіації у дискурсі; розкривається необхідність врахування соціально-прагматичних принципів аналізу дискурсу при дослідженні стилів спілкування (нейтрального, гумористичного, іронічного, образливого).

Висвітлюються актуальні питання сучасного мовознавства, пов'язані з проблемами та аспектами аналізу текстів взагалі та творів художньої літератури зокрема. Значна увага приділяється розгляду категоріальної та системно-структурної організації художніх творів, визначаються принципи порівняльних текстових досліджень.

Проаналізовано текстотворення як вид мовної діяльності, описано комунікативні стратегії, що визначають різні аспекти формування тексту. Розроблено системний підхід до опису та моделювання процесу текстотворення з урахуванням культурно-лінгвістичного та соціолінгвістичного рівнів аналізу тексту. Встановлено, що за співвідношенням семантичної та прагматичної підсистем тексту в соціальній комунікації наведено текстові типи аналітичної та синтетичної організації. В аспекті діяльності суб'єкта текстотворення експліцитно розглянуто характер кореляцій між факторами текстотворення та прагматичними, семантико-синтаксичними, а також номінативними особливостями текстів, що репрезентують різні соціокомунікативні сфери (науковий текст, енциклопедія, довідник, спогади, щоденник та афоризм). З'ясовано, що комунікативна концепція автора у процесі текстотворення виконує функцію адаптаційного механізму та зумовлює варіювання текстового типу.

Используются нетрадиционные вопросы деривации на уровне текстов. Анализ эмпирического материала показывает, что, как и номинативные единицы, тексты подлежат сокращению, сворачиванию, с одной стороны, и пролонгации, расширению, с другой стороны. Кроме того, тексты могут изменяться и в плане семантической представленности. Лингвокреативность проявляется на уровне номинативных и коммуникативных единиц, и состоит в использовании имеющихся языковых средств в неогенном процессе.

Досліджено конституціональні характеристики емотивного тексту в комунікативно-когнітивному аспекті. Представлено типологію емотивних текстів на основі виділення емоційно-семантичної домінанти теми. Встановлено психосемантичні особливості емотивних синтаксичних конструкцій як композитів емотивного тексту. З'ясовано взаємозв'язок між психофізіологічними характеристиками індивіда та пріоритетним вживанням в його мові емотивних предикатів різної категоріально-морфологічної наповненості. Виявлено перлокутивні відмінності у сприйнятті емотивних текстів, побудованих як діалогічний та монологічний дискурси. Визначено достовірні ознаки типологічної градації емотивних текстів за ступенем прагматичного ефекту. Досліджено мовномисленнєві стратегії та тактики емотивного предиціювання. Виділено загальні методологічні засади комплексного аналізу вербально-невербальних пластів емотивного метатексту.

Досліджено конституціональні характеристики емотивного тексту в комунікативно-когнітивному аспекті. Запропоновано типологію емотивних текстів на базі виділення емоційно-семантичної домінанти теми. Зазначено психосемантичні особливості емотивних синтаксичних конструкцій як композитів емотивного тексту. З'ясовано взаємозв'язок між психофізіологічними характеристиками індивіда та пріоритетним вживанням в його мові емотивних предикатів різної категоріально-морфологічної наповненості. Виявлено перлокутивні відмінності у сприйнятті емотивних текстів, побудованих як діалогічний і монологічний дискурс. Встановлено достовірні ознаки типологічної градації емотивних текстів за ступенем прагматичного ефекту. Визначено мовномисленнєву стратегію та тактику емотивного предиціювання. Виділено загальні методологічні засади комплексного аналізу вербально-невербальних пластів емотивного метатексту.

Вихідним положенням дослідження є індуктивне спостереження, за яким у сучасному французькому мовленні акти натякання часто супроводжуються повтором на рівні синтаксичної структури речення. Цей факт розглянуто як релевантну ознаку ситуацій натякання. Введено диференціацію між тривіальним та нетривіальним повтором. Запроваджено поняття алюзивного потенціалу (valeur allusive), яке позначає здатність певного висловлювання неявно виражати ризиковану ілокутивну силу. Значна кількість прикладів з різноманітних джерел доводить, що висловлювання з нетривіальним повтором мають алюзивні можливості, які часто реалізуються у сучасному франкомовному дискурсі. Така стратегія має 2 основні підстави: експресивна двозначність та мовленнєва економія. Рівень синтаксичної аномалії структур з повтором є достатнім для вказування на необхідність небуквального тлумачення (пошуку імплікації). Нетривіальний модифікований повтор є, отже, поширеним синтаксичним механізмом продукування алюзивних мовленнєвих актів.

