Розглянуто засоби вербалізації інтендованих імпліцитних смислів у німецькомовному діалогічному дискурсі та зумовлюючі її когнітивно-прагматичні характеристики дискурсивної імплікації. На підставі використання сучасної когнітивно-комунікативної парадигми лінгвістики всебічно висвітлено взаємозв'язки мови та мовлення, мисленнєвої та комунікативної діяльності мовців, експліцитного й імпліцитного у вербальній комунікації.

Рассмотрены средства вербализации интендированных имплицитных смыслов в немецкоязычном диалогическом дискурсе и обусловливающие ее когнитивно-прагматические характеристики дискурсивной импликации. На основе использования современной когнитивно-коммуникативной парадигмы лингвистики всесторонне освещены взаимосвязи языка и речи, мыслительной и коммуникативной деятельности говорящих, эксплицитного и имплицитного в вербальной коммуникации.

Разработана модификация Серлевской типологии иллокутивных актов, позволяющая выделить в отдельные типы квеситивы и контактивы. В качестве когнитивных критериев выделены степень фокусированности значений высказываний, реализующих РА, и свойства его ментальной пропозиции: вид пропозициональной установки, направленность ее на говорящего или адресата и "открытость" пропозиции - наличие когнитивного дефицита у говорящего. Освещены некоторые вопросы, связанные с прототипическим подходом к типологии, а именно со статусом экспрессивно окрашенных РА и РА - угроз.

Розкрито прагмалінгвістичні особливості сучасного німецького публіцистичного аргументативного дискурсу. Проаналізовано вплив полінгвальних чинників на відбір мовних засобів аргументації та досліджено критерії її вірогідності й істинності. Німецький публіцистичний аргументативний дискурс - мисленнєво-комунікативна діяльність адресанта й адресата - призначений для розповсюдження суспільно значущої інформації з одночасним формуванням ставлення до неї. Він має відображення у вигляді розгалуженої системи тестів, об'єднаних спільністю виконуваного соціального завдання. Провідні аргументи апелюють до прикладу, авторитету та до статистичних даних. Основними аргументативними тактиками в німецькому публіцистичному дискурсі є тактика експліцитного й імпліцитного інформування, тактика формування ставлення до повідомлення шляхом оцінювання та тактика спонукання.

Розроблено класифікацію висловлень-звинувачень з урахуванням особливостей їх структури. Охарактеризовано мовні засоби об'єктивації висловлення-звинувачення. Розроблено синтаксичні моделі, за якими структуруються висловлення-звинувачення залежно від форми їх реалізації. На підставі результатів статистичного аналізу взаємодії всіх засобів об'єктивації зроблено висновок про вплив лексико-синтаксичних та прагматичних факторів на вибір форми вираження висловлення-звинувачення адресантом. Встановлено вплив рольових, статусних та гендерних факторів на функціонування висловлення-звинувачення на рівні ситуативного контексту. Розглянуто основні когнітивно-прагматичні характеристики висловлення-звинувачення.

Досліджено когнітивно-семантичні та прагма-дискурсивні особливості реалізації мовленнєвого акту (МА) натякання в сучасному німецькомовному дискурсі. Виділено натяк як концепт та імпліцитну пропозицію - імплікатуру, та натякання як мовленнєвий акт і дискурсивну тактику. Запропоновано дефініцію МА натякання та визначено його лінгвістичний статус. Зазначено, що МА натякання є імпліцитним мовленнєвим актом та визначається як дискурсивно-мовленнєва взаємодія мовця і адресата, у процесі якої конструюється інтендована імпліцитна пропозиція. Описано концепт і когнітивний сценарій натякання. Розроблено підходи до класифікації та аналізу різних аспектів МА натякання і визначено його основні типи. Розглянуто провідні дискурсивні стратегії, що реалізуються за допомогою тактики натякання, зокрема, ввічливості, агресії, евфемізації, уникання відповідальності, урахування третьої особи, які взаємодіють у дискурсі.

Досліджено роль текстових категорій та лінгвістичних одиниць лексичного та синтаксичного рівнів, що створюють жанрову специфіку детективної прози. Виявлено особливість розповідної манери як засобу створення емоційно-інтелектуального напруження. Виділено конкретні мовні засоби втілення темпоральної структури тексту, тобто зображуваного хроносу. Виділено і таксономічно структуровано тематичне поле часу, зіставлено два типи висловлювань, що реалізують у мовленні структуру складнопідрядного речення з when-клаузом. Доведено, що варіативність видо-часової парадигми дієслівних предикатів корелює передусім з функціонально-синтаксичною перспективою висловлювання, тобто його тема-рематичним членуванням.

