Проаналізовано генологічні джерела поезії київських митців-неокласиків О.Бургардта, М.Драй-Хмари, М.Зерова, М.Рильського, П.Филиповича. Проведено паралелі між двома феноменами класицистичного типу: українською неокласикою та античним класицизмом. Визначено типологічні сходження в літературно-мистецькому житті Риму "золотого віку" Августа II (I ст. до н.е. - I ст. н.е.) та України 1920-х рр. періоду "розстріляного Відродження", розглянуто основні аспекти естетико-поетологічної спадкоємності. Проаналізовано проблему трансформації в оригінальній поезії неокласиків таких античних жанрів, як елегія, епіграма, ідилія та жанрів панегіричної типології. Визначено та досліджено основні напрямки трансформації жанрів античної лірики: стилізацію (оду); карнавально-сміхову стилізацію та пародію (епітафію, елегію); наслідування (епіталаму, сколій, мім, буколіку); архаїзуючі інновації - суміщення античної жанрової домінанти з "молодшими" жанрами сонета (у випадку елегії) та сонетоїда (епіграми); інтерсеміотичну інтерпретацію жанрів - включення нелітературних дискурсів (архітектурного, скульптурного) у текст літературного твору (екфрасис).

Розглянуто головні творчі процеси у літературі Риму від античних часів видатним українським вченим, літературознавцем, компаративістом, перекладознавцем, істориком і культурологом, академіком Академії вищої школи України, доктором філософських наук, професором Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка І.П. Мегелою. Увагу приділено драматургії Теренція, римській літературі доби Імперії, епохи громадянських війн, латиномовній літературі пізньої античності. Проаналізовано давньоримські комедії, віршовані байки Авіана.

Рассмотрены основные творческие процессы в литературе Рима античных времен известным украинским ученым, литературоведом, компаративистом, переводчиком, историком и культурологом, академиком Академии высшей школы Украины, доктором философских наук, профессором Киевского национального университета им. Т.Г.Шевченко И.П. Мигелой. Внимание уделено драматургии Теренция, римской литературе периодов Империи, гражданских войн, а также латиноязычной литературе эпохи поздней античности. Проанализированы древнеримские комедии, стихотворные басни Авиана.

Розглянуто головні творчі процеси в літературі Риму від античних часів. Висвітлено римську літературу доби Республіки. Подано інформацію про лінії засвоєння епікуреїзму у римській поезії. Увагу приділено творчості таким видатним людям як П. Вергілію Марону, К. Горацію, М. А. Лукану, Л. Апулею. Висвітлено останні спалахи римської сатири. Викладено латиномовну літературу пізньої Античності (III - VI ст. н. е.). Описано давньоримських письменників в українських і російських перекладах.

Аналіз фразеологічного матеріалу латинської мови у поезії римських поетів августівського періоду Квінта Горація Флакка, Публія Овідія Назона та Публія Вергілія Марона засвідчує, що семантично, з погляду злиття їх складових компонентів, усі фразеологізми поділяють на три групи: ідіоми, фразеологічні сполуки та фразеологічні вирази. Ідіоми та фразеологічні сполуки можна класифікувати за п'ятьма граматично-морфологічними групами, залежно від співвіднесеності фразеологічних одиниць із певними частинами мови. Структурна класифікація та класифікація фразеологізмів латинської мови за структурно-граматичною будовою і синтаксичним функціонуванням залежить від того, чи вони організовані за моделями словосполучення, чи речення, та від приналежності компонентів фразеологізмів до певних частин мови.

Наведено результати аналізу лексико-семантичних особливостей тактильних прикметників, системних відношень елементів лексико-семантичного поля прикметників дотику та їхніх стилістичних функцій, здійсненого на основі дослідження творів латинських поетів епохи принципату Августа, як важливого компонента мовної та поетичної картин світу стародавніх римлян. Увагу приділено семантичним і граматичним ознакам якісних прикметників, синкретичним і синестетичним особливостям прикметників, типам лексичних мікросистем, стилістичним функціям прикметників. Охарактеризовано методику дослідження тактильних прикметників на матеріалі творів Вергілія, Горація та Овідія.

Проаналізовано лексико-семантичне поле (ЛСП) тактильних прикметників на основі дослідження творів латинських поетів епохи принципату Августа як важливого компонента мовної (МКС) і поетичної картин світу стародавніх римлян. Визначено місце цих прикметників у МКС, внутрішню структуру їх ЛСП. Подано картину лексичної сполучуваності, описано частотні характеристики, встановлено парадигматичні зв'язки досліджуваних ад'єктивів, їх лексико-семантичні особливості. З'ясовано, що поповнення ЛСП дотику відбувається внаслідок синестетичних двобічних зв'язків із сенсорними та несенсорними ЛСП інших прикметників. Підкреслено роль тактильних прикметників у формуванні як тактильної, так і нетактильної МКС. Розглянуто стилістичні функції та образно-естетичний потенціал досліджуваних ад'єктивів.

Працю присвячено інтенсивності атрибутивної ознаки в латинській мові, а саме в поезії Горація, Верґілія та Овідія. У пропонованому дослідженні інтенсифікацію атрибута (прикметника, дієприкметника) розглянуто лише в межах абсолютної інтенсивності. Здійснено систематизацію й інвентаризацію засобів вираження атрибутивної ознаки, описано їх структурно-синтаксичні моделі та визначено лексико-семантичні особливості. Висвітлено теоретичні засади поняття "інтенсивність", показано зв'язок категорії інтенсивності з категоріями якості, кількості, міри, оцінки, емотивності, експресивності.

Розглянуто сакральний текст як лінгвокультурний феномен. Запропоновано авторську генологічну класифікацію сакральних латинськомовних текстів. Проаналізовано сакральні латинськомовні тексти під кутом зору синергетичної взаємодії мовно-мовленнєвих структурних одиниць, які належать фоносемантичному, просодичному, лексико-семантичному та синтаксичному рівням тексту, що спрямована на реалізацію сугестивного впливу. Потрактовано сакральний латинськомовний текст як специфічний комунікативний, прагматично зумовлений акт спілкування з потужним компонентом імпліцитної семантики. Запропоновано авторську типологію перформативів-сценаріїв, використовуваних у сакральних латинськомовних текстах.