Покажчик складається зі вступної частини та двох основних розділів: "Видання та публікації про Києво-Могилянську академію (1991 - 2021)", "Видатні могилянці". Кожен розділ має три підрозділи: "Періодичні видання", "Довідкові видання", "Наукові видання". Це своєрідний літопис-хроніка зростання відродженої Академії від 1991 року до сьогодення. Для науковців, викладачів, студентів і всіх, хто цікавиться історією розвитку та діяльності відродженої Києво-Могилянської академії.

Статті узагальнюють нові результати комплексного застосування на конкретному матеріалі, представленому друкованими й рукописними працями філософів і богословів Київської духовної академії, археографічних, історіографічних, герменевтичних, культурологічних, компаративістських, біографічних та інших методик, реалізованих на засадах системності, доказовості, історизму, ідейної та конфесійної незаангажованості. Розглянуто дослідницький потенціал і проблеми вивчення рукописних кандидатських творів студентів КДА, особливості рецепції київськими академістами європейської філософії, теологічної науки та інтелектуальної традиції. Висвітлено маловідомі сторінки життя і творчості низки видатних випускників і викладачів (П. Кудрявцева, С. Сольського, П. Ліницького, В. Аскоченського, Г. Сікорського).

На основі аналізу джерел та історіографії з'ясовано роль, яку відіграли виховні, навчальні і наукові структури у світоглядному та професійному становленні М. І. Петрова на різних етапах його творчої біографії. Встановлено, що повною мірою науковий потенціал М. І. Петрова розкрився в його діяльності щодо започаткування і організації роботи Церковно-археологічного (з 1901 р. - Церковно-історичного та археологічного) товариства і Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії. Зазначено, що дослідження ролі М. І. Петрова у зібранні головних колекцій Музею дозволило визначити її як надзвичайну. Наголошено, що із наявних документів можна зробити висновок, що протягом всього першого періоду діяльності товариства і Музею (до прийняття Статуту 1881 р.) процес комплектації фондами та їх опрацювання знаходився під постійним контролем М. І. Петрова, і в подальшому цей контроль тільки посилювався.

Подано наукову реконструкцію діяльності та звершень єдиного на українських теренах XIX - початку XX ст. вищого православного богословського навчального закладу, здійснену крізь призму вивчення життя та творчості видатних викладачів і вихованців. Наведено понад 600 біографічних статей, написаних на підставі вивчення значного масиву джерел, у тому числі й уперше введених до наукового обігу. Подано інформацію про І. А. Лаговського, О. О. Лебедєва, В. М. Малініна, М. Ф. Маліженовського, П. І. Остроумова, К. М. Рознатовського та ін.

Наведено результати новітніх досліджень життя і творчості діячів Київської духовної академії (КДА). Увагу приділено певним концептуальним проблемам реалізації біографічного підходу у вивченні інституційної історії КДА та її ролі у розвитку освіти, науки та культури. Висвітлено маловідомі сторінки біографій видатних випускників цього навчального закладу. Вміщено покажчик, що вперше знайомить читачів з повним складом київської духовно-академічної професорсько-викладацької корпорації за понад столітню історію і містить цінний довідковий матеріал для створення просопографічного портрета викладачів КДА.

Вперше здійснено реконструкцію біблієзнавства в Київській духовній академії (КДА) XIX - початку XX ст. як цілісної системи дослідницької та викладацької діяльності, невід'ємного компонента духовно-академічної культури. Проаналізовано передумови, історико-культурний, освітній і релігійний контекст, ідейні та інституційні чинники формування в КДА зазначеного періоду як академічного, так і популярного дискурсів вивчення й освоєння Біблії. На підставі введення до наукового обігу та системазованого аналізу широкого кола малодосліджених біблієзнавчих творів, корпусу академічних інституційних документів і першоджерел вперше сформовано джерельну базу вивчення київського духовно-академічного біблієзнавства XIX - початку XX ст. Висвітлено досвід викладацької праці та науково-богословської творчості видатних дослідників Біблії - представників КДА цього періоду, таких, як єп. Філарет (Філаретов), С. М. Сольський, Я. О. Олесницький, Ф. Я. Покровський, А. С. Царевський, архієп. Василій (Д. І. Богдашевський), В. П. Рибінський, О. О. Глаголєв та ін. В результаті аналізу теоретичної спадщини провідних біблієзнавців КДА окреслено проблемне поле, предметно-тематичну та жанрову структуру фахових досліджень, виявлено їх науково значущі результати у конкретних галузях біблієзнавства, а саме в біблійній ісагогіці й екзегезі, біблійній археології, текстуальній, філологічно-літературній, історичній критиці Біблії. Висвітлено напрями дидактичного теоретизування київських біблієзнавців-академістів, у тому числі їх погляди на Біблію як на об'єкт не лише академічного, а й популярного викладання.

