Розглянуто методологічне забезпечення досліджень теорії режисури аудіовізуальних мистецтв. Проаналізовано природу довиразного зображення у ранніх роботах О.Довженка та С.Параджанова.

Визначено предмет та матеріал режисерського мистецтва, досліджено принципи дійового аналізу режисером літературного твору, а також генезис сценарно-драматургічних засад.

Висвітлено основні етапи становлення виражальних можливостей монтажу, його психофізичні засади, техніку та естетику кадрозчеплення, а також принципи "непомітного" монтажу зображення і звуку.

Розглянуто проблеми режисури екранних творів. Досліджено монтажну техніку та естетику сюжетотворення, принципи звуко-зорового монтажу, а також взаємозв'язок між музикою і зображенням.

Розглянуто проблеми кольоротворення у мистецтві, фізичну природу кольору, процеси його синтезування, властивості зору та закономірності кольорового сприйняття. Досліджено розмаїття функцій кольору у кіно та на телебаченні.

Розкрито роль кольоротворення у мистецтві, виражальні можливості та специфіку художньо-образного застосування даного засобу у кіно та на телебаченні. Висвітлено специфіку різних типів синтезування у кінематографі та на телебаченні, формування типів колориту, а також можливості кольоромузики.

Розглянуто проблеми режисури екранних творів, рушійні сили та специфічні ознаки архітектоніки фільмів, тобто ті режисерсько-методичні засади, внаслідок використання яких формуються особливості їх структури. Досліджено специфічну природу цілісності кінематографічного твору, природу та межі епічного, драматичного, ліричного, гносеологічну динаміку їх освоєння, а також методологічні засади формування типологічно різнорідних фільмів.

Розглянуто процеси виникнення та основні етапи становлення виражальних можливостей монтажу, особливості внутрішньокадрового монтажу і глибинної мізансцени тощо.

Розкрито специфіку взаємодії зображення і звуку в аудіовізуальних мистецтвах. Розглянуто основні етапи освоєння звуко-зорового монтажу, принципи та форми вертикального монтажу, його драматургічні, асоціативно-образні можливості, а також явище пластичної мелодійності.

Розглянуто психофізичні засади монтажу, складові елементи кадру, принципи комфортних переходів під час монтажу кадрів із зображенням одного об'єкта у межах однієї події.

Розглянуто особливості режисури перших фільмів С.Параджанова: природу довиразного зображення, специфіку кіномови.

Розглянуто естетичні властивості монтажу в межах ретрансляційного та постановочного способів фіксування, драматургічні та динамічні можливості монтажу, а також монтажні тропи.

Розглянуто особливості становлення виражальних можливостей монтажу, основні етапи його становлення. Наведено основні закони сприйняття, які впливають на монтаж, визначено складові елементи кадру. Охарактеризовано принципи "непомітного" монтажу зображення. Описано етичні властивості монтажу в межах ретрансляційного та постановочного способів фіксування. Проаналізовано драматургічні особливості зображально-музичного монтажу.

Рассмотрены особенности становления выразительных возможностей монтажа, основные этапы его становления. Приведены основные законы восприятия, влияющие на монтаж, определены составные элементы кадра. Охарактеризованы принципы "невидимого" монтажа изображения. Описаны этические свойства монтажа в пределах ретрансляционного и постановочного способов фиксирования. Проанализированы драматургические особенности изобразительно-музыкального монтажа.

Розглянуто актуальну проблему становлення і розвитку української культури - поетичну кіномову. Висвітлено природу кіномонтажу, його співвідношення і взаємодію з українським народно-пісенним віршуванням.

Розкрито суть антропологічного змісту екранних мистецтв з метою зрозуміти появу нового феномена - людини телематичної, яка володіє здатністю поєднання світу емпіричних явищ у трансцендентальну єдність. Наведено сучасні екранні технології, які формують візуальне мистецтво як самостійну, автономну здатність, а не як характеристику розуму чи чуттєвості. Охарактеризовано міміку як спосіб представлення думки на поверхню.

Раскрыта сущность антропологического содержания экранных искусств с целью понимания появления нового феномена - "человека телематического", владеющего способностью объединения мира эмпирических явлений в трансцендентальное единство. Приведены современные экранные технологии, формирующие визуальное искусство как самостоятельную, автономную способность, а не как характеристику ума и чувствительности. Охарактеризована мимика как способ представления мысли на поверхность.

Розглянуто систему умовностей та зображальних засобів мистецтва кіно та телебачення, досліджено їх розвиток і показано вплив на глядача. Визначено екранну специфіку кінематографічних жанрів, проаналізовано взаємодію кіно та телебачення. Охарактеризовано основні складові літературного сценарію, розкрито особливості їх реального відтворення. Запропоновано методику написання кінематографічних сценаріїв, висвітлено питання екранізації літературного твору. Наведено відомості про творчість С.Ейзенштейна, О.Довженка. Розглянуто структуру документального фільму, визначено особливості монтажу екранної документалістики.

Рассмотрена система условностей и средств изображения искусства кино и телевидения, исследовано их развитие и показано влияние на зрителя. Определена экранная специфика кинематографических жанров, проанализировано взаимодействие кино и телевидения. Охарактеризованы основные составляющие литературного сценария, раскрыты особенности их реального отображения. Предложена методика написания кинематографических сценариев, освещены вопросы экранизации литературного произведения. Рассмотрены творческие методы и художественное мастерство С.Эйзенштейна и А.Довженко. Раскрыта структура документального фильма, показаны особенности монтажа экранной документалистики.

Проаналізовано найбільш контроверсійний фільм П. Пазоліні "Салo, або 120 днів Содома". Показано його місце у фільмографії стрічок, присвячених Другій світовій війні. Досліджено його зв'язок з літературним джерелом - романом маркіза де Сада.

Зазначено, що проблема національної ідентичності залишається особливо актуальною нині, в часи глобалізації. Протистояння асиміляції української культури розглянуто на досвіді минулого, зокрема такого феномену як українське поетичне кіно, де національними були не окремі риси чи моменти, а сама суть художніх стрічок.

Уперше український неоромантизм 1920 - 1930 рр. досліджено в контексті розвитку європейської культури, не лише як стильову літературно-мистецьку течію, а й як життєву настанову, принципову позицію тогочасних українських діячів культури, які намагалися знайти вихід з драматичної ситуації зіткнення національних ідеалів з комуністичними ідеями. Виявлено опосередковану літературно-художню паралель неоромантизму українських митців щодо специфічних особливостей творчого ряду європейських (Р. Кіплінга, О. Уайльда) та російських (М. Гумільова) письменників. Проведено порівняння мистецьких тенденцій, які накреслилися в європейському та вітчизняному неоромантизмі кінця XIX - першої чверті XX ст. та відобразилися в літературі та кіномистецтві 1930 - 1980 рр.

Досліджено проблему трансформації художньої правди у сучасному ігровому кінематографі. З використанням методів теоретичного аналізу на підставі комплексного підходу розглянуто відношення понять "істина" та "правда" у контексті сприйняття художнього твору - ігрового фільму. Проаналізовано типологію та принципи "правди" у кінотексті та її інтерпретацію реципієнтом. Завдяки аналізу різних художніх течій висвітлено генезу, типологію інтерпретації "правди" на різних етапах еволюції кіномистецтва, у різних течіях ігрового кінематографа. Уточнено класифікацію фільмів за жанрами, типами монтажного мислення.