Здійснено комплексне когнітивно-комунікативне вивчення особливостей концептуалізації часу у німецькій мові. Доведено, що "час" постає у мовній картині світу як концептополе, конституетами якого є гіперконцепти "екзистенційний час" і "метричний час" та їх спадні таксони - концепти та гіпоконцепти. Значну увагу приділено питанням з'ясування когнітивно-семантичних передумов виникнення метафори часу та побудови їх структурно-сітьової моделі. Детально розглянуто шляхи та способи знакового відображення часової локалізації подій і станів у трьох типах дискурсу - розмовно-побутовому, офіційно-діловому та публіцистичному. Описано механізм вибору лексичних, граматичних і лексико-граматичних засобів реалізації темпоральних відношень у мовленні, з'ясовано шляхи актуалізації синтагматичних значень часових форм у певному контекстуальному оточенні. Визначено причини та наслідки контурування певних маркерів залежно від типу дискурсу й комунікативного регістру, а також схему взаємодії різнорівневих засобів аранжування темпоральної сітки дискурсу з урахуванням ергономічних і синергічних чинників.

Визначено когнітивно-прагматичні характеристики та лінгвальні прояви мовленнєвоактивних імпліцитних смислів (ІС), вербалізованих у сучасному німецькомовному діалогічному дискурсі, шляхом розробки та впровадження когнітивно-прагмалінгвістичної моделі імпліцитного мовленнєвого акту (МА). Природу мовленнєвоактових ІС розглянуто як єдність їх когнітивних (дискурсивна імплікація), комунікативно-прагматичних (імпліцитні МА) та лінгвальних (вербальних індикаторів ІС) проявів. Зроблено висновок, що дані смисли характеризуються інтендованістю, тобто наявністю у комунікативній інтенції адресанта перлокутивної мети донести ІС до адресата, сферою функціонування яких є непрямий дискурс. Категорію дискурсиної імплікації визначено як когнітивно-прагматичну категорію, яка варіативно репрезентуєтсья у дискрусі під час реалізації імпліцитних МА, об'єднаних у когнітивно-прагматичне поле, домінантою якого є поліімплікативні МА, ядро утворюють моноімплікативні МА, на периферії перебувають конвенціоналізовані МА. Розкрито специфіку когнітивного сценарію реалізації імпліцитного МА - використання індикаторів ІС - вербальних і невербальних засобів, що свідчать про наявність у висловленні ІС (пропозиціонального, іллокутивного, перлокутивного).

Комплексно досліджено номінативну та комунікативну організацію німецької народної загадки (ННЗ) як продукт мовно-креативної діяльності етносу. Доведено, що міждисциплінарні дослідження сприяють вивченню лінгвопоетичної природи ННЗ, з'ясуванню її пареміологічних властивостей і просодичних параметрів. ПЗ побутує у пареміологічному фонді лінгвокультури у вигляді двох основих жанрів - віршованого та прозового. У номінативному аспекті розглянуто механізм референції, який базується на процесі кодування та декодування інформації у бінарній структурі "загадка - відгадка", типи та види логіко-смислових відношень між ними, а також шляхи та способи концептуалізації об'єктів позамовної дійсності, що зумовлює відбір ціннісних домінант і сприяє їх впрорядкуванню у вигляді специфічної концептосистеми. У межах комунікативного аспекта описано прагмасемантичні властивості ННЗ (актуальне членування, комунікативний динамізм, актомовленнєвий потенціал) з подальшим акцентуванням уваги на її предикативній організації (темпоральності, модальності, персональності) та синтаксичному аранжуванні (простих, паратактичних, гіпотактичних реченнях).

Зазначено, що тексти електронного жанру "Профіль компанії" на відміну від традиційних друкованих PR-матеріалів мають особливості, а саме: гіпертекстову структуру; особливу значущість паралінгвістичних засобів, фактичну й апелятивну цілеустановки. Особливу роль у реалізації основних текстових категорій відіграють гіпертекстові зв'язки. Паралінгвістичні засоби оформлення гіперпосилань здійснюють синсематичні відносини з вербальними, коли вербальна частина не може існувати незалежно від невербальної, а зображення є обов'язковим елементом тексту. За умов жанрової конвергенції відбувається трансформація структурно-семантичних і вербальних ознак німецькомовних текстів електронного жанру "Профіль компанії", внаслідок якої формується нова комунікативно-прагматична норма PR-текстів. Мовностилістичні особливості текстів зазначеного електронного жанру формуються за умов взаємодії лексичних і граматичних засобів різних функціональних стилів, а саме: термінів, засобів синтагматичної та парасинтагматичної експресивності, засобів мовної економії та синтаксичного упорядкування.

