Індекс рубрикатора НБУВ: Ю0 р(4УКР)3

Рубрики:

Загальний розділ філософії

Шифр НБУВ: Ж29409/А Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрено значение философских знаний для формирования личности и технической культуры инженера.

Розглянуто філософський аналіз як засіб підвищення ефективності теоретичних досліджень у сфері гуманітарного знання. Запропоновано екзистенційно-антропологічний дискурс співвідношення людини та соціуму у контексті соціального пізнання. Розглянуто психоекзистенційні аспекти шляху становлення суб'єкта містичного досвіду в суфійській традиції. Визначено місце соціальних сподівань у формуванні суспільних відносин. Розкрито поняття самоосвіти як складової пізнання світу та чинник конкурентоспроможності молодих фахівців. Охарактеризовано феномен інституціоналізації регіональної політики як фактор взаємоузгодженості державного управління. Визначено поняття "державна сімейна політика " у нормативно-правових аспектах в Україні.

Проаналізовано процес становлення і розвитку філософської освіти (ФО) на українських землях, висвітлено етапи її історії та проблеми сьогодення. Описано вольфіанську систему ФО та особливості її рецепції викладачами Києво-Могилянської академії. Розкрито філософські, методологічні та методичні засади бібліологічної освіти в Київській духовній академії наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. Увагу приділено університету св. Володимира в історії вітчизняної ФО, а також ФО в радянській Україні (1920-ті - середина 1980-х рр.), трансформації ФО в Україні у 1986 - 1995 рр. Висвітлено перспективи ФО в державі у контексті стратегічних завдань ЮНЕСКО в галузі філософії у сучасний період, освітній потенціал історико-філософської біографістики.

Проанализированы новые тенденции в образовании, в частности, в преподавании философии как общеобразовательного предмета в нефилософском ВУЗ.

Проведено філософський аналіз освітньо-виховних можливостей філософського знання та доведено принципову можливість формування науково-філософського світогляду особистості майбутнього фахівця аграрної галузі. З огляду на постійну зміну умов життя та наявність загроз-викликів глобалізованого світу концептуалізовано навчально-виховний процес в аграрних ВНЗ, проаналізовано його теоретично-методичні та методологічні засади. Обгрунтовано вироблення ціннісно-світоглядних орієнтацій майбутніх аграрників, запропоновано прагматично-інструменталістський підхід до навчання у вищій школі.

Вперше представлено філософсько-педагогічну концепцію світоглядної освіти як головної ланки та каталізатора соціалізації особистості, яка стала теоретичною основою створення інтегрованих шкільних курсів "Людина і суспільство", "Світ, людина, суспільство", "Я і світ" і була реалізована в багатьох підручниках і посібниках із цих курсів. Розглянуто світогляд як вищий рівень самосвідомості соціального суб'єкта та духовного осягнення дійсності. Охарактеризовано структуру та функції світогляду. Розкрито особливості передачі світоглядних уявлень у родовому суспільстві. Проаналізовано розвиток світоглядної релігійної та філософської освіти. Увагу приділено підготовці викладачів світоглядних курсів і дисциплін.

Розглянуто стратегії викладання філософських дисциплін, зокрема принцип подолання "інтелектуального провінціалізму" на основі культури "історико-філософської діалогіки". Визначено цільовий принцип філософської освіти, яким має бути розбудова "онтології індивідуальності" на основі актуалізації свідомого самовизначення студента у "горизонталі" граничних смисложиттєвих цінностей. Наведено системні принципи, які становлять основу стратегій викладання філософських дисциплін. Зазначено, що одним з методологічних імперативів університетської філософії є дослідження можливостей діалогу різних світових типів і парадигм, що становить її власне проблемне поле, яке залишається малодослідженим. Узагальнено значення феномену освіти, який набуває характеру діяльності, що забезпечує процес вирішення суперечностей між аспектами соціального та індивідуального в освіті суб'єкта і є філософським принципом, що набуває найгострішої екзистенційної форми.

Рассмотрены стратегии преподавания философских дисциплин, в частности принцип преодоления "интеллектуального провинциализма" на основе культуры "историко-философской диалогики". Определен целевой принцип философского образования, каким должно быть развитие "онтологии индивидуальности" на основе актуализации сознательного самоопределения студента в "горизонтали" предельных смысложизненных ценностей. Представлены системные принципы, составляющие основу стратегий преподавания философских дисциплин. Указано, что одним из методологических императивов университетской философии является исследование возможностей диалога различных мировых типов и парадигм, что составляет ее собственное проблемное поле, которое остается малоисследованным. Обобщено значение феномена образования, который приобретает характер деятельности, обеспечивающей процесс разрешения противоречий между аспектами социального и индивидуального в образовании субъекта и является философским принципом, приобретает острейшей экзистенциальной формы.

