Розглянуто історію та сьогодення Свято-Миколаївського монастиря, заснованого отцями-василіанами у середині XVIII ст. на околиці с.Малий Березний, що на Закарпатті. Наведено опис життєдіяльності засновників і сподвижників монастиря, його видатних ігуменів у контексті загальної історії греко-католицької церкви та утвердження в Карпатському регіоні Чину св.Василія Великого.

Рассмотрена история и современный период Свято-Николаевского монастыря, основанного отцами-василианами в середине XVIII в. на окраине с.Малый Березный в Закарпатье. Приведено жизнеописание основателей и сподвижников монастыря, его известных игуменов в контексте общей истории греко-католицкой церкви и утверждения в Карпатском регионе Чина св.Василия Великого.

Розглянуто сутність політики радянської влади у сфері релігії у 1940 - 1980 рр. Наведено історико-правовий аналіз релігійного життя на Прикарпатті (в Івано-Франківській області) у контексті розвитку суспільно-політичних подій, проаналізовано діяльність етноконфесійних і протестанських об'єднань. Визначено форми атеїстичної роботи серед населення.

Рассмотрена сущность политики советской власти в сфере религии в 1940 - 1980 гг. Приведен историко-правовой анализ религиозной жизни на Прикарпатье (в Ивано-Франковской области) в контексте развития общественно-политических событий, проанализирована деятельность этноконфессионных и протестантских объединений. Определены формы атеистической работы среди населения.

Досліджено основні етапи заснування та діяльності монастирів Чину Святого Василія Великого на Закарпатті впродовж 1733 - 1950 рр. Вивчено інституційний розвиток чернецтва від фундації кляшторів (XIV ст.) до ліквідації обителей у радянський час (1950 р.). Розкрито основні засади господарювання кляшторів і висвітлено їх фінансовий стан, релігійно-культурний поступ, позначений збереженням русько-українських народних рис, розвитком освітньої, місійної та наукової діяльності. Визначено внесок василіан у розвиток церковних інституцій, освіти, культури, мистецтва та науки Закарпаття.

Розвиток вітчизняної історичної науки тісно пов'язаний з іменами людей, які через складну суспільно-політичну ситуацію ХХ ст. були дещо позабуті. До таких особистостей відноситься відомий український історик церкви, монах Чину Святого Василія Великого о. Атанасій Пекар. Радянська історична наука відкинула його на маргінеси української наукової думки, тим то й позбавила читача будь-яких відомостей про нього. Лише завдяки копіткій праці вітчизняних вчених на еміграції, ім'я видатного історика України надано аналіз наукової спадщини вченого в контексті вивчення ним однієї з найтрагічніших сторінок церковної історії на Закарпатті, який пов'язаний з Українською греко-католицькою церквою у ХХ ст.