Встановлено, що політичний виступ - це явище типологічного характеру, яке має інформативно-перзуазивний характер. Охарактеризовано інваріантну модель політичного виступу з визначеними типологічними особливостями. Проаналізовавано комунікативні, структурно-композиційні, лексико-семантичні, морфолого-синтаксичні характеристики політичного виступу. Розкрито специфіку їх вираження та інтеграції, яка стала основою для виділення різновидів політичного виступу - парламентського, партійного, передвиборного, привітального, святкового, розглянутих як сукупність текстів, об'єднаних предметом зображення, спільністю мовного вираження та структурно-мовної організації змісту, метою реалізації певної прагматичної установки.

Досліджено риторичний аспект просодії німецькомовної проповіді як чинника мовленнєвого впливу на адресата в аспекті його емоційного залучення та переконання. Специфічна модифікація росодичних параметрів (мелодійного контуру, акцентуацій, ритму, темпу та паузації) німецькомовної проповіді забезпечує виконання основної мети проповідника - захоплення прихожанином змістом почутого, запам'ятовування ним промови, пристосування моральних норм і принципів, закладених у тексті проповіді, до його життя. Взаємодія просодичних компонентів у проповіді, що проголошується, сприяє появі конотативного значення у формі різноманітних асоціацій, емоцій і відчуттів, які впливають на сприйняття, розуміння й інтерпретацію змісту проповіді реципієнтом.

Досліджено неінституційний спонукальний діалогічний дискурс, охарактеризовано його семантичні та прагматичні засоби та умови комунікативної ситуації, встановлено лінгвальні та нелінгвальні чинники успішності спонукання. Визначено параметри німецькомовного неінституційного спонукального дискурсу. Виявлено особливості його семантичної та прагматичної організації. Розкрито спонукальний потенціал й прагматичну маркованість семантичних засобів. Виділено типові ініціальні й неініціальні одиниці, які сприяють інтенсифікації процесу спілкування. Представлено семантичну сітку та її вузли, що відображають смислові зв'язки та предметні відношення у дискурсі. Встановлено, що спонукальний дискурс є цілісним комунікативним утворенням, а спонукальність - наслідком комплексної взаємодії усіх мовних засобів та ефективного застосування механізму пріоритетних стратегій.

Розмежовано різні види прецедентних феноменів, проінтерпретовано їх семантичні та комунікативно-функціональні властивості. Встановлено взаємозв'язок і взаємоактуалізацію різних видів прецедентних феноменів (імен, висловлювань, ситуацій, текстів, жанрів). Запропоновано субкласифікації прецедентних імен і прецедентних висловлювань, досліджено різні можливості апеляції до прецедентних текстів, ситуацій, жанрів. Проаналізовано інформативну, номінативну, сюжетно-композиційну функції та функцію характеризації прецедентних феноменів. На підставі результатів аналізу у дискурсивній парадигмі даних утворень виявлено їх міждискурсивні міграції, а також можливості щодо профілізації різних концептів: політичних, економічних, культурних.

Здійснено комплексне вивчення шляхів мовної об'єктивації стильових домінант німецького романтичного дискурсу (НРД), у якій визначено місце та роль цього типу буттєвого дискурсу в соціокультурному просторі комунікації, виділено його лінгвокогнітивні параметри та лінгвостилістичні принципи його конституювання. З'ясовано прагматичний потенціал його одиниць. Виявлено та систематизовано чинники внутрішньої організації НРД - його домінантні стильові ознаки (абсолютну еготивність, амбівалентність, абстрактність, фрагментарність і дистаксію). Доведено об'єктивність існування єдиного романтичного стилю, який грунтується на пересічній романтичній моделі світу, зумовленій інваріантним ставленням суб'єктів цього дискурсу до дійсності. Установлено різнорівневі мовні засоби та риторичні прийоми, за допомогою яких реалізуються домінанти романтичного стилю та здійснюється мовленнєвий вплив на адресата. Висвітлено специфіку функціонування НРД домінантних стилістичних прийомів (синестезії та концептів-символів) та їх когнітивні витоки, а також з'ясовано механізм конвергентної взаємодії вербальних і невербальних засобів.

