Розглянуто питання лексичної омонімії між неспорідненими мовами - українською та турецькою. На підставі структурно-семантичного аналізу українсько-турецьких омонімів, цей вид омонімії можна кваліфікувати як самостійне явище діалінгвальної лексико-семантичної системи.

Здійснено синхронне семантико-конфронтативне зіставлення німецько-українських міжмовних омонімів, їх частиномовний і структурний аналіз. Розроблено семантичну класифікацію цих омонімів, яка враховує їх релевантні інтра- й екстралінгвальні розбіжності, та проаналізовано типи семантичних відношень у сфері міжмовних омонімів. Описано якісний і кількісний склад міжмовної енантіосемічної лексики, встановлено причини появи таких енантіосемізмів, основні семантичні типи та різновиди протиставлень у їх структурі. Виявлено національну специфіку семантики міжмовних омонімів, особливості зазначеної омонімії фразеологізмів та ідеологічно маркованої лексики. Встановлено етимологічні та історичні джерела німецько-українських міжмовних омонімів, хронологію їх утворення або запозичення. Обгрунтовано роль асоціацій як універсального чинника зміни значення міжмовних омонімів. Охарактеризовано міжмовну омонімію у площині синергетики як певну структуру з центром і периферією.

Встановлено структурні та функціональні характеристики внутрішньомовної німецької та міжмовної німецько-української омонімії в руслі синергетичної наукової парадигми. Висвітлено основні проблеми внутрішньомовної та міжмовної омонімії різних частин мови й описано процеси взаємодії елементів і підсистем, які дозволяють зменшити ентропію у процесі появі нових омонімів у лексичній системі німецької мови. Встановлено особливості омонімії похідних і складних слів та абревіатур. Проаналізовано граматичну міжчастиномовну омонімію. Систематизовано омонімію в мовленні та виявлено захисні механізми для усунення спричинених омонімією перешкод у процесі комунікації. Запропоновано нові підходи до розгляду явища міжмовної омонімії на матеріалі далекоспоріднених мов і простежено культурно-специфічну семантико-стильову еволюцію міжмовних омонімів у системі національних мов-носіїв.

Приділено увагу встановленню структурних і функціональних характеристик внутрішньомовної німецької та міжмовної німецько-української омонімії в руслі синергетичної наукової парадигми. Висвітлено основні проблеми омонімії різних частин мови в синхронії та діахронії. Описано процеси взаємодії елементів і підсистем, які дозволяють зменшити ентропію за появи нових омонімів у лексичній системі німецької мови. Проаналізовано граматичну міжчастиномовну омонімію. Систематизовано омонімію в мовленні та виявлено захисні механізми для усунення спричинених омонімією перешкод у процесі комунікації. Запропоновано ряд нових підходів до розгляду явища міжмовної омонімії на матеріалі далекоспоріднених мов і простежено культурноспецифічну семантико-стильову еволюцію міжмовних омонімів у системі національних мов-носіїв.

Разработан метод снятия различных видов омонимии в естественно-языковых текстах деловых, научных и правовых документов. Специфика метода заключается в том, что он не требует использования большого количества синтаксических правил и корпуса размеченных текстов, что значительно упрощает его реализацию и сокращает время, необходимое для создания и разметки корпуса текстов. Этот результат достигается как за счет использования онтологии предметной области, так и за счет особенностей синтаксических структур деловых, научных и правовых документов.

Проаналізовано структуру та обсяг значення лексеми "воля" в українській та сербській мовах у семасіологічному та перекладацькому аспектах. Об'єктом дослідження є когнати воля/вольа. Предметом дослідження обрано семантичний обсяг лексем із коренем вол'-. Мета дослідження - порівняльний аналіз структури та обсягу значення лексеми воля/вольа та похідних від неї в українській і сербській мовах. Дослідженню підлягали різнорівневі мовні одиниці та явища, що пов'язані з лексикою, словотвором, фразеологією слов'янських мов, а також культурна конотація досліджуваних одиниць. Як матеріал дослідження використано дані тлумачних та етимологічних словників. Здійснивши порівняльний аналіз семантичного обсягу когнату "воля", виявлено, що етимологічно тотожні слова з коренем вол'- в сучасних українській і сербській мовах мають різний семантичний і дериваційний потенціал, а також різні значення, що сформувалися в результаті дивергенції семантичної структури. Такі лексеми складають корпус міжмовних омонімів і паронімів, мають різну семантичну та стилістичну сполучуваність, а також різне конотативне значення. Хибні друзі перекладача - похідні лексеми з коренем вол- вимагають особливої уваги при навчанні слов'янських мов як іноземних. Практичне застосування результатів дослідження пов'язане з можливістю їх використання у практиці викладання сербської та інших слов'янських мов як іноземних в інослов'янскому оточенні та при перекладі.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.14-315.1

Рубрики:

Українська мова

Шифр НБУВ: ДС49582 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Увага приділена навіювальним аспектам рекламного дискурсу, зокрема такому його різновиду як іміджевий, що ототожнюють інколи з престижним рекламним дискурсом. Мета статті - дослідити аспекти навіювання бренд-онімів в іміджевому рекламному дискурсі. Мета передбачає виконання таких завдань: розглянути поняття іміджевий і престижний рекламний дискурси; окреслити специфіку бренду та виявити різновиди брендів; з'ясувати особливості бренд-іміджу; довести вагомість брендонімів у рекламному дискурсі як концентрованих сугестогенів. Об'єкт дослідження - явище навіювання, а предмет - брендоніми як потужні складники навіювання в рекламному дискурсі. У процесі дослідження було використані дослідницькі методи, зокрема описовий метод (описано специфіку іміджевого та престижного рекламного дискурсів, бренду, іміджу, бренд оніма), методи аналізу й синтезу (проаналізовано та поєднано елементи брендованої назви); контекстуально-інтерпретаційний метод (з'ясовано активізацію у рекламному дискурсі). Теоретична цінність статті полягає в поглибленні відомостей про сутність та специфіку навіювальних можливостей бренд-онімів, які функціонують в іміджевому рекламному дискурсі. Практичне значення статті в тому, що її результати можна застосовувати у викладанні вишівських курсів із комунікативної та психолінгвістики, сугестивної лінгвістики, теорії мовної комунікації, ефективної комунікації та ін. Розглянуті такі явища, як бренд та імідж, що є вагомими складниками рекламної іміджевої стратегії. Окреслені сугестогенні характеристики бренд-онімів: концентрованість смислів, загальновідомість та упізнаваність (авторитетність). Отже, іміджевий та престижний рекламний дискурс переважно ототожнюють, де таку рекламу витлумачують як престижну форму створення та підтримування іміджевих ознак різноманітних об'єктів реклами. Провідну роль у цьому рекламуванні відіграють товарні знаки та ергоніми, які при багаторазовому повторенні можуть стати брендами, тобто престижними марками товару чи послуги, що виокремлюється серед подібних. Залучаючи різні класи бренд-онімів (бренд-антропоніми, бренд-топоніми, бренд прагмоніми та ін.), рекламісти підсилюють навіювання такого рекламного дискурсу. Перспективи дослідження вбачаємо у подальшій деталізації функційної ролі за певними класами бренд-онімів в іміджевому рекламному дискурсі, з виокремленням їхніх структурно-семантичних особливостей та мотивувальних ознак, що збільшує впливову роль рекламних контекстів.