Дисертацію присвячено питанням виникнення та формування кубофутуризму в Україні. На прикладі творчості О.Богомазова вперше досліджено один з художніх напрямів в українському авангардному мистецтві - кубофутуризм. Розроблено комплексний підхід до його наукового вивчення, що базується на історичному, теоретичному та практичному матеріалі. Аналізуються стилістичні особливості живописної мови О.Богомазова у контексті його теоретичних положень. Встановлено, що кубофутуризм в Україні, розвиваючись у руслі європейських та російських авангардних концепцій, мав властиві лише йому риси, які визначались національною мистецькою традицією. Запропоновано новий метод вивчення спадщини О.Богомазова. Досліджено історію перших великих авангардних виставок у Києві та Одесі у 1908-1914 рр.

Українське авангардне мистецтво розглянуто як самобутній та оригінальний феномен у річищі європейської культури модернізму. Світоглядна філософсько-естетична основа вітчизняного авангарду формувалася як процес поступового синтезу західноєвропейської філософської традиції з традиціями власної національної культури. На цій основі українські митці-авангардисти запровадили нові художні напрями, які набули загальноєвропейського значення.

Запропоновано створену на міжмистецькій основі методику, яка допомагає глибше усвідомлювати життя письменника, сприяє розвитку умінь і навичок творчого сприймання художніх текстів, зміцненню літературної освіти учнів. Обгрунтовано педагогічні аспекти використання живопису, графіки, скульптурних зображень і художніх фотографій на уроках літератури. Розкрито специфіку вивчення літератури у взаємозв'язку з образотворчим мистецтвом, висвітлено форми і методи підвищення рівня та якості знань у результаті симбіозу вказаних видів мистецтва.

Висвітлено сторінки розвитку української культури в 1920 - 1930-х рр. Асоціація Революційного Мистецтва України існувала не як певний художній напрям, а як федеративне об'єднання митців різних формальних течій і груп.

Розглянуто питання організації, зміст і форми діяльності закарпатських навчальних закладів мистецького спрямування у системі художньої освіти України, а також освітньо-педагогічну діяльність митців Закарпаття у ХХ ст. Визначено навчально-виховні основи формування творчої особистості в системі художньої освіти регіону.

Проаналізовано життя та творчий доробок І.М.Гончара - визначного українського скульптора, графіка, художника, з живописних полотен якого постають етнографічні типажі українців, краєвиди, історичні й архітектурні пам'ятки України. Розглянуто історію заснування та діяльність Українського Центру народної культури, основою якого стала колекція митця.

Проанализированы жизнь и творческое наследие И.М.Гончара - известного украинского скульптора, графика, художника, на живописних полотнах которого представлены этнографические типажи украинцев, ландшафты, исторические и архитектурные памятники Украины. Рассмотрена история образования и деятельность Украинского Центра народной культуры, основой которого стала коллекция художника.

Бойчукизм рассмотрен в контексте проблем украинской культуры 1920 - начала 1930-х гг., связанных с поиском стиля эпохи в литературе и искусстве. Дискуссия о соответствии бойчукизма задачам нового искусства началась с постановки профессиональных вопросов, а затем превратилась в идеологический спор с преднамеренным навешиванием все новых политических ярлыков. Подчеркнуто губительное воздействие подобных методов государственной художественной политики для развития культурного процесса.

Досліджено особливості духовного світу, що знайшли відображення у релігійному та світському мистецтві Михайла Бойчука.

Исследованы особенности духовного мира, нашедшие отражение в религиозном и светском искусстве Михаила Бойчука.

The article deals with peculiarities of sacral world of Mykhailo Boichuk which was reflected both in his religious art and in his secular art.

Виявлено необхідність досягнення органічної єдності ідеї та художньої форми в системі національного мистецтва.

Указано на необходимость достижения общности идеи и художественной формы в системе национального исскуства.

Necessity of achievement of a generality of idea and art form. A rating of a piece of art and co-authorship`s units.

Досліджено проблемні аспекти розвитку художньої культури початку ХХ ст. на підставі аналізу художньої спадщини та методу стилетворення у творчості І.Г.Мясоєдова. У порівняльному аспекті висвітлено пошуки стилю виконання твору митцями того часу у контексті філософсько-релігійних, соціально-політичних і морально-естетичних категорій. На підставі вивчення основних етапів формування творчої особистості художника надано оцінку його ролі у формуванні художньої культури України початку ХХ ст. Обговорено проблемні питання вивчення зразків робіт вітчизняних митців у еміграції та повернення несправедливо забутих імен художників на сторінки історії вітчизняної культури.