Досліджено теоретико-прикладні проблеми зародження, становлення та розвитку юридичної науки й освіти в Києво-Могилянській академії та її фактичній наступниці - Київській духовній академії у 1615 - 1920 рр., а також проаналізовано викладені академіями юридичні знання для практичної юридичної діяльності їх випускників. Охарактеризовано методологічну основу дослідження, надано визначення окремих методів і принципів наукового пізнання, які були використані для розкриття теми. Опрацьовано значний масив історіографічного та архівного матеріалу. Досліджено внесок у юридичну освіту, науку і практику Києво-Могилянської академії (1615 - 1817 рр.), враховано припинення її існування у 1817 р. та відновлення у 1819 р. як Київської духовної академії, визначено розвиток юридичної складової в науковій та навчально-виховній сфері останньої до 1920 р. Охарактеризовано наукові здобутки й основні державно-правові погляди професорів і вихованців закладів, практичну юридичну діяльність вихованців академій.

Проведено системний аналіз творчої спадщини мислителів Київської духовної академії (КДА) другої половини XIX - початку XX ст. Виокремлено релігієзнавчі ідеї як автономний предмет наукового розгляду через дослідження проблемного поля богослов'я, релігійної філософії та філософії релігії як синхронізованих форм теоретизування у київських академістів. Розкрито богословські основи формування релігієзнавчих ідей представників КДА. Виявлено, що в контексті богослов'я розвивається світоглядно-духовна традиція релігійної філософії, яка через посилення раціонального компоненту перетворюється в умоглядну філософію релігії. Експліковано процес поступового розширення релігієзнавчої проблематики. Розроблено методологію її освоєння за допомогою дослідження теоретичних та історичних аспектів релігії. Здійснено теоретичний та історичний аналіз релігії в межах творчого доробку мислителів КДА. Історико-релігієзнавче дослідження дозволяє віднайти спільне в різноманітних релігійних традиціях. Теоретичний аспект уможливлює перехід від загальної філософської рефлексії до осмислення конкретної релігійної традиції.

Одна із недосліджених тем в історії української освіти ранньомодерного часу - сприйняття набутих у різноманітних школах знань колишніми вихованцями. Добре дослідити "соціальні аванси", що їх сподівалися отримати за навчання, та сприйняття факту власних студій алюмнами дає мікроісторичний підхід. Саме детальний аналіз позиції колишнього студента Києво-Могилянської академії Йосифа Кленчинскього запропоновано у цій статті.

Досліджено інтелектуальну спадщину першого ВНЗ України - Острозької академії XVI - XVII ст. На основі джерел, частина яких раніше була недоступна вітчизняним дослідникам, показано значимість надбань Острозької академії для розуміння інтелектуального життя в середньовічній та ранньомодерній Україні. Особливості філософських пошуків острозьких книжників простежено у зв'язку із давньоруською та ренесансною філософією на українських землях. На підставі віднайдених документів вказано на розмаїття та неоднозначність української філософської культури, її зв'язок із релігійними, політичними та суспільними процесами в Східній Європі. Увагу приділено двом головним напрямам філософської думки острозьких книжників - православному традиціоналізму, представленому В. Суразьким, І. Вишенським та іншими авторами, а також ренесансному гуманізму, який можна віднайти в творах С. Пекаліда та Я. Лятоса. Розкрито й філософсько-теологічні погляди М. Смотрицького, які раніше не були предметом грунтовних наукових досліджень. Відзначено особливості подальшого розвитку традицій Острозької академії в Україні та за її межами.

