Висвітлено специфіку навчального діалогу як різновиду тексту. Висвітлено проблему дії загальнофілософської категорії інформативності у тексті діалогу. Порівняно традиційний і комунікативний підходи до структурних частин діалогового тексту як до своєрідних носіїв інформативності.

Розглянуто особливості діалогу - одного зі способів кодування міфологічної інформації, яка сприймається на декількох рівнях залежно від його обрядового призначення. Зазначено, що діалог є полісемантичним за своєю природою: з одного боку, він сприймається як вияв певної конфліктної ситуації, з іншого - спосіб пізнання, втілення життєвої мудрості.

Рассмотрены особенности диалога - одного из способов кодирования мифологической информации, воспринимающейся на нескольких уровнях в зависимости от его обрядового назначения. Указано, что диалог является полисемантическим по своей природе: с одной стороны, он воспринимается как своеобразная инструкция для уничтожения болезни, выявление определенной конфликтной ситуации, с другой - способ познания, воплощения жизненной мудрости.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш102.21

Рубрики:

Речення

Шифр НБУВ: Ж16332 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З урахуванням філософського трактування змісту поняття локативності визначено лінгвістичний статус даної категорії та з'ясовано її місце в семантичній структурі речення. Досліджено умови обов'язкового/факультативного функціонування просторових поширювачів у реченні. Виділено усі можливі в сучасній українській мові диференційовані значення загального плану змісту "носій процесуальної ознаки + процесуальна ознака + просторові межі реалізації процесуальної ознаки" і формально-граматичні засоби репрезентації їх на рівні речень структурної схеми S + P + Adv loc. Виявлено ознаки внутрішньої системної організації простих речень з локативним типом детермінації.

С учетом философской трактовки понятия локативности обоснован лингвистический статус данной категории и определено ее место в семантической структуре предложения. Исследованы условия обязательного/факультативного функционирования пространственных распространителей в предложении. Определены все возможные в современном украинском языке диференцированные значения общего плана содержания "носитель процессуального признака + процессуальный признак + пространственные границы реализации процессуального признака" и формально-грамматические средства репрезентации их на уровне предложения структурной схемы S + P + Adv loc. Установлены признаки внутренней системной организации простых предложений с локативным типом детерминации.

Проаналізовано грамемну структуру синтаксичних категорій речення, їх ієрархію та взаємодію на основі системної організації мови. Висвітлено типологічні властивості формально-граматичних, семантико-синтаксичних та комунікативних реченнєвих категорій як специфічних категорій синтаксичного виміру, описано їх грамемну спеціалізацію.

Проанализированы грамемная структура синтаксических категорий предложения, их иерархия и взаимодействие на основе системной организации языка. Освещены типологические свойства формально-грамматических, семантико-синтаксических и коммуникативных категорий предложений как специфических категорий синтаксического измерения, описана их грамемная специализация.

Розглянуто спосіб моделювання адвербіально-ад'єктивних частин мови в простому реченні (прикметників і деяких видів прислівників). Запропоновано спосіб моделювання структури простого речення, що використовує квантори сучасних модальних логік і дозволяє структуру простого речення подати у формі полімодального твердження. Встановлено можливість більш повного моделювання структури простого речення.

Проаналізовано працю О. С. Мельничука "Порядок слів та синтагматичне членування речень у слов'янських мовах", що за об'єктивними обставинами є єдиним фундаментальним дослідженням першої половини ХХ ст., дуже важливої для всіх флективних мов проблеми словорозміщення. Учений пропонує розглядати порядок слів не як граматичну категорію, а як один з мовних засобів вираження смислової структури висловлення. Отже, він поєднує питання, що стосуються проблематики порядку слів, з процесом вербалізації мисленнєвої діяльності у мовленнєвому акті.

Розкрито грамемну структуру синтаксичних категорій речення, простежено ієрархію та взаємодію категорій на тлі системної організації мови. Розглянуто типологічні риси формально-граматичних, семантико-синтаксичних і комунікативних реченнєвих категорій як специфічних категорій синтаксичного виміру, описано їх грамемну спеціалізацію.

Визначено критерії розмежування модусу й диктуму та їх співвідношення в семантико-синтаксичній структурі речення, розкрито зміст понять, безпосередньо пов'язаних з ними. Наведено способи опису диктуму в сучасній теорії синтаксису. Висвітлено роль валентності у формуванні об'єктивного змісту речення. Проаналізовано категорії модусу й диктуму, встановлено ієрархію засобів їх вираження.

Определены критерии размежевания модуса и диктума, их соотношения в семантико-синтаксической структуре предложения, раскрыто содержание понятий, непосредственно связанных с ними. Приведены способы описания диктума в современной теории синтаксиса. Освещена роль валентности в формировании объективного содержания предложения. Проанализированы категории модуса и диктума, установлена иерархия средств их выражения.

Розкрито теоретичні засади сучасного вчення про речення: його аспекти, співвідношення формально-граматичної, семантико-синтаксичної та комунікативної структур, наведено структурну схему речення. Проаналізовано формально-граматичну організацію простого речення, визначено основні елементи його структурування - синтаксичні зв'язки та відношення. Висвітлено функціональні та структурні різновиди формально-граматичних компонентів - членів речення.

Раскрыты теоретические основы современного учения о предложении: его аспекты, соотношения формально-грамматической, семантико-синтаксической и коммуникативной структур, приведена структурная схема предложения. Проанализирована формально-грамматическая организация простого предложения, определены основные элементы его структурирования - синтаксические связи и отношения. Освещены функциональные и структурные разновиды формально-грамматических компонентов - членов предложения.

