Досліджено гумористичну тональність - текстову категорію та її екстралінгвістичні фактори, як прожектуючу емоційну оцінку на рівень тексту. На підставі аналізу короткої прози К.Тухольського висвітлено мовні засоби, за допомогою яких створено тони гумористичного спектра.

Розглядаються можливості антропонімічної суфіксації як засобу творення комічних онімів і використання реальних суфіксальних прізвищ у сатиричному тексті на матеріалі дилогії І.Ільфа і Є.Петрова "Дванадцять стільців" і "Золоте теля".

Розглянуто питання соціокультурних параметрів і пізнавальних потенцій сміху, а також іронії та свободи мислення. У контексті романтичної іронії охарактеризовано пародію. Розглянуто іронію як засіб освоєння історії в хронотопах художнього мислення Срібного віку, а також сміх як антропорятівний чинник та як особливу форму критичної рефлексії. Описано моральну функцію сміху в правовій культурі давнини та середньовіччя.

Рассмотрены вопросы социокультурных параметров и познавательных потенций смеха, а также иронии и свободы мышления. В контесте романтической иронии охарактеризована пародия. Рассмотрены ирония как способ усвоения истории в хронотопах художественного мышления Серебрянного века, а также смех как антроспасательный фактор и как особенная форма критической рефлексии. Описана моральная функция смеха в правовой культуре древности и средневековья.

У контексті романтичної іронії розглянуто твори М.Гоголя - одного з найвидатніших українців усіх часів. Показано роль сміху в поетичній феноменології О.Введенського. У контексті українського фольклору висвітлено практичну діяльність комуністичного будівництва. Охарактеризовано сатиру Т.Шевченка як вияв романтичної іронії.

В контексте романтической иронии рассмотрены произведения Н.Гоголя - одного из выдающихся украинских писателей всех времен. Показана роль смеха в поэтической феноменологии А.Введенского. В контексте украинского фольклора освещена практическая деятельность коммунистического строительства. Охарактеризована сатира Т.Шевченка как выявление романтической иронии.

Розглянуто філософські, логічні, етичні, культурологічні, лінгвістичні та літературознавчі аспекти сміху. Охарактеризовано гумор як педагогічну проблему. Проаналізовано особливості типології абсурду в міфології та мистецтві.

Рассмотрены философские, логические, этические, культурологические, лингвистические и литературоведческие аспекты смеха. Охарактеризован юмор как педагогическая проблема. Проанализированы особенности типологии абсурда в мифологии и искусстве.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4Чех)-337 + Ш400.175.21

Рубрики:

Література

Різновиди комічного в літературі. Гумор, сатира, іронія, сарказм, гротеск та ін.

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.17

Рубрики:

Пафос літератрного твору. Естетичні категорії літератури <теорія літератури>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.02 + Ш400.17

Рубрики:

Функції літератури <теорія л-ри>

Пафос літератрного твору. Естетичні категорії літератури <теорія літератури>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.172

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: істинне й неістинне існування, смерть, буття-до-смерті, публічність
Індекс рубрикатора НБУВ: Ю216.24 + Ш400.17

Рубрики:

Філософія смерті і безсмертя

Пафос літератрного твору. Естетичні категорії літератури <теорія літератури>

Шифр НБУВ: Ж28852/філос. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены и проанализированы взгляды ученых-когнитологов на проблему комического. Внимание уделено фреймовому подходу. Установлена когнитивная природа комического.

Досліджуються моделі переживання естетської абсолютизації прекрасного російським та європейським культурним середовищем на різних історичних етапах. Автор аналізує творчі системи О.Уайльда та І.Северяніна як підсумкові в історичному функціонуванні естетської ідеї, виокремлює їх суттєві характеристики.

Грунтуючись на засадах теорії мовленнєвих актів, іронію трактовано як емоційно-оцінне ставлення мовця до дійсності та визначено як мовленнєвий акт з експресивною ілокутивною метою. Описано прямі та непрямі реалізації іронії у мовленні, мовні засоби вираження іронічної оцінки. Виявлено особливості емоційного стану мовця та його ставлення до слухача, які впливають на реалізацію іронії. Досліджено постактомовленнєві інтенції, що досягаються внаслідок дії мовленнєвого акту іронії у комунікації, а саме підтримання неантагоністичних взаємин між комунікантами завдяки слідуванню стратегіям ввічливості, відсторонення від співрозмовника в конфліктній ситуації та інтимізації спілкування. Ілокутивну силу та імпліцитність детонації мовленнєвого акту іронії визначено як діахронічні константи, а змістову складність, мовні способи вираження та параметри комунікантів - історично змінними.

