Узагальнено світовий досвід державно-церковних відносин щодо виявлення, запобігання та припинення протиправної діяльності представників неокультів, а також провадження протекціоністської політики щодо традиційних церков як носіїв національної культури. Досліджено державно-церковні відносини у нашій державі та визначено духовно-релігійну складову національної безпеки України. З'ясовано ступінь загрози від протиправних діянь представників неокультів, що становлять небезпеку для держави, суспільства та окремих громадян. Надано науково обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України з метою оптимізації системи державно-церковних відносин у нашій країні з урахуванням світового досвіду. Розроблено організаційно-методичні рекомендації щодо професійної діяльності державних службовців у процесі взаємодії з представниками новітніх релігійних організацій. Проаналізовано характерні ознаки неокультів та розроблено нову класифікацію цих об'єднань. Феномен культів досліджено з використанням напрацювань різних галузей знань: державного управління, релігіє- та правознавства, політології та психології.

Розглянуто різноманітні аспекти життєдіяльності Російської Православної Церкви, її роль та участь у економічному та духовному житті суспільства Донбасу протягом 1920 рр. Визначено релігійність різних соціальних верств населення за соціальним становищем і відсоткове співвідношення вікових, статевих, культурних показників. Наведено ознаки, які характеризують релігійність і причини зниження кількісних показників віруючих у Донбасі наприкінці 1920 рр. Досліджено шляхи та методи залучення державою економічного потенціалу церкви для вирішення питань, пов'язаних з культурно-просвітніми, житлово-побутовими та матеріально-технічними потребами регіону.

Досліджено вплив Церкви на родинні відносини мирян XVIII ст., вказано на обумовленість шлюбно-сімейних відносин інтересами Російської імперії. Показано процес втручання світської влади в шлюбно-сімейні відносини, який виявився в тому, що з початку XVIII ст. основним джерелом шлюбного права була не лише Кормча книга, а й постанови Синоду й укази імператорів, які коригували канонічне право. На основі першоджерел вивчено етику шлюбно-сімейних стосунків, норми поведінки. Увагу приділено конфліктним ситуаціям, що виникали у родинній сфері життя людей. Реконструйовано роль духовенства у повсякденних практиках мирян, вказано на їх тяжіння до усталених шлюбно-сімейних традицій протягом XVIII ст. З'ясовано, що парафіяльні ієреї не завжди сумлінно виконували свої обов'язки, порушували шлюбно-сімейні приписи, чим подавали негативні приклади мирянам.

Розглянуто відносини Російської православної церкви та радянської держави. Висвітлено особливості Російської православної церкви у культурному житті Донбасу. Охарактеризовано використання економічного потенціалу даної церкви у господарському будівництві Донбасу.

Зазначено, що у період Вітчизняної війни змінилися стосунки держави і церкви. Православна Церква відіграла значну роль в єднанні суспільства під час гітлерівської навали. Тимчасова лояльність держави стосовно церкви позитивно вплинула на активізацію її видавничої діяльності. Це позначилося як на поновленні періодичних видань, так і на виході у світ фундаментальних праць. Ситуація, що склалася у перші післявоєнні роки, не сприяла видавничій діяльності російської православної церкви.

В период Отечественной войны изменилось отношение государства и церкви. Православная Церковь сыграла значительную роль в единении общества во время гитлеровского нашествия. Временная лояльность государства по отношению к церкви оказала положительное влияние на активизацию ее издательской деятельности. Это выразилось как возобновление периодических изданий, так и в выходе в свет фундаментальных трудов. Ситуация сложившаяся в первые послевоенные годы не благоприятствовала издательской деятельности русской православной церкви.

During the Great Patriotic War, the religious policy of the USSR government changed. The Russian Orthodox Church played a significant role in uniting society during the Nazi invasion. Temporary government's tolerance for Church stimulated its publishing activity. Several periodical publications were renewed, and fundamental works were published. However, the situation in the post-war country was not as much favorable for the Orthodox Church's publishing.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э372.24-112 + Х803.3

Рубрики:

Руська Православна Церква

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З'ясовано національну специфіку російського православ'я за умов його суспільного буття. На основі аналізу запропонованого православними богословами та філософами бачення релігійно-суспільних відносин досліджено практику інтеграції РПЦ в життя сучасного суспільства. Визначено роль РПЦ у формуванні православної ідентичності росіян, яка в контексті розвитку політичної нації зводиться до пропаганди своєї соціальної доктрини як фактично державної ідеології, та використанні релігійного чинника у поширенні державно-церковної доктрини "Русского мира".

Розглянуто позицію буржуазії і селянства Півдня України щодо ролі російської православної церкви в розвитку суспільних відносин наприкінці XIX - початку XX ст., оскільки в цей період відбувається процес модернізації суспільства, а ці основні верстви населення намагалися одержати можливість далі розвиватися у відповідності з традиційним для них життєвим укладом. Проаналізовано форми і ступінь впливу самої православної церкви на селянство і буржуазію в зазначений період.

Укладення шлюбу та створення сім'ї є найважливішими подіями, які необхідні кожній людині для дійсного щастя. Часто шлюб і створення повноцінної сім'ї супроводжується зіткненням інтересів подружжя, небажанням поступатися, прощати. Розглянуто найбільш поширені складнощі, з якими стикаються люди, що одружилися, а також наведено думку Російської Православної Церкви з цих проблем.

Досліджено досвід духовно-релігійного перевиховання ув'язнених у в'язницях Російської імперії у XIX столітті. Проаналізовано діяльність священнослужителів в контексті духовно-релігійного перевиховання осіб, які вчинили протиправні діяння. Священик обов'язково був включений до персоналу в'язниці. Його обов'язки, що стосувалися богослужіння у церкві, і релігійно-моральний вплив на ув'язнених, були передбачені у статуті в'язниці. Священик був відповідальним за турботу про моральність ув'язнених. Він виконував багато функцій: судив у тюремній церкві, виконував усі церковні обряди (поховання, хрестини і т.д.); вів бесіди з ув'язненими на релігійні і моральні теми, викладав Закон Божий неповнолітнім ув'язненим.