Приведены результаты научного исследования проблемы литературно-критического сознания. Особое внимание уделено специфике и периодизации литературной критики, ее движению и развитию от синкретизма до научности. Рассмотрены поиски критической методологии, проблемы самосознания и самоосмысления. Проанализированы особенности структурирования критического текста, его интерпретации и рецепции. Освещены парадоксы критического сознания.

Изложены принципы интерпретации художественного текста в иностранной аудитории и критерии оценивания и качества успеваемости применительно к Болонской системе образования.

Викладено принципи інтерпретації художнього тексту в іноземній аудиторії та критерії оцінювання і якості успішності відповідно до Болонської системи освіти.

Висвітлено проблему інтертекстуальності та рецепції художнього слова, конкретизовано категоріальний апарат міжтекстових студій, уточнено семантику літературознавчих понять "художній текст", "дискурс", "інтертекст", "метатекст", "метатроп". На підставі узагальнення та систематизації розроблених типологій запропоновано модель інтертекстуального аналізу художнього тексту, охарактеризовано сферу застосуваня ідей інтертекстуальності. Увагу приділено аналізу концепцій, які дозволяють розглядати українську літературу в тісних контактах з іншими літературами світу - як невід'ємну ланку світового культурного процесу.

Освещена проблема интертекстуальности и рецепции художественного слова, конкретизирован категориальный аппарат межтекстовых студий, уточнена семантика литературоведческих понятий "художественный текст", "дискурс", "интертекст", "метатекст", "метатроп". На основе обобщения и систематизации разработанных типологий предложена модель интертекстуального анализа художественного текста, охарактеризована сфера применения идей интертекстуальности. Уделено внимание анализу концепций, позволяющих рассматривать украинскую литературу в тесных контактах с другими литературами мира - как неотъемлемое звено мирового культурного процесса.

Висвітлено сучасні найпродуктивніші моделі літературознавчого аналізу, подано інформацію про їх теоретико-методологічну базу, історію формування та розвитку. У виданні розкрито широкий діапазон понять, концепцій, методологічних принципів (герменевтика, компаративістика, психоаналітичний дискурс, екзистенціалізм, семіотика, структуралізм, пост- та деструктуралізм, інтертекстуальний аналіз, концепція "відкритого твору"), які сприяють оволодінню аналітичним інструментарієм сучасного літературознавства, поглибленому пізнанню природи художнього твору.

Освещены современные самые продуктивные модели литературоведческого анализа, дана информация об их теоретико-методологической базе, истории формирования и развития. В издании раскрыт широкий диапазон понятий, концепций, методологических принципов (герменевтика, компаративистика, психоаналитический дискурс, экзистенциализм, семиотика, структурализм, пост- и деструктурализм, интертекстуальный анализ, концепция "открытого произведения"), которые способствуют овладению аналитическим инструментарием современного литературоведения, углубленному познанию природы художественного произведения.

Розкрито сутність поняття "тілесний міметизм", обгрунтовано принципи, категоріальний апарат, спосіб функціонування, специфіку застосування та характер продуктивності тілесно-міметичного методу аналізу літературних творів. З застосуванням даної методики проаналізовано оповідання В. Винниченка "Федько-халамидник", а також І. Карпи "Bitches get everything" та О. Токарчука "Ostatnic historie". Досліджено співвідношення композиції та сюжету у романі Дж. Ліпскєрова "Останній сон розуму" та у кіноповісті О. Довженка "Зачарована Десна".

Раскрыта сущность понятия "телесный миметизм", обоснованы принципы, категориальный аппарат, способ функционирования, специфика применения и характер продуктивности телесно-миметического метода анализа литературных произведений. С применением данной методики проанализирован рассказ В. Винниченко "Федька-халамидник", а также И. Карпы "Bitches get everything" и А. Токарчука "Ostatnic historie". Исследовано соотношение композиции и сюжета в романе Дж. Липскерова "Последний сон разума" и в киноповести А. Довженко "Очарованная Десна".

Порушено важливу проблему специфіки та актуалізації функціональності літературної критики, її методологічних засад та оновлювальних ознак у сучасному літпроцесі. Винесена в заголовок своєрідна поліаспектна варіативність її номінування, звісно, аж ніяк не передбачає в цьому певної регламентації, а радше спонукає до полеміки та дискусій - як історико-літературних, так і теоретико-методологічних.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш421.431

Шифр НБУВ: Ж69028 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто різновиди оцінно-аналітичної літературно-критичної статті, виявлено особливості її композиційної та структурної організації.

Рассмотрены разновидности оценочно-аналитической литературно-критической статьи, проанализированы особенности ее композиционной и структурной организации.

The paper is devoted to the types of the literary-critic articles, based on the example of evaluative-analytical literary-critic articles. Peculiarities of compositional and structural organization in these articles are also considered in the paper.

Розглянуто педагогічні компетенції аналітика художнього тексту, які потрібно сформувати у майбутнього викладача літератури. Акцентовано на формуванні компетенції з інтертекстуального аналізу відповідно до принципів мультикультуралізму, компаративності, етнокультурності.

Розроблено сучасний напрям літературознавства у професійній підготовці філолога - аналіз художнього твору з використанням синергетичних методів. Обґрунтовано застосування синергетичних досліджень у характеристиці літератури нестабільних періодів. Теорія самоорганізації складних систем дозволяє виробити новий погляд на художній текст, на характер естетичної інформації, розкрити закономірності її подання, обсяг і засоби впливу на читача. Доведено, що синергетичні дослідження дають можливість розширити методи аналізу художніх творів, які не піддаються традиційним методам і вимагають нового підходу.

Розкрито одну з ключових категорій літературознавчої науки - поетику художнього тексту. Досліджено основні поняття літературознавчої термінології в галузі поетики. Сформульовано загальне розуміння природи літературного тексту та усвідомлення конкретних особливостей твору на перетині його складових. Висвітлено наукові ідеї українських і західних літературознавців у царині сюжетної типології, персонажної системи, наративної стратегії, поетичного синтаксису, версифікаційної та генелогічної стратифікації художніх творів. Увагу приділено репрезентативним творам літератури, які подані для поглиблення засвоєного теоретичного матеріалу, вироблення вмінь і навичок самостійного аналізу художнього тексту. Розглянуто літературу як словесний вид мистецтва. Розкрито засади поетики літературного твору.