Встановлено прагмасемантичні та дискурсивно-стратегічні особливості перлокутивних оптимізаторів у німецькомовному діалогічному дискурсі, зокрема, вперше визначено статус перлокутивних оптимізаторів як метакомунікативних висловлень, що сприяють перлокутивному впливу. Висвітлено закономірності функціонування перлокутивних оптимізаторів як супутнього мовленнєвого акту (МА) відносно МА інших іллокутивних типів. Виділено прагматичні типи перлокутивних оптимізаторів. Досліджено роль метакомунікативних висловлень у функції перлокутивних оптимізаторів за умов реалізації дискурсивних стратегій інтенсифікації та мітигації. Виявлено типи перлокутивних інтенсифікаторів на основі експлікації умов успішності МА. Виявлено типи перлокутивних мітигаторів на підставі особливостей турботи мовця про "обличчя" адресата. Встановлено основні тактики, які підпорядковані стратегіям перлокутивної інтенсифікації та мітигації.

Охарактеризовано порушення умови щирості протиріччям між дійсною та вираженою інтенціями мовця. Визначено, що залежно від типу фальсифікованої інтенції нещирі мовленнєві акти (МА) поділяються на МА брехні, МА маніпулювання і МА лицемірства. З'ясовано, що вербальні сигнали нещирості мовця поділяються на формальні: лексичні, морфологічні, синтаксичні, стилістичні, прагматичні та змістові. Невербальні сигнали нещирості у німецькомовному дискурсі мають дві функції: автономного вираження смислу та супроводу вербальної частини МА з порушенням умови щирості. Встановлено, що сферою реалізації нещирих МА є нещирий дискурс, що становить мисленнєво-комунікативну діяльність. Доведено, що у нещирому дискурсі мовець реалізує стратегії введення в оману: маніпуляції, вуалювання, запобігання небажаних наслідків, підігравання, урахування слухачів, неповне приховування та замовчування.

Виявлено лінгвостилістичні та прагматичні характеристики німецькомовного науково-лінгвістичного тексту та дискурсу. Науково-лінгвістичні тексти характеризуються експресивністю, що реалізується лексичними та синтаксичними стилістичними засобами виразності. Дані тексти вербалізуються лексичними, граматичними та синтаксичними універсальними одиницями та лінгвістичною терміносистемою із переважно багатозначних одиниць, що охоплює метафоричні (наукові терміни-мстафори) та терміни з прозорою внутрішньою формою. Прагматичні функції науково-лінгвістичного дискурсу реалізуються мовленнєвими стратегіями інформування, симпліфікації, корпоративності та риторичними стратегіями аргументації, оцінювання, активізації уваги адресата. Основною функцією даного дискурсу є активізуюча (функція впливу), а допоміжними - змістоорганізуюча, експланаторна, дескриптивна, аргументативна, аналітична, дискутивна, емоційно-експресивна та дидактична.

Встановлено, що засобами реалізації перформативності у німецькій мові є експліцитні, експліцитно-модифіковані й імпліцитні перформативні висловлення, яким властиві певні структурно-семантичні та когнітивно-прагматичні особливості, і які мають неоднакову інтенційну спрямованість і виконують різноманітні функції у дискурсі. Розроблено класифікацію потенційних перформативних дієслів сучасної німецької мови. Визначено способи інтенсифікації та мітигації іллокутивної сили перформативних висловлювань, екстралінгвальні чинники, які зумовлюють вибір лексико-граматичного оформлення висловлення в процесі комунікації, когнітивно-прагматичні характеристики перформативних висловлень і національно-культурні особливості їх вживання.

Доведено, що універсальний психофізіологічний феномен "стан людини" існує в концептосфері етносу у вигляді дискретних ментальних одиниць, сукупність яких організується за принципом концептополя. Визначено, що однією з інгерентних властивостей макроконцепту "стан людини" є його семіотична дисперсність - здатність відтворюватися широкою палітрою фразеологічних, паремійних, метафоричних і лексичних засобів, опису семантики, граматики та словотвору. Висвітлено полідискурсивний характер "стану людини" шляхом аналізу його актуалізації на мікротекстовому та макротекстовому рівнях. Обгрунтовано та систематизовано принципи та закономірності його дискурсивної сполучуваності.