Розглядаються такі поширені принципи постмодерної поетики як фрагментарність, еклектика, полістилізм, інтертекстуальність, єдність масового й елітарного. Звертається увага на основну особливість поетики Андруховича, що полягає у глибокій закоріненості в національній традиції українського бароко і бурлескно-травестійної поетики.

Робота присвячена еволюції художньої семантики сучасного історико-літературного процесу, природі і зміні стильових моделей. На матеріалі української еміграційної лірики 1945-1990 рр. простежується втілення універсалій художньої свідомості (категорій часу, простору, причинності та інших), ментальних та етнічних архетипів, аналізується явище семіозису та його головних компонентів - знакових засобів, десигнатів та інтерпретант. Автор уперше вводить в обіг матеріали варшавських архівів Дмитра Донцова, Нових Актів, Музею літератури ім. А.Міцкевича, а також архівів Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, МВС та СБУ.

Акцентовано увагу на існуванні українського варіанта поетичного символізму на національних духовних і філософських засадах. Розглянуто специфіку українського модерністського індивідуалізму, що пояснюється особливостями національного менталітету та світосприйняття. Стверджено, що фольклорний матеріал і філософські концепти Г.Сковороди, допрацьовані П.Юркевичем, покладено в основу українського символізму та визначено його відмінність від західноєвропейських художніх стандартів.

Дисертація присвячена дослідженню художнього світу української імпресіоністичної повісті 20-х років XX століття. Головну увагу приділено жанротворчим пошукам митців, інтертекстуальності та внутрішній дискусійності, літературознавчому аналізу творів А.Головка, М.Івченка, М.Ірчана, Г.Косинки, Г.Михайличенка, В.Підмогильного, О.Турянського, Ю.Яновського. Повість розглядається як цілісна структура в плані вивчення домінуючих ознак її поетики, концепції героя, структури тексту (сюжет, композиція, конфлікт, часово-просторові координати).

На матеріалі української еміграційної лірики (1945-1990) розглянуто проблеми еволюції її художньої семантики,природи і зміни стильових систем, простежується втілення ментальних і етнічних архетипів, семіозису. Дослідник використовує ідеї лінгвістики, семіотики, теорії етносу, вперше вводить у науковий обіг матеріали варшавських архівів Д. Донцова, Нових Актів, Музею літератури ім. А. Міцкевича, а також архівів Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, МВС та СБУ.

Дисертацію присвячено вивченню модернізму як епохи історії європейської культури, тобто цілісності, яка має структуру. В основу дослідження покладено ідею використання психологічного критерію в оцінці явищ європейського модернізму. Наклавши структуру психіки на розмаїті рухи епохи, ми змогли впорядкувати видимий хаос складного і суперечливого явища. Модернізм розглядається як багатошарова категорія естетики і літературознавства: епоха в історії культури, тип художнього світосприйняття, художній метод. У дисертації досліджено на матеріалі російської і української літератур типлогію модернізму як художнього методу. Метод розглянуто як парадигму літературного процесу, напрями і стилі - як його форму. Модернізм структурується як синтетичний метод, що складається із чотирьох провідних методів - символізму, експресіонізму, футуризму, сюрреалізму. Кожен з них сформувався внаслідок об'єктивації в процесі художньої творчості відповідного психологічного типу. Кожен із методів модернізму також структуровано.

Розглядаються типологічні риси модернізму: символізм, імпресіонізм, експресіонізм, футуризм, сюрреалізм та ін. Аналізується творчість низки письменників XX століття в аспекті прояву типологічних рис модернізму: К.Гамсуна, Б.Брехта, Ф.Кафки, А.Камю, В.Ходасевича, М.Гумільова, М.Цвєтаєвої, В.Маяковського, О.Мандельштама, Б.Пастернака, А.Платонова та ін. Досліджується не зовнішня приналежність митців до рухів і напрямів модернізму, а модернізм як художній метод. Підкреслюється, що творчий шлях яскравого художника - це пошук адекватного втілення власної особистості у неповторному художньому світі, а дослідження художнього методу - це аналіз головного напряму еволюціонування, яке проходить у своєму розвитку кожен самобутній письменник.

Проаналізовано консептизм - один з найбільш впливових напрямів метафізичної поезії у європейській літературі кінця XVI - XVII ст. Досліджено особливості тематики, поетики, стилістики творів даного напряму. Розглянуто типові риси окремих національних варіантів консептизму, перш за все, іспанського й українського (твори Ф. де Кеведо і Л.Барановича), а також частково італійського й англійського. Встановлено моменти подібності та розбіжності у сферах творчості іспанського і українського поетів. За результатами даного зіставлення доведено, що метафізична поезія Л.Барановича є промовистим прикладом консептизму в українській літературі доби бароко.

