Розглянуто відображення проблем насилля в історії філософії. Розкрито поняття "зло" та "насилля" у релігійно-філософських концепціях, онтологічний сенс революції та насильства. Проаналізовано ніцшеанське заперечення теодиції та сенсу дихотомії "добра" і "зла" у релігійно-філософській традиції, поняття насилля і терору в філософії А.Камю, К.Юнга, Е.Фромма.

Розглянуто тему трансформації моральної парадигми в суспільній свідомості різних народів у різні історичні періоди. Зроблено порівняльний аналіз специфічних аспектів та особливостей застосування насилля і терору тоталітаристськими диктатурами ХХ ст. Досліджено проблеми формування моральних вимірів насильства в релігійно-філософських концепціях, поняття насилля в філософії К.Юнга, Е.Фромма, М.Бердяєва, А.Камю.

Рассмотрены основные изменения в культуре на рубеже ХХ - ХХІ вв. Освещены проблемы взаимодействия культуры и цивилизации в глобализирующемся мире, отчуждения в постиндустриальном мире, символа в современной философии и культуре, деформации массового сознания в условиях глобализации. Обоснована позитивистская, иррационально-анторологическая и религиозная парадигма и проанализированы особенности их трансформации в современной европейской культуре. Предложены пути оптимального гуманистического преобразования кризиса современной системы образования в условиях жестко конкурирующего глобализирующего мультикультурного мира.

Освещены философско-мировоззренческие основы современного миропонимания, а также проблемы формирования научной парадигмы XXI в. Раскрыто наследие Е.П. Блаватской в контексте становления научной парадигмы. Рассмотрены социокультурные аспекты духовного развития человечества. Освещены этические основы современной науки.

Предложено различать востребованность философского знания в пределах профессионального сообщества и востребованность философии у широкой аудитории. Это различие необходимо делать, т.к. успешность философского знания связана не только с содержательными характеристиками, но и с формой осуществления и предъявления той или иной философии прагматически ориентированной широкой интеллектуальной аудитории.

Реалізовано конструктивно-оновлювальну методологію, яка знайшла своє відображення у вітчизняній і зарубіжній соціально-філософській літературі. Увагу приділено аналізу сучасної методології виникнення та функціонування суспільного життя. Розкрито основні компоненти суспільства: суспільство як історично-закономірний процес і суспільство як цілісна соціальна система, технічні, економічні, технологічні чинники розвитку суспільства та його духовні виміри, процеси трансформації і модернізації суспільства, самореалізацію суб'єктів суспільного розвитку.

Наведено думку щодо розуміння взаємозв'язку духовності та особистості проповідниками кінця XIX - початку XX ст. Розглянуто особливості розуміння шляхів удосконалення особистості з точки зору християнської антропологічної традиції. Констатовано, що розуміння духовності задає структуру духовної реальності у системі людської життєдіяльності та зумовлює співмірність з нею становлення особистості.

Проаналізовано світоглядні універсалії у контексті розвитку сучасного демократичного суспільства. Досліджено дефініцію поняття "світоглядна універсалія" у зв'язку з поняттями "світогляд", "картина світу", "ідеологія" тощо. Визначено структуру та функції світоглядних універсалій, а також різноманітні критерії їх класифікації. Акцентована увага на основних характеристиках світоглядних універсалій. Запропоновано новий підхід до особливостей функціонування демократичних універсалій у соціально-міфологічній, морально-релігійній та філософській світоглядних сферах. Визначено базові характеристики світоглядного виміру особистісного буття демократичного суспільства у сферах індивідуальної свідомості, політичного лідерства та гендерних відносин. Розкрито роль інформаційних і фінансово-економічних чинників у формуванні світогляду демократичного суспільства. Досліджено методологічні проблеми осмислення аксіологічного підгрунтя свободи, рівності, відповідальності, толерантності та соціальної справедливості як провідних демократичних універсалій. На основі соціально-філософського аналізу світогляду та основних тенденцій духовного, політичного та економічного розвитку сучасних східних і західних суспільств.

Проведено комплексне наукове соціально-філософське дослідження проблем взаємодії релігії та політики у США і Росії (оффлайн і онлайн). Охарактеризовано просторово-часову картину розвитку суспільного феномену віртуалізації як конвергентного процесу сучасного релігійного життя та основні тенденції релігіогенезу. Здійснено синтезування, системну експлікацію та концептуалізацію суспільних взаємовідносин релігії та політики у реальній і віртуальній сферах. Увагу приділено компаративістському аналізу оффлайнової та онлайнової проекцій найвпливовіших релігій вищезазначених країн. Висвітлено месіанізм та антимесіанізм, сакралізацію та десакралізацію США і Росії у реальному та віртуальному вимірах.