Проведено аналіз вербальної презентації та когнітивного потенціалу засобів гумору, іронії та сатири в американському короткому оповіданні. Розкрито сутність категорій гумору, іронії, сатири. Проаналізовано характерні риси американського гумору, його місце і розвиток в американській літературі, особливості функціонування у жанрі короткого оповідання, зумовленість вживання мовних засобів реалізації гумору, іронії та сатири специфікою малої прози. Проведено зіставлення функціонування мовних засобів комічного у різних авторів з метою виявлення спільних та індивідуальних тенденцій у відборі лексичного матеріалу для реалізації індивідуально-авторської прагматики.

Проаналізовано основні методологічні підходи щодо дослідження героїчного в теоретичній думці, на підставі яких виділено три моделі героїчного образу: класичну, архетипну та екзистенційну. Досліджено діахронні зміни формально-змістових характеристик опозиції "герой - філістер" та явище деконструкції героїчного в контексті суспільної кризи XX ст. В метакритичному аспекті розглянуто проблему даної опозиції на матеріалі британської романістики 1960-х рр. Виявлено три основні типи втілення образів героя і філістера в літературі - реалістичний, модерністський і постмодерністський. Особливу увагу приділено вивченню проблеми постмодерної гри з розглянутими поняттями. Запропоновано методику дослідження героїчного образу в сучасній літературі.

Здійснено порівняльно-типологічне дослідження художньої прози І.С.Нечуй-Левицького та М.Твена. Визначено загальнокультурні, національні, індивідуальні фактори та літературно-філософські традиції, які стали джерелом суголосся та відмінностей в художній реалізації комічного у письменників. Виведено типологію "простака" як модифікованого архетипу трикстера. Акцентовано увагу на самобутності наратології, проаналізовано спільні та відмінні мотиви, образи в межах цієї комічної парадигми. Розкрито комічну імплікацію та троп "сварки", підкреслено її універсальні та національно-культурні основи в прозових творах обох митців, що зумовлює наявність типологічних сходжень у їх доробку. Зроблено висновок щодо культурно-естетичної спорідненості художнього бачення письменників.

Розглянуто іронію у дискурсі преси в аспекті когнітивної лінгвістики. Засоби створення іронії класифіковано за тими рівнями свідомості, на яких її репрезентовано: за рівнем організації мовлення, тезаурусним, текстовим, екстралінгвальним (перший співвідноситься зі сценаріями мовленнєвих дій, а решта три - відповідно з лінгвальним, дискурсивним і екстралінгвальним компонентами фреймів). Виділено національну специфіку використання засобів іронії в українській, російській, польській і англійській мовах. З урахуванням описаних мисленнєво-мовленнєвих механізмів творення іронічного контексту досліджено актуалізацію базового для преси фрейму - опозиції "свої - чужі". Виділено критерії та маркер відчуження, що застосовуються іронічно. Наведено лінгвістичний опис фрагмента картини світу, пов'язаного з відносинами влади та громадян, а також результати дослідження національної специфіки іронічного відчуження у дискурсі преси.

Проведено філософський аналіз феномену "героїчної особистості" в творах художньої літератури ХХ ст. Е.Хемінгуея, А.Камю, Ф.Кафки, Дж.Фаулза, Х.Кортасара, М.Кундери. Викладено основні підходи до розуміння теорії героїзму в історичному аспекті. Сформульовано характеристики "героїчної особистості" ХХ ст., висвітлено їх розвиток та трансформацію. Розглянуто питання про здатність перебороти відчуження сучасної "героїчної особистості", філософію модерністської та постмодерністської особистості, історію теорії героїзму, а також категорії героїчного як естетичного поняття, трансформацію "героїчної особистості" в ХХ ст. Визначено основні концепції особистості в літературному процесі ХХ ст. Відзначено роль закладів освіти у формуванні стійких цінностей та корегуванні теорії героїзму та "героїчної особистості".

На засадах теорій романтичної іронії Ф.Шлегеля, а також модерністької (Ф.Ніцше) та постмодерністської теорій (Ж.Бодрійяр, У.Еко, Р.Рорті), висвітлено питання розмежування риторичного та поетикального її типів і проаналізовано їх вплив на різні рівні структури літературного тексту. Досліджено та описано види структурних трансформацій іронічного тексту. Головну увагу приділено проблемі втілення авторської іронічної установки на рівні окремих елементів художнього твору. Зроблено висновок щодо значної ролі іронії як світоглядного компоненту психології творчості, її потенціалу як структуротвірного чинника.

Сформовано якісно нові виміри та підходи щодо комплексного аналізу американського дискурсу комічного та відеовербального дискурсу комічного, його різновидів і жанрів, тенденцій розвитку у XX - XXI ст. Розроблено сучасну когнітивно-дискурсивну теорію комічного, спроможну комплексно охарактеризувати та дослідити американський гумор, сатиру й іронію в усіх універсальних та етноспецифічних проявах. Проведено конденсацію колективного й індивідуального досвіду американського соціуму на питання смішного. Висвітлено горизонти подальшого дослідження феномену комічного.