Розглядається творчість українських письменників ХХ століття, а саме: П.Тичини, Є.Плужника, О.Ольжича, Є.Маланюка, В.Свідзинського та ін. в аспекті прояву типологічних рис модернізму. Досліджується не зовнішня приналежність митців до рухів і напрямів модернізму, а модернізм як художній метод. Творчий шлях яскравого художника - це пошук адекватного втілення власної особистості у неповторному художньому світі. Дослідження художнього методу - це аналіз головного напряму еволюціонування, яке проходить у своєму розвитку кожен самобутній письменник.

Проведено историко-литературное исследование, которое посвящено проблемам модернизма и постмодернизма. Освещены закономерности извечного коловращения. Рассмотрено явление космогонии, которая изначально и в целом определяет движение искусств, культуры. Приведен анализ постмодернистских романов.

Досліджено прозу Ю.Андруховича на основі теорій постмодернізму (Ж.-Ф.Ліотара), постструктуралізму (Ж.Дерріди), формалізму (В.Шкловського) та їх методологічних підходів. Значну увагу приділено особливостям індивідуального творчого переломлення постмодерністської філософії у текстах письменника. Філосовські засади постмодернізму розкрито на ідейно-образному та жанрово-композиційному рівнях у романах "Рекреації", "Московіада" та "Перверзія" у контекстах слов'янських, а також євро-американських постмодерністських літератур. Детально проаналізовано специфіку поетики та стилю романістики митця.

Розглянуто закономірності художньої специфіки неоромантичної стильової течії у рамках міжлітературного процесу кінця XIX - початку XX ст. шляхом окреслення типології наративного дискурсу неоромантичної прози в обох літературах та аналізу основних елементів ритуально-міфологічної поетики, що стало результатом проекції архетипної моделі на художню прозу неоромантизму. Висвітлено національні особливості українського та англійського неоромантизму у плані їх типології, встановлено основні тенденції та розкрито їх значення з метою подальшого розвитку світової літератури XX ст.

У контексті символістської теорії драми розглянуто твори В.Іванова, О.Блока, А.Бєлого, Ф.Сологуба та ін. Досліджено феномен символістської драми на прикладі драматургії А.П.Чехова, модерністського театру, опозиційного символізму.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4Укр)6-328.8 + Ш5(Ук=7Сое)-4 Маланюк, Є. 3 + Ш5(7Сое=Ук)-304 + Ш400.221.8

Рубрики:

Література

Інші літературні напрямки <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж70176 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4Укр)53-328.8 + Ш5((4Укр)6-328.8 + Ш400.221.8

Рубрики:

Література

Інші літературні напрямки <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж70176 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4Укр)53-328.8 + Ш5(4Укр)6-328.8 + Ш400.221.88

Рубрики:

Література

Модернистські напрямки. Авангардизм <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж70176 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(Ук=7СОЕ)-4 Барка, В. 33 + Ш400.221.88

Рубрики:

Література

Модернистські напрямки. Авангардизм <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж70176 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4Укр)53-328.8 + Ш5(4Укр)6-328.8 + Ш400.221.88

Рубрики:

Література

Модернистські напрямки. Авангардизм <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж70176 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4Укр)53-328.8 + Ш5(4Укр)6-328.8 + Ш400.221.88

Рубрики:

Література

Модернистські напрямки. Авангардизм <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж70176 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено текстові аномалії (ТА) як стрижневі елементи художніх текстів постмодернізму, дослідження яких пов'язане з установленням лінгвокогнітивних механізмів їх виникнення та функціонування в тексті. Встановлено, що текстові аномалії є виявом зовнішнього та внутрішнього текстового напруження. З концептуальної точки зору механізм виникнення ТА в англомовній постмодерністській художній прозі переважно базується на взаємодії (перетині, накладанні або злитті) текстових світів через їх суб'єктно-об'єктний або просторово-часовий фокуси, а також може грунтуватися на співіснуванні в тексті паралельних текстових світів, можливі точки дотику яких реконструюються читачем. Основними функціональними характеристиками ТА в англомовній постмодерністській художній прозі малої форми є спрямованість на іронічну характеризацію персонажа як суб'єкта текстового світу, на акцентоване підкреслення текстової невизначеності як одного з виявів діалогізації художньої комунікації, використання ігрового моменту шляхом маніпуляції символікою контакту текстових світів.