Розглянуто питання визначення духовного простору як складової соціального простору, соціально-філософські аспекти умов та механізмів його формування і розвитку, вплив на сучасні загальноукраїнські суспільні процеси. Ддуховний простір як складова частина соціального простору визначено як специфічний простір духовної діяльності людства, який містить у собі результати культурно-історичних надбань, втілених у певних ціннісних нормах, правилах, мистецтві, релігії, науці та інших формах суспільної свідомості. До його складу входять такі підвиди простору, як релігійний простір, простір мистецтва та ін. Соціально-філософський аспект дослідження духовного простору полягає у вивченні особливостей та закономірностей формування духовної сфери певного соціуму за конкретних природних, соціальних та культурно-історичних умов. Сучасний стан і подальший напрямок розвитку духовного простору в українському суспільстві визначатиметься поглибленням процесів регіоналізації духовного простору українського суспільства. Це посилює роль і відповідальність існуючих демократичних інститутів державності у підтриманні миру і злагоди у суспільстві, налагодженні дієвого міжцивілізаційного спілкування та взаємозбагачення різних культур.

Порушено питання про необхідність у сучасних умовах життя, особливо спільнот Східно-Центральних європейських країн, більш копітко дослідити особливу міфологему - міфологему "культурної винятковості" країни чи нації в інтелектуальних і художніх практиках. Здійснено аналіз її специфіки як соціально-культурного явища із врахуванням дилеми "мультикультуралізм- транскультура" і "глобалізм-локалізм". Серед новітніх міфів, які суттєво впливають на ціннісні орієнтації та стандарти життя конкретної спільноти, як стверджуємо, особливе місце має така міфологема, торкаючись "політики пам'яті". Вона покликана формувати з позицій локалізму громадську думку про унікальність країни чи нації та її культурних особливостей. Набуває популярності вона, передусім, у кризових умовах соціальних процесів у країні та її зносинах із іншими країнами, народам. Головне джерело її просування в соціумі - вплив масових комунікацій на громадську думку при символічному виробництві. Етос цього міфу спрямований на формування гордості за свою націю та її культуру, патріотизму в широкого загалу суспільства через звернення до історичних подій, особливих досягнень нації і т.п. Проте в XX - XXI ст. він має особливі риси: популяризацію його в суспільстві і масовій культурі забезпечують мас-медіа. Крім того, естетичні чи художні моменти мають значення при створенні і поширенні такого продукту при символічному обміні. Відтак стверджуємо про необхідність розгляду феноменів естезису та естезі в подібних новітніх міфах.

Мета роботи - виявлення спільної теоретичної основи для вивчення людського життя як капіталу та безумовної вищої цінності. Теоретичний базис дослідження базується на ціннісно-переглянутому структурному конструктивізмі, наданому французьким філософом і соціологом П. Бурдьє, критичному аналізі концепцій капіталу як втілення соціальних очікувань, біологістичної концепції цінності людського життя, а також концепцій його святості. Доведено, що не варто розглядати цінність людського життя лише як капіталу, натомість слід враховувати різні його ціннісні інтерпретації, особливо - під час формування соціальної ідентичності особистості. Причому в кожній із ціннісних систем цінність людського життя може бути визнана як безумовна, що не перешкоджає співіснуванню таких різних її ціннісних інтерпретацій у межах однієї соціальної ідентичності, яка тоді неминуче стає множинною соціальною ідентичністю. Людське життя не можна розглядати як результат інтегрування економічних очікувань у концепт "рекламного" капіталу: по-перше, очікування цілком можуть бути неадекватними; по-друге, самі по собі очікування не мають прямого стосунку до капіталу; по-третє, очікування зовсім не обов'язково призводять до розвитку; по-четверте, слід чітко відрізняти стихійні "очікування" від цінностей, які виражають стійку мотивацію людей як членів соціальних спільнот. Множинність можливих культурних умов, які утверджують безумовність цінності життя, свідчить про те, що ця безумовність завжди є релевантною, а не абсолютною. Множинну соціальну ідентичність можна використовувати для того, щоб краще захистити людське життя, додати йому цінності, а утвердження множинної соціальної ідентичності постає як спосіб підтвердження безумовної цінності людського життя у варіативні способи.

Теоретично осмислено феномен інформаційно-освітнього простору сучасного суспільства. Дослідження демонструє, що концептуалізація поняття відбувалася в напрямку від усвідомлення простору як онтологічної категорії до розуміння простору як соціальної категорії, з його визнанням частиною соціокультурного процесу. Розкрито положення, що досліджуваний простір є необхідним елементом інформаційного суспільства. Новий еволюційний виток у галузі інформаційних технологій трансформує інформаційне суспільство в суспільство знань та smart-суспільство. Ці характерні риси сучасного суспільства і визначають вектор розвитку інформаційно-освітнього простору. Глобалізація розширює межі інтерпретації феномену інформаційно-освітнього простору до явища освіти без кордонів. Суб’єктивність, гнучкість, фрагментарність та відкритість робить його динамічною структурою, придатною до конструювання та розвитку. Окреслено шляхи конструювання, які засвідчують можливість одночасного існування безлічі суспільних конструктів. Актуальним є розгортання національного інформаційно-освітнього простору та його інтеграція в світовий. Ці процеси перебувають під впливом небезпеки втрати своєї національної ідентичності та крос-культурної визначеності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю0 в05

Рубрики:

Загальний розділ філософії

Шифр НБУВ: РА453984 Пошук видання у каталогах НБУВ