Досліджено походження назв Україна і Русь, визначено їх співвіднесеність з етнонімами, що характеризували окремі слов'янські племена - укри і руги (руси). Аналіз зроблено з урахуванням розвитку лексико-семантичних груп слів у праіндоєвропейській та праслов'янській мовах, глибокої реконструкції їх семантики і тенденцій розвитку. Виявлено, що зазначені етноніми вийшли з єдиного індоєвропейського кореня зі значенням "арії - скотарі, воїни". У цьому ж контексті встановлено походження етнонімів арії, слов'яни/склавіни, венети, анти, а також етимологію деяких гідронімів і топонімів.

Проведено исследование происхождения названий Украина и Русь, установлено их соотношение с этнонимами, характеризующими отдельные славянские племена - укры и руги (русы). Анализ осуществлен с учетом развития лексико-семантических групп слов в праиндоевропейском и праславянском языках, глубокой реконструкции их семантики и тенденций развития. Установлено, что данные этнонимы происходят от единого индоевропейского корня со значением "арии - скотоводы, воины". В этом же контексте установлено происхождение этнонимов арии, славяне/склавины, венеты, анты, этимологию некоторых гидронимов и топонимов.

Досліджено прамову слов'ян, її просторово-часову стратифікацію та етномовні контакти у координатах індоєвропейської етимології. Лінгвістичну реконструкцію та просторово-часову ідентифікацію орієнталізмів здійснено на широкому лексикографічному матеріалі, що відтворює етноміграційний поступ на теренах Євразії.

Запропоновано новий підхід до загальнолінгвістичного, порівняльно-історичного та типологічного вивчення субстрату в контексті лінгвістичної контактології з опорою на позамовні свідчення суміжних із лінгвістикою дисциплін. Розроблено методичний алгоритм дослідження та надано схему хронологічної стратифікації та генеалогічної ідентифікації гіпотетично субстратної лексики. Введено в науковий обіг термінологічне сполучення "реліктивна контактема" на позначення лексеми субстратного походження. Встановлено, що слов'янські, романські та германські лексеми невідомого походження успадковані з гетерогенних доіндоєвропейських субстратних мов, які входили до складу доіндоевропейського мовного союзу. Визначено типи авторських етимологічних гіпотез із неіндоєвропейським компонентом та обгрунтовано правомірність перенесення принципів міжродинного порівняльно-історичного дослідження мов в аспекті віддаленої спорідненості на вивчення субстратної лексики.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш140/159-33

Рубрики:

Індоєвропейські мови

Шифр НБУВ: ВА726061 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено різнотипні семантичні процеси, які супроводжували й супроводжують еволюцію лексичного складу індоєвропейських мов. Використано метод германо-балто-слов'янських лексичних ізоглос, що відображають різнотипні лексеми спільного походження за різних умов, а також загальномовний тематичний принцип. Розглянуто міжмовні лексико-семантичні групи, об'єднані спільним основним значенням. Опрацьовано велику кількість нового фактичного матеріалу з метою створення повнішої і об'єктивнішої картини.

На паремійному матеріалі здійснено когнітивний та асоціативний аналіз концепту "мати" (мама) у індоєвропейському лінгвокультурному просторі, в якому виокремлено романо-германський та слов'янський ментальні типи. Когнітивний аналіз проведено шляхом структурування концепту у вигляді фрейм-структур. Асоціативний аналіз здійснено шляхом декомпозиції паремійних текстів французької, англійської, польської, української мов та побудови асоціативних полів лексем, що вербалізують даний концепт у мовній свідомості.

На паремийном материале выполнен когнитивний и ассоциативный анализ концепта "мать" в индоевропейском лингвокультурном пространстве, в котором выделены романо-германский и славянский ментальные типы. Когнитивный анализ осуществлен посредством структурирования концепта в виде фрейм-структур. Ассоциативный анализ выполнен путем декомпозиции паремийных текстов французского, английского, польского и украинского языков и построения ассоциативных полей лексем, вербализирующих данный концепт в языковом сознании.

In the article the cognitive and associative analysis of the concept mother in the French linguistic-culture on the proverb and sayingsТ material is carried out. The cognitive analysis is realized by the way of structuring of the concept in the form of frame-structure. Associative analysis is carried out by the way of decomposition of proverb and sayingsТ texts of French, English, Polish and Ukrainian languages and by the building the associative fields of lexemes, which verbalize this concept in the language consciousness.

Розглянуто проблеми етимології індоєвропейських мов у інтерпретації Р. Раска. Визначено роль його наукової діяльності для європейської лінгвістики та її вплив на подальший розвиток порівняльно-історичного мовознавства. Надано детальний аналіз методики етимологічного аналізу, пропонованої вченим у праці "Дослідження походження давньопівнічної, або ісландської мови" (1818), у якій учений доводить спорідненість німецької, грецької, латинської та балто-слов'янських мов. Р. Раск першим розмежував класи лексики, які мають значення для компаративістики. Залучення словникових свідчень для доведення спорідненості мов приводить Р. Раска до формулювання одного з найважливіших понять порівняльного мовознавства, до поняття регулярних звукових відповідностей і до встановлення закону пересування приголосних у германських мовах. Описано критерії відмежовування питомої лексики від запозиченої, запропоновані Р. Раском, є актуальними й у сучасному мовознавстві.

Обгрунтовано погляди на принципи діахронного дослідження семантичної структури слів та розкрито закономірності розвитку компаративістики у діахронній семасіології. Зазначено, що дослідження здійснено в лінгвоісторіографічному аспекті. Розкрито особливості дослідження лексичного значення слів у мовознавстві XIX - початку XXI ст. Підкреслено, що визначальну роль у становленні та розвитку семасіології XIX ст. відіграли праці Ф. І. Буслаєва, І. О. Бодуена де Куртене, О. О. Потебні, М. М. Покровського, А. Шлейхера, Г. Пауля, М. Бреаля, ідеї яких, хоч і були багато в чому різними, заклали основи існування сучасної лінгвістичної науки про значення. Важливу роль у розвитку діахронної семасіології як окремої галузі мовознавства мали принципи семантичної реконструкції, що активно розроблялися переважно впродовж XX ст. Зазначено, що вони характеризуються високим ступенем достовірності отриманих даних (Е. Бенвеніст, В. В. Левицький, О. О. Сорокіна, О.О. Селіванова та ін.).

Представлено лінгвоісторіографічне дослідження питання адаптації лексичних запозичень у мові-реципієнті на матеріалі індоєвропейських мов. Узагальнено напрацювання вітчизняних та зарубіжних дослідників щодо адаптації лексичних запозичень в цілому та їх функціонування зокрема. Розкрито загальнотеоретичні засади становлення питання лексичних запозичень та проблему їхньої доцільності у витлумаченні вчених кінця ХIХ ст. - початку ХХI ст.