The strategies of teaching of philosophical disciplines, in particular the principle of overcoming the "intellectual provincialism" on the basis of culture "historico-philosophical dialogic. Defined target principle of philosophical education, what should be the development of "ontology of individuality on the basis of conscious self-actualization of the student in" horizontal limit values. Presented system principles that form the basis of strategies of teaching philosophy courses. Indicated that one of the methodological imperatives of university philosophy is to explore the possibilities of dialogue of various world styles and paradigms, that is its own problem field, which remains little studied. Generalized meaning of the phenomenon of education, which assumes the character of its activities to ensure the process of resolving the contradictions between social and individual moments in the formation of the subject and is a philosophical principle, becomes acute existential form.

Обговорено питання викладання філософії у вищій школі майбутнім фахівцям природничого та технічного профілю та охарактеризовано підходи до становлення філософського знання. Зосереджено увагу на сутності філософської культури або теорії філософського знання, до якої відносяться методи філософського мислення, форми філософування, мова філософського знання. На підставі висловлених міркувань зроблено висновок про те, що у вищій школі курс філософії доцільно розділити на дві частини: теоретичну, яка має на меті вивчення філософської культури, і опанування філософськими текстами, внаслідок читання, обдумування та обговорення яких у студентів формується філософська рефлексія.

Обсуждены вопросы преподавания философии в высшей школе будущим специалистам естественного и технического профиля и охарактеризованы подходы к становлению философского знания. Внимание сосредоточено на сущности философской культуры или теории философского знания, к которой относятся методы философского мышления, формы философствования, речь философского знания. На основании высказанных соображений сделан вывод о том, что в высшей школе курс философии целесообразно разделить на две части: теоретическая, целью которой является изучение философской культуры, овладение философскими текстами, в результате чтения, обдумывания и обсуждения которых у студентов возникает философская рефлексия.

Philosophy is a kind of discipline that cannot be a mandatory higher education subject to study by future chemists, physicists, or engineers. Philosophy is no a system of knowledge transmittable to others by making them study it. The development of philosophical knowledge is always an internal action, similar to a flash Е Can we agree with that? Yes and no. In such a way, the author touches upon this problem and suggests his view of teaching philosophy in higher institutions.

Досліджено теоретичні аспекти викладання практичної філософії у ВНЗ. Наголошено на комунікативній парадигмі практичного розуму, а саме: діалогічній основі процесу виховання й навчання. Висвітлено роль протиріч технічної та морально-етичної раціональності в концептах західних філософів і "філософії серця" Г.С. Сковороди та П.Д. Юркевича, методологічних засадах викладання морально-етичного виховання в ВНЗ. Обгрунтовано необхідність формування у студентів дискурс-етичного розв'язання конфліктів, досягнення порозуміння в різних сферах сучасного суспільства. Визначено сутність поняття "всебічно розвинена особистість" в контексті морально-етичного виміру гармонійності, інтеріоризацію якого сформульовано в формі етичного імперативу: "не перебувай у суперечності з самим собою!".

Исследованы теоретические аспекты преподавания практической философии в ВУЗ. Отмечена коммуникативная парадигма практического разума, а именно: диалогическая основа процесса воспитания и обучения. Освещена роль противоречий технической и морально-этической рациональности в концептах западных философов и "философии сердца" Г.С. Сковороды и П.Д. Юркевича, методологических основах преподавания морально-этического воспитания в средних учебных заведениях. Обоснована необходимость формирования у студентов дискурс-этического решения конфликтов, достижения взаимопонимания в разных сферах современного общества. Дано определение сущности понятия "всесторонне развитая личность" в контексте морально-этического измерения гармоничности, интериоризация которой сформулирована в форме этического императива: "не находись в противоречии с самим собой!"

The interview deals with the problems of the contemporary practical philosophy and its teaching at the universities. It is focused on the communicative paradigm of practical mind as dialogical basis of the educational process. The interview concerns the possibility of developing the dialogue with a free and nature personality of student, which can be guided by personal, mind, and persist openly the personal position by the argumentation. It is underlined the necessity of moral and ethic component in the educational process, that gives a possibility to form the student practice of discourse and ethic settlement of conflicts, an achievement of the mutual understanding in the different spheres of the modern society: science, politics, economics etc.

Обгрунтовано хибність намірів щодо скорочення курсу філософії у ВНЗ, вилучення філософії з програм підготовки наукових кадрів та з переліку дисциплін, за якими складаються кандидатські іспити. На основі аналізу історичного розвитку філософії як особливої форми духовно-практичного освоєння світу показано невідривність філософії від університетської освіти, зокрема педагогічної. Виходячи з філософського вирішення проблеми місця і ролі людини у світі, її ціннісних орієнтацій та ідеалів, педагогічна теорія формує конкретну програму навчально-виховних дій, які мають забезпечити підготовку людини до життя в контексті існуючих реалій, створити умови для її самореалізації, самоствердження як особистості.

Обоснована ошибочность намерений относительно сокращения курса философии в ВУЗ, исключения философии из программ подготовки научных кадров, а также из списка дисциплин, по которым сдаётся кандидатский экзамен. На основе анализа исторического развития философии как особой формы духовно-практического освоения мира показана неразрывность философии, университетского образования, в частности педагогического. Исходя из философского решения проблемы и места и роли человека в мире, его ценностных ориентаций и идеалов, педагогика формирует конкретную программу учебно-воспитательных действий, которые должны обеспечить подготовку человека к жизни в контексте существующих реалий, создать условия для его самореализации, самоутверждения как личности.

