Розглянуто теоретико-методологічні проблеми наукового пізнання епістолярних джерел. Проаналізовано епістолярну спадщину діячів української культури другої половини ХІХ - початку ХХ ст. (Д.Багалія, М.Драгоманова, П.Куліша, І.Франка, Т.Шевченка, М.Гоголя та інших) як соціокультурний феномен.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш401.444.5 + Ш5(0)-334

Рубрики:

Фантастичний, науково-фантастичний роман <теорія л-ри>

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Монография посвящена проблемам своеобразия, интерпретации и типологии писательской биографии (жизнеописания), рассмотренным в контексте теории и практики биографического письма Нового времени. Изучена природа биографического концептуализма, обосновывается роль биографа как автора, текстового руководящего начала - духовного, научного, художественного. Исследованы пути раскрытия "человековедческого" и собственно литературоведческого потенциала биографического письма. Рассмотрен весь комплекс современных проблем биографического изучения Анны Ахматовой (1889 - 1966).

Освещены теоретические и историко-литературные аспекты переосмысления традиционных сюжетов, образов и мотивов в фантастике ХХ ст. Проанализировано своеобразие трансформации мотивов путешествий во времени, бессмертия, двойничества, контакта с инопланетянами, темы роботов, альтернативных и параллельных миров.

Розкрито іманентну природу та суть понять утопії й антиутопії. На підставі широкого контекстологічного та порівняльно-зіставного аналізу розглянуто їх основні функції, жанрову своєрідність, жанровизначальні риси поетики. Визначено категорію жанру як конкретно-історичну. Наведено номінацію жанрового різновиду "пантопія". Висвітлено проблему соціальної рівності. У генологічному контексті проаналізовано поему-феєрію П.Тичини "Прометей" та роман В.Винниченка "Сонячна машина".

Раскрыты иманентная природа и сущность понятий утопии и антиутопии. На основании широкого контекстологического и сравнительно-сопоставительного анализа рассмотрены их основные функции, жанровая своеобразность, жанроопределительные черты поэтики. Определена категория жанра как конкретно-историческая. Приведена номинация жанровой разновидности пантопии. Освещена проблема социального равенства. В генологическом контексте проанализированы поэма-феерия П.Тычины "Прометей" и роман В.Винниченко "Солнечная машина".

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(0)-334

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж21929 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі результатів структурного аналізу текстів художньо-біографічної прози, зокрема, Л. Адлера, Ю. Андруховича, П. Загребельного, А. Моруа, розглянуто наративні особливості даного виду документалістики, визначено характер взаємодії автора та читача на текстовому рівні. Уточнено термінологічний апарат, розширено теоретичну класифікацію художньо-біографічної прози, вперше уведено такі поняття, як біографічна лагуна, біографічна мозаїка, змістовно-смислові художні біографії, формалізовані життєписи.

На основе результатов структурного аналізу текстов художественно-биографической прозы, в частности, Л. Адлера, Ю. Андруховича, П. Загребельного, А. Моруа, рассмотрены нарративные особенности данного вида документалистики, определен характер взаимодействия автора и читателя на текстовом уровне. Уточнен терминологический аппарат, расширена теоретическая классификация художественно-биографической прозы, впервые введены такие понятия, как биографическая лагуна, биографическая мозаика, содержательно-смысловые художественные биографии, формализированные жизнеописания.

Вперше в літературознавстві запропоновано новий підхід до досліджень категорії sacrum, сакрального у художній літературі, розглянуто гіпотезу про фрактальну природу цієї категорії. Описано динамічну фрактальну модель-матрицю категорії sacrum, яка дозволяє системно досліджувати, аналізувати й інтерпретувати ірраціональні та раціональні вияви сакрального в художній літературі. Запропоновано методологічні стратегії літературознавчих досліджень sacrum, які уможливлюють окреслення діахронічних трансформаційних процесів, змін поетики та стилістичних засобів у реалізації окремих елементів сакрального в художньому тексті, спроб художнього освоєння й осмислення даної категорії в різних літературах європейської традиції.