Наведено результати комплексного історико-релігієзнавчого дослідження поглядів викладачів та студентів Київської духовної академії (КДА) другої половини XIX - початку XX ст. щодо проблеми укладання Берестейської унії та полеміки щодо неї. Визначено основні етапи становлення КДА, а також напрямки наукових пошуків її професорсько-викладацького складу та студентства у сфері церковної історії. На основі грунтовного опрацювання архівних джерел та наукової літератури з'ясовано використання представниками КДА причинно-наслідкового аналізу в процесі розгляду значення Берестейської унії для розвитку православної церкви кінця XVI - початку XVII ст. Проаналізовано погляди київських академістів на основні причини інституційного занепаду Київської митрополії православної церкви кінця XVI ст., на факт здійснення та наслідки укладання Берестейської унії для подальшого існування митрополії. Розглянуто аргументи критичного бачення представників КДА щодо діяльністі уніатської церкви у першій половині XVII ст. Обгрунтовано важливість дослідження полемічної літератури викладачами та студентами КДА як повноцінного історичного джерела вивчення причин введення Берестейської унії та її наслідків. Досліджено формування історичних стереотипів "прогресивних" і "тенденційних" полемістів у наукових роботах студентів КДА.

Проаналізовано окремі твори викладачів і магістерські дисертації студентів Київської духовної академії (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.), в яких порушувалась актуальна, і водночас дискусійна проблема всеслов’янського єднання. Стверджено, що викладачі, а також студенти з південнослов’янських країн, які навчались в академії, в ідею всеслов’янського єднання вкладали духовно-православний, а не політичний зміст; показано, що в духовно-культурній основі ця ідея наближалась до слов’янофільства.

This article analyses the individual teachers’ works and master degree holders’ dis- sertations of Kyiv Ecclesiastical Academy graduates (the second half of the XIX-th century and the beginning of the XX-th century) who rose the disputable problem of all-Slavic unity. The article tries to prove that both the teachers and the students of the South Slavic countries, who studied at the Academy, put into the idea of Slavic unity ecclesiastical and Orthodox content rather than political one. It is proved that the idea of ecclesiastical – cultural sense was equal to the Slavic idea.

Наведено результати дослідження понад 300-літнього історичного шляху Київських духовних шкіл (1615 - 1919 рр.). На підставі аналізу широкої джерельної бази, зокрема архівних матеріалів, висвітлено процес становлення Київської Духовної Академії, яка посіла почесне місце серед духовних ВНЗ Російської Православної Церкви, стала широковідомою в усьому православному світі та за своїм історичним корінням була найбільш європейською серед інших духовних академій Російської імперії. Показано провідне місце Київської Духовної Семінарії в широкій мережі навчально-духовних закладів середньої ланки Російської імперії XIX - початку XX ст. Зазначено, що Київська Духовна Академія та Семінарія є духовною спадкоємицею Києво-Братської школи та Києво-Могилянської академії. Увагу приділено іноземним вихованцям Київської Духовної Академії та Семінарії та їх ролі у розвитку духовної освіти та культури в слов'янському світі і Вселенському православ'ї.

Висвітлено безперервність освітніх традицій в Україні, що беруть свій початок від Києво-Братської школи (1615 р.) та розвинуті Києво-Могилянською (закрита в 1817 р.) та Київською духовною (заснована в 1819 р.) академіями. Проведено аналіз першоджерел і наукової літератури, охарактеризовано реформаторську політику імперської Росії в галузі вищої духовної освіти, статути духовних академій, що ухвалювались відповідно до суспільно-політичної кон'юнктури XIX - початку XX ст. Розглянуто питання кадрового забезпечення Київської духовної академії, склад студентів та основні навчально-виховні принципи. Розкрито навчальну, наукову, видавничу та просвітницьку діяльність Академії, участь викладачів у громадському та культурному житті Києва, розвитку науково-освітніх зв'язків з православними країнами.