Висвітлено сторінки життя та діяльності Я.Музики - видатної художниці, маляра-графіка, реставратора, громадського діяча та збирача національно-культурної спадщини, яку вона заповіла Львівській картинній галереї. Підкреслено її значний внесок у загальномистецьку скарбницю українського народу. Наведено відомості про старовинний великий рід української галицької інтелігенції, до якого належала Я.Музика.

Освещены страницы жизни и деятельности Я.Музыки - выдающейся художницы, маляра-графика, реставратора, общественного деятеля и собирателя национально-культурного наследия, которое она завещала Львовской картинной галерее. Подчёркнут её значительный вклад в общехудожественную сокровищницу украинского народа. Приведены сведения о древнем великом роде украинской галицкой интеллигенции, к которому принадлежала Я.Музыка.

Досліджено роль художніх виставок у розширенні світогляду суспільства, висвітленні розмаїття стильових напрямків у вітчизняному та зарубіжному мистецтві, отриманні нових знань про культуру, що позитивно відобразилося на творчості художників. Зроблено висновок, що виставки сприяли активізації художнього життя Харкова в 1900 - 1910-х рр.

Отмечено, что иногородние выставки способствовали получению публикой и художниками информации о разнообразии стилевых направлений в отечественном и зарубежном искусстве, оказывали содействие широкому взгляду на развитие культуры. Это положительно влияло на творчество местных художников, особенно молодых, придавало ей уверенности в поисках и принятии важных решений. Сделан вывод о том, что выставки оказывали содействие активизации художественной жизни Харькова в 1900 - 1910-х гг.

The nonresident exhibitions expanded imagination of public and artists about a variety of style directions in domestic and foreign art, assisted a wide sight on development of culture. It positively influenced creativity of the local artists, is especial young, gave it of reliance of searches and acceptance of the important decisions. As a whole, the exhibitions assisted activization of art life of city in 1900-1910 yy.

Визначено особливості еволюції проблеми національного стилю в українському мистецтві першої третини ХХ ст., її зв'язку з ідеями європейського романтизму, традиціями української народної культури.

Определены особенности эволюции проблемы национального стиля в украинском искусстве первой трети ХХ в., её связи с идеями европейского романтизма, традициями украинской народной культуры.

The article deals with peculiarities of evolution of national style in Ukrainian art of the first third of 20th century: connection of ideas of European romanticism, traditions of Ukrainian folk culture. The author analyses the contribution of artists G.Narbut, M.Boichuk and V.Krychevsky in solving this problem.

Показано, що пропаганда фізичної культури і спорту засобами образотворчого мистецтва у період 1945 - 1985 рр. значно вплинула на формування світогляду учнівської молоді. Зазначено, що у процесі художнього переосмислення видатними майстрами образотворчого мистецтва широкої панорами подій фізкультурного та спортивного руху даних років яскраво відображена постійно змінювана дійсність.

Аргументировано, что пропаганда физической культуры и спорта средствами изобразительного искусства периода 1945 - 1985 гг. имела огромнейшее влияние на учащуюся молодёжь. Широкая панорама объективно действующих процессов в физкультурном и спортивном движении тех лет, переосмысленная художественным мышлением выдающихся мастеров изобразительного искусства, дала яркое и незабываемое свидетельство живой, вечно изменяющейся действительности.

The propagation of physical culture and sports by agents of fine art for the term 1945-1985 years had hugest influence on the pupil youth. The wide panorama of objectively reacting processes in sports and sports locomotion of those years, resensible by art intellection of the given away wizards of fine art, has given the bright and indelible certificate alive eternally to changed reality.

Висвітлено еволюцію проблеми національної форми в українському мистецтві та мистецтвознавстві ХХ ст. Розглянуто внесок у вивчення даного питання основоположників формального методу німецьких учених А. Гільдебранда та Г. Вельфліна, українських митців О.Богомазова, К.Малевича, О.Архипенка, М.Бойчука, мистецтвознавців І.Врони, Л.Федорович-Малицької, художнього критика Г.Міщенка та деяких інших представників української культури.