Розглянуто принципи та підходи до вивчення дискурсу. Висвітлено його прагма-, соціо- та когнітивно зорієнтовані аспекти. Проаналізовано німецькі комплексні регулятиви: ілокутивну таксономію та перлокутивний потенціал. Наведено результати досліджень комунікативного статусу приєднання в сучасній французькій мові, а також статусно-рольові характеристики ділового діалогічного дискурсу. Висвітлено гендерні проблеми дискурсу. Акцентовано увагу на питаннях відбиття соціального статусу жінки в англійській мові.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш107.70

Рубрики:

Текст

Шифр НБУВ: Ж69017 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто переконання про деконструкцію як філософський стиль, який суттєво впливає на формування характерних рис і пріоритетів філософії сучасності. Відпрацьовано та уточнено сутнісні риси поняття деконструкції, згідно з яким вона виступає закономірним філософським напрямком у руслі загальної європейської філософської традиції. Здійснено історичну ретроспективу розвитку поняття тексту як феномену, який характеризується полісемантичністю, уособлює здатність не лише синтезувати та репрезентувати, але й творчо формувати головний корпус філософських смислів сьогодення, впливати на нелінійне бачення їх розвитку. Висунуто докази на користь розуміння феномену тексту як апогею деконструктивістської філософії періоду 1970 - 1980-х рр. Доведено, що розуміння тексту у рамках деконструктивізму є плідною філософською стратегією через здатність долати у межах наукового, політичного або соціального дискурсу директивні шляхи вирішення парадигмальних конфліктів. Розгорнуто ідею мультиваріантної аргументації, що базується на деконструктивістському текстуальному принципі, зумовлює низку трансформацій та перетворень у різноманітних сферах філософської діяльності епохи.

Розглянуто проблему малого синтаксису в фаховому тексті. Виділено основні структурні типи термінологічних словосполучень. Поряд з цим, домінанту складають конотативні словосполучення, які надають економічному тексту емоційності та експресивності. Метафоризовані словосполучення, які включають приказки і прислів'я, утворюють додаткове джерело інформації про економічні процеси та фактори. Стилістичний ефект виникає у випадках ад'єктивної та адвербіальної інтенсифікації. Використання емоційно-експресивної лексики не є основною домінантою наукового тексту, але є досить фреквентною. Стилістика "працює" на те, щоб надати йому достовірності, переконливості та привернути увагу читача.

Розглянуто питання іноземномовної комунікації, описано структуру текстів різножанрового змісту, навчальні методики і віртуальні стратегії їх розвитку. Значну увагу приділено питанням теорії дискурсу, розробці його концептуальних засад, типології, когнітивним аспектам дискурсознавчої наукової парадигми, питанням еволюції мовознавства та лінгвістики тексту. Проаналізовано становлення та розвиток дискурсознавства як філологічної науки, яка активно взаємодіє з іншими гуманітарними сферами наук.

Рассмотрены вопросы иноязычной коммуникации, описаны структура текстов разножанрового содержания, учебные методики и виртуальные стратегии их развития. Значительное внимание уделено вопросам теории дискурса, разработки его концептуальных основ, типологии, когнитивным аспектам дискурсоведческой научной парадигмы, вопросам эволюции языковедения и лингвистики текста. Проанализированы становление и развитие дискурсоведения как филологической науки, которая активно взаимодействует с другими гуманитарными сферами наук.

Досліджено дві різні властивості текстів: розгортання (знакових) одиниць у часі та/або просторі з одного боку, та добір, упорядкування та ієрархізацію семантичних компонентів з метою розкриття певної теми - з іншого. Розглянуто природу лінійності тексту, її співвідношення з суміжними явищами. Проаналізовано принципи лінійної організації тексту, відмінність понять "лінійність" та "лініаризація". Введено до обігу термін "мультилінійний текст".

Стверджено, що проблема тексту, як вона сформульована у авторському висловлюванні, полягає не в тому, чи виходить текст до так званого "зовнішнього світу" (або чогось подібного), але скоріше в тому, як те, що Ж.Дерріда у різних місцях найменовує "загальним текстом" (general text), сполучується зі входами й виходами в інші тексти; або, навпаки, яким чином інші тексти, корелюючи між собою, тим самим складають спільний текст, тобто як виникає ця інтертекстуальність.

Показано, что проблема текста, как она сформулирована в авторском высказывании, состоит не в том, выходит ли текст к так называемому "внешнему миру" (или чему бы то ни было еще), но скорее в том, как то, что Ж.Деррида в различных местах именует "общим текстом" (general text), сочетается со входами и выходами в другие тексты; или, напротив, каким образом другие тексты, коррелируя между собой, тем самым составляют некий общий текст, в частности, как возникает эта интертекстуальность.

The author of the article mointains that the issue of the text. The way it is formulated in this them, consist in the fact what Derryda terms " general text". Which communicates with ins and outs of other texts or, conversely, the way the other texts,when correlating, make a general text, i. e the way the intertextuelisms come into being.