Впервые в литературоведении предложен новый подход к исследованиям категории sacrum, сакрального в художественной литературе, рассмотрена гипотеза о фрактальной природе этой категории. Описана динамическая фрактальная модель-матрица категории sacrum, позволяющая системно исследовать, анализировать и интерпретировать иррациональные и рациональные проявления сакрального в художественной литературе. Предложены методологические стратегии литературоведческих исследований sacrum, которые делают возможным очерчение дияхронических трансформационных процессов, изменений поэтики и стилистических средств в реализации отдельных элементов сакрального в художественном тексте, попыток художественного освоения и осмысления данной категории в разных литературах европейской традиции.

Розглянуто проблему мовної категоризації з позицій когнітивно-дискурсної парадигми, визначено концептуальні типи детективного дискурсу та фреймове співвідношення його базових концептів.

Розглянуто романтичну та постмодерністську моделі реалізації дзеркальної гри культурними набутками. Розкрито сутність феномену гри в межах романтичної та постмодерністської традиції. Проаналізовано організацію та втілення дзеркальної гри набутками культури у романах М.Шеллі "Франкенштейн" та П.Зюскінда "Парфуми". Висвітлено особливості романтизму та постмодернізму, що утворюють певний сценарій гри і систему ролей. Досліджено дзеркально-ігрову діяльність учасників гри, яка у романтизмі та постмодернізмі пов'язана зі зміною структури особистості, індивідуалізацією механізмів, що кодують інформацію. Визначено відмінності дзеркальних механізмів у ігрових моделях літератури романтизму і постмодернізму. Доведено здатність постмодерністського дзеркала конструювати структуру на ігровому просторі роману "Парфуми", у якому створюється різнорівнева фікція та надається головна роль читачу.

  Скачати повний текст

Досліджено розвиток жанрово-стильової системи художньо-біографічної прози кінця XX ст. Зазначено підвищення інтересу читачів до документалістики, що є причиною збільшення життєписної літератури. Базуючись на історико-теоретичних працях вітчизняних і зарубіжних науковців, проаналізовано українські художні життєписи 1980 - 1990 рр. у контексті аналогів світової літератури. Наголошено на появі в останні роки специфічної категорії творів, які слід вважати художньо-біографічними тільки умовно. Такими творами є життєписи легендарних або міфічних героїв, біблійних персонажів. Зауважено, що починаючи з 1990-х рр. в Україні відбувається процес зростання національної самосвідомості, реабілітовано імена багатьох діячів науки, культури, політики, що призвело до розширення тематики життєписної літератури. Акцентовано увагу на процесі зростання нових суміжних форм реалізації біографічного матеріалу.

  Скачати повний текст

Запропоновано методику вивчення епічних творів параболічного типу в шкільному курсі зарубіжної літератури XI класу, що базується на формуванні в учнів навичок сприйняття та аналізу притч і романів-парабол завдяки використанню здобутків літературознавства, філософії, педагогіки, психології та засобів викладання даної дисципліни. Експериментально доведено, що запропонована методика формує навички аналізу параболічних творів, сприяє розвитку асоціативного мислення та творчих здібностей учнів, шанобливого ставлення до національної культури та мистецтва слова, а також етичному й естетичному вихованню.

Проведено грунтовне дослідження наративних особливостей художньо-біографічної прози, інтер-суб'єктивних відношень у художньо-біографічному тексті. Виявлено найбільш характерні форми взаємодії автора та читача за всіма текстовими рівнями. Розглянуто паратекстуальні особливості художньої біографіки. Уперше докладно проаналізовано особливості авторського контролювання читацького сприйняття твору, стимулювання автором дослідницької діяльності читачів, зміну текстової стратегії автора та читача, авторське вторгнення до фабульного простору твору. Уперше досліджено експерименти авторів щодо форми, а також форми та змісту художньо-біографічного твору.

