Здійснено спробу осягнути зміст "пророчих", віщих снів у пам'ятках писемності Давньої Русі. Мотив сновидіння був вельми поширеним літературним прийомом, за допомогою якого маскувалися політичні вподобання автора чи маркувалася бажана для нього перспектива розвитку тих чи інших подій. Сновидіння були, як уявляється, об'єктом щоденної перцепції давньоруських спільнот. Люди шукали і знаходили у снах натяк на прийдешнє.

Висвітлено аспект щодо виявлення записів українських фольклорних снотлумачень серед архівних матеріалів Королівського антропологічного інституту Великобританії та Ірландії, які в 1925 р. надіслали до Лондона співробітники Всеукраїнської академії наук. Співпраця К. Грушевської з англійським антропологом Ч. Селігменом спрямувала українську фольклористику на шлях освоєння нових методологічних підходів під час дослідження традиційних смислів народного снотлумачного репертуару.

Уперше опубліковано польові записи українських традиційних снотлумачень, що здійснені протягом 1925 - 1928 рр. на території Волинської губернії (в 14-ти районах сучасної Житомирської та 6-ти - Хмельницької областей) за "Програмою збирання матеріялів до українського народнього сонника" К. Грушевської. Записи здійснювалися з ініціативи Королівського антропологічного інституту Великобританії та Ірландії (Royal Anthropological Institute of Great Britain and Ireland), частину з них 1925 р. надіслано до Лондона, де вони й зберігаються у рукописній колекції британського антрополога Ч. Г. Селігмена (1873 - 1940). Приділено увагу українській усній снотлумачній традиції. Проаналізовано фольклористичну герменевтику сновидінь. Розглянуто традиційні формули нейтралізації "недобрих" снів.