Освещена эволюция проблемы национальной формы в украинском искусстве и искусствоведении ХХ века. Рассмотрен вклад в изучение этого вопроса основоположников формального метода немецких ученых А. Гильдебранда и Г. Вельфлина, украинских художников А.Богомазова, К.Малевича, А.Архипенко, М.Бойчука, искусствоведов И.Вроны, Л.Федорович-Малицкой и некоторых других представителей украинской культуры.

The article deals with the evolution of national form problem in Ukrainian art and art criticism of the 20th century. The author analyses the contribution to studying this question by German founders of formal method A. Gildebrand and H. Welflin, Ukrainian artists O. Bogomazov, K. Malevich, O. Arkhipenko, M. Boichuk, art critics I. Vrona, L. Fedorovich-Malitska and some other representatives of Ukrainian culture.

Проаналізовано стан мистецтвознавчого та культурологічного висвітлення стильової еволюції творчості В.І.Зарецького в контексті мистецького нонконформізму. З'ясовано головні тенденції розвитку та сутнісні особливості феномену мистецького нонконформізму в Україні. Розглянуто процес становлення індивідуального стилю В.І.Зарецького, оригінальність та новаторську сміливість його творів. Висвітлено творчість художника як яскравого представника київської школи шістдесятництва, його педагогічну діяльність, значення теоретичного доробку.

Визначено стан дослідженості проблеми орієнталізму в українському мистецтві, виявлено перспективи та викладено основні положення методики подальшого дослідження.

Определено состояние исследованности проблемы ориентализма в украинском искусстве, намечены перспективы, а также изложены основные положения методики дальнейшего исследования.

The condition of research of the problem of Orientalism in Ukrainian art is defined in the article, perspective of research is outlined and also fundamental position of methodic of research is stated.

Розкрито загальну картину художньо-виставкової діяльності у Харкові у 1917 - 1934 рр., визначено головні принципи і механізми організації, фінансування та інформаційної підтримки даних виставок, роль державних органів, профспілок, громадських організацій, творчих об'єднань та музейних установ у проведенні виставок, проаналізовано представлення в експозиціях провідних напрямів образотворчого мистецтва, зв'язок виставок з глядацькою аудиторією. Показано вплив художніх виставок на громадське життя та формування естетичних смаків публіки, зроблено висновки про головні напрямки еволюції художньо-виставкової діяльності.

Зазначено, що в 1960 - 1980 р. відбувалася остаточна демаркація між офіційним і неофіційним мистецтвом. Епіцентри творчої діяльності, зміщені до неофіційної норми "spiritual emigration". Реальні проблеми мистецтва обговорювалися тільки у вузьких колах фахівців, які пробували уникати органів ідеологічного керування. Спроба вчених - мистецтвознавців-нонконформістів у своїх роботах відбити зміни сучасних тенденцій одержувала ідеологічний тиск й трактувалося владою як "шкідливий" вплив сучасного західного мистецтва.

Указано, что в 1960 - 1980 г. происходила окончательная демаркация между официальным и неофициальным искусством. Эпицентры творческой деятельности, смещены к неофициальной норме "spiritual emigration". Реальные проблемы искусства обсуждались только в узких кругах специалистов, которые пробовали избегать органов идеологического управления. Попытка ученых-искусствоведов нонконформистов в своих работах отразить изменения современных тенденций имела идеологическое давления и трактовалось властью как "вредное" влияния современного Западного искусства.

In 1960s - 80s ultimate demarcation between official and unofficial art took place. Same artists try to find the ways of following the principles of free creation. Epicenters of creative activity shifted to the unofficial level of "spiritual emigration". Real problems of art were discussed only in narrow circles of specialists that tried to avoid the organs of ideological control. Attempts of non-conformist artists to create in the strain of modern tendencies were suppressed, as "harmful" influence of modern Western art was discerned in their works.

Розглянуто основні напрямки досліджень теорії та практики художніх угруповань 1920-х р. у контексті становлення українського національного мистецтва.

Рассмотрены основные направления исследований по вопросам теории и практики художественных объединений 1920-х г. в контексте становления украинского национального искусства.

The paper deals with the basic directions of scholarly research concerned with the theoretical tenets and practical activities of artistic associations of the 1920s in the context of the consolidation of the Ukrainian national art.