Розглянуто граматичний матеріал та лексику анатомічного, фармацевтичного та клінічного профілю, основи рецептури та клінічна термінологія. Описано тверді, м'які та рідкі лікарські форми, а також лікарські форми, які виробляються за кордоном. Значну увагу приділено виробленню орфографічних навичок; висвітлено деякі культурологічні аспекти; подано словниковий матеріал, таблиці, схеми, ілюстрації.

Приведены положения общей рецептуры, пояснения к латинской части рецепта, таблицы терминов, наиболее часто используемых в фармакологии и рецептуре.

Розглянуто питання об'єктивної та суб'єктивної модальності. На матеріалі комедій Плавта і Теренція, які належать до періоду ранньої латини, проаналізовано семантику умовного способу, вжитого у головних і незалежних реченнях. Пояснено частотність та рідкість вживання певних видів кон'юнктива.

Проаналізовано походження префікса re- та функціонування його у пізній латині. Згідно з гіпотезами про етимологію розглядуваного префікса, re- не має прийменникового походження. Композити з префіксом re- утворюють 3 семантичні групи: дієслова творення, розміщення та розумової діяльності. Вони позначають дію, яка спрямована на повторення результату, відновлення вихідного стану, протидію, новотворення, взаємну дію. Композити з re- вказують також на якісну зміну об'єкта префіксального дієслова у порівнянні з дією безпрефіксального. Іноді префікс re- вказує лише на різницю між простим та префіксальним словом, що свідчить про втрату префіксом його первісного значення. Про послаблення ролі префікса у пізній латині свідчить також рекомпозиція та вживання прийменникових додатків при композитах з re-.

Аналіз фразеологічного матеріалу латинської мови у поезії римських поетів августівського періоду Квінта Горація Флакка, Публія Овідія Назона та Публія Вергілія Марона засвідчує, що семантично, з погляду злиття їх складових компонентів, усі фразеологізми поділяють на три групи: ідіоми, фразеологічні сполуки та фразеологічні вирази. Ідіоми та фразеологічні сполуки можна класифікувати за п'ятьма граматично-морфологічними групами, залежно від співвіднесеності фразеологічних одиниць із певними частинами мови. Структурна класифікація та класифікація фразеологізмів латинської мови за структурно-граматичною будовою і синтаксичним функціонуванням залежить від того, чи вони організовані за моделями словосполучення, чи речення, та від приналежності компонентів фразеологізмів до певних частин мови.

Розглянуто лексичні синоніми на позначення флоролексем. Наукове дослідження проведено на базі агрономічних творів Катона та Варрона. Серед уживаних Катоном та Варроном синонімів переважають часткові або неповні синоніми. Вони виконують одну із семантичних функцій - уточнення. Лише одну синонімічну пару можна трактувати як повні (абсолютні) синоніми. Вони можуть виконувати функцію заміщення. Лексичні синоніми на позначення флоролексем у творах Катона і Варрона відрізняються семантичними компонентами і мають відповідно до цього властиве їм функціональне значення.

Досліджено структурні та семантичні особливості дериватів з префіксами com- і dis- у пізньолатинських творах "Peregrinatio Aetheriae ad loca sancta" невідомого автора та "Historia Francorum" Григорія Турського. Префікси зберігають не всі значення корелятивних їм прийменників. Продуктивність префіксів пов'язана з багатозначністю корелятивних прийменників. Особливий вплив мав розвиток переносних значень дієслів. Це призводило до затемнення чи цілковитої втрати значень префіксів. Пізньолатинські дієслівні композити часто одержували нові форми. Префікси уподібнювались прийменникам, втрачалась асиміляція. Важливе значення мала рекомпозиція, тобто відновлення попередніх форм дієслів.