The article critically analyses the false intentions regarding reducing the number of teaching hours for Philosophy both as a higher education subject and a comprehensive examination for Candidate's degree. Such an approach leads to breaking the fundamental unanimity of philosophy and pedagogy. By analyzing the evolution of philosophy as moral and practical mastering of a world, the unity of philosophy, University education and pedagogy has been shown. Based on philosophical approach to the role and position of a human in the world, his/her value orientations and ideals, pedagogy works out a well-defined program of educational activities that have to provide a preparation of humans for living in the context of up-to-date reality and with a respect to a social ideal.

З метою підвищення якості освіти шляхом оновлення педагогічного процесу переглянуто співвідношення теорії і технологій в педагогічній практиці на основі філософії освіти. Досліджено досвід впровадження навчального курсу філософії освіти в педагогічній освіті України та розглянуто структуру курсів післядипломної освіти у Полтавському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського (ПОІППО). Запропоновано комплекс програм, спрямованих на формування цивілізаційної, інформаційної, технологічної компетентності вчителя на основі змінних вимірів філософії освіти: наукознавчого, проектувального, діяльнісного, педагогічного та соціосистемного. Підкреслено, що умовою доктринальних змін стандартів якості та змісту освіти є підпорядкування розвитку усіх форм педагогічної освіти формуванню учителя як "магістра філософії освіти".

С целью повышения качества образования путем обновления педагогического процесса пересмотрено соотношение теории и технологий в педагогической практике на основе философии образования. Исследован опыт внедрения учебного курса философии образования в педагогическом образовании Украины и представлена структура курсов последипломного образования в Полтавском областном институте последипломного педагогического образования им. М. В. Остроградского (ПОИППО). Предложен комплекс программ, направленных на формирование цивилизационной, информационной, технологической компетентности учителя на основе изменяющихся измерений философии образования: науковедческого, проектировочного, деятельностного, педагогического и социосистемного. Подчеркнуто, что условием доктринальных изменений стандартов качества и содержания образования является подчинение развития всех форм педагогического образования формированию учителя как "магистра философии образования".

This article presents a philosophy of education as innovative tool to create a balance between theory and practice in educational activity. It focuses on the experience and ways of implementing a philosophy of education curriculum in Ukrainian pedagogical education under the transformation towards the democratic forms of political and economical life. The proposed project is aimed at formation educated teacher (including informational and technological competency) by applying variables of philosophy of education: scientific, planning, action, pedagogical, and socio-systematic. The doctrinal changes of quality standards and the content of education are possible when the main goal of all forms of pedagogic education is met - formation of a teacher as a "master of philosophy of education".

Дослідження присвячено актуалізації та соціально-філософській концептуалізації світоглядно-формувального потенціалу філософського знання у вищій аграрній освіті України. Виокремлено необхідність усвідомлення глобальної відповідальності людини за свої дії, що визначаються мірою її духовно-ціннісних орієнтацій. Досліджено сутність і механізми світоглядно-формувального потенціалу філософського знання, які забезпечили б успішну підготовку відповідальних, творчих, активних молодих людей з метою згуртування нації та цивілізації в планетарно-космічному масштабі. Обгрунтовано концептуально-методологічні підходи до формування світогляду особистості майбутніх аграрників засобами філософських наук, що лягли в основу прагматистсько-інструменталістської концепції філософії освіти. Розроблено й упроваджено в начальний процес технологію формування світогляду сучасної особистості майбутнього фахівця засобами філософського знання. Надано науково-методичні пропозиції щодо вдосконалення змісту, методів і прийомів навчання, учіння й виховання майбутніх аграрників у контексті гуманізації та гуманітаризації вищої освіти в Україні.

Розглянуто особливості та специфіку філософського осмислення дійсності, основні етапи розвитку світової філософії (античність, Середньовіччя, Відродження, Новий час, Новітній час). Висвітлено ключові ідеї представників української філософії: Г. Сковороди, П. Лодія, П. Юркевича, І. Франка, В. Липинського, В. Вернадського. Визначено філософські категорії світогляду, буття, істини, свідомості, пізнання, цінностей, істини, добра і краси. Розкрито специфіку основних розділів філософії та основних напрямів сучасних філософських досліджень, зокрема й філософії спорту.

Проаналізовано провідні тенденції розвитку філософії в Інституті філософії імені Г. С. Сковороди НАН України в контексті парадигмальних змін у світовій філософії та формування діалогічної цивілізації. Висвітлено здобутки науковців інституту, дослідження яких ще за радянських часів виходили за межі марксистської парадигми, закладаючи підвалини для розвитку філософії в пострадянський період. Показано, що філософія незалежної України і мовно, і концептуально розвивається в річищі світової філософської думки, розбудовуючи концепції демократичної держави та громадянського суспільства і реагуючи на виклики сучасної доби, повіязані з ситуацією "постправди", моральним релятивізмом та нігілізмом.