Розглянуто духовність як складову ідеального світу, в контексті основної філософської проблематики. Описано специфіку методів дослідження духовності, структурної організації людини як системи, наведено сучасні уявлення про людську сутність. Розкрито духовні витоки людської активності. Проаналізовано взаємодію світогляду та духовності в ідеальному. Висвітлено історію виникнення, розвитку та трансформацій духовності, особливості логічного моделювання процесу її формування, взаємодію основних складових психіки в історії розвитку духовного світу людини, свідомості та релігійної віри у духовному прогресі людства, витоки та характерні риси української духовності, її структуру.

Рассмотрена духовность как составляющая идеального мира, в контексте основной философской проблематики. Описаны специфика методов исследования духовности, структурной организации человека как системы, приведены современные представления о человеческой сущности. Раскрыты духовные истоки человеческой активности. Проанализировано взаимодействие мировоззрения и духовности в идеальном. Освещены история возникновения, развития и трансформаций духовности, особенности логического моделирования процесса ее формирования, взаимодействие основных составляющих психики в истории развития духовного мира человека, сознания и религиозной веры в духовном прогрессе человечества, истоки и характерные черты украинской духовности, ее структура.

Проаналізовано еволюцію грошей (ЕГ) під кутом зору історичних змін їх знакової природи та смислового наповнення. Зроблено спробу дослідити внутрішню логіку цього процесу. Його загальний зміст визначено як ідеалізацію грошей. Зроблено висновок, що історична ЕГ виявляє їх реальну метафізичну природу як віртуальну реальність, інформацію "в чистому вигляді", соціальну силу, яка специфічно впорядковує життєвий світ людського суспільства.

Вперше проведено комплексне дослідження проблеми ідеального. Запропоновано концепцію об'єктивності ідеального, що грунтується на розумінні єдиної субстанціальної єдності природи та суспільства. Обгрунтовано положення про існування ідеального як об'єктивної форми реальності, що реалізується в здатності одиничної реальності через ставлення до іншої виявляти всю повноту своєї природи. Встановлено, що специфіка ідеального полягає у здатності соціально-економічної реальності створювати свій власний загальний образ, а не відображати своєю реальністю щось принципово позабуттєве, що перетворює саме буття. Розкрито специфіку конкретних форм існування об'єктивної реальності духу, або об'єктивної ідеальності, тобто абстрактної форми ідеї та рівного власній сутності і тому конкретного образу ідеалу. Обгрунтовано висновок, що в соціально-економічній реальності об'єктивна ідеалізація через відчуження даною реальністю свого власного загального образу здійснюється не тільки всупереч, а завдяки усьому особливому та людському, що є в ній. На підставі реально існуючої ідеалізації економічної суспільної єдності, що є її загальним образом у вигляді грошей, конкретизовано специфіку свідомості через здатність не тільки відображати об'єктивно існуючу ідеалізацію буття, але й здійснювати саму ідеалізацію як суспільно значущу об'єктивну мисленнєву форму.

Дисертацію присвячено реконструкції та аналізу лосєвського розуміння проблеми відношення "ідеального" і "реального" у контексті досвіду німецького об'єктивного ідеалізму. Вперше проаналізовано філософію О.Лосєва крізь призму проблеми відношення "ідеального" до "реального". Доведено, що О.Лосєв запропонував свій підхід до даної проблеми, згідно з яким реальність є наслідком енергійної взаємодії між "чуттєвою" матерією та "надчуттєвим" світом ідей (ісихазм). Встановлено, що О.Лосєв розробив відмінну від попередніх систем об'єктивного ідеалізму теорію "ідеального". Лосєвський ідеалізм розглянуто як засновану на "інтуїціях" православ'я оригінальну та унікальну концепцію. Внесок О.Лосєва у вирішення проблеми відношення "ідеального" до "реального" є принциповим для спрощення упереджених уявлень про нездатність православних мислителів до створення власних філософських теорій.