Зроблено спробу комплексно проаналізувати поетологічні особливості й інтерактивні засоби функціонування гіперроману. Досліджено романи М. Джойса, С. Моултропа, Ш. Джексона, М. Каверлі у контексті світоглядних уявлень та найсучасніших досягнень технонауки постмодерної доби. Проаналізовано літературні джерела гіперроману, традиції, що стимулювали його розвиток, структурну організацію та проблемно-тематичний комплекс певних творів, а також інтерактивні можливості читача. Увагу приділено становленню гіперлітературознавства, визначено його спільні з гіпертекстуальною літературою параметри - відкритість, процесуальність, метатекстуальність, відмову від ідеї наявності канонічного тексту оригіналу, динамічність.

На широкому тлі постмодерністської літературної практики, в основному романної, а також на основі естетичних, філософських та літературознавчих досліджень розглянуто розбіжності між модернізмом і постмодернізмом, а також між постмодерністським світосприйняттям і постмодерністським художнім стилем. На матеріалі західноєвропейських та американських романів 80-х рр. XX століття досліджено постмодерністський образ світу, основні аспекти якого означені як "художник і текст", "світ як текст" та "скасування історії". Під даним кутом зору детально проаналізовано три постмодерністські романи: "Запахи" П.Зюскінда, "Останній світ" К.Рансмайра та "Уяви собі картину" Дж.Хеллера. Аналіз поетики і концептуального ладу постмодерністських романів дозволив виявити специфіку втіленого у них образу світу, з одного боку, залежно від модерністського комплексу ідей, а з іншого - такого, що подемонстрував процес кардинальної деконструкції модерністської парадигми.

Висвітлено жанрову природу письменницьких щоденників, становлення теоретичних засад для виокремлення місця щоденника серед інших жанрів документалістики. Проаналізовано жанр щоденника як цілісну структуру, позначену виробленими власними канонами, в порівнянні зі специфічними рисами суміжних жанрів. Досліджено суб'єктивні та об'єктивні передумови щоденникового письма - від задуму як пошуку відповідної форми до її втілення. Розглянуто типологію щоденника, розкрито специфіку щоденникового письма за допомогою авторського самороз'яснення, феномен "літературного щоденника". Виділено особливі естетичні категорії, властиві щоденнику.

Наведено метод обгрунтування гуманітарних дисциплін відповідно до вимоги емпіричної верифікації: твердження вважається науковим тією мірою, якою воно підтверджується стохастичними законами, нагромадженими людством і сформульованими у вигляді аформизмів, підкріплених багатовіковим досвідом. Увагу приділено класифікації афоризмів, діям над ними, особливостям застосування афоризмів в естетиці та соціології. Запропоновано такі операції над афоризмами, як рандомізація, метафоризація, поляризація, мінімізація за різними критеріями, конкретизація. Виділено ряд законів нездійсненності та неіснування певних станів суспільства і елементів влади як наслідок соціального гомеостазу. Розглянуто проблеми загальної методології точних наук і причини виникнення в них псевдонаукової компоненти.

Приведен метод обоснования гуманитарных дисциплин в соответствии в требованием эмпирической верификации: утверждение считается научным в той мере, в которой оно подтверждается стохастическими законами, накопленными человечеством и сформулированными в виде афоризмов, подкрепленных многовековым опытом. Уделено внимание классификации афоризмов, действиям над ними, особенностям применения афоризмов в эстетике и социологии. Предложены такие операции над афоризмами, как рандомизация, метафоризация, поляризация, минимизация по разным критериям, конкретизация. Выделен ряд законов неосуществимости и несуществования определенных состояний общества и элементов власти как следствие социального гомеостаза. Рассмотрены проблемы общей методологии точных наук и причины возникновения в них псевдонаучного компонента.

Розглянуто жанрову парадигму українського роману ХХ - ХХІ ст., залучено широкий інонаціональний контекст. На основі типологічного аналізу домінантних генологічних чинників у вітчизняних і зарубіжних текстах охарактеризовано їх проблемно-тематичну, образно-композиційну та стильову специфіки. Охарактеризовано жіночі образи в соціально-побутових романах К. Гордієнка та Ф. Абрамова. Побудовано жанрову матрицю фантастичних романів Р. Бредбері та Р. Полонського. Приділено увагу жанру "нового роману" в сучасній українській прозі. Досліджено поетикальні домінанти українського роману для дітей у світовому контексті.