Освещена беспрерывность образовательных традиций в Украине, берущих свое начало в Киево-Братской школе (1615 г.) и развиты Киево-Могилянской (закрыта в 1817 г.) и Киевской духовной (основана в 1819 г.) академиями. Проведен анализ первоисточников и научной литературы, охарактеризованы реформаторская политика имперской России в области высшего духовного образования, уставы духовных академий, которые утверждались в соответствии с общественно-политической коньюнктурой XIX - начала XX ст. Рассмотрены вопросы кадрового обеспечения Киевской духовной академии, состав студентов и основные учебно-воспитательные принципы. Раскрыты учебная, научная и просветительская деятельность Академии, участие преподавателей в общественной и культурной жизни Киева, развитие научно-образовательных связей с православными странами.

Вперше в українському музикознавстві проведено дослідження нотної бібліотеки хору Київської духовної академії (КДА) як культурного об'єкта, в якому відображено особливості творчої практики академічного хору та розвиток церковної музики в Україні у другій половині XVII - на початку XX ст. Комплексно досліджено історію формування та функціонування нотної бібліотеки хору КДА як важливої складової національної духовно-музичної спадщини. Проведено комплексний дежерелознавчий і бібліографічний аналіз рукописів і друкованих видань з нотної бібліотеки хору. За матеріалами нотозбірні визначено репертуар академічного хору кінця XIX - початку XX ст. Встановлено невідомі раніше імена учасників хору (90 імен), складено зведений список хористів. До наукового та виконавського обігу введено невідомі та маловідомі нотні документи, які дозволяють розширити уявлення про розвиток хорового мистецтва в Україні у XVII - на початку XX ст. Створено базу даних "Нотна бібліотека хору КДА". На підставі вивчення документальних свідчень, що містяться у нотозбірні, висвітлено ідейно-патріотичну позицію регентів академічного хору щодо збереження духовно-музичної спадщини.

Зазначено, що частина студентів Києво-Могилянської академії у документах XVIII ст. названа дітьми посполитих. У ході аналізу побутування цього терміну в Гетьманщині та вивчення спудейських реєстрів, зроблено припущення, що більшість посполитих вихованців належали до міщанства.

Проаналізовано методологічні настанови, сформульовані та апробовані у відомій, проте малодослідженій праці з біблійної текстології видатним представником київської духовно-академічної культури другої половини XIX - початку XX ст.

Висвітлено суперечливий характер реформаторської політики імперської Росії в галузі вищої духовної освіти. Подано загальну характеристику статутів духовних академій, що приймались відповідно до суспільно-політичної кон'юнктури XIX - початку XX ст., якими керувалась у своїй діяльності Київська духовна академія.

Освещен противоречивый характер реформаторской политики имперской России в сфере высшего духовного образования. Дана общая характеристика уставов духовных академий, принимавшихся в соответствии с общественно-политической конъюнктурой XIX - начала XX вв., которыми руководствовалась в своей деятельности Киевская духовная академия.

Висвітлено історію створення та функціонування Києво-Могилянської академії, проаналізовано її вплив на розвиток освіти, науки, культури, формування самосвідомості українського народу. Наведено інформацію про Лаврську школу, Києво-Могилянський колегіум, ректорів, викладачів, протекторів, благодійників, організацію навчального процесу, освітню діяльність Академії, автономістичні ідеї її вихованців.

Освещены история создания и функционирования Киево-Могилянской академии, проанализировано ее влияние на развитие образования, науки, культуры, формирование самосознания украинского народа. Приведена информация о Лаврской школе, Киево-Могилянском коллегиуме, ректорах, преподавателях, протекторах, благотворителях, организации учебного процесса, просветительской деятельности Академии, автомномистических идеях ее воспитанников.

Проаналізовано оцінки, здійснені професорами Київської духовної академії стосовно філософського та богословського змісту творчості представників різних шкіл західної біблеїстики. Розкрито чинні на ту пору підстави як для критики, так і для рецепції здобутків європейської біблійної науки православними дослідниками.