Зазначено, що основою для відмежування номінативних речень від омонімних структур (номінативних заголовків, називного уявлення і теми, структурно-номінативних повторів, слів мовленнєвого етикету та команд, речень-звертань, парцелятів, неповних речень) є врахування не лише формально-синтаксичних, а й граматико-семантичних і комунікативних характеристик речення.

Grammatico-semantic, communicative as well as formal characteristics of a sentence constitute the basis for the disambiguation of nominal sentences from the homonymous structures: nominal headlines, nominative of imagination, thematic nominal, nominalrepetitions, words of etiguette, commands, vocative sentences, parcelled structures, incomplete sentences.

Висвітлено актуальні напрями сучасних синтаксичних досліджень, зокрема, семантико-синтаксичний, функціональний, комунікативно-функціональний. Досліджено теоретичні проблеми синтаксису та функціональної граматики, еволюції морфологічних і синтаксичних категорій, їх функціональних виявів у тексті, синтаксичних особливостей українських говорів, питань історичного синтаксису, прагмалінгвістики, теорії художньої мови.

Освещены актуальные направления современных синтаксических исследований, в частности, семантико-синтаксический, функциональный, коммуникативно-функциональный. Исследованы теоретические проблемы синтаксиса и функциональной грамматики, эволюции морфологических и синтаксических категорий, их функциональных проявлений в тексте, синтаксических особенностей украинских говоров, вопросов исторического синтаксиса, прагмалингвистики, теории художественного языка.

На матеріалах гуманітарних дисциплін, зокрема, літератури, лінгвістики та природничих наук обгрунтовано парадигмальний статус діалогу в сучасному мисленні. Доведено, що як спосіб мислення діалог притаманний природничому та гуманітарному пізнанню, оскільки своїм підгрунтям має структурованість свідомості людини в нейрофізичному, психологічному та гносеологічному зрізах. Висвітлено ідеї про еволюційний характер Всесвіту, нелінійну картину світу, яка містить у собі і нелінійність процесу мислення. Розглянуто такі актуальні проблеми, як структура діалогу, природа в контексті діалогу, мова як засіб ведення діалогу, проблема істини за умов діалогу.

На материалах гуманитарных дисциплин, в частности литературы, лингвистики и естественных наук обоснован парадигмальный статус диалога в современном мышлении. Доказано, что как способ мышления диалог присущ естественному и гуманитарному познанию, поскольку основывается на структурированности сознания человека в нейрофизическом, психологическом и гносеологическом срезах. Освещены идеи об эволюционном характере Вселенной, нелинейной картине мира, которая содержит в себе и нелинейность процесса мышления. Рассмотрены такие актуальные проблемы, как структура диалога, природа в контексте диалога, язык как средство ведения диалога, проблема истины в условиях диалога.

Освещены вопросы синтаксиса, раскрыта сущность словосочетания как метаязыковой гипотетической единицы и синтагмы как реальной единицы речи в контексте последовательного разграничения сфер языка и речи, описана синтагматика связной речи.

Розглянуто основні синтаксичні теорії, проаналізовано особливості генеративного синтаксису, визначено специфіку функціонального синтаксису. Охарактеризовано найтиповіші вияви когнітивного синтаксису, висвітлено категорійний апарат лінгвістики тексту і специфіку теорії актуального членування речення з визначенням її статусу в сучасних синтаксичних теоріях. Наведено класифікацію граматичних описів залежно від способів репрезентації мови.

Рассмотрены основные синтаксические теории, проанализированы особенности генеративного синтаксиса, определена специфика функционального синтаксиса. Охарактеризованы типовые проявления когнитивного синтаксиса, освещены категориальный аппарат лингвистики текста и специфика теории актуального членения предложения с определением её статуса в современных синтаксических теориях. Приведена классификация грамматических описаний в зависимости от способов репрезентации языка.

Розглянуто труднощі перекладу сталих дієслівних словосполучень під час читання науково-технічної літератури з точки зору однозначності та багатозначності їх компонентного складу, наведено поділ словосполучень на групи та підгрупи за ступенем складності.

Рассмотрены трудности перевода устойчивых глагольных словосочетаний при чтении научно-технической литературы с точки зрения однозначности и многозначности их компонентного состава, дано деление словосочетаний на группы и подгруппы по степени трудности их перевода.

The article deals with difficulties of the translation of steady verbal word- combination while reading scientific-technical literature from the point of view of the monosemantic and polysemantic structure of their componential composition; the subdivision of word-combinations into groups and subgroups according to the degree of the translation difficulty is provided.

Досліджено маніфестації мовленнєвого статусу адресата в художньому дискурсі. В аспекті вертикальних (статусно-рольових) відносин мовленнєвий статус адресата розглянуто, зважаючи на мовні засоби, які вживає адресат відповідно до певного типу взаємодії. Проаналізовано експлікацію комунікативного статусу у мовленнєвих актах залежно від симетричних чи асиметричних позицій комунікантів.

Зазначено, що локативна синтаксема в семантико-синтаксичній структурі речення вказує на просторову локалізацію предметів. Вона взаємодіє з локативними предикатами трьох типів: власне-локативними, процесуально-локативними і акціонально-локативними. Розглянуто структуру локативної синтаксеми, її семантичну організацію щодо осей контактність-дистантність, статичність-динамічність.

Розглянуто типологічні особливості діалогічного дискурсу закоханих. Діалогічний дискурс закоханих є орієнтованим на взаємовідносини та характеризується наявністю емоційно-афектних компонентів.

Досліджено синтаксичні функції транслокальних превербів як структурно-семантичних елементів речення з огляду на їх семантику та комунікативну завантаженість у реченні. Ступінь семантичної залежності від базисних дієслів і транслокальних груп визначає їх комунікативну роль.